ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26.02.2004 Справа N 11/1877
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
суддів
за участю повноважних представників:
позивача
відповідача
розглянувши у Першого заступника прокурора
відкритому Житомирської області
судовому засіданні
касаційне подання
на постанову від 18 листопада 2003 року
Житомирського апеляційного господарського суду
за позовом ВАТ "Е"
до Приватного малого підприємства "А"
про розірвання договору оренди та за
зустрічним позовом про стягнення
112785,80 грн.
В С Т А Н О В И В:
В квітні 2002 року ВАТ "Е" звернулося до господарського суду
Житомирської області з позовом до ПМП "А" про розірвання договору
оренди, посилаючись на те, що останній не виконує умов договору по
оплаті орендної плати.
В зустрічному позові від 8 травня 2002 року ПМП "А" просило
стягнути з ВАТ "Е" вартість проведеного ремонту орендованого
приміщення в сумі 112785 грн. 80 коп.
Рішенням господарського суду Житомирської області від 31 жовтня
2002 року позов ВАТ "Е" задоволено. В зустрічному позові ПМП "А"
відмовлено.
Постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 18
листопада 2003 року рішення господарського суду Житомирської
області від 31.10.02 року скасовано в частині відмови у
задоволенні зустрічного позову ПМП "А", та прийнято нове рішення в
цій частині, яким постановлено стягнути з ВАТ "Е" на користь ПМП
"А" 110505 грн. 49 коп. вартості проведеного ремонту та витрати по
справі.
У касаційному поданні Перший заступник прокурора Житомирської
області просить постанову апеляційної інстанції скасувати, як
прийняту при неправильному застосувати норм матеріального права.
У відзиві на касаційне подання ПМП "А" просить в його задоволенні
відмовити, оскільки вважає, що подання не відповідає нормам
діючого законодавства.
Заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши
матеріали справи та на підставі встановлених в ній фактичних
обставин, проаналізувавши правильність застосування апеляційною
інстанцією при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального
права, суд вважає, що касаційне подання не підлягає задоволенню з
таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, 14.04.1998 року між ВАТ "Е" та
ПМП "А" укладено договір оренди приміщення першого поверху
заготівельного корпусу для пункту громадського харчування-кафе,
загальною площею 74 кв.м. за адресою: м.Житомир зі строком дії з
01.05.1998 року до 01.05.2003 року.
Пунктом 2.3 договору передбачено, що орендар перераховує орендну
плату не пізніше 15 числа наступного місяця. При несплаті орендної
плати протягом трьох місяців з дня закінчення строку платежу
договір оренди припиняється.
Згідно п. 6.6 при невиконанні умов цього договору кожна сторона
може вимагати дострокового припинення договору.
Станом на 01.10.2002 року борг відповідача по орендній платі
становить 17201 грн. 36 коп. , що є підставою для дострокового
розірвання договору в прядку передбаченому статтю 269 ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
.
За таких обставин, суд вважає, що господарський суд, з яким
погодилась апеляційна інстанція, правильно прийшов до висновку про
наявність підстав для задоволення позовних вимог ВАТ "Е", щодо
розірвання договору оренди приміщення від 14.04.1998 року № 16/98.
Відповідно до вимог ст. 262 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, наймодавець
зобов'язаний надати наймачеві майно у стані, що відповідає умовам
договору і призначенню майна.
З матеріалів справи видно, що обов'язок передати майно в належному
стані містить також доповнення до договору № 16/98 від 14.04.1998
року.
Згідно п. 1.1 договору в орендне користування передається
приміщення першого поверху заготівельного корпусу для громадського
харчування-кафе.
При передачі майна в оренду сторони зазначили, що орендодавець
передає в оренду майно в стані непридатному для користування.
Відповідно до вимог ст. 264 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, наймодавець
зобов'язаний проводити за свій рахунок капітальний ремонт зданого
в найом майна, якщо інше не передбачено законом або договором.
Невиконання цього обов'язку наймодавцем дає наймачеві право
зробити капітальний ремонт, що передбачений договором, чи
викликається невідкладною необхідністю і стягнути з наймодавця
вартість ремонту.
Оскільки предметом договору є оренда приміщення для пункту
громадського харчування, та, враховуючи непридатний для
користування стан, переданого в оренду приміщення, апеляційний
господарський суд прийшов до обгрунтованого висновку, що
необхідність проведення капітального ремонту орендованого
приміщення орендарем була очевидна. Без проведення такого ремонту
неможливо було б користуватися орендованим приміщенням за його
призначенням.
Враховуючи викладене, суд вважає, що апеляційний господарський суд
правильно прийшов до висновку про необхідність задоволення вимог
ПМП "А" щодо відшкодування вартості ремонту, проведеного в
орендованому приміщенні, викликаного невідкладною необхідністю.
Апеляційний господарський суд повно і всебічно перевірив всі
обставини справи, дав належну правову оцінку зібраним в справі
доказам та прийняв постанову, яка відповідає матеріалам справи і
вимогам закону, тому її необхідно залишити без змін.
Доводи прокурора, викладені в касаційному поданні суд вважає
необгрунтованим, оскільки вони спростовуються зібраними в справі
доказами і не відповідають вимогам діючого законодавства, що
регулює дані правовідносини.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9,
111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України,
П О С Т А Н О В И В:
Постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 18
khqrno`d` 2003 року залишити без змін, а касаційне подання Першого
заступника прокурора Житомирської області - без задоволення.