ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26.02.2004 Справа N 20/1
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Шульги О.Ф.
суддів : Дерепи В.І., Стратієнко Л.В.
розглянувши у відкритому
судовому засіданні
касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства "XXX" в
особі "YYY"
на постанову Донецького апеляційного господарського суду
від 16 грудня 2003 р.
у справі № 20/1
за позовом відкритого акціонерного товариства "XXX" в
особі "YYY"
до державного відкритого акціонерного
товариства "ZZZ" державного підприємства
"QQQ"
про стягнення 193 862,05 грн.
в судовому засіданні взяли участь представники :
позивача А.А.А.
відповідача Б.Б.Б.
ВСТАНОВИВ:
У грудні 2002 р. ВАТ "XXX" в особі "YYY" звернулось в
господарський суд Донецької області про стягнення з державного
відкритого акціонерного товариства "ZZZ" заборгованості з оплати
за спожиту електроенергію у розмірі 193 862,05 грн.
Рішенням господарського суду Донецької області від 01.04.2003 р.
(суддя Донець О.Є.) позов задоволено частково. Стягнуто
заборгованість у сумі 189 931,99 грн. В решті позовних вимог
відмовлено.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від
16.12.2003 р.(головуючий Скакун О.А., судді Колядко Т.М.,
Мирошниченко С.В.) рішення господарського суду Донецької області
від 01.04.2003 р. скасовано та постановлено нове, яким позов
задоволено на суму 63 993, 91 грн. В решті позовних вимог
відмовлено.
В касаційній скарзі позивач, посилаючись на неправильне
застосування Донецьким апеляційним господарським судом норм
матеріального права, просить постанову частково скасувати та
постановити нову, якою позов задовольнити.
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Донецького апеляційного
господарського суду від 09.07.2003 р. (а.с.44,т.2) до участі у
справі відповідачем було залучено Державне підприємство "QQQ".
Відповідно до вимог ст. 105 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12) в постанові
апеляційного господарського суду, прийнятою за наслідками розгляду
справи, має бути зазначено найменування сторін, висновки за
результатами розгляду апеляційної скарги, а якщо в справі брали
участь кілька відповідачів, то резолютивна частина постанови має
містити висновки про вирішення спору щодо кожного з них.
Проте в порушення зазначених вимог, в постанові Донецького
апеляційного господарського суду від 16.12.2003 р. не зазначено
відповідачем ДП "QQQ" та не зазначено про вирішення спору щодо
цього відповідача.
Відповідно до ст. 25 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12) в разі вибуття однієї
з сторін у спірному або встановленому рішенням господарського суду
правовідношенні внаслідок реорганізації підприємства чи
організації господарський суд здійснює заміну цієї сторони її
правонаступником, вказуючи про це в рішенні або ухвалі.
Правонаступництво можливе на будь-якій стадії судового процесу.
Як вбачається з матеріалів справи, на час розгляду спору в суді
апеляційної інстанції ДВАТ "ZZZ" була реорганізована і стала
відособленим підрозділом державного підприємства "QQQ" без права
юридичної особи (а.с.27-28, 36, т.2). Правонаступником її прав і
обов'язків стало ДП "QQQ" (а.с.31, т.2).
За таких обставин, скасувавши рішення місцевого господарського
суду та стягнувши заборгованість за спожиту електроенергію з ДВАТ
"ZZZ", суд апеляційної інстанції не вирішив відповідно до вимог
ст. 25 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12) питання процесуального наступництва
ДП "QQQ".
Суд першої інстанції задовольняючи позов частково та стягуючи
170 659,2 грн. з ДВАТ "ZZZ" заборгованості за спожиту
електроенергію, в порушення вимог ст.43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12) не
дав належної оцінки наявному в матеріалах справи акту звірки
взаємних розрахунків сторін (а.с.103 -104, т.1), з яких
вбачається, що позивач не заперечував про часткову оплату
відповідачем спожитої електроенергії шляхом взаємозаліку від
30.07.2000 р. на суму 100 000 грн. та оплати від 04.12.2000 р.
25 938,08 грн.
Вважаючи зазначений акт, платіжне доручення від 04.12.2000 р.
(а.с.43, т.1), лист позивача від 14.02.03 р. № 14-11/116
(а.с.44,т.1) недостатніми доказами про оплату відповідачем
спожитої електроенергії згідно договору від 20.12.1999 р. № 189
(а.с.6), суд відповідно до вимог ст.38 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12) мав
вжити заходів щодо витребування необхідних доказів. Для з'ясування
періоду, за який проводились вказані оплати суду необхідно було
дослідити договори, на які є посилання в протоколі проведення
взаємозаліку № зу-37/000204 від 27.06.2000 р. (а.с.55,т.1), акт
звірки від 01.12.2000 р., який зазначено в платіжному дорученні №
86 від 04.12.2000 р. (а.с.43, т.1).
Враховуючи викладене, постановлені у справі рішення не можна
визнати законними і обгрунтованими, в зв'язку з чим вони
підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до
суду першої інстанції.
При новому розгляд справи суду слід більш ретельно дослідити
документи, що стосуються взаєморозрахунків сторін, врахувати, що
право бути позивачем чи відповідачем в суді є однією з складових
поняття юридичної особи та елементом її цивільної правоздатності
та належним чином вирішити питання щодо процесуального
правонаступництва відповідача та вирішити спір відповідно до норм
матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 - 111-12 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12) , Вищий господарський суд України,
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ВАТ ""XXX" в особі "YYY" задовольнити частково.
Постанову Донецького апеляційного господарського суду від16 грудня
2003 р. та рішення Донецького господарського суду від 01 квітня
2003 р. у справі за № 20/1 скасувати, а справу передати на новий
розгляд до суду першої інстанції в іншому складі суду.
Головуючий О.Ф. Шульга
Судді В.І. Дерепа
Л.В. Стратієнко