Приватним підприємством "ДТ" заявлений позов до Управління державного казначейства в Одеській області та Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції про відшкодування з бюджету 34956грн. процентів, нарахованих на суму бюджетної заборгованості з податку на додану вартість за податковою декларацією грудня 2000р. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішенням господарського суду Одеської області від 22.11.2002р. у справі №17-3-23/02-9918 з Державного бюджету України в особі Управління державного казначейства в Одеській області стягнуто на користь позивача бюджетну заборгованість (експортне відшкодування) у сумі 647548грн. та наховані проценти станом на 15.10.02року. Оскільки на момент звернення позивача до суду вищезазначена сума бюджетного відшкодування Приватним підприємством "ДТ" не отримана, сума процентів додатково нарахованих на суму бюджетної заборгованості за період з 16.10.2002р. по 31.05.2003р. складає 34956грн.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 30 липня 2003 року. позовні вимоги задоволені в повному обсязі. Відшкодовано позивачеві з бюджету 34956грн. процентів за несвоєчасне відшкодування податку на додану вартість за період з 16.10.2002р. по 31.05.2003р. Рішення суду вмотивоване доведеністю матеріалами справи факту невчасного відшкодування бюджетної заборгованості з податку на додану вартість за спірний період та приписами підпункту 7.7.3 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) , згідно якої нараховуються проценти.

Одеський Апеляційний господарський суд постановою від 1 жовтня 2003 року залишив перевірене рішення Господарського суду Одеської області без змін з тих же підстав, а касаційні скарги Управління державного казначейства в Одеській області та Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції - без задоволення.

Управління державного казначейства в Одеській області та Ізмаїльська об'єднаної державна податкова інспекція подали до Вищого господарського суду України касаційні скарги на постанову Одеського апеляційного господарського суду, в яких просять Вищий господарський суд України здійснити перегляд матеріалів справи у касаційному порядку, скасувати рішення і постанову у справі і відмовити позивачеві у задоволенні його позовних вимог, посилаючись на те, що рішення і постанова апеляційного господарського суду прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Управління державного казначейства в Одеській області посилається на те, що в рішенні господарського суду Одеської області та постанові Одеського апеляційного господарського суду невірно застосовано приписи підпункту 7.7.3 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) , пункт 2 статті 48, стаття 50 Бюджетного кодексу України, Касаційна скарга вмотивована тим, що рішення господарського суду Одеської області від 22.11.2002р. у справі № 17-3-23/02-9918 не виконано Управлінням державного казначейства через ненадання податковим органом відповідного висновку.

Ізмаїльська об'єднана державна податкова інспекція в касаційній скарзі посилається на те, що апеляційний суд при прийнятті постанови порушив норми процесуального права, а саме статті 84 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) .

Касаційна скарга вмотивована тим, що в резолютивній частині рішення господарський суд Одеської області не зазначив яке рішення господарський суд прийняв відносно Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції, як одного з відповідачів.

Вищий Господарський суд України заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи та розглянувши доводи касаційної скарги, визнає касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно з вимогами статті 111 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) касаційна інстанція виходить з обставин, встановлених у даній справі судом першої та апеляційної інстанцій. Відповідно до вимог частини 2 статті 111- 5 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.

Рішенням Одеської області від 22.11.2002р. у справі № 17-3-23/02- 9918 з Державного бюджету України в особі Управління державного казначейства в Одеській області визначена сума бюджетної заборгованості по податку на додану вартість, що підлягала відшкодуванню Приватному підприємству "ДТ" з державного бюджету України по податковій декларації з податку на додану вартість за грудень 2000р. шляхом перерахування на рахунок платника - 647548 грн. та проценти - 204940грн нараховані станом на 15.10.2002р. на таку бюджетну заборгованість.

Під час розгляду справи, господарським судом Одеської області встановлено та підтверджено під час здійснення апеляційного провадження факт невиконання управлінням державного казначейства в Одеській області рішення господарського суду, що набрало законної сили.

Згідно частини 5 підпункту 7.7.3. статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) суми не відшкодовані платнику податку протягом визначеного строку, вважаються бюджетною заборгованістю, на яку нараховуються проценти на рівні 120 відсотків облікової ставки НБУ, що діяла на дату виникнення бюджетної заборгованості.

Висновки господарського суду у даній справі стосовно правомірності заявлених позивачем сум процентів, нарахованих на суму бюджетної заборгованості ґрунтуються на приписах підпункту 7.7.3 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) і визнаються правомірними.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про систему оподаткування" (1251-12) від 25.06.91 р. № 1251-ХІІ із змінами та доповненнями ставки, механізм справляння податків встановлюються виключно законами про оподаткування. Порядок обчислення та сплати податку на додану вартість встановлений Законом України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) № 168/97-ВР від 03.04.97р.

Статтею 10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" (509-12) від 04.12.1990р. № 509-ХІІ із змінами, внесеними згідно із Законом України № 203/96-ВР (203/96-ВР) b3d 16.05.96, в редакції Закону N 83/98-ВР від 05.02.98р., встановлені функції державних податкових інспекцій, зокрема: здійснення контролю за додержанням законодавства про податки, інші платежі, забезпечення обліку платників податків, інших платежів, правильність обчислення і своєчасність надходження цих податків, платежів, контроль за своєчасністю подання платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, інших платежів, а також перевірки достовірності цих документів щодо правильності визначення об'єктів оподаткування і обчислення податків інших платежів.

Таким чином, органом державної виконавчої влади, який здійснює діяльність щодо контролю за додержанням податкового законодавства та інших питань пов'язаних з оподаткуванням є органи державної податкової служби, які відповідно до покладених на них законом функцій та приписів статей 1, 21 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) є відповідачами та позивачами по спорах, які виникають з платниками податку з питань оподаткування. З огляду на викладене позивач правомірно заявив позов про стягнення бюджетної заборгованості з ПДВ з коштів державного бюджету відповідно до приписів Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) до Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції .

Відповідно до приписів статті 48 Бюджетного Кодексу України в Україні застосовується казначейська форма обслуговування Державного бюджету України, яка передбачає здійснення Державним казначейством України у тому числі операцій з коштами державного бюджету та розрахунково-касового обслуговування розпорядників бюджетних коштів, контролю бюджетних повноважень при зарахуванні надходжень, прийнятті зобов'язань та проведенні платежів.

Статтею 32 Закону України "Про Державний бюджет України на 2003 рік" (590-95-п) , затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 31 липня 1995 р. N 590 встановлені функції відділення Державного казначейства до яких віднесено, зокрема розподілення між державним бюджетом та бюджетами Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя відрахування від загальнодержавних податків, зборів і обов'язкових платежів за нормативами, затвердженими Верховною Радою України, а також перерахування місцевим бюджетам належних їм сум коштів від зазначених відрахувань, здійснення за поданням державних податкових інспекцій повернення за рахунок державного бюджету зайво сплачених або стягнених податків, зборів та обов'язкових платежів та інші.

Згідно з пунктом 4 Порядку відшкодування податку на додану вартість, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації та Державного казначейства України 02.07.97 № 209/72 (z0263-97) (у редакції наказу Державної податкової адміністраціє України та Державного казначейства України від 21.05.2001 № 200/86 (z0489-01) ) і зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 08.06.2001 р. за № 489/5680, відшкодування податку на додану вартість з бюджету здійснюється органами Державного казначейства України за висновками податкових органів або за рішенням суду.

Органи Державного казначейства України перераховують кошти своїми платіжними дорученнями з рахунку обліку доходів державного бюджету на рахунок, указаний у висновку податкового органу чи рішенні суду.

Доводи управління державного казначейства про те, що судом не враховані положення наказу ДПА України та Головного управління Державного казначейства України від 02.07.97р, № 209/72 (z0263-97) визнаються непереконливими, оскільки визначне підпунктом 8.1 статті 8 Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) право платника податку на отримання бюджетного відшкодування не залежить від наявності дозволу відповідного вищого податкового органу, за умови правомірності заявлених до відшкодування сум податку.

З урахуванням викладеного, переглянута постанова апеляційного господарського суду відповідає приписам чинного законодавства.

З огляду на зазначене, керуючись статтями 108, 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд

Рішення господарського суду Одеської області від 30.07.2003р., та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 01.10.2003р. у справі № 23/127-03-3894 залишити без змін, а касаційну скаргу Шосткінської об'єднаної державної податкової інспекції без задоволення.