ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
 
                                 П О С Т А Н О В А
 
                                 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
 
26.02.2004                                     Справа N 31/76a
 
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
 
головуючого
суддів
 
розглянувши  у               Державної податкової інспекції у
відкритому                   Кіровському районі міста Донецька
судовому засіданні
касаційну  скаргу
 
на  постанову                від 16.10.2003 року Донецького
                             апеляційного господарського суду
 
у справі                     №  31
 
господарського суду          Донецької області
 
за позовом                   Товариства з обмеженою
                             відповідальністю "П", м.  Донецьк
 
до                           Державної податкової інспекції у
                             Кіровському районі міста Донецька
 
про                          визнання  недійсним податкового
                             повідомлення-рішення ДПІ та
                             розпорядження
 
в судовому засіданні взяли участь представники:
 
від позивача                 присутній
від відповідача              присутній
 
                           ВСТАНОВИВ:
 
Рішенням господарського  суду  Донецької  області  від  26.05.2003
року,  залишеним  без  змін  постановою  Донецького   апеляційного
господарського  суду  від  16.10.2003  р.  у  справі  №  31  позов
задоволене; визнане недійсним податкове повідомлення-рішення ДПІ у
Кіровському районі   м.   Донецька   №   95-23-4/30232449/939  від
03.02.2003р.  про визначення податкового зобов'язання з ПДВ в сумі
208,71  грн.  та  фінансової  санкції  у  сумі  170 грн.;  визнане
недійсним розпорядження № 9 від  03.02.2003  р.,  прийняте  ДПІ  у
Кіровському  районі  м.  Донецька  про  внесення  змін у визначену
платником податку суму ПДВ за результатами  попередньої  перевірки
податкової  декларації  з  ПДВ  за  липень 2002 р.  щодо зменшення
бюджетного відшкодування  ПДВ  у  сумі  866794  грн.;  стягнуте  з
відповідача  на  користь позивача витрати на держмито у сумі 85,00
грн.  та на інформаційнотехнічне забезпечення судового процесу 118
грн.
 
В касаційній  скарзі ДПІ у Кіровському районі м.  Донецька просить
відмінити постановлені по справі судові акти повністю та  прийняти
по   справі  нове  рішення,  яким  у  задоволенні  позовних  вимог
відмовити,  посилаючись  на  порушення  апеляційним  господарським
судом норм матеріального права,  а саме п. 1.8 ст. 1, пп. 3.1.1 п.
3.1 ст.  3,  пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на
додану  вартість"  ( 168/97-ВР  ) (168/97-ВР)
        ,  а також порушення ст.  43 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
        .
 
У відзиві на касаційну скаргу позивач вважає її  безпідставною  та
необґрунтованою.
 
Заслухавши представника   відповідача,  який  підтримав  касаційну
скаргу,  заперечення представника  позивача,  перевіривши  повноту
встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в
постанові апеляційного господарського суду,  колегія суддів Вищого
господарського  суду  України приходить до висновку,  що касаційна
скарга підлягає частковому задоволенню враховуючи наступне.
 
Згідно ч.  1 ст.  43 ГПК України ( 1798-12  ) (1798-12)
          господарський  суд
оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням,  що ґрунтується на
всебічному,  повному і об'єктивному розгляді  в  судовому  процесі
всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
 
Відповідно до   роз'яснень   Пленуму   Верховного   Суду  України,
викладених у пункті 1 постанови від  29.12.1976  року  №  11  "Про
судове рішення" ( v0011700-76 ) (v0011700-76)
        , рішення є законним тоді, коли суд
виконавши  всі  умови  процесуального  законодавства  і   всебічно
перевіривши  обставини,  вирішив  справу у відповідності з нормами
матеріального  права,  що   підлягають   застосуванню   до   даних
правовідносин.
 
Судами попередніх   судових   інстанцій   встановлено,  що  ДПІ  у
Кіровському районі м. Донецька була здійснена перевірка у позивача
з  питання  правомірності  відшкодування  із  бюджету  суми ПДВ за
липень    2002    року,    про    що    складено   акт   перевірки
№ 01-014-23/3929-23-4 від 25.10.2002 р.
 
На підставі  даного  акту  ДПІ  у  Кіровському районі м.  Донецька
прийняте податкове  повідомлення-рішення  №  95-23-4/30232449/939-
23-4   від   03.02.2003   р.  яким  позивачу  визначене  податкове
зобов'язання з ПДВ у сумі 208,71  грн.  та  застосована  фінансова
санкція  у  сумі  170  грн.,  а  також  за  результатами перевірки
розпорядженням ДПІ № 9 від 03.02.2003 р.  зменшена сума бюджетного
відшкодування ПДВ у сумі 866794 грн. за липень 2002 р. на підставі
якого внесені відповідні зміни до  декларації  позивача  за  даний
податковий період.
 
Донарахування ПДВ  у  сумі  208,71  грн.  за  липень  2002  р.  та
зменшення  бюджетного  відшкодування  ПДВ  на  суму  866794   грн.
здійснено  з  посиланням на пп.  7.4.1 та пп.  7.7.4 ст.  7 Закону
України "Про податок на додан6у вартість" в зв'язку із  зменшенням
ДПІ  податкового  кредиту на суму 867002,71 грн.  по господарській
операції з надання послуг товарного кредиту.
 
Позивач 01.07.2002  р.  уклав  з  ТОВ  "Н"  м.  Алчевськ   договір
НРТ/К-07/4 купівлі-продажу товарів на умовах товарного кредиту.
 
На виконання  договору  ТОВ  "Н"  по  накладній  №  Нд-0000021 від
02.07.2002р.  поставило позивачу  товар  -  з'єднувачі  прямокутні
ЗПРПБ на суму 6192876,50 грн.  
( в т.ч. ПДВ 1032146,08 грн.)
, які
позивач прийняв.
 
Згідно п.  2.3  договору  оплата  вартості  товару  повинна   бути
здійснена протягом 1 банківського дня з моменту отримання товару.
 
Пунктом 2.4 передбачено, що у разі, коли покупець не виконає умови
п.  2.3 договору, то товар вважається проданим на умовах товарного
кредиту   з   нарахуванням  процентів  за  користування  послугами
товарного кредиту  у  розмірі  3%  від  дати  поставки  товару  до
29.07.2002   року.   Послуги  по  товарному  кредиту  оформляються
протоколом-угодою.
 
Позивач прострочив  розрахунки  за  товар.  ТОВ  "Н"   (продавець)
нарахував  позивачу проценти у сумі 5202016 ( в т.  ч.  ПДВ у сумі
867002,71грн.).
 
Між позивачем та ТОВ "Н" був складений протокол - угода  №  1  від
29.07.2002  року  до  договору  № НР-Т/К-07/4 від 07.07.2002 року,
яким визначена  загальна  сума  заборгованості  по  договору,  яку
позивач  повинен  був перерахувати продавцю протягом 5 банківських
днів,  а також складений акт приймання-передачі наданих послуг  по
відстроченню  платежу по даному договору купівлі-продажу на умовах
товарного кредиту.
 
Актом приймання-передачі наданих послуг від 29.07.2002 року  також
передбачена  можливість  проведення  розрахунків  в  іншій  формі.
Згідно   додаткової   угоди   від   29.07.2002   року   та    акту
приймання-передачі 29.07.2002 року позивач передав ТОВ "Н" простий
вексель № 66334992-625562 на  суму  10527890,06  грн.  Решта  суми
боргу  867002,71  грн.  підлягала  перерахуванню  на розрахунковий
рахунок позивача.
 
ТОВ "Н" видало позивачу податкову накладну  №  49  від  29.07.2002
року  на  суму  послуг  по  товарному  кредиту 5202016,26 грн.  (з
урахуванням ПДВ).
 
На підставі податкової накладної позивач  включив  до  податкового
кредиту в липні 2002 року ПДВ у сумі 867002,71 грн.
 
ДПІ в  ході  проведення  перевірки  дійшла  висновку,  що  позивач
необґрунтовано включив зазначену суму ПДВ до податкового  кредиту,
вважаючи,  що  відповідно  до ст.  240 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
         право
власності на товари,  що продаються в кредит,  виникає  з  моменту
передачі  товару  і  тому  нарахування  процентів  за користування
товарним кредитом не є продажем послуг в розумінні п.  1.4  Закону
України  "Про  податок  на  додану  вартість"  ( 168/97-ВР  ) (168/97-ВР)
         і
відповідно до пп. 3.1.1 цього Закону не є об'єктом оподаткування.
 
Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4  підпункту  7.5.1  пункту
7.5   ст.  7   Закону  України  "Про  податок  на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
         податковий кредит звітного  періоду  складається  із
сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному
періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт,  послуг),  вартість
яких  відноситься  до складу валових витрат виробництва (обігу) та
основних  фондів  чи   нематеріальних   активів,   що   підлягають
амортизації. Датою виникнення права платника податку на податковий
кредит вважається дата здійснення  першої  з  подій:  -  або  дата
списання  коштів  з банківського рахунку платника податку в оплату
товарів  (робіт,  послуг),  дата  виписки   відповідного   рахунку
(товарного  чека)  -  в разі розрахунків з використанням кредитних
дебетових карток або  комерційних  чеків,  -  або  дата  отримання
податкової   накладної,  що  засвідчує  факт  придбання  платником
податку товарів (робіт, послуг).
 
Згідно абзацу третього пункту 4.8 ст. 4 цього Закону ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
        
векселі,  отримані, але не оплачені платником податку, або видані,
але не оплачені платником  податку,  не  змінюють  сум  податкових
зобов'язань  або  податкового  кредиту  такого  платника  податку,
незалежно   від   видів   операцій,   по   яких    такі    векселі
використовуються.
 
Як передбачено пунктом 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування
прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
        , валові витрати виробництва та
обігу  -  це  сума  будь-яких  витрат платника податку у грошовій,
матеріальній   або   нематеріальній   формах,   здійснюваних    як
компенсація  вартості товарів (робіт,  послуг),  які придбаваються
(виготовляються)  таким  платником  податку  для   їх   подальшого
використання у власній господарській діяльності.
 
За визначенням  пункту  1.32  ст.  1  цього  Закону  ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
        
господарською діяльністю є будь-яка діяльність  особи,  направлена
на  отримання  доходу в грошовій,  матеріальній або нематеріальній
формах,  у разі коли безпосередня участь такої особи в організації
такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.
 
Задовольняючи позов,  господарські  суди  виходили  з  того,  що у
позивача виникло право  на  включення  до  податкового  кредиту  в
декларації  за  липень  2002  року  ПДВ  у  сумі  867002,71  грн.,
визначену у наданій йому  податковій  накладній  на  підставі  пп.
7.4.1,  пп.  7.4.5  п.  7.4  ст.  7 Закону України "Про податок на
додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
        , оскільки кошти, сплачені в рахунок
погашення  вартості  товарного  кредиту,  є  компенсацією вартості
товару і є об'єктом оподаткування  по  ПДВ.  Також,  ДПІ  не  мала
законних підстав для прийняття розпорядження, що оспорювалось.
 
Разом з  тим,  такий  висновок суду зроблений без дотримання вимог
частини 1 ст.  43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
         щодо повного, всебічного
і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи.
 
Так, як зазначалось вище,  судом встановлено,  що взаєморозрахунки
по  операції  з  ТОВ  "Н"  частково  проводилися  шляхом  передачі
простого векселя № 66334992-625562 на суму 10572890,  06 грн. (акт
прийому-передачі від 29.07.2002 р.).
 
Таким чином, при встановленні факту розрахунку саме у такий спосіб
в  силу  пункту  4.8  ст.  4 Закону України "Про податок на додану
вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
         виникнення у позивача права  на  включення
до податкового кредиту в декларації за липень 2002 року зазначеної
суми ПДВ знаходиться у прямій залежності від факту оплати виданого
векселя.
 
Судом же   обставини   щодо  розрахунку  по  вказаній  операції  з
придбання з'єднувачів прямокутних ЗПРПБ встановлені не були.
 
Неповне встановлення обставин справи,  які  мають  у  ній  істотне
значення, як наслідок порушення судом частини 1 ст. 43 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
        ,  унеможливлює висновок щодо правильності застосування
норм  матеріального  права  та  відповідно до пункту 3 ст.  111-9,
частини 1 ст.  111-10 ГПК України ( 1798-12  ) (1798-12)
          є  підставою  для
скасування  постановлених  у  справі  судових  рішень  з передачею
справи на новий розгляд.
 
Під час  нового  розгляду  справи   господарського   суду   першої
інстанції слід взяти до уваги наведене в цій постанові,  вжити всі
передбачені законом засоби для всебічного,  повного і об'єктивного
з'ясування   обставин   справи,  прав  ,  обов'язків  сторін  і  в
залежності  від  встановленого  та  у   відповідності   з   чинним
законодавством вирішити спір.
 
Керуючись ст.  ст.  111-5, 111-7, 111-8, п. 3 ч. 1 ст. 111-9, ч. 1
ст.  111-10,  111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
        ,  Вищий господарський
суд України, -
 
                           ПОСТАНОВИВ:
 
Касаційну скаргу  Державної  податкової  інспекції  у  Кіровському
районі м.  Донецька від 11.11.2003 р. № 1951/10-013-8 на постанову
Донецького апеляційного господарського суду від 16.10.2003 року по
справі № 31 задовольнити частково.
 
Рішення господарського суду Донецької області від 26.05.2003  року
та  постанову  Донецького  апеляційного  господарського  суду  від
16.10.2003 року по справі № 31 - скасувати.
 
Справу № 31 направити господарському  суду  Донецької  області  на
новий розгляд.