ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"10" жовтня 2013 р.Справа № 916/1662/13
( Додатково див. рішення господарського суду Одеської області (rs33355379) )
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Савицького Я.Ф.
Суддів: Головея В.М.
Лавренюк О.Т.
(склад судової колегії змінено відповідно до розпорядження в.о. голови суду Мацюри П.Ф. від 09.10.2013р. № 803)
при секретарі судового засідання Будному О.В.
за участю представників сторін в судовому засіданні від 10.10.2013р.:
від позивача: Довбишев Д.О., довіреність № 24 від 20.06.13р.;
від відповідача: Римарева М.А., довіреність № б/н від 01.10.13р.;
Станкевич В.Б. (керівник);
Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фонду соціального захисту "Ветеран"
на рішення господарського суду Одеської області
від 05 вересня 2013 року
по справі №916/1662/13
за позовом: Управління соціального захисту населення та праці Одеської міської ради
до відповідача: Фонду соціального захисту "Ветеран"
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Виробничо-торговельної фірми "Ветеран-3" Фонду соціального захисту "Ветеран"
про розірвання договору оренди
Сторони належним чином повідомлені про час і місце засідання суду.
Повна фіксація судового процесу здійснювалась згідно ст. 129 Конституції України та ст. 4- 4 Господарського процесуального кодексу України.
В судовому засіданні 10.10.2013р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
В с т а н о в и в:
Рішенням господарського суду Одеської області від 05.09.2013р. по справі №916/1662/13 (суддя Малярчук І.А.) задоволено позов Управління соціального захисту населення та праці Одеської міської ради до Фонду соціального захисту "Ветеран" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, Виробничо-торговельної фірми "Ветеран-3" Фонду соціального захисту "Ветеран": розірвано договір оренди нежитлового приміщення №1 від 05.02.2001р., укладений між Управлінням соціального захисту населення Одеської міської ради та Фондом соціального захисту "Ветеран", з відповідача на користь позивача стягнуто 1147,00 грн. судового збору з посиланням на те, що суд, дослідивши договір №1 від 05.02.2001р. та правовідносини сторін, що склались по ньому, встановив, що мало місце прострочення відповідачем строку сплати орендної плати, отже, наявне порушення відповідачем зобов'язання, яке носить істотний характер, що спричинило позбавлення в значній мірі позивача того, на що він розраховував при укладенні договору, з огляду на що підлягає задоволенню позовна вимога позивача про розірвання договору №1 від 05.02.2001р., укладеного між Управлінням соціального захисту населення Одеської міської ради та Фондом соціального захисту "Ветеран".
Не погоджуючись з рішенням господарського суду першої інстанції, до Одеського апеляційного господарського суду звернувся відповідач - Фонд соціального захисту "Ветеран" з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Одеської області від 05.09.2013р. по справі №916/1662/13 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову, виключити з мотивувальної частини рішення господарського суду Одеської області від 05.09.2013р. відомості про недійсність (нікчемність) договору № 16-04 від 11.10.2004р. мотивуючи це тим, що рішення прийнято незаконним складом суду, оскільки в матеріалах справи відсутні відомості про визначення судді Малярчук О.І. для розгляду справи автоматизованою системою документообігу, крім того, в порушення ст. 188 Господарського процесуального кодексу України, позивач не надіслав відповідачу пропозицію про розірвання договору з підстав несплати орендної плати, тому в нього не виникло право на передачу спору до суду. Скаржник зазначає, що у позивача сплинув строк позовної давності на час звернення до суду.
09.10.2013р. до канцелярії Одеського апеляційного господарського суду від Фонду соціального захисту "Ветеран" надійшли доповнення до апеляційної скарги, яким відповідач зазначає, що при винесенні оскаржуваного рішення від 05.09.2013р. по справі №916/1662/13 суд першої інстанції порушив низку законодавчих актів та невірно встановив обставини справи, що призвело до винесення неправомірного і несправедливого рішення.
У судовому засіданні 10.10.2013р. Управлінням соціального захисту населення та праці Одеської міської ради надано відзив на апеляційну скаргу Фонду соціального захисту "Ветеран", в якому позивач рішення господарського суду Одеської області залишити без змін, оскільки воно відповідає вимогам чинного законодавства, а апеляційну скаргу відповідача - без задоволення.
Розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги Фонду соціального захисту "Ветеран", заслухавши представників сторін, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення господарського суду - без змін.
Як свідчать матеріали справи, розпорядженням Одеського міського голови №90-01р від 05.02.2001р. "Про передачу в оренду приміщень, які знаходяться в управлінні Управління соціального захисту населення", зокрема, передано в оренду ФСЗ "Ветеран" приміщення, які знаходяться в управлінні Управління соціального захисту населення, строком на 25 років без зміни профілю використання, розташовані по вул. Дальницькій,2, під благодійну їдальню для малозабезпечених громадян міста Одеси.
Вказане приміщення належить на праві власності територіальній громаді м. Одеси, що вбачається із довідки КП "ОМБТІ та РОН" №2414-02/32 від 05.04.2013р.
З матеріалів справи вбачається, що 05.02.2001р. між Управлінням соціального захисту населення (орендодавець) та ФСЗ "Ветеран" (орендар) укладено договір оренди нежитлового приміщення №1, за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування приміщення, загальною площею 370,40кв.м., за адресою: м. Одеса, вул. Дальницька,2, з метою розміщення благодійної їдальні. Цей договір діє з 05.02.2001р. до 05.02.2026р. (п.п.1.1., 1.2. договору).
За положеннями п.п.3.1., 3.5. договору орендна плата перераховується орендодавцю за рік, не пізніше 25 січня поточного року. Орендна плата не враховує комунальні послуги, податок на додану вартість, податок не земельну ділянку, телефонні послуги та інші обов'язкові платежі, передбачені чинним законодавством. Орендна плата складає 296,4грн. за рік (розрахунок орендної плати - додаток до договору оренди).
За пунктом 4.6. договору орендар зобов'язаний в разі припинення договору оренди повернути орендодавцю за актом приймання-передачі орендоване майно в належному, відремонтованому стані, не гіршому ніж на час передачі його в оренду з урахуванням нормального зносу.
Згідно з п.7.3. договору орендодавець має право виступати з ініціативою щодо внесення змін до договору оренди або його розірвання, зокрема, у разі невнесення орендарем плати протягом 3-х місяців з дня закінчення строку платежу.
Матеріали справи свідчать, що на виконання умов договору №1 від 05.02.2001р. орендодавець передав, а орендар прийняв у користування приміщення, обумовлені договором за актом приймання-передачі №1 від 05.02.2001р. (арк. спр. 13).
Орендоване відповідачем за договором №1 від 05.02.2001р. майно, останній передав у користування ВТФ "Ветеран-3" на підставі договору №02/10/04 від 12.10.2004р.
З розрахунку позивача вбачається у відповідача наявна заборгованість з орендної плати у загальній сумі 4683,92 грн. за період з жовтня 2004р. по 31.05.2013р.
Відповідач на підтвердження своїх заперечень подав до матеріалів справи копію договору №16-04 від 11.10.2004р., укладеного між Управлінням соціального захисту населення та праці Одеської міської ради (орендодавець) та ФСЗ "Ветеран" (орендар), згідно з яким орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування нежитлове приміщення, розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Дальницька,2, площею 370,40кв.м., для розміщення благодійної їдальні. Строк дії договору з 11.10.2004р. до 05.02.2026р. (п.1.1., 1.2. договору).
Рішенням Одеської міської ради №3190-IV від 11.10.2004р. "Про виконання протокольного доручення Х сесії Одеської міської ради від 26.03.2003р. про перевірку цільового використання приміщень, зайнятих політичними партіями, громадськими та благодійними організаціями" було встановлено орендну плату за оренду відповідачем приміщень по вул. Дальницька,2, у розмірі 1 грн. на рік.
Крім того, відповідач подав до матеріалів справи виписки по своїх рахунках у ПАТ "Фінбанк" станом на 14.09.2011р. та 14.12.2011р., платіжні доручення №278 від 14.09.2013р., №293 від 14.12.2011р. які підтверджують сплату орендної плати за договором №16-04 від 11.10.2004р.
Листом №134 від 27.12.2011р. Управління соціального захисту населення та праці повідомило відповідача про те, що воно ліквідоване рішенням Одеської міської ради №3407-V від 09.10.2008р. та створено правонаступника - Департамент праці та соціальної політики Одеської міської ради, до управління якого передані орендовані відповідачем приміщення, з підстав чого Управління соціального захисту населення та праці не має права приймати орендні платежі від відповідача.
Рішенням Одеської міської ради №3407-V від 09.10.2008р. "Про внесення змін до рішення ОМР від 27.06.2006р. №20-V "Про затвердження структури виконавчих органів, загальної чисельності апарату ОМР, її виконавчих органів та витрат на їх утримання" вирішено створити з 01.01.2009р. департамент праці та соціального захисту населення ОМР на базі управління соціального захисту населення та праці ОМР, управлінь праці та соціального захисту населення районних адміністрацій Одеської міської ради, що ліквідуються (п.1.1. рішення).
Відповідач, зокрема, до матеріалів справи, подав копію постанови ВГСУ від 18.02.2013р. у справі №12/17-3738-2011 за позовом Фірми "Варіон" до Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ФСЗ "Ветеран", Одеської міської ради про зобов'язання скласти акт приймання-передачі нежитлових приміщень, розташованих за адресою: м. Одеса, вул. Варненська,15. Однак, суд не бере до уваги факти, встановлені зазначеною постановою, з огляду на те, що правовідносини сторін у справі №12/17-3738-2011 стосуються іншого орендованого відповідачем приміщення за іншим договором оренди.
На підтвердження своєї позиції позивач надав суду постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 09.10.2012р. у справі №2-а/1522/4966/11 за позовом ФСЗ "Ветеран" до Конкурсної комісії на право укладання договорів оренди нежилих приміщень, Департаменту комунальної власності Одеської міської ради, Департаменту праці та соціальної політики ОМР, за участю третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору - Управління соціального захисту населення та праці Одеської міської ради в особі ліквідаційної комісії, Одеської міської ради, Фірми "Варіон", ВТФ "Ветеран-4", ВТФ "Ветеран-3", ВТФ "Ветеран-2" про визнання дій та бездіяльності протиправними та зобов'язання виконати певні дії.
Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 09.10.2012р., зокрема, встановлено, що: "...у зв'язку із відсутністю у балансоутримувача, яким є Департамент праці та соціальної політики, врегульованих орендних відносин з позивачем, балансоутримувачем на адресу позивача 18.02.2011р. надіслано листи із пропозицією щодо звільнення цих приміщень. У відповідь на викладену пропозицію 01.03.2011р. ФСЗ "Ветеран" звернувся до Департаменту праці та соціальної політики з клопотанням щодо укладання договорів оренди спірних приміщень. Департаментом праці та соціальної політики повідомлено позивача, що його заява буде врахована при проведенні конкурсу на право укладання договору оренди, про що викладено у листах від 10.03.2011р. Департаментом комунальної власності Одеської міської ради з 20.07.2011р. розпочата процедура передачі спірних приміщень в оренду із дотриманням вимог Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (2269-12) , що підтверджується рішенням конкурсної комісії на право укладання договорів оренди нежитлових приміщень від 20.07.2011р. №08-11/1.... ...З 22.08.2011р. по 26.08.2011р. проведено два етапи конкурсу на право укладання договорів оренди нежилих приміщень, за наслідками якого переможцем конкурсу по об'єктам, розташованим по вул. Варненська,15, вул. Чорноморського козацтва,13, вул. Дальницька, 2, в м. Одесі є фірма "Варіон" у вигляді ТОВ...".
Дослідивши постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 09.10.2012р. у справі №2-а/1522/4966/11, суд першої інстанції зазначає, що положеннями ст. 35 Господарського процесуального кодексу України фактам, встановленим судовими рішеннями адміністративних судів не надано преюдиційного значення для господарських судів, але судом їй надано оцінку у сукупності доказів за загальними правилами статті 43 названого Кодексу.
Дослідивши матеріали справи, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду встановила.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, Управлінням соціального захисту населення (орендодавець) та ФСЗ "Ветеран" (орендар) було укладено договір оренди нежитлового приміщення №1 від 05.02.2001 р.
Відповідно до ч. 1 ст. 759 Цивільного Кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ) (п. 1 ст. 760 Цивільного Кодексу України (435-15) ).
Згідно з ч. 1 ст. 762 за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму, якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення. Частиною 5 ст. 762 встановлено, що плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.
Згідно ч. 1 ст. 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Такі ж самі положення містяться й у ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, за якими зобов'язання мають виконуватись належним чином відповідно до умов договору.
Відповідно до ч.2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Згідно до ч.ч. 2, 3 ст. 653 ЦК України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються. У разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.
Так, у постанові Верховного суду України від 08.05.2012р. по справі №5021/966/2011 у аналогічних спірних правовідносинах викладено правову позицію, із якої вбачається, що істотне порушення орендарем (наймачем) такої умови договору оренди державного (комунального) майна, як внесення орендної плати, є достатньою правовою підставою для дострокового розірвання договору оренди в судовому порядку та повернення орендованого майна орендодавцю (наймодавцю). При цьому згідно з рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2002 року № 15-рп/2002 (v015p710-02) (справа № 1-2/2002 про досудове врегулювання спорів) право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб'єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист. Тому норми статті 188 ГК України та статті 11 ГПК України не позбавляють сторону договору права на безпосереднє звернення до суду з вимогою про розірвання договору оренди без дотримання порядку досудового врегулювання спору, з врахуванням чого заперечення відповідача про недотримання позивачем вищевказаного порядку розірвання договору до уваги судом не приймаються.
Дослідивши договір оренди №16-04 від 11.10.2004р., суд встановив, що він не містить жодних посилань на те, що він є угодою про внесення змін до договору №1 від 05.02.2001р., або припиняє попередній договір. Фактично сторони уклали такий самий договір про той же предмет, які різняться лише сумою орендної оплати.
Апеляційний господарський суд зазначає, що договір №16-04 від 11.10.2004р. відбувся, але він є нікчемним (недійсним) з огляду на наступне.
Згідно ч.1 ст. 12 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (в ред., що була чинною у жовтні 2004р.) договір оренди вважається укладеним з моменту досягнення домовленості з усіх істотних умов і підписання сторонами тексту договору. Тобто, вказана стаття визначає, необхідні передумови правового визначення саме факту укладення/не укладення договору та жодним чином не регулювала питання встановлення дійсності/недійсності такого правочину.
Водночас, наведені нижче положення чинного на момент укладення договору №16-04 від 11.10.2004р. законодавства дають підстави дійти висновку про недійсність вказаного договору через недотримання при його укладенні вимог законодавства, що регулює порядок оренди нерухомості.
Згідно ч.2 ст. 793 Цивільного кодексу України договір оренди будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) строком на один рік і більше підлягає нотаріальному посвідченню. Також, договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), укладений строком не менше одного року, підлягає державній реєстрації (ст. 794 ЦК України). При цьому, відповідно до ч.3 ст. 640 ЦК України договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.
За приписами ч.1 ст. 220 Цивільного кодексу України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним. Тоді як, відповідно до ч.2 ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Таким чином, судом першої інстанції правомірно встановлено факт недійсності договору №16-04 від 11.10.2004р. за умови укладення його на строк більше року при відсутності його нотаріального посвідчення та державної реєстрації, який в силу ч.1 ст. 216, ч.1 ст. 236 Цивільного кодексу України не породив для його сторін жодних юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю, позаяк є недійсним з моменту його вчинення, у зв'язку з чим відсутні підстави стверджувати про те, що внаслідок укладання договору №16-04 від 11.10.2004р. припинив свою дію договір №1 від 05.02.2001р.
При цьому, необхідно зазначити, що наявність рішення Одеської міської ради №3190-IV від 11.10.2004р. "Про виконання протокольного доручення Х сесії Одеської міської ради від 26.03.2003р. про перевірку цільового використання приміщень, зайнятих політичними партіями, громадськими та благодійними організаціями", яким було встановлено орендну плату за оренду відповідачем приміщень по вул. Дальницька,2, у розмірі 1 грн. на рік, не породжує для сторін договору №1 від 05.02.2001р. не породжує для сторін будь-яких наслідків, крім обов'язку у встановлених чинним законодавством порядку та формі привести свої правовідносини, врегульовані договором №1, у відповідність до означеного рішення.
Отже, колегія суддів апеляційного господарського суду приходить до висновку про безпідставність здійснення оплати орендної плати відповідачем за договором №16-04 від 11.10.2004р. та констатує, що з врахуванням вказання відповідачем у вищенаведених платіжних документах призначення як оплата по договору №16-04 від 11.10.2004р. та значно малої суми порівняно із сумою орендної плати, визначеною у договорі №1 від 05.02.2001р., неможливо віднесення таких проплат в рахунок погашення існуючої заборгованості по орендній платі по договору №1. Факт несплати орендної плати по договору №1 від 05.02.2001р. підтвердив також відповідач у відзиві від 29.07.2013р. за вх.№22974/13.
Враховуючи вищезазначене, судом першої інстанції правомірно встановлено наявність заборгованості відповідача перед позивачем по договору №1 від 05.02.2001р., яка за розрахунком позивача становить 4683,92 грн. за період з жовтня 2004р. по 31.05.2013р.
Дослідивши договір №1 від 05.02.2001р. та правовідносини сторін, що склались по ньому, суд першої інстанції встановив, що мало місце прострочення відповідачем строку сплати орендної плати, отже, мало місце порушення відповідачем зобов'язання, яке носить істотний характер, що спричинило позбавлення в значній мірі позивача того, на що він розраховував при укладенні договору, з огляду на що підлягає задоволенню позовна вимога позивач про розірвання договору №1 від 05.02.2001р., укладеного між Управлінням соціального захисту населення Одеської міської ради та Фондом соціального захисту "Ветеран".
Що стосується клопотання відповідача про застосування до спірних правовідносин строку позовної давності апеляційний господарський суд має відзначити наступне. Так, договір №1 від 05.02.2001р. не припинив свою дію, мало місце користування відповідачем цим приміщенням за весь період дії договору та несплата відповідачем орендної плати за ним за 2005-2013 р.р., тобто, правовідносини, які виникли із порушення відповідачем зобов'язання за договором, та саме порушення зобов'язання триває. Про порушення відповідачем права позивача на отримання орендної плати за 2011, 2012, 2013р.р. позивач дізнався відповідно 26.01.2011р., 26.01.2012р., 26.01.2013р. (відповідно до п.3.1. договору №1), з чого не вбачається сплив трирічного строку позовної давності, визначеного ст. 257 ЦК України, що є підставою для відмови відповідачу у задоволенні клопотання про застосування строку позовної давності до позовних вимог про розірвання договору №1 від 05.02.2001р.
Посилання скаржника на порушення судом першої інстанції норм процесуального права (ст. 2-1 ГПК України) судовою колегією до уваги не приймаються, як безпідставне.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду приходить до висновку, що рішення господарського суду Одеської області від 05.09.2013р. по справі №916/1662/13 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу позову Фонду соціального захисту "Ветеран"- без задоволення.
Керуючись ст. ст. 44, 49, 99, 101- 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -
П о с т а н о в и в :
Рішення господарського суду Одеської області від 05.09.2013р. по справі №916/1662/13 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
постанова набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку.
Повний текст постанови підписано 15.10.2013р.
Головуючий суддя
Суддя
Суддя
Савицький Я.Ф.
Головей В.М.
Лавренюк О.Т.