ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26.02.2004 Справа N 17/131
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
суддів
розглянувши у відкритому Державної податкової інспекції у
судовому засіданні Кіровському
касаційну скаргу районі м. Дніпропетровська
на постанову від 30.09.2003 року Дніпропетровського
апеляційного господарського суду
у справі № 17
господарського суду Дніпропетровської області
за позовом відкритого акціонерного товариства
"ДМБ", м. Дніпропетровськ
до Державної податкової інспекції у
Кіровському
районі м. Дніпропетровська
про визнання недійсним рішення ДПІ та
зобов'язання вчинити певні дії
в судовому засіданні взяли участь представники:
від позивача: присутні
від відповідача: присутні
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від
22.07.2003 року, залишеним без змін постановою Дніпропетровського
апеляційного господарського суду від 30.09.2003 року по справі
№ 17 позов задоволене повністю; визнане недійсним рішення
начальника ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська № 5 від
03.10.2003 року про скасування розстрочення податкових зобов'язань
ВАТ "ДМБ"; зобов'язане ДПІ у Кіровському районі м.
Дніпропетровська зарахувати кошти в розмірі 46 047,81 грн. в
рахунок майбутніх зобов'язань ВАТ "ДМБ" з податку на землю;
стягнуте з відповідача на користь позивача 85 грн. витрат по
сплаті державного мита та 118 грн. витрат на інформаційнотехнічне
забезпечення судового процесу.
В касаційній скарзі ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська
просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного
господарського суду від 30.09.2003 року та рішення Господарського
суду Дніпропетровської області від 22.07.2003р. і прийняти нове
рішення, не направляючи справу на новий розгляд, посилаючись на
порушення норм матеріального права, а саме Закон України "Про
порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами
та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
, "Порядок
розстрочення та відстрочення податкових зобов'язань платників
податків".
У відзиві на касаційну скаргу позивач вважає викладені в ній
доводи безпідставними та необґрунтованими.
Заслухавши пояснення по касаційній скарзі представників
відповідача, заперечення представників позивача, перевіривши
повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної
оцінки в постанові апеляційного господарського суду, колегія
суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку,
що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами встановлено, що 30.11.2001 року ДПІ у Кіровському районі м.
Дніпропетровська було винесено рішення № 17 про розстрочення
податкових зобов'язань ВАТ "ДМБ". На підставі зазначеного рішення
30.11.2001р. між позивачем та відповідачем була укладена
відповідна угода про розстрочення сплати податкового боргу. На
момент укладення угоди про розстрочення сплати податкового боргу
ВАТ "ДМБ" мало непогашений податковий борг у сумі 286 059, 61
грн., що складався із недоїмки з податку на додану вартість, плати
за землю, комунального податку, податку на прибуток. За умовами
договору розстрочки останньою датою сплати розстроченого
податкового боргу є 20.05.2005 року, вся сума боргу була поділена
на рівні частини, перша частина підлягала сплаті 20.08.2002 року.
03.10.2002р. начальником ДПІ у Кіровському районі м.
Дніпропетровська було винесене рішення № 5 про скасування
розстрочення податкових зобов'язань (боргу) ВАТ "ДМБ" в зв'язку із
тим, що платник не сплачує поточні платежі (накопичує новий
податковий борг) та не сплачує чергову частку розстроченого
податкового боргу.
Відповідно з пп. 18.1.2 п. 18.1 ст. 18 Закону України "Про порядок
погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та
державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
№ 2181 від 21.12.2000р.
(далі - Закон України № 2181) керівник податкового органу (його
заступник) зобов'язаний прийняти рішення про дострокове розірвання
договору про розстрочення, що тягне за собою обов'язок платника
податків сплатити невнесену суму розстроченого податкового боргу,
а також процентів, нарахованих відповідно до підпункту "в"
підпункту 18.1.2 цього пункту на таку розстрочену суму податкового
боргу у разі, коли платник податків, який уклав договір про
розстрочення, до закінчення дії такого договору накопичує новий
податковий борг або не сплачує чергову частку реструктурованого
податкового боргу протягом двох податкових періодів, наступних за
періодом виникнення такого нового податкового боргу, або
податковим періодом, за який сплачується чергова частка
реструктурованого податкового боргу.
Рішення № 5 про скасування розстрочки сплати податкового боргу
було винесене 03.10.2002р. та надіслане ВАТ "ДМБ" поштою з
повідомленням про отримання. До отримання вказаного рішення
податкового органу 21.10.2002 року позивач сплатив податкові
зобов'язання згідно реструктуризації станом на 21.10.2002 року у
загальній сумі 76 172,001 грн. 19.11.2002 року підприємство, діючи
в межах угоди про розстрочку податкового боргу, повністю
достроково погасило весь податковий борг, що є підставою для
розірвання договору розстрочки сплати податкового боргу та
припинення податкових зобов'язань ВАТ "ДМБ" зі сплати податкового
боргу відповідно до рішення № 17.
Не погодившись із рішенням начальника ДПІ у Кіровському районі м.
Дніпропетровська № 5 від 03.10.2002 року та керуючись положеннями
пп. 5.2.2 ст. 5 Закону № 2181 ( 2181-14 ) (2181-14)
ВАТ "ДМБ" звертався із
скаргою до органу який виніс зазначене рішення. Отримавши відмову
у задоволенні заявленої у скарзі вимоги позивач звертався із
повторною скаргою до Державної податкової адміністрації у
Дніпропетровській області, та просив скасувати рішення № 5
начальника ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська.
Однією, з підстав для скасування рішення про розстрочку сплати
податкового боргу став той факт, що позивач накопичує новий
податковий борг, не сплачує податок на землю. Суди правомірно
зазначили, що відповідач помилково не прийняв до уваги, що
Рішенням Дніпропетровської міської ради № 62/4 від 06.11.02р. ВАТ
"ДМБ" було звільнене від сплати податку на землю та орендної плати
за орендовані земельні ділянки. Таким чином, ВАТ "ДМБ" не
допускало накопичення нового податкового боргу у 2002 році,
оскільки не мало податкових зобов'язань з податку на землю.
ВАТ "ДМБ" повинно було сплатити першу частину реструктурованого
податкового боргу 20.08.2002р., а сплатило її із запізненням
21.10.2002р., але на протязі 2-го податкового періоду, після
визначеного в договорі № 17 терміну сплати. Підставою для
розірвання договору розстрочення сплати податкового боргу є
несплата чергового платежу на протязі терміну, що перевищує 2
податкові періоди, хоча рішення № 5 від 03.10.2002 року винесено
до закінчення двох податкових періодів з моменту коли чергова
частина реструктурованого податкового боргу мала бути сплачена.
Таким чином, ВАТ "ДМБ" сплатило частину реструктурованого
податкового боргу за договором № 17 від 30.11.2001 року в терміни,
що встановлені п. 18.1.2 ст. 18 Закону України "Про порядок
погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та
державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
.
Крім того, з матеріалів справи вбачається, що ДПА у
Дніпропетровській області, отримавши скаргу позивача 21.11.2002
року, не прийняла вмотивованого рішення про задоволення чи відмову
у задоволенні скарги платника податків у встановлений законом
20-денний термін. Рішення про відмову у задоволенні скарги ВАТ
"ДМБ" було винесене 12.12.2002 року, а направлене платнику
податків 13.12.2002 року, тобто лише на 23-й день з моменту
отримання скарги. Рішення про продовження терміну розгляду скарги
позивача не виносилося. У відповідності із ч. 3 пп. 5.2.2 ст. 5
Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників
податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"
( 2181-14 ) (2181-14)
, в разі якщо вмотивоване рішення за скаргою платника
податків не надсилається платнику податків протягом
двадцятиденного строку або протягом строку, продовженого за
рішенням керівника контролюючого органу (або його заступника),
така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника
податків з дня, наступного за останнім днем зазначених строків.
Заперечення представника ДПІ у Кіровському районі м.
Дніпропетровська про те, що ДПА у Дніпропетровській області не був
пропущений строк надіслання рішення про результати розгляду скарги
позивачу правильно не прийнятий до уваги. Перебіг встановленого
законом двадцятиденного строку починається з моменту отримання
податковим органом скарги, незалежно від того до податкового
органу якого рівня така скарга була подана. Подання повторної
скарги через податковий орган районного рівня є правом платника
податків, що передбачене ч. 2 п. 5.1 Положення про порядок подання
та розгляду скарг платників податків органами державної податкової
служби, що затверджене Наказом Державної податкової адміністрації
України від 03.03.1998р. № 93 ( z0176-98 ) (z0176-98)
.
Згідно із ст. 19 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
, органи
державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові
особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у
спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правомірним є висновок апеляційного суду про те, що Законом
України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків
перед бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
не
надано право податковому органу скасовувати власне рішення про
розстрочення податкового боргу, а надене виключно право на
дострокове розірвання договору у певних випадках. Отже договір про
розстрочення № 17, укладений між сторонами 30.11.2001 року, є
чинним, а рішення № 5 про скасування розстрочення податкових
зобов'язань (боргу) прийняте податковим органом з перевищенням
повноважень і правомірно визнане недійсним.
Загальна сума процентів, яка підлягала сплаті у зв'язку із
скасуванням рішення про розстрочення сплати податкового боргу за
період користування податковим кредитом з 30.11.2001р. по
03.10.2002року складає 46 047, 81 грн. На час розгляду позовної
заяви сума процентів, нарахованих за час фактичного розстрочення
податкового боргу була визнана узгодженим податковим зобов'язанням
ВАТ "ДМБ". На зазначену суму було збільшено зобов'язання позивача
перед бюджетом, а саму суму 46 047, 81 грн. проведено в особовому
рахунку позивача. ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська
було направлено на примусове виконання рішення № 43/10 та № 57/10
від 05.06.2003р. про стягне ня з ВАТ "ДМБ" на користь ДПІ у
Кіровському районі м. Дніпропетровську 71142,50 грн. У
відповідності із постановами про відкриття виконавчого провадження
25.06.2003р. з розрахункового рахунку ВАТ "ДМБ" було стягнуто в
примусовому (безспірному) порядку 110 898,00 грн. Зазначена сума
зборів включала суму процентів, що були нараховані у зв'язку із
скасуванням розстрочки податкового боргу у сумі 46 047, 81 грн.
Враховуючи той факт, що рішення про скасування рішення про
розстрочення податкового боргу визнане судом недійсним, правильним
є і рішення про зарахування грошової суми у розмірі 46 047, 81
грн. в рахунок майбутніх платежів.
Беручи до уваги все наведене та вимоги чинного законодавства в їх
сукупності, колегія суддів не вбачає підстав для скасування
постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду.
Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-8, п. 1 ч. 1 ст. 111-9, 111-11
ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України, -
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Кіровському
районі м. Дніпропетровська від 30.10.2003 року № 12997/8/10-19 на
постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від
30.09.2003 року у справі № 17 залишити без задоволення, а
постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від
30.09.2003 року у справі № 17 без змін.