ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26.02.2004 Справа N 31/92а
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
розглянувши у відкритому Державної податкової інспекції у
судовому засіданні у Приморському районі м. Маріуполя
касаційну скаргу (надалі – ДПІ у Приморському
районі)
на постанову Донецького апеляційного
господарського суду від 22.10.2003
у справі № 31/92а
господарського суду Донецької області
за позовом товариство з обмеженою
відповідальністю “Г“(надалі –
Товариство)
до ДПІ у Приморському районі
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,
розпорядження, другої податкової вимоги
в судовому засіданні взяли участь представники:
позивача не з’явились
відповідач не з’явились
У зв’язку з нез’явленням представників сторін в судове засідання
розгляд справи здійснено на підставі наявних документів у
справі, касаційної скарги та відзиву на неї.
Рішенням від 10.09.03 господарського суду Донецької області
задоволено позовні вимоги Товариства до ДПІ у Приморському
районі про визнання недійсними податкового повідомлення -
рішення № 0001192342/0 від 09.09.02 в частині донарахування
податку на додану вартість у сумі 4 019грн та штрафних санкцій у
сумі 1 008грн, розпорядження про внесення змін в податкову
декларацію за березень 2002 року від 09.09.02 № 23-114-6/11 щодо
зменшення суми бюджетного відшкодування ПДВ у сумі 2 684грн,
другої податкової вимоги № 2/1251 від 11.11.02 та другої
податкової вимоги № 2/136 від 20.03.03 в частині ПДВ у сумі
5027грн..
Цим же рішенням стягнуто з ДПІ у Приморському районі на користь
Товариства витрати по сплаті державного мита у сумі 85 грн. та
за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі
118грн.
Підставою для задоволення позивних вимог була наявність порушень
вимог Закону України “Про тимчасовий порядок оподаткування
операцій з виготовлення та продажу нафти сирої та деяких паливно
- мастильних матеріалів" ( 1521-14 ) (1521-14)
, п. 7.7.4 ст. 7 Закону
України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, ст. 6
Закону України “Про порядок погашення податкових зобов’язань
платників податків перед бюджетами та державними цільовими
фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
.
Постановою від 22.10.03 Донецького апеляційного господарського
суду апеляційна скарга ДПІ у Приморському районі залишено без
задоволення, а рішення господарського суду Донецької області від
10.09.03 - без змін.
З прийнятим рішенням та постановою не погоджується ДПІ у
Приморському районі, звернувшись з касаційною скаргою до Вищого
господарського суду України, вважаючи, вказані рішення та
постанову не відповідають діючому законодавству та матеріалам
справи.
Зокрема, скаржник вважає, що судові інстанції при прийнятті
судових рішень не врахували вимог п.п. 7.3.4 п. 7.3 ст. 7 Закону
України “Про податок на додану вартість“ ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, п.п.
4.2.3 п. 4.2 ст. 4 Закон України "Про порядок погашення
зобов’язання платників податків перед бюджетом та державним
цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
.
Колегія суддів Вищого господарського суду України, розглянувши
матеріали справи, касаційну скаргу, додані до неї документи та
уточнення до касаційної скарги, відзив на касаційну скаргу і
додані до неї документи та заслухавши пояснення сторін і
суддю-доповідача, дійшла висновку про відсутність підстав для
задоволення касаційної скарги.
Судові інстанції в процесі розгляду справи встановили, що ДПІ у
Приморському районі здійснило перевірку дотримання Товариством
податкового законодавства за період з 01.07.99 по 01.07.02, за
результатами якої було складено акт № 23-111-1/186 від 30.08.02.
На підставі вказаного акту перевірки було прийнято податкове
повідомлення-рішення № 0001192342/0 від 19.09.02, на підставі
якого було донараховано ПДВ у сумі 15 477грн. та застосована
штрафна санкція у сумі 3 517грн. та зменшене бюджетне
відшкодування ПДВ у сумі 2 684грн шляхом внесення змін в
податкову декларацію з ПДВ за березень 2002 року.
Після закінчення процедури адміністративного узгодження ДПІ у
Приморському районі донарахувало Товариству суму податкових
зобов’язань та направило 12.02.03 першу податкову вимогу № 1/640
від 23.09.02 на суму ПДВ 15 183,41грн та другу податкову вимогу
№ 2/1251 від 11.11.02 на суму податкового боргу з ПДВ 9
440.41грн та пені у сумі 40,94 грн. та 03.04.03 знову другу
податкову вимога № 2/136 від 20.03.03 на суму 9 426грн ПДВ та
пені у сумі 42,13грн.
Товариством до господарського суду Донецької області було
оскаржено в частині визначення податкового зобов’язання з ПДВ у
сумі 13 500грн та штрафної санкції у сумі 2509грн.
Рішення господарського суду Донецької області від 30.10.02 у
справі 2/388а за позовом Товариства до ДПІ у Приморському районі
було частково задоволені позовні вимоги Товариства про визнання
податкового повідомлення - рішення № 0001192342/0 недійсним, в
частині донарахування ПДВ у сумі 28грн. та застосування
фінансової санкції у сумі 7 грн., а в іншій частині позовних
вимог в задоволенні відмовлено.
Вказане рішення суду сторонами не оскаржувалось і набрало
чинності.
З врахуванням уточнених вимог позовних вимог у даній справі
Товариство оскаржує донарахування ПДВ у сумі 4 019грн та
фінансових санкції у сумі 1 008грн, які не були предметом спору
у справі 2/388а.
Розбіжності у сторін стосовно донарахування зазначеної спірної
суми ПДВ виникли по господарським операціям з придбання
паливно-мастильних матеріалів (дизпалива) у листопаді - грудні
2001року та січні, червні 2002року у приватних підприємців К-ої
М.А., К-ко А.В.
В касаційні скарзі ДПІ у Приморському районі вказує про
порушення Товариством вимог ст. 3 Закону України "Про тимчасовий
порядок оподаткування операцій з виготовлення та продажу нафти
сирої та деяких паливно - мастильних матеріалів“ ( 1521-14 ) (1521-14)
,
якою передбачений"касовий" метод формування податкового кредиту
при придбанні, зокрема, дизельного палива.
Попередні судові інстанції, приймаючи рішення у справі, взяли до
уваги, що в акті перевірки зазначено, що Товариство віднесло до
податкового кредиту суми ПДВ за дизельне пальне, яке було
придбане у вказаних підприємців, оплата за яке була здійснена у
наступному за звітним періоді, або не проведено зовсім.
З урахуванням зазначеного ДПІ у Приморському районі дійшла
висновку, що податковий кредит позивача в листопаді, грудні
2001року та січні, червні 2002 року на суму 4 661грн сформований
з порушенням вимог діючого законодавства і спірним податковим
повідомленням - рішенням донарахувало ПДВ у сумі 4 019грн та
застосувало штрафні санкції у сумі 700грн.
Попередні судові інстанції приймаючи рішення і постанову
врахували, що відповідно до ст.ст. 1-3 Закону України"Про
тимчасовий порядок оподаткування операцій з виготовлення та
продажу нафти сирої та деяких паливно - мастильних матеріалів"
( 1521-14 ) (1521-14)
податкові зобов’язання з ПДВ, що виникають у зв’язку
з продажем товарів (нафта сира, дизельне пальне (важкі
дистилятори), нараховуються за наслідками податкового періоду,
на який припадає отримання продавцем коштів або інших видів
компенсації вартості таких товарів від покупця. При цьому право
на збільшення податкового кредиту платників податку на додану
вартість - покупців таких товарів виникає у податковий період,
на який припадає здійснення оплати коштами або шляхом надання
інших видів компенсації їх вартості, без застосування положень
п.п. 7.3.4 п. 7.3 ст. 7 Закону України "Про податок на додану
вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
З найменування та преамбули Закону вбачається, що він
спрямований на створення умов для безперебійного забезпечення
сільськогосподарських товаровиробників паливно - мастильними
матеріалами та запобігання збільшенню цін на них в період
підготовки та проведення весняно - польових робіт і встановлює
тимчасовий порядок оподаткування операцій з продажу деяких
паливно-мастильних матеріалів, зокрема дизпалива з метою
забезпечення проведення весняно - польових робіт саме в
2000році, тобто положення цього закону діяли протягом 2000 року,
дія цього Закону не була продовжена в установленому порядку.
Судовими інстанціями правомірно взято до уваги, що з 01.01.00 і
до внесення змін в ст. 11 Закону України "Про податок на додану
вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
застосовувався так званий "касовий"
спосіб обліку податкових зобов’язань стосовно операцій продажу
вугілля, вугільних брикетів, електричної та теплової енергії,
газу, послуг з водопостачання, технічного обслуговування та
систем протипожежної безпеки в житловому фонді фізичним особам,
не зареєстрованим платниками ПДВ та установам, що фінансуються з
бюджету.
Колегія суддів Вищого господарського суду України також
враховує, що з 11.07.01 в Закон України"Про податок на додану
вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
до п. 11.11 ст. 11 внесені зміни, яким
встановлені випадки, в яких застосовується касовий спосіб
визначення бази оподаткування операцій з продажу відповідних
товарів та послуг і надане визначення поняття касового способу,
як способу податкового обліку, за яким датою виникнення
податкових зобов’язань платника податку з продажу товарів
(робіт, послуг) є дата отримання коштів на рахунок або у касу
такого платника податку, або отримання ним інших видів
компенсації їх вартості, а датою виникнення права на податковий
кредит є дата відрахування коштів з рахунку або каси платника
податку в оплату вартості придбаних товарів (робіт, послуг) чи
дата надання інших видів компенсації їх вартості.
Такий спосіб податкового обліку застосовується щодо операцій з
продажу теплової енергії, газу природного (крім скрапленого) на
надання послуг, вартість яких включається до складу квартирної
плати чи плати за утримання житла, фізичним особам бюджетним
установам, не зареєстрованим платниками цього податку, а також
житлово – експлуатаційними конторами та іншими подібними
платникам податку, які здійснюють збір коштів від зазначених
покупців з метою подальшого їх перерахування продавцями таких
товарів у компенсацію їх вартості, а також для житлово –
експлуатаційних контор та бюджетних установ, що отримують ці
послуги, товари, у разі, якщо вони зареєстровані як платники
податку.
На час придбання дизельного палива Товариством, що мало місце
30.11.01 (податкова накладна № 95 від 30.11.01) на суму
4160,10грн., 12.12.01 (податкова накладна № 99 від 12.12.01),
18.06.02 (податкова накладна № 68 від 18.06.02 на суму 1
2342,40грн., 06.06.02 (податкова накладна № 63 від 06.06.02) на
суму 7 424грн., 31.01.02 (податкова накладна № 4 від 31.01.02)
на суму 2 389,20грн. Закон України "Про податок на додану
вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
не передбачав ведення податкового обліку
операцій з купівлі - продажу дизпалива за касовим способом.
Попередніми інстанціями також розглянуто питання застосування
штрафних санкцій у сумі 308,25грн, визначеної з донарахованої
суми ПДВ в зв’язку із зменшенням сум податкового кредиту та
бюджетного відшкодування по операціям з давальницькою сировиною
і яка не ввійшла в суму фінансових санкцій по справі № 2/388,
розглянутій 30.10.02 господарським судом Донецької області.
Спірним податковим повідомленням - рішенням № 0001192342/0 від
19.09.02 по операціям з давальницькою сировиною фактично
нарахувала фінансову санкцію у сумі 2 817,25 грн. на суму ПДВ 11
458грн.
Товариством оскаржено до суду у справі 2/388 застосування
фінансової санкції в сумі 2 509 грн.
Господарський суд відмовив Товариству в задоволенні позову в
частині застосування фінансової санкції у сумі 2 502 грн.,
зважаючи на те, що ця сума не ввійшла до складу податкового
повідомлення – рішення, в той же час, як вбачається із акту
перевірки та здійснених розрахунків донарахованих спірним
рішенням сум, податкові зобов’язання з ПДВ складаються із сум
донарахованого ПДВ у сумі 28 грн. по операціям з давальницькою
сировиною та 1 1430 грн. ПДВ, що становить суму отриманого
бюджетного відшкодування із заявленого до відшкодування у сумі
14 114 грн., яке за висновком ДПІ у Приморському районі не
знайшло підтвердження за результатами перевірки, оскільки було
зменшено суму податкового кредиту по операціям з давальницькою
сировиною шляхом його коригування.
Рішенням господарського суду у справі 2/388 від 30.10.2002р
встановлено, що підстави для коригування податкового кредиту
податковим органом не доведені і у даних відносинах відсутні.
Цей факт, відповідно до ст. 35 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
господарський суд при прийнятті даного рішення враховував як
такий, що не підлягає повторному доказуванню і оскільки
нарахування штрафних санкцій у сумі 308,25грн є частиною
фўнансових санкцій, яка не оспорювалась у справі 2/388, то
вимоги позивача в цій частині підлягають задоволенню.
Стосовно розпорядження № 23-114-6/11 від 09.09.02 про внесення
змін у визначену платником суму податку на додану вартість за
результатами попередньої перевірки податкової декларації по
податку на додану вартість за березень 2002 року.
Зазначеним розпорядженням ДПІ у Приморському районі зменшила
бюджетне відшкодування ПДВ за березень 2002р на суму 2 684грн.
В акті перевірки, на підставі якого прийняте спірне
розпорядження, порушень податкового законодавства при формуванні
податкових зобов’язань та податкового кредиту з ПДВ в березні
2002 року не встановлено.
ДШ у Приморському районі фактично в декларації за березень 2002
року зменшила бюджетне відшкодування не в зв’язку з
методологічними чи арифметичними помилками при заповнені даної
декларації чи допущеними порушеннями законодавства при
формуванні податкових зобов’язань чи податкового кредиту в
даному податковому періоді, а виходячи із загальних результатів
перевірки Товариства за період з 01.07.99 по 01.07.02, в якому
були встановлені ДПІ у Приморському районі порушення, за які
було донарахувала податкові зобов’язання та зменшила суми
податкового кредиту по операціям з давальницькою сировиною та
операціям з придбання дизпалива.
За висновком ДШ у Приморському районі було непідтверджено даною
перевіркою бюджетне відшкодування з ПДВ у сумі 13 472 грн. по
операції з давальницькою сировиною та 642 грн. по операції з
дизельне палива, яке Товариство вже отримало у сумі 11 430 грн.
Різниця між непідтвердженою, на думку ДПІ у Приморському районі,
загальною сумою бюджетного відшкодування та отриманим
відшкодуванням склали суму 2 684 грн., на яку ДПІ у Приморському
районі зменшило суму задекларованого в березні 2002 року
бюджетного відшкодування.
У даній справі суд визнав неправомірність зменшення податкового
кредиту на суму 4661грн та донарахування в зв’язку з цим ПДВ у
сумі 4019грн по операції з придбання дизельного палива, а тому є
необґрунтованим зменшення суми бюджетного відшкодування в сумі
642 грн.
Крім того, неправомірність коригування ДПІ у Приморському районі
податкового кредиту та зменшення бюджетного відшкодування на
суму 13 472 грн. по операціям з давальницькою сировиною визнана
рішенням господарського суду Донецької області у справі 2/388а
від 30.10. 02.
У зв’язку з вказаним ДПІ у Приморському районі неправомірно
зменшило бюджетне відшкодування ПДВ по вказаним операціям і
безпідставно зменшила суму бюджетного відшкодування заявленого в
декларації за березень 2002 року, в якому зазначені операції не
мали міста.
Судові інстанції на підставі зібраних доказів правомірно дійшли
висновку, що у ДПІ у Приморському районі не було і правових
підстав для прийняття спірного розпорядження, оскільки
вўдповўдно до п. 7.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на
додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
податковий орган має право давати
розпорядження лише про нарахування податку у випадках, коли
розмір податку, зазначеного у декларації, є меншим за розмір, що
випливає з поданих розрахунків. Порушень податкового
законодавства та донарахування ПДВ за березень 2002 року за
результатами перевірки не встановлено і не здійснено.
Крім того, форма розпорядження встановлена наказом Державної
податкової адміністрації України № 569 від 20.11.1998р (із
змінами внесеними наказом № 330 від І06.07.1998р), які не
зареєстровані в Міністерстві юстиції України, а тому вони не
мають юридичної сили нормативного акту, у зв’язки з чим позовні
вимоги Товариства в частині визнання недійсним розпорядження ДПІ
у Приморському районі № 23-114-6/11 від 09.09.02 є правомірні.
Колегія суддів Вищого господарського суду України, вважає,що
попередніми судовими інстанціями правомірно зроблено висновок
про визнання недійсними других податкових вимог № 2/1251 від
11.11.02 та № 2/136 від 20.03.03 в частині податкового боргу у
сумі 5 027 грн., оскільки відповідно до п. 6.2, п.п. 6.2.3 ст. 6
Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників
податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"
( 2181-14 ) (2181-14)
у разі, коли платник податків не сплачує суму
узгодженого податкового зобов’язання в установлені строки,
податковий орган надсилає такому платнику податків податкові
вимоги.
Перша податкова вимога надсилається не раніше першого робочого
дня після закінчення граничного строку сплати узгодженої суми
податкового зобов’язання, а друга податкова вимога - не раніше
тридцятого календарного дня від дня направлення (вручення)
першої податкової вимоги у разі непогашення платником податків
суми податкового боргу у встановлені строки.
Податкова вимога вважається надісланою (врученою) юридичній
особі, якщо її передано посадовій особі такої юридичної особи
під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення.
ДПІ у Приморському районі було сформована перша податкова вимога
№ 1/640 від 23.09.02, яка була направлена Товариству 12.02.03
разом з другою податковою вимогою від 11.11.02 № 2/1251 на суму
податкового боргу 9 440,41грн та пені 40,94грн, які отримані
Товариством 20.02.03.
03.04.03 Товариству було направлено ще одна друга податкова
вимога № 2/136 від 20.03. 03.
В зазначені податкові вимоги, які оспорюються Товариством,
включені суми податкових зобов’язань та штрафних санкцій, які
були донараховані йому спірним податковим повідомленням -
рішенням і не були сплачені (частина боргу по донарахованим
сумам була зарахована по деклараціям за серпень, вересень,
грудень 2000 року за рахунок заявленого бюджетного
відшкодування).
З урахуванням того, що друга податкова вимога № 2/1251 від
11.11.02 на суму 9 440,41грн основного боргу та пені 40,94грн
направлена Товариству одночасно з першою податковою вимогою, а
тому допущено порушені вимоги п. 6.2.3 ст. 6 Закону України "Про
порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами
та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
та п. 4.3, 5.4
“Порядку направлення органами державної податкової служби
України податкових вимог платникам податків", затвердженого
наказом Державною податковою адміністрації України № 266 від
03.07. 01, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України
16.07.01 за № 595/5786, та включає в себе донараховані суми ПДВ
та фінансових санкцій, які господарським судом визнані як
неправомірно донараховані по операціям з придбання дизпалива та
в результаті необґрунтованого зменшення (коригування)
податкового кредиту по операціям з давальницькою сировиною, у
зв’язки з чим судові інстанції правомірно прийшли до висновку,
що друга податкова вимога № 2/1251 від 11.11.02р повинна бути
визнана недійсною.
Друга податкова вимога № 2/136 від 20.03. 03р на суму 9
468,51грн. включає в себе податковий борг у сумі 5 027грн щодо
податкових зобов’язань, донарахованих ДПІ у Приморському районі
по спірному рішенню, яке в даній справі визнане судом в цій
частині недійсним.
Крім того, направлення повторно другої податкової вимоги
відносно одних і тих же сум боргу ст. 6 Закону України "Про
порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами
та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
не передбачено, а
тому вимоги Товариства щодо визнання недійсною другої податкової
вимоги № 2/136 від 20.03.2003р в частині включення податкового
боргу у сумі 5 027 грн. правомірно судовими інстанціями визнано
недійсною.
У зв’язку з вказаними обставинами колегія суддів Вищого
господарського суду України вважає,що підстав для задоволення
касаційної скарги ДПІ у Приморському районі про скасування
рішення і постанови судових інстанцій відсутні.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-10 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу державної податкової інспекції у Приморському
районі м. Маріуполя залишити без задоволення.
Постанову від 22.10.03 Донецького апеляційного господарського
суду у справі № 31/92 господарського суду Донецької області
залишити без змін.