ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

                        П О С Т А Н О В А

                         ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.02.2004                                       Справа N 22/578

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

розглянувши касаційну        ВАТ СК “АГ”

скаргу

на постанову                 Київського апеляційного

                             господарського суду від 06.11.2003

                             р.

у справі за позовом          ВАТ СК “АГ”

до                           ВАТ “БК”

про   стягнення 800, 95 грн.

                       В С Т А Н О В И В:

у  червні  2003 р. ВАТ СК “АГ” звернулось до суду з позовом  про

стягнення  з  ВАТ  “БК”  як особи відповідальної  за  заподіяний

збиток, 800,95 грн. сплаченого страхового відшкодування.

Рішенням  господарського  суду м.  Києва  від  07.08.2003  р.  у

задоволення позову відмовлено.

Постановою  Київського  апеляційного  господарського  суду   від

06.11.2003 р. зазначене рішення скасовано, провадження у  справі

припинено на підставі п. 1. ст. 80 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
        .

У   касаційній   скарзі  позивач  посилається   на   неправильне

застосування  апеляційним  судом  норм  процесуального  права  і

просить  постанову  скасувати  та  прийняти  нове  рішення   про

задоволення позову.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача,

перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи скарги, судова

колегія   вважає,  що  постанова  апеляційного  суду   не   може

залишатись без змін підлягає скасуванню, а справа направленню до

апеляційної інстанції для нового розгляду виходячи з наступного.

Припиняючи провадження по справі апеляційний суд виходив з того,

що  спір  не  підлягає вирішенню в господарських судах  України,

оскільки  він зачіпає права фізичної особи, страхувальника,  яка

повинна бути залучена до участі у справі в якості відповідача чи

третьої особи.

Проте погодитись з наведеними мотивами припинення провадження  у

справі не можна.

Зі  змісту  позовної  заяви вбачається, що свої  вимоги  позивач

обґрунтовує наданим йому ст. 452 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
        ,  ст.  27

Закону  України  “Про страхування” ( 85/96-ВР ) (85/96-ВР)
         правом  вимагати

від    відповідача   відшкодування   виплат,   здійснених    ним

страхувальнику  на  відшкодування шкоди, завданої  останньому  з

вини відповідача.

Предметом   дослідження  за  такими  вимогами   є   встановлення

наявності  чи  відсутності  винних дій  відповідача  та  розміру

збитків,    а    не    дослідження    правомірності    отримання

страхувальником страхового відшкодування, як на  це  посилається

апеляційний суд, а тому його висновки про те, що спір може  бути

вирішено  лише  за  участі  фізичної  особи  не  можна   визнати

правильними,  а  припинення провадження  по  справі  законним  і

обґрунтованим.

За  таких обставин, та враховуючи, що перегляд судового  рішення

по  суті  апеляційним судом не здійснювався, Вищий господарський

суд   України,  керуючись  ст.ст.  111-9,  111-11  ГПК   України

( 1798-12 ) (1798-12)
        , -

                      П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу задовольнити частково.

Постанову  Київського  апеляційного  господарського   суду   від

06.11.2003   скасувати,   а  справу  направити   до   Київського

апеляційного   господарського   суду   для   перегляду   рішення

господарського   суду  міста  Києва  від   07.08.2003   року   в

апеляційному порядку у іншому складі суддів.