ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26.02.2004 справа N А-04/420-03
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
суддів
розглянувши у ДПІ у Дзержинському районі м.
відкритому Харкова
судовому засіданні
касаційну скаргу
на постанову Харківського апеляційного
господарського суду від 01.12.2003
у справі № А-04/420-03
господарського суду Харківської області
за позовом ТОВ "В"
до ДПІ у Дзержинському районі м.
Харкова
про визнання недійсним податкового
повідомлення-рішення
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Харківської області від 22.10.2003 у
справі № А-04/420-03, залишеним без змін постановою Харківського
апеляційного господарського суду від 01.12.2003 позов задоволено:
податкове повідомлення-рішення № 000408230310 від 29.08.2003
визнано недійсним з мотивів відсутності порушень позивачем норм
Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу
спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та
тютюнових виробів" ( 481/95-ВР ) (481/95-ВР)
від 19.12.1995 № 481/95-ВР.
У касаційній скарзі ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова просить
скасувати постанову Харківського апеляційного господарського суду
від 01.12.2003, рішення господарського суду Харківської області
від 22.10.2003 у справі № А-04/420-03 та прийняти нове рішення,
яким у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на
порушення господарським судом апеляційної інстанції норм Закону
України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту
етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових
виробів" ( 481/95-ВР ) (481/95-ВР)
, Порядку застосування фінансових санкцій,
передбачених статтею 17 Закону України "Про державне регулювання
виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового,
алкогольних напоїв та тютюнових виробів" ( 481/95-ВР ) (481/95-ВР)
,
затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.06.2003
№ 790, Правил роздрібної торгівлі алкогольними напоями ( 854-96-п
), затверджених постановою Кабінету Міністрів України від
30.07.1996 № 854.
Позивач та відповідач не скористалися своїм процесуальним правом
на участь своїх представників в засіданні суду касаційної
інстанції.
Перевіривши матеріали справи та проаналізувавши на підставі
встановлених в них фактичних обставин правильність застосування
господарським судом апеляційної інстанції норм матеріального і
процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду
України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає
задоволенню з наступних підстав.
Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено наступне.
29.08.2003 ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова прийнято
податкове повідомлення-рішення № 000408230310 про застосування до
позивача відповідно до ст. ст. 153, 17 Закону України "Про
державне регулювання виробництва і торгівлі спиртом етиловим,
коньячним та плодовим, алкогольними напоями та тютюновими
виробами" ( 481/95-ВР ) (481/95-ВР)
фінансових санкцій у розмірі 1 700 грн.
Підставою для прийняття оскаржуваного податкового
повідомленнярішення став акт перевірки позивача від 21.08.2003
№ 3446/23-310/313, яким встановлено, що при реалізації 2-х порцій
сухого вина "Совіньон" - (0,50 грамів) позивач порушив ст. 153
Закону України "Про державне регулювання виробництва і торгівлі
спиртом етиловим, коньячним та плодовим, алкогольними напоями та
тютюновими виробами" ( 481/95-ВР ) (481/95-ВР)
. При цьому в акті перевірки не
встановлено факту реалізації вина з тари, яка місткістю не
підпадає під розмір від 100 до 500 л., оскільки ні в акті
перевірки, ні в інших матеріалах перевірки взагалі не зазначено, з
якої тари було здійснено реалізацію вина на розлив. Не зазначено в
акті перевірки і про реалізацію саме натурального виноградного
вина. Лише у відзиві на позов та апеляційній скарзі відповідач
зазначив, що позивач реалізував вино з тари, місткістю не від 100
до 500 л.
Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що
господарські суди попередніх інстанцій всебічно і повно дослідили
всі обставини справи і прийшли до правильного висновку щодо
безпідставного застосування до позивача фінансових санкцій.
Відповідно до ч. 4 ст. 153 Закону України "Про державне
регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного та
плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" ( 481/95-ВР ) (481/95-ВР)
продаж вин виноградних натуральних сухих спеціалізованими
підприємствами громадського харчування дозволяється здійснювати на
розлив з тари (посуду) місткістю від 100 л до 500 л, виготовленої
з матеріалів, дозволених до контакту з алкогольними напоями.
Господарські суди попередніх інстанцій прийшли до правильного
висновку про те, що під час перевірки ДПІ у Дзержинському районі
м. Харкова не встановлено факту реалізації позивачем вина з тари,
яка за своїм об'ємом не підпадає під розмір від 100 л до 500
літрів, як не встановлено і факту реалізації саме натурального
виноградного вина.
Крім того, слід зазначити, що редакція ст. 153 Закону України "Про
державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового,
коньячного та плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів"
( 481/95-ВР ) (481/95-ВР)
, яка була чинною до 01.01.2003 не містила положень
стосовно об'єму тари. З 01.01.2003 вказану статтю доповнено
частиною четвертою, якою передбачено, що продаж вин виноградних
натуральних сухих спеціалізованими підприємствами громадського
харчування дозволяється здійснювати на розлив з тари (посуду)
місткістю від 100 л. до 500 л, виготовленої з матеріалів,
дозволених до контакту з алкогольними напоями.
Цілком правомірними є висновки господарських судів про те, що ч. 4
ст. 15-3 Закону України "Про державне регулювання виробництва і
обігу спирту етилового, коньячного та плодового, алкогольних
напоїв та тютюнових виробів" ( 481/95-ВР ) (481/95-ВР)
має дозвільний
характер, тобто окремо (додатково) дозволяє здійснювати торгівлю
винами виноградними натуральними сухими і з вищезазначеної тари,
заборони на торгівлю вином на розлив з іншої тари ця норма, як і
наведений закон не містять.
Системний аналіз ст. 15- Закону ( 481/95-ВР ) (481/95-ВР)
свідчить про те, що
до норм, які містять заборону, відносяться ч. 1 і 2 статті, а ч. 3
та 4 статті відносяться до норм, які мають дозвільний характер і
обмежень не встановлюють.
За таких обставин постанова Харківського апеляційного
господарського суду від 01.12.2003 у справі № А-04/420-03
відповідає вимогам чинного законодавства і фактичним обставинам
справи, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 1 ст.
111-9, 111-11 Господарського процесуального права України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України,
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова залишити
без задоволення, а постанову Харківського апеляційного
господарського суду від 01.12.2003 у справі № А-04/420-03 - без
змін.