ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

                           ПОСТАНОВА

                        ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

 17.03.2004                                       Справа N 10/328

Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

        Перепічая В.С. (головуючого),

        Вовка І.В.,

        Гончарука П.А.,

розглянувши у відкритому

судовому засіданні в м.Києві

касаційну скаргу       Державного  комітету  України  з державного

                       матеріального резерву

на  постанову          Київського апеляційного господарського суду

від                    06.11.2003 року

у справі за позовом    Відкритого акціонерного товариства "XXX"

до                     Державного  комітету  України  з державного

                       матеріального  резерву

про                    стягнення сум,

                            УСТАНОВИВ:

У травні  2003  року  позивач  звернувся  до  господарського  суду

м.Києва з позовною заявою до відповідача  про  стягнення  34857,65

грн.,   посилаючись   на  те,  що  останній  прострочив  виконання

грошового зобов'язання,  і тому за період  з  01.04.2000  року  по

01.09.2002  року   зобов'язаний на   підставі   ст. 214   ЦК  УРСР

( 1540-06 ) (1540-06)
         сплатити інфляційні суми та 3% річних.

Рішенням господарського суду м.Києва  від  24.06.2003  року  позов

задоволено  частково  і  стягнуто  з  відповідача  інфляційну суму

3315,01 грн. та 3% річних в сумі 5924,03 грн.

Постановою Київського   апеляційного   господарського   суду   від

06.11.2003  року зазначене рішення суду першої інстанції в частині

відмови у позові скасовано та позов задоволено у повному обсязі.

У касаційній  скарзі  відповідач  вважає,  що  судом  порушено  та

неправильно   застосовано  норми  матеріального  й  процесуального

права,  і тому просить прийняті ним рішення скасувати та в  позові

відмовити.

У відзиві   на  касаційну  скаргу  позивач  вважає,  що  постанова

апеляційного суду відповідає законодавству і просить  залишити  її

без змін.

Заслухавши пояснення   представників   сторін,  дослідивши  доводи

касаційної скарги та відзиву на неї,  перевіривши матеріали справи

і прийняті в ній судові рішення,  суд вважає,  що касаційна скарга

підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи,  між  сторонами  було  укладено

договір  №  70  від  06.08.1999  року,  за  умовами  якого позивач

зобов'язався зберігати майно відповідача.  а останній зобов'язався

відшкодувати  витрати позивача,  пов'язані зі сховом шляхом оплати

коштами  щомісячно  до  10  числа  наступного  місяця  або  шляхом

проведення заліку заборгованості за потребою позивача.

Відповідно до  вимог  ст.214  ЦК  УРСР  ( 1540-06 ) (1540-06)
         боржник,  який

прострочив виконання грошового зобов'язання,  на вимогу  кредитора

зобов'язаний  сплатити  суму  боргу  з  урахуванням  встановленого

індексу інфляції за весь час прострочення,  а також  3%  річних  з

простроченої  суми,  якщо  законом  або  договором не встановлений

інший розмір процентів.

Проте суди,   вирішуючи   спір,   на   зазначені   вимоги    норми

матеріального права уваги не звернули та не з'ясували,  чи виникає

з договору,  яким обгрунтовується позов,  грошове  зобов'язання  у

відповідача   з   урахуванням   того,   що   зазначеним  договором

передбачено альтернативне зобов'язання відповідача.

До того ж, судами не було належним чином з'ясовано питання про те,

чи   було   встановлено  договором  строк  виконання  зобов'язання

відповідачем,  і чи  було  це  враховано  при  визначенні  періоду

прострочення та в обгрунтуванні розміру заявлених вимог.

Разом з  цим,  суду  слід  було  ретельніше перевірити доводи обох

сторін,  що мають правове значення для вирішення спору та  навести

обгрунтування   прийняття   чи  відхилення  зазначених  доводів  у

прийнятих рішеннях відповідно до вимог ст.ст. 84, 105  ГПК України

( 1798-12 ) (1798-12)
        .

За таких  обставин,  оскаржені  судові  рішення  не  можна визнати

законними й обґрунтованими,  і тому вони підлягають  скасуванню  з

передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час  нового  розгляду  справи  суду  слід врахувати наведене і

вирішити спір відповідно до вимог закону.

З огляду на викладене та керуючись ст.ст.  111-5,  111-7,  111-9 -

111-12  Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
        ,

Вищий господарський суд України

                           ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу  Державного   комітету   України   з   державного

матеріального резерву задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного господарського суду  від  06.11.

2003 року та рішення господарського суду  м.Києва  від  24.06.2003

скасувати,  і  справу  №  10/328 передати на новий розгляд до суду

першої інстанції в іншому складі.

Головуючий В.Перепічай

Суддя      І.Вовк

           П. Гончарук