ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26.02.2004 справа N 34/96а
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
суддів
розглянувши у ДПІ у м. Сніжне
відкритому
судовому засіданні
касаційну скаргу
на постанову Донецького апеляційного
господарського суду від 12.11.2003
у справі № 34/96а
господарського суду Донецької області
за позовом Державної компанії по
реструктуризації підпрємств
вугільної промисловості "УВР"
до ДПІ у м. Сніжне
про визнання недійсними податкових
повідомлень-рішень
в судовому засіданні взяли участь представники:
від позивача: присутній
від відповідача: не з'явився.
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Донецької області від 03.06.2003 у
справі № 34/96а, залишеним без змін постановою Донецького
апеляційного господарського суду від 12.11.2003 позов задоволено:
податкові повідомлення-рішення № 0000032642/0/25095355/3478 про
визначення суми податкового зобов'язання з податку на прибуток у
розмірі 66 600 грн. та фінансової санкції у розмірі 33 339, 70
грн., № 0000042642/0/25095355/3479 від 25.03.2003 про визначення
суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість у
розмірі 27 530 грн. та фінансової санкції у розмірі 8 404, 55
грн., № 0000052642/0/25095355/3480 від 25.03.2003 про визначення
суми податкового зобов'язання з комунального податку у розмірі
10893,60 грн. та фінансової санкції у розмірі 3 575, 27 грн.,
№ 0000062642/0/25095355/3481 від 25.03.2003 про визначення суми
податкового зобов'язання зі збору за забруднення навколишнього
середовища у розмірі 3 671, 21 грн. та штрафної санкції у розмірі
95 750, 90 грн., № 0000082642/0/25095355/3482 від 25.03.2003 про
визначення суми податкового зобов'язання з податку на землю у
розмірі 4 850, 70 грн. та фінансової санкції у розмірі 2 595, 35
грн., № 0000092642/0/250953555/3483 від 25.03.2003 про визначення
суми податкового зобов'язання із земельного податку у розмірі 109
509, 30 грн. та штрафні санкції у розмірі 55 264, 70 грн. визнано
недійсними.
У касаційній скарзі ДПІ у м. Сніжне просить скасувати постанову
Донецького апеляційного господарського суду від 12.11.2003,
рішення господарського суду Донецької області від 03.06.2003 у
справі № 34/96а та прийняти нове рішення, посилаючись на
неправильне застосування господарським судом апеляційної інстанції
норм ст. 2 Бюджетного кодексу України ( 2542-14 ) (2542-14)
, Закону України
"Про плату за землю" ( 2535-12 ) (2535-12)
від 07.03.1997 № 2535-ХІІ, Закону
України "Про оподаткування прибутку підприємств" ( 283/97-ВР ) (283/97-ВР)
від
22.05.1997 № 283/97-ВР (зі змінами і доповненнями), Декрету
Кабінету Міністрів України "Про місцеві податки і збори" ( 56-93 ) (56-93)
та порушення ст. 22 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Відповідач не скористався своїм процесуальним правом на участь
свого представника в засіданні суду касаційної інстанції.
Заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши матеріали
справи, повноту встановлення обставин справи та правильність їх
юридичної оцінки господарським судом апеляційної інстанції,
колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до
висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з
наступних підстав.
Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що ДПІ у
м. Сніжне здійснено позапланову документальну перевірку дотримання
вимог податкового законодавства структурним підрозділом позивача -
Торезькою дирекцією по ліквідації шахт за період з 25.07.2000 року
по 31.12.2002, за наслідками якої складено акт від 24.03.2003
8/26-211-1.
На підставі зазначеного акту перевірки ДПІ у м. Сніжне прийняті
податкові повідомлення-рішення № 0000032642/0/25095355/3478 про
визначення суми податкового зобов'язання з податку на прибуток у
розмірі 66 600 грн. та фінансової санкції у розмірі 33 339, 70
грн., № 0000042642/0/25095355/3479 від 25.03.2003 про визначення
суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість у
розмірі 27 530 грн. та фінансової санкції у розмірі 8 404, 55
грн., № 0000052642/0/25095355/3480 від 25.03.2003 про визначення
суми податкового зобов'язання з комунального податку у розмірі
10893,60 грн. та фінансової санкції у розмірі 3 575, 27 грн.,
№ 0000062642/0/25095355/3481 від 25.03.2003 про визначення суми
податкового зобов'язання зі збору за забруднення навколишнього
середовища у розмірі 3 671, 21 грн. та штрафної санкції у розмірі
95 750, 90 грн., № 0000082642/0/25095355/3482 від 25.03.2003 про
визначення суми податкового зобов'язання з податку на землю у
розмірі 4 850, 70 грн. та фінансової санкції у розмірі 2 595, 35
грн., № 0000092642/0/250953555/3483 від 25.03.2003 про визначення
суми податкового зобов'язання із земельного податку у розмірі
109 509, 30 грн. та штрафні санкції у розмірі 55 264, 70 грн.
Задовольняючи позовні вимоги, господарський суд виходив з того, що
позивач є бюджетною установою (неприбутковою), у зв'язку з чим
звільнений від сплати земельного і комунального податків. Крім
того, дохід, отриманий від продажу металобрухту, надання послуг по
передачі технічної води для Сніжнянського машинобудівельного
заводу "МС", надання послуг зв'язку не підлягає оподаткуванню
податком на прибуток згідно з Податковим роз'ясненням ДПА України
"Про порядок оподаткування власних надходжень бюджетних установ і
організацій у 2000-2001 роках", затвердженим наказом № 409
( v0409225-01 ) (v0409225-01)
від 11.10.2001 (відповідно до якого у 2001 р.
власні надходження бюджетних (неприбуткових) установ і
організацій, які фінансуються з відповідних бюджетів, у разі, коли
такі надходження зараховуються до спеціального фонду відповідних
бюджетів, не підлягають оподаткуванню податком на прибуток).
Однак, вищезазначені висновки господарських судів першої та
апеляційної інстанцій не можна вважати таким, що ґрунтуються на
всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі
всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, як це
передбачено ст. 43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
з огляду на наступне.
Поняття бюджетної установи визначено у п. 6 ст. 2 Бюджетного
кодексу України ( 2542-14 ) (2542-14)
, згідно з яким бюджетна установа - це
орган, установа чи організація, визначена Конституцією України, а
також установа чи організація, створена у встановленому порядку
органами державної влади, .органами влади Автономної Республіки
Крим чи органами місцевого самоврядування, яка повністю
утримується за рахунок відповідно державного бюджету чи місцевих
бюджетів. Бюджетні установи є неприбутковими.
А відповідно до абз. "а" п.п. 7.11.1 п. 7.11 ст. 7 Закону України
"Про оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
неприбутковими організаціями є органи державної влади, органи
місцевого самоврядування та створені ними установи та організації,
що утримуються за рахунок коштів відповідних бюджетів.
Господарські суди попередніх інстанцій, пославшись на те, що
позивач є бюджетною (неприбутковою) організацією, не перевірили чи
було включено позивача до Реєстру неприбуткових організацій у
спірний період; не надали належної оцінки доводам відповідача про
те, що позивач фінансується не тільки з державного бюджету (що
підтверджено і Статутом Української державної компанії з
реструктуризації підприємств вугільної промисловості "УВР"
Міністерства палива та енергетики України, і довідкою з ЄДРПОУ,
якими передбачено змішану форму фінансування), а й отримує кошти
на поточний рахунок від покупців за надані послуги по
водопостачанню, зв'язку, оренди, продажу металобрухту, бартерних
операцій.
Не надано господарськими судами і належної оцінки доводам
відповідача про те, що бюджетне фінансування не повністю
зменшувалось на суми додаткових надходжень; не проаналізували дані
довідки про суми зменшення фінансування, отриманого за рахунок
коштів Державного бюджету України Торезькою ДЛШ (додаток № 5 до
акту перевірки - а.с. 29 т. 1), не дослідили якими саме доказами
підтверджено спрямування всіх зазначених у довідці коштів на
зменшення бюджетного відшкодування.
Крім того, слід зазначити, що господарські суди, пославшись в
обгрунтування своїх висновків про визнання недійсним податкового
повідомлення - рішення № 0000062642/0/25095355/3481 від 25.03.2003
про застосування штрафних санкцій у розмірі 95 644, 77 грн. за
порушення позивачем строків сплати узгодженої суми податкового
зобов'язання зі збору за забруднення навколишнього середовища на
прийняття податковим органом податкового повідомлення-рішення не
за встановленою формою, не дослідили і не надали оцінки самим
фактам порушення позивачем граничних строків сплати узгодженої
суми податкового зобов'язання, встановленим під час перевірки.
Що стосується висновків господарського суду щодо відсутності
доказів здійснення позивачем господарських операцій по безоплатній
передачі іншим споживачам технічної води (первинних бухгалтерських
документів, які б свідчили про відображення цієї господарської
операції у бухгалтерському і податковому обліку підприємств за
результатами зустрічних перевірок), то вони відповідають фактичним
обставинам справи і є цілком правомірними.
Вищенаведене свідчить про те, що судами зроблено висновки при
неповно встановлених обставинах справи, що є підставою для
скасування прийнятих у справі судових рішень і направлення справи
на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.
До такого висновку колегія суддів Вищого господарського суду
України приходить з врахуванням меж повноважень касаційної
інстанції, встановлених ч. 2 ст. 111-5 та ст. 111-7 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, та неможливістю зробити висновки щодо правильності
вирішення спору при невстановленні судами попередніх інстанцій
обставин відповідно до предмету спору.
Під час нового розгляду справи суду першої інстанції слід взяти до
уваги викладене у зазначеній постанові, вжити всі передбачені
чинним законодавством засоби для всебічного, повного та
об'єктивного встановлення обставин справи, прав та обов'язків
сторін і в залежності від встановленого та у відповідності із
вимогами закону вирішити спір.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 3 ст.
111-9, ст. 111-10, 111-11 Господарського процесуального права
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України,
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ДПІ у м. Сніжне задовольнити частково.
Скасувати постанову Донецького апеляційного господарського суду
від 12.11.2003 та рішення господарського суду Донецької області
від 03.06.2003 у справі № 34/96а, а справу передати на новий
розгляд до господарського суду Донецької області.