ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
 
                        П О С Т А Н О В А
                         Іменем України
 
26.02.2004                          Справа N 26/33а              
 
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
 
головуючого       Першикова Є.В.,
судді
суддів            Савенко Г.В.,
                  Ходаківської І.П.,
 
розглянувши
касаційну скаргу  Державної     податкової     інспекції     у
                  м. Краматорську
на                постанову    від   23.10.2003р.   Донецького
                  апеляційного господарського суду
у справі          №   26/33а   Господарського  суду  Донецької
                  області
за позовом        Закритого       акціонерного      товариства
                  “Важпромкомплект”
до                Державної податкової інспекції у
                  м. Краматорську
 
про   Визнання недійсним податкового повідомлення-рішення
 
За участю представників сторін:
 
позивача – Спіціна Т.М. (дов. б/н від 20.02.2004р.)
відповідача – не з’явилися
 
                        В С Т А Н О В И В:
 
Закрите  акціонерне товариство “Важпромкомплект”, м. Краматорськ
звернулось  до господарського суду Донецької області з  позовною
заявою  до Державної податкової інспекції у м. Краматорську  про
визнання  недійсним  податкового  повідомлення  -  рішення   від
15.08.2002р.  №  0003292341/0/27963 щодо визначення  податкового
зобов'язання по податку на додану вартість у сумі 300142 грн. 50
коп.  ,  у  тому числі основний платіж - 200095 грн. та  штрафні
санкції у сумі 100047 грн. 50 коп.
 
Рішенням  господарського суду Донецької області від 27.05.2003р.
у  справі № 26/33а (судця Наумова К.Г.) позовна заява задоволена
частково:  податкове  повідомлення - рішення,  що  оспорювалось,
визнане недійсним у частині нарахування ПДВ у сумі 4 428 грн. 05
коп.  та застосування фінансових санкцій у сумі 100 047 грн.  50
коп. У задоволені позовної заяви у іншій частині - відмовлено.
 
Постановою     від    23.10.2003р.    Донецького    апеляційного
господарського суду (колегія суддів Агапов О.Л.,  Алеєєва  І.В.,
Величко Н.Л.) рішення господарського суду Донецької області  від
27.05.2003р.  у справі № 26/ЗЗа скасовано частково.  Резолютивну
частину  рішення  викладено у наступній редакції:"Позовну  заяву
Закритого      акціонерного     товариства     “Важпромкомплект”
м.    Краматорськ   до   Державної   податкової   інспекції    у
м.  Краматорську про визнання недійсним податкового повідомлення
-  рішення  від  15.08.2002р. № 0003292341/0/27963 задовольнити.
Визнати   недійсним  податкове  повідомлення   -   рішення   від
15.08.2002р.   №   0003292341/0/27963   щодо   визначення   суми
податкового  зобов'язання по податку на додану вартість  у  сумі
300142  грн. 50 коп. , у тому числі основний платіж у  сумі  200
095  грн. та штрафні (фінансові) санкції у сумі 100 047 грн.  50
коп. ”.
 
Державна  податкова  інспекція у м. Краматорську  звернулася  до
Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в  якій
просить   скасувати   постанову  від   23.10.2003р.   Донецького
апеляційного   господарського  суду  з   підстав   неправильного
застосування  п.п.  7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону  “Про  податок  на
додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
        .
 
Розглянувши    доводи,    викладені   в    касаційній    скарзі,
проаналізувавши  на  підставі  встановлених  фактичних  обставин
справи  правильність  застосування судом норм  матеріального  та
процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга
підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.
 
Як  вбачається  з  матеріалів справи, в  основу  повідомлення  -
рішення,   що   оспорювалось,  покладений  акт  про   результати
перевірки  від  31.07.2002р. № 149/23-211-3.  В  акті  перевірки
зазначено,  що позивач у липні, серпні, грудні 2001р.  та  січні
2002р.  включив  до  складу податкового кредиту  по  податку  на
додану  вартість  суми  ПДВ  по  податковим  накладним,  які  не
відповідають вимогам п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону “Про податок
на  додану  вартість”  ( 168/97-ВР  ) (168/97-ВР)
        ,  при  цьому  позивач  не
звернувся  до  податкового органу з відповідною заявою  всупереч
вимогам  п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону “Про податок  на  додану
вартість”  ( 168/97-ВР  ) (168/97-ВР)
        ,  оскільки продавцями  був  порушений
порядок виписки податкових накладних.
 
Господарським  судом  встановлено, що до прийняття  рішення,  що
оспорювалось,  позивач  надав  до ДПІ  податкові  накладні,  які
відповідають вимогам п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону “Про податок
на додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
        , а саме:
 
Від  25.05.2001р. № 148 на суму 1000 грн., у тому  числі  ПДВ  –
166,67 грн.;
 
Від 27.06.2001р. № 201 на суму 3750,84 грн., у тому числі ПДВ  –
625,14 грн.;
 
Від 26.06.2001р. № 202 на суму 1086, 56 грн., у тому числі ПДВ –
181,03 грн.;
 
Від  03.08.2001р. № 254 на суму 2500 грн., у тому числі  ПДЩВ  –
416,67 грн.;
 
Від 20.08.2001р. № 256 на суму 1391,90 грн., у тому числі ПДВ  –
231,98 грн.;
 
Від 21.08.2001р. № 257 на суму 2865, 44 грн., у тому числі ПДВ –
477,57 грн.;
 
Від 31.08.2001р. № 270 на суму 3973, 54грн., у тому числі ПДВ  -
662 грн. 26 коп.
 
Від  20.07.2001р. № 680 на суму 10000 грн., у тому числі  ПДВ  у
сумі 1666,67 грн.
 
Таким  чином, господарський суду першої та апеляційної інстанції
правомірно  дійшов висновку про необхідність визнання  недійсним
повідомлення - рішення, що оспорювалось, на суму ПДВ, вказану  у
вище перелічених податкових накладних.
 
Крім того, суд дійшов вірного висновку про необхідність визнання
недійним   повідомлення   -  рішення  у   частині   застосування
фінансової санкції у розмірі, передбаченому п.п. 17.1.6 п.  17.1
ст.  17  Закону  “Про  порядок погашення  зобов'язань  платників
податків   перед  бюджетами  та  державними  цільовими  фондами”
( 2181-14 ) (2181-14)
        , з наступних підстав.
 
Згідно  п.п.  17.1.6  п. 17.1 ст. 17 цього Закону  у  разі  коли
платника  податків (посадову особу платника податків)  засуджено
за  скоєння злочину щодо ухилення від сплати податків  або  якщо
платник  податків  декларує переоцінені або недооцінені  об'єкти
оподаткування,   що   призводить   до   заниження    податкового
зобов'язання   у   великих  розмірах,  такий  платник   податків
додатково  до  штрафів,  визначених цим  пунктом,  за  наявності
підстав  для  їх  накладення сплачує штраф у розмірі  п'ятдесяти
вўдсоткўв від суми недоплати, але не менше ста неоподатковуваних
мінімумів  доходів  громадян сукупно за  весь  строк  недоплати,
незалежно від кількості податкових періодів, що минули.
 
Проте, висновки податкового повідомлення-рішення, акту перевірки
та  касаційної  скарги не містять жодних доказів,  що  позивачем
допущено порушення, встановлене підпунктом 17.1.6. ст. 17 Закону
України  “Про  порядок погашення зобов'язань платників  податків
перед бюджетами та державними цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
        .
 
З  приводу  того,  що  у  деяких податкових  накладних  відсутні
реквізити, зокрема, не вказана номенклатура товару, а також ціна
продажу   без   врахування  податку,  колегія  суддів   зазначає
наступне.
 
Згідно  пп. 7.4.5 ст. 7 Закону “Про податок на додану  вартість”
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
         не дозволяється включення до податкового  кредиту
будь-яких   витрат  по  сплаті  податку,  що   не   підтверджені
податковими  накладними чи митними деклараціями, а  при  імпорті
робіт  (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи  банківським
документом,  який  засвідчує  перерахування  коштів   в   оплату
вартості таких робіт (послуг).
 
У  разі  коли  на  момент  перевірки  платника  податку  органом
державної податкової служби суми податку, попередньо включені до
складу   податкового  кредиту,  залишаються  не   підтвердженими
зазначеними  цим  підпунктом документами, платник  податку  несе
відповідальність  у  вигляді  фінансових  санкцій,  установлених
законодавством,  нарахованих  на суму  податкового  кредиту,  не
підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.
 
Відповідно до п.п. 7.2.1.Закону України “Про податок  на  додану
вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
         податкова накладна має містити зазначені
окремими рядками:
 
а) порядковий номер податкової накладної;
 
б) дату виписування податкової накладної;
 
в)  назву  юридичної  особи або прізвище, ім'я  та  по  батькові
фізичної  особи,  зареєстрованої як платник  податку  на  додану
вартість;
 
г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);
 
д)  місце  розташування  юридичної особи  або  місце  податкової
адреси  фізичної  особи, зареєстрованої як  платник  податку  на
додану вартість;
 
е)  опис  (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість
(обсяг, об'єм);
 
є) повну назву отримувача;
 
ж) ціну продажу без врахування податку;
 
з)  ставку  податку  та  відповідну  суму  податку  у  цифровому
значенні;
 
и)  загальну  суму  коштів, що підлягають сплаті  з  урахуванням
податку.
 
За  відсутності  належним чином оформлених податкових  накладних
платник  податку  має  право  на включення  відповідних  сум  до
податкового кредиту лише в порядку визначеному ч. 2  п.п.  7.2.6
ст.  7  Закону  “Про податок на додану вартість” ( 168/97-ВР  ) (168/97-ВР)
        ,
відповідно   до   якого  у  разі  порушення  продавцем   порядку
виписування  податкової  накладної на вимогу  покупця  згідно  з
пунктом  7.2.6  цього  Закону покупець має право  звернутися  до
кінця  поточного  податкового періоду з  відповідною  заявою  до
органу     державної     податкової     служби     за      своїм
місцезнаходженням. До заяви додаються копії товарних  чеків  або
інших розрахункових документів, що засвідчують придбання товарів
(робіт,   послуг).  Своєчасно  подана  заява  є  підставою   для
включення   до  податкового  кредиту  суми  податку  на   додану
вартість,  сплачену  у  зв'язку  з  придбанням  товарів  (робіт,
послуг).
 
В матеріалах справи відсутні відомості про звернення позивача до
податкового органу згідно вищевказаного порядку.
 
За  таких  обставин,  колегія суддів вважає висновки  Донецького
апеляційного господарського суду в цій частині неправомірними.
 
Керуючись,  ст.ст.  111-5, 111-9, 111-7,  111-11  Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
        , Вищий  господарський
суд України
 
                      П О С Т А Н О В И В:
 
Касаційну    скаргу    Державної    податкової    інспекції    у
м. Краматорську задовольнити частково.
 
Постанову     від    23.10.2003р.    Донецького     апеляційного
господарського суду у справі № 26/33а скасувати.
 
Рішення господарського суду Донецької області від 27.05.2003р. у
справі № 26/33а залишити без змін.