ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26.02.2004 Справа N 23/56-03-2441
Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:
розглянула
касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м.
Іллічівську (надалі ДПІ у м. Іллічівську)
на рішення Господарського суду Одеської області
від 20.08.2003 року
у справі № 23/56-03-2441
господарського Одеської області
суду
за позовом Іллічівського морського торговельного
порту, м. Іллічівськ
до ДПІ у м. Іллічівську
Про визнання недійсними податкового повідомлення-рішення ДПІ
Відводів складу колегії суддів не заявлено.
За згодою сторін відповідно до ч. 2 ст. 85 та ч. 1 ст. 111-5
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
у
судовому засіданні 26.02.04 оголошено лише вступну та
резолютивну частини постанови колегії суддів Вищого
господарського суду України.
Порт звернувся до господарського суду Одеської області з позовом
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення ДПІ у м.
Іллічівськ № 0003992301\0 від 25.12.2002 р., посилаючись на
неправомірність визначення податкових зобов’язань з ПДВ на суму
580870,00 грн. та застосування штрафних санкцій з ПДВ в сумі
31657,75 грн.
Рішенням від 20.08.2003 р. господарського суду Одеської області
позов задоволено. Податкове повідомлення-рішення № 0003992301\0
від 25.12.2002 р. визнано недійсним в частині визначення
податкових зобов’язань з ПДВ на суму 580870,00 грн. та
застосування штрафних санкцій з ПДВ в сумі 31657,75 грн.
Предметом судового розгляду в суді першої інстанції були
декілька господарських операцій здійснених Портом протягом 2-го
кварталу 2001 р. – 1-го кварталу 2002 р., за якими ДПІ у м.
Іллічівськ було здійснено донарахування податкових зобов’язань
або виключення сум зі складу податкового кредиту з ПДВ.
Суд першої інстанції встановив, що роботи (послуги) були
виконані Портом для фірми “Т, компанії “МЛ”, ДП АТ “С”, ЛФ МА
“І”, ТОВ “М”, АТЗТ “К” і підлягають оподаткуванню ПДВ за
нульовою ставкою. Суд дійшов висновку, що результати виконаних
Портом робіт призначені для використання та споживання за межами
митної території України, а тому до цих операцій мають бути
застосовані саме положення підпункту 6.2.2 пункту 6.2 статті 6
Закону України “Про податок на додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
,
не залежно від суб’єктного складу угод щодо продажу послуг
(робіт), виду угод, порядку розрахунків, умови поставки тощо.
Додатково обґрунтовуючи свій висновок суд першої інстанції
відповідно до статті 35 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
послався на
рішення господарського суду Одеської області від 19.09.2001 р.
по справі № 17-6-14/01-6620, від 06.09.2001 р. по справі №
17-5-20\01-6942, від 27.07.2001 р. № 17-5-22\01-5859, від
22.03.1999 р. по справі № 17-13\5749\15, від 15.07.1999 р. по
справі № 17-6\5569\9, як на обставини, що не потребують
доказування.
Суд першої інстанції встановив, що безоплатна передача товарів
(робіт, послуг) на суму 498128,00 грн., здійснена Портом на
користь Овідіопольської районної державної адміністрації на
підставі Договору про співпрацю та взаємодопомогу в області
соціального розвитку Овідіопольського району № 16-о від
25.01.2000 р., є операцією з подання благодійної допомоги, яка
відповідно до підпункту 5.1.21 пункту 5.1 статті 5 Закону
України “Про податок на додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
звільнена
від оподаткування ПДВ.
Суд першої інстанції встановив, що відповідно до статті 75
Кодексу торговельного мореплавства України, підпункту 2.1.2
пункту 2.1 Правил плавання і лоцманського проведення суден у
північно-західній частині Чорного моря, Бузько-
Дніпровсько-лиманському та Херсонському морському каналах
( z0212-98 ) (z0212-98)
, затверджених наказом Міністерства транспорту
України № 69 від 06.03.98 р. на Порт покладено обов’язок по
забезпеченню безпечного руху суден в портових водах, утриманню у
справному стані засобів навігаційного устаткування на підхідних
каналах і акваторії порту. Суд дійшов висновку, що Санжейський
маяк розташовано в зоні відповідальності Порту, а тому роботи по
підтримці в експлуатаційному режимі його засобів навігаційного
обладнання, які були виконані державною установою
“Держгідрографія”, спрямовані на забезпечення безпеки
мореплавства на підхідних шляхах до Порту. Витрати на оплату
таких робіт відповідно до підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5
Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”
( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
відносяться до складу валових витрат виробництва
(обігу) Порту, а тому в діях Порту відсутні порушення вимог
підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України “Про податок
на додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, а включення до складу
податкового кредиту з ПДВ суми 57960,00 грн. є правомірним.
Суд першої інстанції встановив, що відповідно до підпункту 7.3.6
пункту 7.3, підпункту 7.5.2. пункту 7.5 статті 7 Закону України
“Про податок на додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
датою виникнення
податкових зобов’язань з ПДВ при імпортуванні товарів є дата
оформлення ввізної митної декларації, а датою виникнення права
на податковий кредит з ПДВ – дата сплати податку по податкових
зобов’язаннях. Суд дійшов висновку, що надані Портом договір
комісії № 001-97-2616 від 29.08.1997 р. та вантажні митні
декларації, свідчать про ввезення Портом на митну територію
України товарів зі сплатою ПДВ у відповідності до вимог закону,
у зв’язку з чим правомірним є включення Портом до складу
податкового кредиту з ПДВ суми 111-832,00 грн.
В апеляційному порядку рішення від 20.08.2003 р. господарського
суду Одеської області оскаржено не було.
Не погоджуючись із рішенням господарського суду Одеської області
ДПІ у м. Іллічівськ звернулася до Вищого господарського суду
України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати зазначене
рішення та прийняти у справі нове рішення про відмову в позові.
В своїй касаційній скарзі скаржник посилається на невірну
юридичну оцінку встановлених обставин справи внаслідок чого
судом неправомірно було застосовано до спірних правовідносин
підпункт 6.2.2 пункту 6.2, а не підпункт 6.1.1 пункту 6.1 статті
6 Закону України “Про податок на додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
Зокрема скаржник вважає, що послуги Порту з обслуговування
вантажів, є послугами, які використовуються і споживаються на
митній території України, незалежно від того хто є замовником
таких послуг, в той час як підставою для застосування нульової
ставки ПДВ є лише факт використання та споживання послуг за
межами митної території України.
Скаржник стверджує, що судом було порушено вимоги статті 35
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
оскільки було надано преюдиційну силу фактам, які були
встановлені рішеннями господарських судів в спорах, стороною
яких не була ДПІ в м. Іллічівськ.
Скаржник наполягає, що безоплатна передача товарів (робіт,
послуг) на суму 498128,00 грн., здійснена Портом на користь
Овідіопольської районної державної адміністрації є операцією з
продажу товарів (робіт, послуг) і відповідно до підпункту 3.1.1
пункту 3.1 статті 3 Закону України “Про податок на додану
вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
має оподатковуватися на загальних
підставах.
Скаржник стверджує, що Санжейський маяк знаходиться поза зоною
відповідальності Порту, у зв’язку з чим витрати на його
утримання не відносяться до складу валових витрат виробництва
(обігу) Порту. Виходячи з цього скаржник робить висновок про
порушення Портом вимог підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7
Закону України “Про податок на додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
Скаржник посилається на те, що відповідно до пункту 2.2 статті 2
Закону України “Про податок на додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
платником ПДВ є особа, яка ввозить товари для їх використання
або споживання на митній території України. Скаржник стверджує,
що відповідно до умов договору комісії № 001-97-2616/35-0 від
29.08.1997 р. ввезені товари належать нерезиденту – фірмі “Volvo
Truck Corporation”, Портом не придбавалися і на бухгалтерський
облік не бралися, у зв’язку з чим Порт не має права на включення
до складу податкового кредиту сум ПДВ, сплачених митним органам
при митному оформленні цих товарів.
Порт подав свої заперечення, в яких спростовує доводи ДПІ м.
Іллічівськ, які викладені у касаційній скарзі.
Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями обставин
справи та правильність застосування ними норм матеріального та
процесуального права, заслухавши представників сторін та
суддю-доповідача, колегія суддів Вищого господарського суду
України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з
наступних підстав.
Підпункт 6.2.2 пункту 6.2 статті 6 Закону України “Про податок
на додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
передбачає, що податок за
нульовою ставкою обчислюється щодо операцій з продажу робіт
(послуг), призначених для використання та споживання за межами
митної території України. Зазначене свідчить, що підставою для
застосування нульової ставки ПДВ є факт виконання робіт
(послуг), призначених для використання та споживання за межами
митної території України.
Під час розгляду справи суд першої інстанції, дослідивши докази
подані сторонами, встановив, що результати виконаних Портом
робіт (послуг) з обслуговування вантажів були призначені для
використання та споживання за межами митної території України.
ДПІ м. Іллічівськ в касаційній скарзі оспорює цей факт.
Відповідно до статті 111-7 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція не має права
встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були
встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи
відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи
іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати
нові докази або додатково перевіряти докази.
З наведеного вбачається, що судом не було допущено порушення
вимог підпункту 6.2.2 пункту 6.2 статті 6 Закону України “Про
податок на додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
Підпункт 5.1.21 пункту 5.1 статті 5 Закону України “Про податок
на додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
передбачає, що звільняються
від оподаткування операції з безоплатної передачі товарів
(робіт, послуг) особам, визначеним абзацами"а" і"б" підпункту
7.11.1 статті 7 Закону України"Про оподаткування прибутку
підприємств" з метою їх безпосереднього використання у
благодійницьких цілях.
Абзац “а” підпункту 7.11.1 пункту 7.11 статті 7 Закону
України"Про оподаткування прибутку підприємств" передбачає, що
неприбутковими організаціями є органи державної влади України,
органи місцевого самоврядування та створені ними установи або
організації, що утримуються за рахунок коштів відповідних
бюджетів.
Враховуючи наведене правомірним є висновок суду про те, що
безоплатна передача товарів (робіт, послуг) на суму 498128,00
грн., здійснена Портом на користь Овідіопольської районної
державної адміністрації є операцією з подання благодійної
допомоги, яка відповідно до підпункту 5.1.21 пункту 5.1 статті 5
Закону України “Про податок на додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
звільнена від оподаткування ПДВ.
Підпункт 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України “Про податок
на додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
передбачає, що податковий
кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених
(нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з
придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до
складу валових витрат виробництва (обігу).
Підпункт 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України “Про
оподаткування прибутку підприємств” ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
передбачає,
що до складу валових витрат виробництва (обігу) включаються суми
будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного
періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням
виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною
праці. Зазначене свідчить, що підставою для включення
понесених витрат до складу валових витрат виробництва (обігу) є
факт наявності зв’язку таких витрат із підготовкою,
організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт,
послуг) і охороною праці.
Під час розгляду справи суд, дослідивши докази подані сторонами,
встановив, що Санжейський маяк розташовано в зоні
відповідальності Порту. У зв’язку з цим суд визнав, що витрати
на експлуатацію цього маяку пов’язані з організацією та веденням
діяльності Порту. ДПІ у м. Іллічівськ в касаційній скарзі
оспорює факт розташування Санжейського маяка в зоні
відповідальності Порту.
Відповідно до статті 111-7 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція не має права
встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були
встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи
відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи
іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати
нові докази або додатково перевіряти докази.
З наведеного вбачається, що судом не було допущено порушення
вимог підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України “Про
податок на додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
Відповідно до пункту 2.2 статті 2 Закону України “Про податок на
додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
платником податку є особа, яка
ввозить (пересилає) товари на митну територію України.
Підпункт 7.3.6 пункту 7.3 статті 7 Закону України “Про податок
на додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
передбачає, що датою
виникнення податкових зобов'язань при ввезенні (імпортуванні)
товарів є дата оформлення ввізної митної декларації із
зазначенням у ній суми податку, що підлягає сплаті, а підпункт
7.5.2 пункту 7.5 статті 7 цього закону визначає, що датою
виникнення права на податковий кредит для операцій із ввезення
(пересилання) товарів є дата сплати податку по податкових
зобов'язаннях згідно з підпунктом 7.3.6 цієї статті.
Пункт 4.7 статті 4 Закону України “Про податок на додану
вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
визначає правила оподаткування ПДВ
операцій, які здійснюються в межах договорів комісії. Абзац
четвертий цього підпункту передбачає, що зазначені правила не
поширюється на операції з ввезення (пересилання) товарів на
митну територію України в межах договорів комісії, оподаткування
яких регулюється відповідними нормами цього Закону.
За таких обставин правомірним є висновок суду про застосування
до операцій Порту за договором комісії № 001-97-2616 від
29.08.1997 р. положень підпункту 7.3.6 пункту 7.3 та підпункту
7.5.2 пункту 7.5 статті 7 Закону України “Про податок на додану
вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
Частина друга статті 35 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
передбачає, що факти, встановлені рішенням
господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські
спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при
вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Під час вирішення спору суд посилався на преюдиційні обставини,
встановлені рішеннями, що були прийняті господарським судом
Одеської області у різних справах. ДПІ в м. Іллічівськ участі в
розгляді цих справ не приймало, що свідчить про помилкове
застосування судом положень статті 35 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Колегія суддів дійшла висновку, що допущене судом порушення
статті 35 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
не призвело до прийняття неправильного рішення, а
отже таке порушення не є підставою для скасування рішення у
справі.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, колегія суддів
ПОСТАНОВИЛА:
Касаційну скаргу ДПІ у м. Іллічівську залишити без задоволення.
Рішення від 20.08.03 господарського суду Одеської області у
справі № 23/56-03-2441 господарського суду Одеської області
залишити без змін.