ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26.02.2004 справа N 23/155-03-4605
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
суддів
розглянувши у ДПІ у Малиновському районі м. Одеси
відкритому
судовому засіданні
касаційну скаргу
на постанову Одеського апеляційного
господарського суду від 04.11.2003
у справі № 23/155-03-4605
господарського суду Одеської області
за позовом ЗАТ "ФЮ"
до ДПІ у Малиновському районі м. Одеси
про визнання недійсним податкового
повідомлення-рішення
в судовому засіданні взяли участь представники:
від позивача: присутній
від відповідача: присутній
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Одеської області від 18.09.2003 у
справі № 23/155-03-4605, залишеним без змін постановою Одеського
апеляційного господарського суду від 04.11.2003 позов задоволено:
податкове повідомлення-рішення № 0003672301/0 від 05.06.2003
визнано недійсним з мотивів неправильного застосування
відповідачем норм Закону України "Про збір на розвиток
виноградарства, садівництва і хмелярства" ( 587-14 ) (587-14)
від
09.04.1999 № 587-ХІV. У касаційній скарзі ДПІ у Малиновському
районі м. Одеси просить скасувати постанову Одеського апеляційного
господарського суду від 04.11.2003, рішення господарського суду
Одеської області від 18.09.2003 у справі № 23/155-03-4605,
прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних
вимог, посилаючись на порушення господарським судом апеляційної
інстанції норм Закону України "Про збір на розвиток
виноградарства, садівництва і хмелярства" ( 587-14 ) (587-14)
, Порядку
справляння збору та використання коштів на розвиток
виноградарства, садівництва і хмелярства, затвердженого постановою
кабінету Міністрів України від 29.06.1999 № 1170 ( 1170-99-п ) (1170-99-п)
,
Порядку заповнення і подання звіту про суму нарахованого збору на
розвиток виноградарства, садівництва та хмелярства ( z0369-02 ) (z0369-02)
,
затвердженого наказом ДПА України від 28.03.2002 № 133.
Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача,
перевіривши матеріали справи та проаналізувавши на підставі
встановлених в них фактичних обставин правильність застосування
господарським судом апеляційної інстанції норм матеріального та
процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду
України приходить до висновку, що касаційна скарга задоволенню не
підлягає з таких підстав.
Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що
Регіональним управлінням департаменту з питань адміністрування
акцизного збору і контролю за виробництвом та обігом підакцизних
товарів у Одеській області проведено документальну перевірку
підприємства-позивача з питань правильності обчислення та
своєчасності внесення до бюджету збору на розвиток виноградарства,
садівництва і хмелярства за період з 01.01.2002 по 31.12.2002, за
наслідками якої складено акт перевірки № 0004/01 від 15.05.2003.
Перевіркою встановлено порушення вимог ст. ст. 2, 3 Закону України
"Про збір на розвиток виноградарства, садівництва та хмелярства"
( 587-14 ) (587-14)
від 09.04.1999 (із змінами та доповненнями), у зв'язку
з несплатою позивачем збору на розвиток виноградарства,
садівництва та хмелярства, виходячи з обсягів реалізації
алкогольних напоїв, отриманих позивачем по договорам комісії від
комітентів - ТОВ "ТДЧ", ПП "Е", ПП "З", ДП "Ф".
На підставі вказаного акту ДПІ у Малиновському районі м. Одеси
прийнято податкове повідомлення-рішення від 05.06.2003
№ 0003672301/0 про донарахування збору в розмірі 348 140 грн. та
застосування штрафних санкцій у розмірі 348 140 грн.
Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що
господарські суди попередніх інстанцій всебічно і повно дослідили
обставини справи і прийшли до правильного висновку стосовно
законності і обґрунтованості вимог позивача, виходячи з
наступного.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про збір на розвиток
виноградарства, садівництва і хмелярства" ( 587-14 ) (587-14)
платниками
збору на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства є
суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності
та підпорядкування, які реалізують у оптово-роздрібній
торговельній мережі алкогольні напої та пиво.
Згідно зі ст. 2 цього Закону об'єктом оподаткування є виручка,
одержувана від реалізації у оптово-роздрібній торговельній мережі
алкогольних напоїв та пива.
Пунктом 2 Порядку справляння збору та використання коштів на
розвиток виноградарства, садівництва та хмелярства, затвердженого
постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 № 1170
( 1170-99-п ) (1170-99-п)
, передбачено, що об'єктом обкладення збором є
виручка, одержана на кожному етапі реалізації в оптово-роздрібній
торговельній мережі і в мережі громадського харчування алкогольних
напоїв і пива, яка включається в суму торговельного обігу. При
цьому, податкові зобов'язання по сплаті збору виникають з моменту
отримання коштів за реалізовані алкогольні напої і пиво.
Відповідно до абзацу п'ятого п. 1 Указу Президента України "Про
спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів
малого підприємництва" ( 727/98 ) (727/98)
від 03.07.1998 № 727/98 виручкою
від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) вважається сума,
фактично отримана суб'єктом підприємницької діяльності на
розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцій з
продажу продукції (товарів, робіт, послуг).
Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 "Дохід",
затверджене Наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999
№ 290 ( z0860-99 ) (z0860-99)
, визначає виручку від реалізації продукції як
дохід суб'єкта підприємницької діяльності. Згідно п.п. 6.2 п. 6
вказаного Положення ( z0860-99 ) (z0860-99)
не визнається доходом (виручкою)
сума надходжень за договорами комісії, агентським та іншим
аналогічним договором на користь комітента, принципала тощо.
Аналіз зазначених норм законодавства свідчить про те, що кошти,
отримані позивачем (комісіонером) від реалізації алкогольних
напоїв і пива не є виручкою комісіонера. Такі кошти обліковуються
як виручка комітента, а тому при реалізації алкогольних напоїв і
пива за договором комісії платником збору є саме комітент, а не
комісіонер.
З огляду на викладене, постанова Одеського апеляційного
господарського суду від 04.11.2003 у справі № 23/155-03-4605
відповідає вимогам чинного законодавства і фактичним обставинам
справи, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 1 ст.
111-9, 111-11 Господарського процесуального права України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України,
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ДПІ у Малиновському районі м. Одеси залишити без
задоволення, а постанову Одеського апеляційного господарського
суду від 04.11.2003 у справі № 23/155-03-4605 - без змін.