ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26.02.2004 справа N 11/135-03
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
суддів
розглянувши у ДПІ у м. Вінниці
відкритому
судовому засіданні
касаційну скаргу
на постанову Житомирського апеляційного
господарського суду від 06.11.2003
у справі № 11/135-03
господарського суду Вінницької області
за позовом Приватного підприємства - Компанія
"В"
до ДПІ у м. Вінниці,
третя особа - Відділення Державного
казначейства у м. Вінниці
про стягнення з Державного бюджету
України 381 773 грн. бюджетної
заборгованості з податку на додану
вартість та 4568, 72 грн.
процентів, нарахованих на суму
бюджетної заборгованості
в судовому засіданні взяли участь представники:
від позивача: присутній
від відповідача:. не з'явився
від 3-ої особи:. не з'явився
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Вінницької області від 06.05.2003 у
справі № 11/135-03, залишеним без змін постановою Житомирського
апеляційного господарського суду від 06.11.2003 позов задоволено:
стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача бюджетну
заборгованість з податку на додану вартість за грудень 2002 р. у
розмірі 381 773 грн. і проценти, нараховані на суму бюджетної
заборгованості у розмірі 6 853, 09 грн.
У касаційній скарзі ДПІ у м. Вінниці просить скасувати постанову
Житомирського апеляційного господарського суду від 06.11.2003,
рішення господарського суду Вінницької області від 06.05.2003 у
справі № 11/135-03 та прийняти нове рішення про відмову у позові,
посилаючись на порушення господарським судом апеляційної інстанції
норм Указу Президента України "Про деякі зміни в оподаткуванні"
( 857/98 ) (857/98)
від 07.08.1998 № 857/98 та ст. 101 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
.
Відповідач і третя особа не скористалися своїм процесуальним
правом на участь своїх представників в засіданні суду касаційної
інстанції.
Заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши матеріали
справи, повноту встановлення обставин справи та правильність їх
юридичної оцінки господарськими судами першої та апеляційної
інстанцій, колегія суддів Вищого господарського суду України
приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому
задоволенню з наступних підстав.
Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено наступне.
Відповідно до поданої позивачем декларації з податку на додану
вартість за грудень 2002 р., сума податку на додану вартість, яка
підлягала відшкодуванню з бюджету, складає 381 773 грн., що
підтверджується матеріалами справи, в т.ч. довідкою ДПІ у м.
Вінниці від 17.04.2003 № 81/23-311 про результати позапланової
перевірки підприємства - позивача з питань відшкодування з бюджету
податку на додану вартість за період 01.10.2002 по 01.01.2003.
Факт невідшкодування позивачу з Державного бюджету України
вищезазначеної суми податку на додану вартість у строки,
передбачені п.п. 7.7.3 п. 7.3 ст. 7 Закону України "Про податок на
додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
від 03.04.1997 № 168/97-ВР (зі
змінами і доповненнями), встановлено господарськими судами і
відповідачем не заперечуються.
У зв'язку з порушенням термінів відшкодування податку на додану
вартість, передбачених Законом України "Про податок на додану
вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, позивачем нараховано проценти у розмірі 6
853, 9 грн.
Відповідно до п.п. 7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на
додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
суми податку, що підлягають сплаті
до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця
між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з
будь-яким продажем товарів (робіт, послуг) протягом звітного
періоду та сумою податкового кредиту звітного періоду. Згідно з
п.п. 7.7.3 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану
вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
у разі коли за результатами звітного
періоду сума, визначена згідно з пп. 7.7.1 цієї статті, має
від'ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику
податку з Державного бюджету України протягом місяця, наступного
після подачі декларації.
Суми, не відшкодовані платнику податку протягом визначеного у
цьому пункті строку, вважаються бюджетною заборгованістю, на суму
якої нараховуються проценти на рівні 120 відсотків від облікової
ставки Національного банку України, встановленої на момент її
виникнення, протягом строку її дії, включаючи день погашення.
Обов'язок господарського суду оцінити докази за своїм внутрішнім
переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному
розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності,
керуючись законом, покладений на господарський суд статтею 43
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
В порушення вимог вищевказаної норми Господарського процесуального
кодексу України господарські суди попередніх інстанцій неповно
з'ясували фактичні обставини справи, що мають значення для
правильного вирішення спору, не дали оцінки всім доказам у справі.
В даній справі підставою позову є порушення передбаченого законом
права позивача на отримання з Державного бюджету надмірно
сплаченого ПДВ протягом місяця, наступного після подачі
декларації, відповідно до ч. 5 п.п. 7.7.3 п. 7.3 ст.7 Закону
України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
Платник податку має право в будь-який момент після виникнення
бюджетної заборгованості звернутися до суду з позовом про
стягнення коштів бюджету та притягнення до відповідальності
посадових осіб, винних в несвоєчасному відшкодуванні надмірно
сплачених податків.
Відповідно до підпункту 6 пункту 7 Положення про Державне
казначейство України ( 590-95-п ) (590-95-п)
, затвердженого постановою
Кабінету Міністрів України від 31.07.1995 N 590, органи Державного
казначейства України здійснюють за поданням державних податкових
інспекцій повернення за рахунок державного бюджету зайво сплачених
або стягнутих податків, зборів та обов'язкових платежів.
З цією нормою кореспондується пункт 4 Порядку відшкодування
податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної
податкової адміністрації України та Головного управління
Державного казначейства України від 02.07.1997 N 209/72
( z0263-97 ) (z0263-97)
, згідно з яким відшкодування податку на додану
вартість з бюджету здійснюється органами Державного казначейства
України за висновками податкових органів або за рішенням суду.
Органи Державного казначейства України перераховують кошти своїми
платіжними дорученнями з рахунку обліку доходів державного бюджету
на рахунок, указаний у висновку податкового органу чи рішенні
суду.
З огляду на викладене орган Державного казначейства України
повинен залучатися як відповідач у справі за позовом про
відшкодування з бюджету суми податку на додану вартість поряд з
відповідним органом державної податкової служби.
Водночас, суд, залучивши у якості третьої особи на стороні
відповідача відділення Державного казначейства у м. Вінниці
невірно визначив процесуальне місце відділення держказначейства,
оскільки: по-перше, стягнення суми бюджетної заборгованості з
податку на додану вартість проводиться саме з його бюджетного
рахунку; по-друге, чинним законодавством не передбачено стягнення
будь-яких сум не з відповідачів у справі, а з третіх осіб.
Вказане порушення необхідно усунути при новому розгляді спору. При
цьому касаційною інстанцією приймається до уваги припис частини 2
статті 111-5 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, яким передбачено, що касаційна інстанція використовує
процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки
юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у
рішенні або постанові господарського суду.
У зв'язку з цим, відповідно до пункту 3 частини 2 статті 111-10
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
рішення
та постанова у цій справі підлягають скасуванню, а справа передачі
на новий розгляд до господарського суду Вінницької області.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 3 ст.
1119, 111-10, 111-11 Господарського процесуального права України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України,
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ДПІ у м. Вінниці задовольнити частково.
Скасувати постанову Житомирського апеляційного господарського суду
від 06.11.2003 та рішення господарського суду Вінницької області
від 06.05.2003 у справі № 11/135-03, а справу передати на новий
розгляд до господарського суду Вінницької області.