ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26.02.2004 Справа N 29/351
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
суддів
розглянувши у Державної податкової інспекції у
відкритому судовому Оболонському
засіданні касаційну районі м. Києва
скаргу
на постанову від 15.10.2003 року Київського
апеляційного господарського суду
у справі № 29
господарського суду м. Києва
за позовом закритого акціонерного товариства
"Торговий дім "УК"
до Державної податкової інспекції у
Оболонському районі м. Києва
про визнання недійсним повідомлення-рішення
в судовому засіданні взяли участь представники:
від позивача: присутній
від відповідача: присутній
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду м. Києва від 14.07.2003 року,
залишеним без змін постановою Київського апеляційного
господарського суду від 15.10.2003 року по справі № 29 позов
задоволене повністю; визнане недійсним податкове
повідомленнярішення ДПІ у Оболонському районі м. Києва № 000149301
від 24.10.2002 року; стягнуте з відповідача на користь позивача
203 грн. судових витрат.
В касаційній скарзі ДПІ у Оболонському районі м. Києва просить
скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду та
залишити в силі рішення Господарського суду м. Києва № 29 від
15.10.2003р., посилаючись на неправильне, розширене тлумачення
норм матеріального права, а саме ст. 7 Закону України "Про податок
на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
Відповідач не скористався наданим процесуальним правом на
надіслання відзиву на касаційну скаргу.
Заслухавши пояснення по касаційній скарзі представників
відповідача, заперечення представників позивача, перевіривши
повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної
оцінки в постанові апеляційного господарського суду, колегія
суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку,
що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами встановлено, що на підставі акту № 2541/10/23-305 від
21.10.2002 року попередньої позапланової документальної перевірки
правомірності відшкодування податку на додану вартість ЗАТ
"Торговий дім "УК" за лютий 2002 року відповідачем винесено
податкове повідомлення-рішення № 000149301/0 від 24.10.2002р.,
яким позивачу за порушення пп. 7.2.1, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7
Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
донараховане суму податкового зобов'язання з податку на додану
вартість у сумі 25 084,00 грн., штрафні санкції у сумі 6 271,00
грн.
Вищезазначеним актом встановлено, що в порушення пп. 7.2.1, пп.
7.4.5. п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану
вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
та п. 16 "Порядку заповнення податкової
накладної", затвердженого наказом Державної податкової
адміністрації України від 30.05.97р. № 165 ( z0233-97 ) (z0233-97)
підприємством безпідставно віднесено до податкового кредиту суми
ПДВ, підтверджені податковими накладними, які не містять
необхідних реквізитів (місце розташування юридичної особи), а
саме: за лютий 2002р. - 20 500,00 грн. (податкові накладні
№ 0000584 від 20.02.02р., № 000586 від 13.02.02р. - 5 166,67 грн.,
податкові накладні № 000587 від 08.02.02 - 13 500,00 грн., видані
ПП "К", код ЗКПО 31444878, м. Луганськ). Дане порушення призвело
до завищення податкового кредиту за лютий 2002р в розмірі 39
167,00 грн. та заниження податку на додану вартість на суму 25
084,00 грн. Таким чином, донарахуванню за лютий 2002р. підлягає
ПДВ у сумі 25 084,00 грн.
17.12.2001р. між ЗАТ ТД "УК" укладено угоду купівлі-продажу товару
(пряжі х/б) № 42-К на загальну суму 81 000,00 грн. Податковою
накладною № 0000587 від 08.02.02р., видатковою накладною
№ К00000563 від 08.02.02р. ТД "УК" розрахувалась з ПП "К"
платіжнимдорученням № 66 від 25.04.02р. на суму 20 000,00 грн.,
простим векселем № 643046322469 на суму 144 868,52 грн.
(відповідно до наказу № 97 від 25.04.02р. "Про розрахунок
векселем" за договором № 42-к позивач розрахувався векселем на
суму 61 000 грн.), підтверджується факт здійснення угоди.
Між позивачем та ПП "К" укладено угоду купівлі-продажу товару
(пряжі х/б) № 61-К від 12.02.2002р. на загальну суму 123 000 грн.,
в т.ч. ПДВ 20 500,00 грн. Податковою накладною № 0000584 від
20.02.02р., видатковою накладною № К-00000561 від 20.02.02р. ТД
"УК" частково розрахувалась з ПП "К" простим векселем
№ 643046322469 на суму 144 868,52 грн. (відповідно до наказу № 97
від 25.04.02р. "Про розрахунок векселем" за договором № 42-к
позивач розрахувався векселем на суму 30 608,52 грн.),
підтверджується факт здійснення угоди.
Між позивачем та ПП "К" укладено угоду купівлі-продажу товару
(пряжі х/б) № 63-К від 13.02.2002р. на загальну суму 31 000 грн.,
в т.ч. ПДВ 5166,67 грн. Податковою накладною № 0000586 від
13.02.02р., видатковою накладною № К-00000562 від 13.02.02р. ТД
"УК" розрахувалась з ПП "К" простим векселем № 643046322469 на
суму 144 868,52 грн. (відповідно до наказу № 97 від 25.04.02р.
"Про розрахунок векселем" за договором № 61-к позивач розрахувався
векселем на суму 31 000 грн.), підтверджується факт здійснення
угоди.
Статтею 7 Закону України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
(далі Закон) встановлено порядок обчислення і
сплати податку, ст. 7.4 регулює виникнення податкового кредиту.
Посилання відповідача на безпідставне включення сум до податкового
кредиту з ПДВ, є необґрунтованими виходячи з наступного.
Підпунктом 7.5.2 ст. 7.5 Закону ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
датою виникнення
права платника податку на податковий кредит - є дата сплати
податку по податкових зобов'язаннях, згідно з пп. 7.3.6. Закону
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
Податкова накладна складається у момент виникнення податкових
зобов'язань продавця, право на нарахування податку та складання
податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як
платники податку (пп. 7.2.3, пп. 7.2.4 ст. 7).
Відповідач не заперечує той факт, що всі контрагенти позивача є
платниками податку на додану вартість.
Підпунктом 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
податковий
кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених
(нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з
придбанням товарів, вартість яких відноситься до складу валових
витрат виробництва ..., та підтверджений відповідно податковими
накладними;
не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат
по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними (пп.
7.4.5);
датою виникнення права платника податку на податковий кредит
вважається дата здійснення першої з подій:
або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в
оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку
(товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних
дебетових карток або комерційних чеків;
або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт
придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
У строки, передбачені законом для відповідного податкового
періоду, платник податку подає органу державної податкової служби
за місцем свого знаходження податкову декларацію незалежно від
того, чи виникло у цьому періоді податкове зобов'язання чи ні.
У разі коли за результатами звітного періоду сума, визначена
згідно з підпунктом 7.7.1 цієї статті, має від'ємне значення, така
сума підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету
України протягом місяця, наступного після подачі декларації (пп.
7.3.3 п. 7.3 ст. 7 Закону ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
).
Колегія суддів погоджується з висновками судів про те, що позивач
вірно відніс суму податку на додану вартість до сум бюджетного
відшкодування в лютому 2002 року, що зазначено в рядку 25
декларації, поданої позивачем до податкової інспекції.
Відповідачем не оспорюється факт придбання товарів, вартість яких
відноситься до складу валових витрат.
Відповідач вважає, що позивачем неправомірно віднесено до
податкового кредиту суму податку на додану вартість, оскільки
податкові накладні, на підставі яких у позивача виникло право на
бюджетне відшкодування не містять всіх необхідних реквізитів,
передбачених Законом.
Підпунктом 7.2.1 Закону ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
передбачено: платник податку
зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити
зазначені окремими рядками:
а) порядковий номер податкової накладної;
б) дату виписування податкової накладної;
в) назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові
фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану
вартість;
г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);
д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси
фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану
вартість;
е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість
(обсяг, об'єм);
є) повну назву отримувача;
ж) ціну продажу без врахування податку;
з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні;
и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням
податку.
Податкові накладні № 0000584 від 20.02.02р., № 000586 від
13.02.02р., № 000587 від 08.02.02 не містять адреси одержувача
товару.
Підпунктом д) пп. 7.2.1 ст. 7 Закону ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
не визначено,
що саме місце розташування юридичної особи - покупця товару,
повинно бути вказано в податковій накладній.
Встановлені пп. 7.2.1 Закону ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
реквізити, які повинна
містити податкова накладна, чітко визначають вимоги щодо того
реквізити якої особи - продавця чи покупця повинна містити
податкова накладна. Так пп. "а", "б", "е", "ж", "з", "и" -
загальні вимоги до реквізитів податкової накладної, п. "г" -
стосується і продавця і покупця, у той же час п. "в", "д" (назва
юридичної особи зареєстрованої як платник податку та її місце
розташування - стосується продавця), оскільки вимоги до зазначення
повної назви отримувача встановлені п. "є", пп. 7.2.1. ст. 7
Закону ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
Також, згідно пункту д) пп. 7.2.1 ст. 7 Закону ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
обов'язковим реквізитом податкової накладної є "місце розташування
юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи,
зареєстрованої як платник податку на додану вартість", а згідно з
пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, платник податку
визначається як особа, яка виписує податкову накладну, тобто
продавець, а не покупець товару. Отже, відповідно до пункту д) пп.
7.2.1 ст. 7 Закону ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
у податковій накладній в якості
обов'язкового реквізиту повинно бути вказано саме місце
розташування продавця, а не покупця товару.
Судами обґрунтовано встановлене, що позивачем правомірно віднесені
суми з податку на додану вартість, які підтверджені податковими
накладними № 0000584 від 20.02.02р., № 000586 від 13.02.02р,
№ 000587 від 08.02.02р. до сум бюджетного відшкодування.
Беручи до уваги все наведене та вимоги чинного законодавства в їх
сукупності, колегія суддів не вбачає підстав для скасування
постанови Київського апеляційного господарського суду.
Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-8, п. 1 ч. 1 ст. 111-9, 111-11
ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України, -
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Оболонському
районі м. Києва від 07.11.2003 року № 6288/9/10-12 на постанову
Київського апеляційного господарського суду від 15.10.2003 року у
справі № 29 залишити без задоволення, а постанову Київського
апеляційного господарського суду від 15.10.2003 року у справі № 29
- без змін.