Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26.02.2004 Cправа N А 28/44
Київ
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
суддів
розглянувши у відкритому Спеціалізованої державної
судовому засіданні податкової інспекції по роботі з
касаційну скаргу великими платниками податків у
м. Дніпропетровську
на постанову Дніпропетровського апеляційного
Господарського суду
від 03 липня 2003 року
за позовом Відкритого акціонерного
товариства "ДВ"
до Спеціалізованої державної
податкової інспекції по роботі з
великими платниками податків у
м. Дніпропетровську
про Визнання недійсними податкового
повідомлення- рішення
в судовому засіданні взяли участь представники:
від позивача:
від відповідача:
Відкритим акціонерним товариством "ДВ" у лютому 2003р. заявлений
позов про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень
Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з
великими платниками податків у м. Дніпропетровську від 9.12.2002р.
№ 660814/1/23441, від 27.09.2002р. № 660814/0/18279, від
19.02.2003р. № 660814/2/3795 якими позивачеві визначено суму
податкового зобов'язання по орендній платі у розмірі 4179,43 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що нарахування податковою службою
штрафних санкцій є неправомірним з огляду на вимоги пункту 4
статті 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності
боржника або визнання його банкрутом" ( 2343-12 ) (2343-12)
, оскільки у цей
період Товариство знаходилось в процедурі банкрутства і відповідно
діяв мораторій на задоволення вимог кредиторів.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 18
квітня 2003 року, що прийняте суддею позовні вимоги про визнання
недійсним податкового повідомлення-рішення Спеціалізованої
державної податкової інспекції по роботі з великими платниками
податків у м. Дніпропетровську задоволені з огляду на приписи
статті 1, та пункту 4 статті 12 Закону України "Про відновлення
платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"
( 2343-12 ) (2343-12)
де передбачено, що протягом дії мораторію на
задоволення вимог кредиторів забороняється стягнення на підставі
виконавчих документів та інших документів за якими здійснюється
стягнення відповідно до законодавства, не нараховується неустойка
(штраф пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи
неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати
податків і зборів (обов'язкових платежів).
Не погодившись з зазначеним рішенням Спеціалізована державна
податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м.
Дніпропетровську звернулася з апеляційною скаргою до
Дніпропетровського апеляційного господарського суду в якій просила
рішення у справі скасувати в позові відмовити посилаючись на
неправильне застосування місцевим судом норм матеріального права.
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі
головуючого постановою від 3 липня 2003 року перевірене рішення
Господарського суду Дніпропетровської області залишив без змін з
тих же підстав, а апеляційну скаргу Спеціалізованої державної
податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.
Дніпропетровську без задоволення.
Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими
платниками податків у м. Дніпропетровську вважає, що рішення
Господарського суду Дніпропетровської області та постанова
Дніпропетровського апеляційного господарського суду прийняті з
порушенням норм матеріального права. Просить Вищий cnqond`pq|jhi
суд України здійснити перегляд матеріалів справи у касаційному
порядку, скасувати рішення і постанову у справі, та відмовити в
задоволенні позовних вимоги позивачеві.
Податкова інспекція посилається на те, що на її думку судами
неправильно застосовані до спірних правовідносин положення Закону
України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків
перед бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
,
зокрема підпункт 4.2.2. пункт 4.2 статті 4 та статті 1, 14 Закону
України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання
його банкрутом" ( 2343-12 ) (2343-12)
. При цьому касатор зауважує, що в
даному випадку санкції нараховуються за ухилення від сплати
податків, а не за несвоєчасну сплату визначених позивачем
податкових зобов'язань.
Відкритим акціонерним товариством "ДВ" відзив на касаційну скаргу
не надіслано.
Вищий господарський суд України заслухав доповідь судді, пояснення
представників сторін, переглянув матеріали справи і касаційну
скаргу та відзначає наступне.
Відповідно до вимог статті 111 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція виходить з
обставин, встановлених у цій справі попередніми судовими
інстанціями.
Місцевим та апеляційним судами було встановлено наступне.
Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з
великими платниками податків прийняті податкові
рішенняповідомлення від 9.12.2002р. № 660814/1/23441, від
27.09.2002р. № 660814/0/18279, від 19.02.2003р. № 660814/2/3795
якими позивачеві визначено суму податкового зобов'язання по платі
за землю у розмірі 4179,43 грн.
Підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення став акт
№ 010081/120 від 19.09.2002 року, складений за результатами
перевірки Відкритого акціонерного товариства "ДВ" з питань
дотримання вимог законодавства України про оподаткування за період
з 01.01.2000р. по 31.03.2002р.
Ухвалою арбітражного суду Дніпропетровської області від
29.05.2002р. була порушена справа № Б/24/107/02 про банкрутство
позивача і введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, який
діяв на момент прийняття оспорюваного рішення відповідачем.
На підставі пункту 3 статті 12 Закону України "Про відновлення
платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"
( 2343-12 ) (2343-12)
протягом дії мораторію на задоволення вимог
кредиторів, зокрема, не нараховується неустойка (штраф, пеня),
інші фінансові (економічні) санкції за невиконання чи неналежне
виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків
і зборів (обов'язкових платежів).
Відповідно до підпункту 4.2.2 Закону України "Про порядок
погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та
державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
контролюючий орган
зобов'язаний визначити суму податкового зобов'язання платника
податків у разі, якщо: дані документальних перевірок результатів
дільності платника податків свідчать про заниження або завищення
суми податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.
Преамбулою Закону про який йдеться визначено, що цей Закон не
регулює питання погашення податкових зобов'язань або стягнення
податкового боргу з осіб на які розповсюджуються процедури
визначені Законом України "Про відновлення платоспроможності
боржника або визнання його банкрутом" ( 2343-12 ) (2343-12)
. Ця норма
кореспондує з пунктом 7.8 статті 7 Закону України "Про порядок
погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та
державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
, якою встановлено, що з
моменту прийняття ухвали судом про порушення провадження у справі
про банкрутство платника податків порядок сплати податкового
зобов'язання або погашення податкового боргу такого платника
податків, зазначених у заяві, яка подається до суду, визначається
згідно з нормами Закону України "Про відновлення платоспроможності
боржника або визнання його банкрутом", без застосування норм цього
Закону. При цьому порядок продажу активів у рахунок погашення
податкового боргу боржника визначається державною
госпрозрахунковою установою України з питань банкрутства.
Відтак, за змістом приписів зазначених норм, у разі порушення по
відношенню до платника податків справи про банкрутство податкова
інспекція, виконуючи свої контрольні функції за дотриманням
порядку, повноти нарахування та сплати господарюючими суб'єктами
податків, не позбавлена права здійснювати у встановленому
законодавством порядку перевірки та нараховувати платнику податків
податкові зобов"язання у разі приховування ним об'єкту
оподаткування.
Як зазначалося, оскаржуваними податковими повідомленнямирішеннями
Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими
платниками податків у м. Дніпропетровську визначила позивачеві до
сплати плату за землю, яка не була визначена самим платником
податку.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України,
викладених у пункті 1 постанови від 29.12.76 № 11 "Про судове
рішення" ( v0011700-76 ) (v0011700-76)
зі змінами і доповненнями, рішення є
законним тоді, коли суд , виконавши всі вимоги процесуального
законодавства і всебічно перевіривши всі обставини, вирішив справу
у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають
застосуванню до даних правовідносин.
Відповідно до статей 43, 47 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
судочинство в господарських судах здійснюється
на засадах змагальності, а господарський суд забезпечує сторонам
умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного
застосування законодавства та прийняття рішення після обговорення
усіх обставин справи. Господарський суд оцінює кожний доказ окремо
та всі докази в сукупності, що відображується в судовому рішенні.
Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.
Господарські суди попередніх інстанцій при прийнятті рішення,
всупереч вимогам статті 43 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, не дослідили повно і всебічно всі обставини
справи, чим порушили основний принцип здійснення правосуддя -
принцип змагальності, згідно з яким господарський суд створює
сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин
справи і, відповідно, правильного застосування законодавства.
Зокрема не давалась жодна оцінка обставинам зазначеним в акті
перевірки, не досліджувалась сума визначених податковою інспекцією
зобов'язань по платі за землю за спірним рішеннямповідомленням.
Викладене свідчить, що судами не вжито заходів для повного та
всебічного розгляду справи, а тому рішення та постанова прийняті
за неповно з'ясованими обставинами справи.
Неповне з'ясування всіх обставин, які мають значення для справи,
дає підстави для скасування ухвалених у справі судових рішень та
передачі справи на новий розгляд.
З огляду на зазначене усі судові рішення у цій справі підлягають
скасуванню, а справа передачі на новий розгляд до господарського
суду Дніпропетровської області.
При новому розгляді справи суду першої інстанції необхідно
врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати та перевірити всі
фактичні обставини справи, надати об'єктивну оцінку доказам, які
мають значення для її розгляду, правильно застосувати норми
матеріального права, які регулюють спірні відносини та прийняти
нове рішення.
Керуючись статтями 111-5, 111-7, пунктом 3 статті 111-9, статтями
111-10, 111-11 , 111-12 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В :
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від
18.04.2003 року та постанову Дніпропетровського апеляційного
господарського суду від 03.07.2003 року у справі № А 28/44
скасувати, справу скерувати на новий розгляд до господарського
суду Дніпропетровської області.
Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по
роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську
задовольнити частково.