ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
Іменем України
26.02.2004 Справа N 27/27-02
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Першикова Є.В.,
судді
суддів Савенко Г.В.,
Ходаківської І.П.,
розглянувши
касаційну скаргу Чугуївської об’єднаної державної податкової
інспекції Харківської області
на постанову від 04.11.2003р. Харківського
апеляційного господарського суду
у справі № 27/27-02 Господарського суду Харківської
області
за позовом Суб’єкта підприємницької діяльності
Коваленка Валерія Антоновича
до Чугуївської об’єднаної державної податкової
інспекції Харківської області
про визнання недійсним рішення
За участю представників сторін:
позивача – Гаврилюк О.О., представник за довіреністю
відповідача – Садовська І.С., представник за довіреністю
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Харківської області від 27.08.03р.
по справі № 27/27-02 (суддя О.О. Мамалуй), яке залишено без змін
постановою від 04.11.2003р. Харківського апеляційного
господарського суду (колегія суддів Філатов Ю.М., Івакіна В.О.,
Сіверін В.І.) позовні вимоги задоволені. Визнано недійсним
рішення Чугуївської ОДПІ № 358/17-1/26/46/2274 від 27.05.02 р.
Стягнуто з Чугуївської ОДПІ на користь суб’єкта підприємницької
діяльності фізичної особи Коваленко В.А. державне мито в сумі 85
грн., судові витрати на оплату проведення судово-економічної
експертизи в сумі 1014,30 грн. та судові витрати на
інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118
грн.
Чугуївська ОДПІ Харківської області звернулася до Вищого
господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить
скасувати постанову від 04.11.2003р. Харківського апеляційного
господарського суду та рішення господарського суду Харківської
області від 27.08.03р. по справі № 27/27-02 з підстав
неправильного застосування судом ст. 13 Декрету Кабінету
Міністрів України від 26.12.92 р. № 13 “Про прибутковий податок
з громадян” ( 13-92 ) (13-92)
та ст. 5.1 Закону України “Про
оподаткування прибутку підприємств” ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
.
Розглянувши доводи, викладені в касаційній скарзі,
проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин
справи правильність застосування судом норм матеріального та
процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга
не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Господарським судом встановлено, що підставою прийняття
оскарженого рішення, яким позивачу донарахований прибутковий
податок з громадян у сумі 10104 грн. та застосована фінансова
санкція в сумі 1010,40 грн., є акт перевірки від 16.05.02 р.
№ 949/1/118/59 “Про результати документальної перевірки
дотримання вимог законодавства про оподаткування приватного
підприємця Коваленко В.А.” Перевірку підприємця було проведено
за період з 01.01.01 р. по 31.12.01 р.
Відповідач в акті перевірки та касаційній скарзі посилається на
те, що відповідно до ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України
від 26.12.92 р. № 13 “Про прибутковий податок з громадян”
( 13-92 ) (13-92)
до складу витрат враховуються суми, які безпосередньо
пов'язані з одержанням доходу, згідно додатку № 7 до Інструкції
про прибутковий податок з громадян (в редакції Наказу ДПА
України від 14.02.2001 р. № 53) - тільки прямі валові витрати,
що відповідають фактичній сумі отриманого в цьому періоді
валового доходу в будь-якій формі від визначеного виду
діяльності та підтверджені документально. Будь-які суми витрат
фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності до моменту
одержання доходу від результату такої діяльності є його власним
ризиком відповідно до статті 1 Закону України “Про
підприємництво” ( 698-12 ) (698-12)
. Тобто, виключно факт одержання
доходу може бути підставою для включення до валових витрат
звітного періоду не всіх підряд видатків, а тільки тієї їх
частини, яка прямо цьому доходу відповідає.
Колегія суддів зазначає, що згідно з положеннями ч. 2 ст. 13
Декрету КМУ від 26.12.92 р. № 13-92 “Про прибутковий податок з
громадян” ( 13-92 ) (13-92)
, оподатковуваним доходом вважається сукупний
чистий доход, тобто різниця між валовим доходом (виручки у
грошовій та натуральній формі) і документально підтвердженими
витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу. Якщо
ці витрати не можуть бути підтверджені документально, то вони
враховуються податковими органами при проведенні остаточних
розрахунків за нормами, визначеними Головною державною
податковою інспекцією України за погодженням з Міністерством
економіки України та Державним комітетом України по сприянню
малим підприємствам та підприємництву.
До складу витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходів,
належать витрати, які включаються до складу валових витрат
виробництва (обігу) або підлягають амортизації згідно з Законом
України “Про оподаткування прибутку підприємств” ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
(ч. 3 ст. 13 Декрету ( 13-92 ) (13-92)
).
Згідно ст. 5.1 Закону України “Про оподаткування прибутку
підприємств” ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
№ 283/97-ВР від 22.05.97 р. до складу
валових витрат виробництва та обігу підлягає включенню сума
будь-яких витрат платника податків в грошовій, матеріальній або
нематеріальних формах, що здійснюються як компенсація вартості
товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються)
таким платником податків для їх подальшого використання в
господарській діяльності.
Як встановлено господарським судом першої та апеляційної
інстанцій всі витрати, виключені ДПІ зі складу витрат позивача
ПП Коваленка В.А., були пов'язані з придбанням ним товарів, які
потім були реалізовані іншим підприємствам та організаціям (про
що свідчить Додаток № 3 до Акту перевірки, арк. справи 19).
Витрати на придбання товарів, відповідно до акту, документально
підтверджені (сторінка Акту 3, арк. справи 11). Передача
вказаних товарів ПП Коваленком В.А. до інших організацій (ПП
“Агропромснаб”, ПП “Сандал”, ПП “Укртех”, ТОВ “Кузал”, ТОВ
“Бона, ЛТД”) з метою отримання доходу документально
підтверджується відповідними накладними та податковими
накладними, наданими до матеріалів справи.
Крім того, необхідно зазначити, що по даній справі господарським
судом Харківської області було призначено судово-економічну
експертизу. Відповідно до висновку судового експерта-економіста
(№ 4748 від 05.08.2003 р.):
1.витрати, виключені відповідачем зі складу витрат позивача,
пов'язані зі
здійсненням позивачем його підприємницької діяльності;
2.витрати, виключені відповідачем зі складу витрат позивача,
були направлені на отримання ним доходів, що підтверджується
вўдповўдними накладними та податковими накладними.
Оскільки, як встановлено господарським судом, всі витрати
позивача підтверджені документально та пов’язані з
підприємницькою діяльністю з метою отримання доходу, то висновки
ДПІ про порушення судом ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів
України від 26.12.92 р. № 13 “Про прибутковий податок з
громадян” ( 13-92 ) (13-92)
є необґрунтованими.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає постанову від
04.11.2003р. Харківського апеляційного господарського суду
законною та обґрунтованою, і підстав для задоволення касаційної
скарги не вбачає.
Відповідно до ст.ст. 85, 111-5 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
в судовому засіданні за згодою
сторін оголошена вступна та резолютивна частини постанови.
Керуючись, ст.ст. 111-5, 111-9, 111-7, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Чугуївської об’єднаної державної податкової
інспекції Харківської області залишити без задоволення.
Постанову від 04.11.2003р. Харківського апеляційного
господарського суду у справі № 27/27-02 Господарського суду
Харківської області залишити без змін.