ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18.03.2004 Справа N 27/255-03
Київ
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Добролюбової Т.В.
суддів Дроботової Т.Б., Гоголь Т.Г.
розглянувши у відкритому
судовому засіданні в м. Києві
касаційну скаргу H-ської міжрайонної державної податкової
інспекції у Харківській області
на постанову Харківського апеляційного господарського суду
від 01 грудня 2003 р.
за позовом H-ської міжрайонної державної податкової
інспекції у Харківській області
до Товариства з обмеженою відповідальністю "XXX"
про стягнення за рахунок активів 11962,61 грн.
в судове засідання представники сторін не з'явилися, про час і
місце розгляду касаційної скарги повідомлені належно.
H-ською міжрайонною державною податковою інспекцією у травні
2003р. заявлений позов до Товариства з обмеженою відповідальністю
"XXX" про стягнення за рахунок активів боржника 11962,61 грн. в
погашення податкового боргу. Позовні вимоги обґрунтовані приписами
підпункту 3.1.1 статті 3 Закону України "Про порядок погашення
зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
з огляду на те, що станом на
18.02.2003р. відповідач має заборгованість у сумі 11962,61 грн.,
яка в добровільному порядку Товариством не сплачена.
Рішенням господарського суду Харківської області від 11 червня
2003р., що прийняте суддею Мамалуй О.О., відмовлено у задоволенні
позовних вимог H-ської міжрайонної державної податкової інспекції
про звернення стягнення на активи Товариства з обмеженою
відповідальністю "XXX" на суму 11962,61 грн. в рахунок погашення
податкового боргу. Рішення суду мотивоване приписами Закону
України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків
перед бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
яким
встановлений порядок звернення стягнення на активи платника
податку. Суд дійшов висновку, що податкове зобов'язання
відповідача зі сплати грн. 11962,61 фінансових санкцій є
узгодженим, а примусове стягнення податкового боргу у судовому
порядку, що утворився внаслідок узгодження податкових зобов'язань
приписами пункту 3.1.1 статті 3 Закону України "Про порядок
погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та
державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
не передбачено.
Податковий орган має вжити заходів до його погашення, визначених
статтями 8 та 10 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань
платників податків перед бюджетами та державними цільовими
фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
.
Харківський апеляційний господарський суд у складі: головуючого
Могилєвкіна Ю.О., суддів Плужник О.В., Демченко В.О. постановою
від 1 грудня 2003р перевірене рішення Господарського суду
Харківської області залишив без змін з ти же підстав, а апеляційну
скаргу H-ської міжрайонної державної податкової інспекції у
Харківській області - без задоволення.
H-ська міжрайонна державна податкова інспекція вважає, що рішення
суду першої інстанції та постанова апеляційного суду прийняті з
порушенням матеріального права. Просить Вищий господарський суд
України здійснити перегляд матеріалів справи у касаційному
порядку, скасувати рішення і постанову у справі і задовольнити
позовні вимоги. Податкова служба обґрунтовує касаційну скаргу тим,
що апеляційний суд, на її думку, невірно застосував приписи пункту
3.1.1 статті 3 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань
платників податків перед бюджетами та державними цільовими
фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
, якими передбачено примусове стягнення
активів платника податків в рахунок погашення його податкового
боргу. ДПІ зауважує на приписах пункту 1.3 статті 1 Закону України
"Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед
бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
, яким
визначене поняття податкового боргу, однією з ознак якого, є
узгодженість податкового зобов'язання. При цьому, МДПІ посилаючись
на приписи статті 1 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, зауважує на тому, що суди позбавили податкову службу
права на звернення за захистом своїх порушених прав і охоронюваних
законом інтересів.
Товариством з обмеженою відповідальністю "XXX" відзив на касаційну
скаргу не надіслано.
Вищий господарський суд України заслухавши доповідь судді
Добролюбової Т.В, переглянувши матеріали справи, перевіривши
правильність застосування апеляційним судом приписів матеріального
і процесуального законодавства не вбачає підстав для задоволення
касаційної скарги.
Судами першої і апеляційної інстанції встановлено та підтверджено
матеріалами справи, що згідно податкових декларацій з податку на
додану вартість за січень-березень 2002 року, декларацій про
прибуток підприємства, актами звірки розрахунків з бюджетом та
розрахунком пені у фірми "XXX" існувала податкова заборгованість
на суму позову. Встановлено судами і факт узгодженості податкового
зобов'язання. Відповідно до ввідної частини Закону України "Про
порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами
та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
цей Закон є
спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює
порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед
бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів
(обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних
санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими
органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної
діяльності. Саме цім Законом ( 2181-14 ) (2181-14)
і запроваджене поняття
податкового зобов'язання, податкового боргу, як податкового
зобов'язання узгодженого платником податків або встановленого
судом, але не сплаченого у встановлений строк, а також пені,
нарахованої на суму такого податкового зобов'язання.
Приписами пункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону України "Про
порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами
та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
передбачено, що
активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок
погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду. В
інших випадках платники податків самостійно визначають черговість
та форми задоволення претензій кредиторів за рахунок активів,
вільних від заставних зобов'язань забезпечення боргу. Відповідно
до пункту 1.6 статті 1 Закону України "Про порядок погашення
зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
примусове стягнення - звернення
стягнення на активи платника податків у рахунок погашення його
податкового боргу, без попереднього узгодження його суми таким
платником податків. У зв'язку з цим передбачений підпунктом 3.1.1
пункту 3.1 статті 3 Закону України "Про порядок погашення
зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
судовий порядок звернення стягнення
на активи платника поширюється лише на випадки, коли сума
податкового боргу попередньо не узгоджена з платником. Саме
Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників
податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"
( 2181-14 ) (2181-14)
визначений порядок погашення податкового боргу
платника податків за узгодженим податковим зобов'язанням та
порядок звернення стягнення на активи платника податків за
узгодженим податковим зобов'язанням. Зокрема, приписами підпункту
10.1.1 пункту 10.1 статті 10 Закону України "Про порядок погашення
зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
передбачено, що у разі коли інші,
передбачені цим Законом ( 2181-14 ) (2181-14)
, заходи з погашення
податкового боргу не дали позитивного результату, податковий орган
здійснює за платника податків та на користь держави заходи щодо
залучення додаткових джерел погашення узгодженої суми податкового
боргу шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а
за їх недостатності - шляхом продажу інших активів такого платника
податків. Стягнення коштів здійснюється шляхом надіслання банку,
обслуговуючому платника податків, платіжної вимоги на суму
податкового боргу або його частини. Продаж інших активів
здійснюється на підставі рішення податкового органу, підписаного
його керівником та скріпленого гербовою печаткою податкового
органу.
За таких обставин, місцевий і Харківський апеляційний
господарський суд, правомірно відмовили позивачеві у задоволенні
позовних вимог з огляду на наведені приписи Закону України "Про
порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами
та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
. Довід касаційної
скарги про позбавлення позивача права на судовий захист
спростовується тим, що позовна заява позивача прийнята і
розглянута оскільки відповідно з приписами статті 1 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
державні органи мають
право звертатися до господарського суду у випадках передбачених
законодавчими актами України.
З урахуванням викладеного, керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-8,
111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 1
грудня 2003 р. у справі № 27/255-03 залишити без змін.
Касаційну скаргу H-ської міжрайонної державної податкової
інспекції у Харківській області залишити без задоволення.
Головуючий Т. Добролюбова
Судді Т.Дроботова
Т.Гоголь