КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"07" жовтня 2013 р. Справа№ 910/9720/13
( Додатково див. рішення господарського суду міста Києва (rs33015882) )
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Пономаренка Є.Ю.
суддів: Дідиченко М.А.
Руденко М.А.
за участю представників:
від позивача - Забіяка О.П., довіреність № б/н від 22.05.2013;
від першого відповідача - публічного акціонерного товариства "Розрахунковий центр з обслуговування договорів на фінансових ринках" - представник не прибув;
від другого відповідача - публічного акціонерного товариства "Марфін Банк" - Кулєшов В.А., довіреність № 558 від 29.12.2012;
від третього відповідача - компанії Сайпрус Поп'юлар Бенк Паблік Ко ЛТД (CYPRUS POPULAR BANK PUBLIC CO LTD) - Мілютін А.Є., довіреність № б\н від 08.05.2013; Квітін Р.В., довіреність № б/н від 08.05.2013;
від четвертого відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-лізингова компанія "Рента" - Сергєєв Р.С., в.о. Генерального директора;
від третьої особи - громадянина Греції Церні Андреас - представник не прибув;
від третьої особи - компанії ПАРМА ЛІМІТЕД (PARMA LIMITED) - представник не прибув;
розглянувши апеляційні скарги компанії Сайпрус Поп'юлар Бенк Паблік Ко ЛТД (CYPRUS POPULAR BANK PUBLIC CO LTD), публічного акціонерного товариства "Марфін Банк" та товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-лізингова компанія "Рента" на рішення господарського суду міста Києва від 12.08.2013 у справі № 910/9720/13 (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Блажівська О.Є., судді - Босий В.П., Мандичев Д.В.) за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "РВТранс" до публічного акціонерного товариства "Розрахунковий центр з обслуговування договорів на фінансових ринках", публічного акціонерного товариства "Марфін Банк", компанії Сайпрус Поп'юлар Бенк Паблік Ко ЛТД (CYPRUS POPULAR BANK PUBLIC CO LTD) та товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-лізингова компанія "Рента", за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - громадянина Греції Церні Андреас та компанії ПАРМА ЛІМІТЕД (PARMA LIMITED) про стягнення грошових коштів, звернення стягнення на майно, визнання права власності
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "РВТранс" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до публічного акціонерного товариства "Розрахунковий центр з обслуговування договорів на фінансових ринках", публічного акціонерного товариства "Марфін Банк", компанії Сайпрус Поп'юлар Бенк Паблік Ко ЛТД та товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-лізингова компанія "Рента" про:
- зобов'язання ПАТ "Розрахунковий центр з обслуговування договорів на фінансових ринках" переказувати на поточний банківський рахунок товариства з обмеженою відповідальністю "РВТранс" доходи Сайпрус Поп'юлар Бенк Паблік Ко ЛТД одержувані ПАТ "Розрахунковий центр з обслуговування договорів на фінансових ринках" від ПАТ "Марфін Банк" з емітованих останнім цінних паперів (простих іменних акцій та привілейованих акцій), що належать Сайпрус Поп'юлар Бенк Паблік Ко ЛТД, в межах суми 292 128 530 грн. 20 коп.;
- стягнення солідарно з ПАТ "Марфін Банк", Сайпрус Поп'юлар Бенк Паблік Ко ЛТД на користь товариства з обмеженою відповідальністю "РВТранс" 1 507 681,54 Євро, 29 302 461,07 доларів США та 3 406 650,91 фунтів стерлінгів, що в еквіваленті у національній валюті України складає 292 128 530 грн. 20 коп.;
- звернення стягнення на майно Сайпрус Поп'юлар Бенк Паблік Ко ЛТД в Україні в рахунок погашення заборгованості, а саме:
звернення стягнення на майно Сайпрус Поп'юлар Бенк Паблік Ко ЛТД, Кіпр, що знаходиться на території України, а саме на прості іменні акції, емітовані у бездокументарній формі публічним акціонерним товариством "Марфін Банк" в кількості 43 440 840 штук, номінальною вартістю 10 (десять) гривень акція, загальною номінальною вартістю 434 408 400 грн. 00 коп. та привілейовані акції, емітовані у бездокументарній формі публічним акціонерним товариством "Марфін Банк" в кількості 20 000 штук, номінальною вартістю 10 (десять) гривень акція, загальною номінальною вартістю 200 000 грн. 00 коп.;
визнання за товариством з обмеженою відповідальністю "РВТранс" права власності на прості іменні акції, емітовані у бездокументарній формі публічним акціонерним товариством "Марфін Банк" в кількості 43 440 840 штук, номінальною вартістю 10 (десять) гривень акція, загальною номінальною вартістю 434 408 400 грн. 00 коп. та привілейовані акції, емітовані у бездокументарній формі публічним акціонерним товариством "Марфін Банк" в кількості 20 000 штук, номінальною вартістю 10 (десять) гривень акція, загальною номінальною вартістю 200 000 грн. 00 коп.;
звернення стягнення на частину майна товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-лізингова компанія "Рента" пропорційну частці Сайпрус Поп'юлар Бенк Паблік Ко ЛТД у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-лізингова компанія "Рента".
Рішенням господарського суду міста Києва від 12.08.2013 по справі № 910/9720/13 позов задоволено частково; вирішено стягнути з Сайпрус Поп'юлар Бенк Паблік Ко ЛТД на користь позивача 1 507 681, 54 Євро, 29 302 461,07 доларів США та 3 406 650,91 фунтів стерлінгів, що в еквіваленті у національній валюті України складає 292 128 530 грн. 20 коп. та 68 820 грн. 00 коп. судового збору; в частині задоволення інших позовних вимог позивача до відповідачів - відмовлено.
При ухваленні даного рішення в частині задоволення позовних вимог суд встановивши факт не виконання третім відповідачем зобов'язання з перерахування позивачу грошових коштів, право на які останній набув на підставі договорів цесії, стягнув з третього відповідача суму зазначених коштів.
При відмові у задоволенні інших позовних вимог до відповідачів, суд першої інстанції виходив з положень ст. 196 Господарського кодексу України та недоведеності факту порушення прав позивача з боку першого, другого, четвертого відповідачів.
Не погодившись з прийнятим рішенням, компанія Сайпрус Поп'юлар Бенк Паблік Ко ЛТД, публічне акціонерне товариство "Марфін Банк" та товариство з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-лізингова компанія "Рента" звернулись до Київського апеляційного господарського суду з апеляційними скаргами, в яких просять рішення господарського суду міста Києва від 12.08.2013 року у справі № 910/9720/13 скасувати та провадження у справі припинити.
Крім цього, товариство з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-лізингова компанія "Рента" просить суд вирішити питання про скасування заходів забезпечення позову, вжитих господарським судом міста Києва по даній справі.
Подані апелянтами апеляційні скарги мотивовані, зокрема, тим, що дана справа має розглядатись судом Республіки Кіпр із застосуванням законодавства Республіки Кіпр.
Крім цього, апелянти посилаються на те, що виконання договорів цесії та набуття права на грошові кошти відповідно до таких договорів є здійсненням інвестицій за кордон, а отже потребує отримання позивачем індивідуальної ліцензії.
Третім відповідачем в ході здійснення апеляційного перегляду оскаржуваного рішення, подано до апеляційного суду наступні клопотання:
- про встановлення змісту норм права іноземної держави;
- про витребування доказів;
- про залучення третіх осіб.
Так, третій відповідач вважаючи, що з'ясуванню підлягає зміст норм матеріального права Республіки Кіпр, звернувся до суду з відповідним клопотанням. Господарським процесуальним кодексом (1798-12) не передбачено винесення саме ухвали за результатами розгляду такого клопотання з наданням відповідей на поставлені питання, оцінка доводів з приводу питання щодо застосування до спірних відносин сторін законодавства Республіки буде наведена нижче у даній постанові.
Клопотання про витребування у позивача оригіналів договорів цесії, за якими до останнього перейшло право вимоги на грошові кошти, що знаходяться на рахунках третього відповідача та стягнення, зокрема, яких є предметом розгляду даної справи, також відхиляється колегією суддів з наступних підстав.
Так, обґрунтовуючи подане клопотання, заявник посилається на те, що у нього існують сумніви щодо відповідності оригіналам наданих позивачем копій договорів, а також щодо того чи були відповідні договори взагалі укладені.
Відповідно до статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Ці дані встановлюються такими засобами:
- письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів;
- поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.
Статтею 33 ГПК України встановлено обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Положеннями ст. 34 Господарського процесуального кодексу України встановлено принципи належності та допустимості доказів.
Згідно зі ст. 38 ГПК України сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів.
У клопотанні повинно бути зазначено:
1) який доказ витребовується;
2) обставини, що перешкоджають його наданню;
3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має підприємство чи організація;
4) обставини, які може підтвердити цей доказ.
Також, слід зазначити, що відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.
Відповідно до ст. 36 ГПК України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Оригінал документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду.
Так, копії договорів, оригінали яких просить витребувати третій відповідач засвідчено позивачем та досліджено судом як першої, так і апеляційної інстанцій.
Слід зазначити, що в даному випадку обставини, які намагаються спростувати апелянти не потребують доведення саме оригіналами договорів.
Наявність сумнівів щодо копій договорів не доведено, наявність та справжність договорів не спростовано.
Крім цього, зазначені договори цесії не є предметом оскарження у даній справі.
За наведених обставин, колегією суддів відхиляється подане клопотання за необґрунтованістю.
В даному контексті також слід зазначити, що заявник не довів наявність обставини, які перешкоджають наданню вказаних у клопотанні документів. Так, зокрема, заявником не надано доказів його звернення до позивача у справі за наданням вказаних документів та відмови у цьому останнього. Необхідність доведення цих обставин для задоволення клопотання про витребування доказів передбачена положеннями ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, про що зазначалося вище.
Третім відповідачем також подано клопотання про залучення до участі у справі як третіх осіб Трікстон Текнолоджіс Лімітед, Ейшен Консоршіум Лтд., ВІКДОРС МЕНЕДЖМЕНТ ЛІМІТЕД та Ешертім Лімітед.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Господарського процесуального кодексу України треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора. Якщо господарський суд при прийнятті позовної заяви, вчиненні дій по підготовці справи до розгляду або під час розгляду справи встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права і обов'язки осіб, що не є стороною у справі, господарський суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору.
У заявах про залучення третіх осіб і у заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити або допустити до участі у справі.
Отже, ч. 2 вищенаведеної статті вимагає зазначення у заявах про залучення третіх осіб і у заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача підстав, на яких третіх осіб належить залучити або допустити до участі у справі.
Заявник клопотання підставою для залучення до участі у справі як третіх осіб Трікстон Текнолоджіс Лімітед, Ейшен Консоршіум Лтд., ВІКДОРС МЕНЕДЖМЕНТ ЛІМІТЕД та Ешертім Лімітед зазначає те, що згідно висновку спеціаліста з матеріального права Республіки Кіпр, договори цесії, за якими зазначені особи передали позивачу право вимоги грошових коштів, що знаходяться на рахунках третього відповідача, мають ознаки недійсності.
Слід зазначити, що наведена обставина підставою для залучення зазначених осіб до участі у справі бути не може, оскільки заявником не доведено недійсність договорів цесії, про що буде зазначено нижче у даній постанові.
В судовому засіданні 07.10.2013 року представники апелянтів - другого, третього та четвертого відповідачів у справі, підтримали вимоги апеляційних скарг та просили їх задовольнити в повному обсязі.
Представник позивача заперечив проти задоволення вимог апеляційних скарг.
Перший відповідач правом на участь в судовому засіданні не скористався, хоча про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення.
Треті особи також не скористались правом на участь в судовому засіданні, хоча повідомлялись належним чином.
Слід зазначити, що раніше до суду третіми особами були подані клопотання про розгляд справи без їх участі.
Згідно зі ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України (1798-12) .
Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційних скарг, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.
Громадянином Греції Церні Андреас, як акціонером компанії ПАРМА ЛІМІТЕД 11.02.2013 подана заява про вихід зі складу акціонерів з вимогою про виплату 26 000 000 євро у строк до 21.03.2013 року.
З метою забезпечення виконання зобов'язань компанії ПАРМА ЛІМІТЕД щодо виплати Церні Андреасу його частки 18.03.2013 року між сторонами було укладено Договір застави.
Предметом застави за даним договором є грошові кошти компанії ПАРМА ЛІМІТЕД (PARMA LIMITED) в сумі 1 230 042,57 Євро, 3 127 969, 23 доларів США та 1 269,2 фунтів стерлінгів, що розмішені на розрахункових рахунках № 178-09-029942, № 178-1 1-121921, № 178-11-127952, № 178-32-210603, № 178-32-220382, № 178-34-102719, № 178-34-103693, № 178-34-103960, № 178-39-007927 в CYPRUS POPULAR BANK PUBLIC CO LTD/ Сайпрус Поп'юлар Бенк Паблік Ко ЛТД (п. 3.1 договору).
Відповідно до п. 4.1 договору застави, у випадку невиконання заставодавцем (компанією ПАРМА ЛІМІТЕД) зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель (Церні Андреас) має право отримати задоволення своїх вимог за рахунок предмета застави шляхом автоматичного отримання всіх прав заставодавця з моменту невиконання зобов'язання.
ПАРМА ЛІМІТЕД листом від 22.03.2013 року повідомила Церні Андреас про неможливість виконання зобов'язань з виплати грошових коштів в сумі 26 000 000 євро за вихід із складу акціонерів.
При цьому, в даному листі вказано, що неможливість виплати зазначених коштів пов'язана із заблокуванням Сайпрус Поп'юлар Бенк Паблік Ко ЛТД всіх грошових коштів ПАРМА ЛІМІТЕД, які знаходяться на рахунках № 178-09-029942, № 178-11-121921, № 178-11-127952, № 178-32-210603, № 178-32-220382, № 178-34-102719, № 178-34-103693, № 178-34-103960, № 178-39-007927.
У зв'язку з наведеним, ПАРМА ЛІМІТЕД зазначила, що не заперечує проти задоволення Церні Андреасом своїх вимог за рахунок предмета застави.
Таким чином, враховуючи невиконання ПАРМА ЛІМІТЕД своїх зобов'язань в частині виплати Церні Андреасу грошових коштів в сумі 26 000 000 євро за вихід із складу акціонерів останній набув право на грошові кошти в сумі 1 230 042,57 Євро, 3 127 969, 23 доларів США та 1 269,2 фунтів стерлінгів, що розмішені на розрахункових рахунках № 178-09-029942, № 178-1 1-121921, № 178-11-127952, № 178-32-210603, № 178-32-220382, № 178-34-102719, № 178-34-103693, № 178-34-103960, № 178-39-007927 в Сайпрус Поп'юлар Бенк Паблік Ко ЛТД.
Між Церні Андреасом, як цедентом та товариством з обмеженою відповідальністю "РВТранс", як цесіонарієм 25.04.2013 укладено Договір відступлення права вимоги (цесії).
Відповідно до п. 1 договору цедент відступає цесіонарію, а цесіонарій набуває право вимоги, що належить цеденту і стає кредитором за Договором застави від 18.03.2013, укладеного між Церні Андреасом та ПАРМА ЛІМІТЕД.
Отже, згідно умов Договору цесії ТОВ "РВТранс" набуло права вимоги грошових коштів в сумі 1 230 042,57 євро, 3 127 969, 23 доларів США та 1 269,2 фунтів стерлінгів, що розміщені на розрахункових рахунках № 178-09-029942, № 178-1 1-121921, № 178-11-127952, № 178-32-210603, № 178-32-220382, № 178-34-102719, № 178-34-103693, № 178-34-103960, № 178-39-007927 в Сайпрус Поп'юлар Бенк Паблік Ко ЛТД.
Відповідно п. 15 договору цесії, усі правовідносини за цим договором регламентуються законодавством України.
Також, між товариством з обмеженою відповідальністю "РВТранс" та Трікстон Текнолоджіс Лімітед /Trixton Technologies Limited, Ейшен Консоршіум Лтд. /Asean Consortium Ltd., ВІКДОРС МЕНЕДЖМЕНТ ЛІМІТЕД/ VICDORS MANAGEMENT LIMITED та ЕШЕРТІМ ЛІМІТЕД/ESHERTEAM LIMITED 22.04.2013 укладено генеральні угоди.
Відповідно до Декларативної частини угод, тексти яких є подібними, Трікстон Текнолоджіс Лімітед /Trixton Technologies Limited, Ейшен Консоршіум Лтд. /Asean Consortium Ltd., ВІКДОРС МЕНЕДЖМЕНТ ЛІМІТЕД/ VICDORS MANAGEMENT LIMITED, ЕШЕРТІМ ЛІМІТЕД/ESHERTEAM LIMITED передають ТОВ "РВТранс" всі свої майнові права на банківські рахунки, що їм належать в банку Сайпрус Поп'юлар Бенк Паблік Ко ЛТД /CYPRUS POPULAR BANK PUBLIC CO LTD (Республіка Кіпр).
Відповідно до п. 3 Декларативної частини угод загальний обсяг коштів та прав, які Трікстон Текнолоджіс Лімітед /Trixton Technologies Limited, Ейшен Консоршіум Лтд. /Asean Consortium Ltd., ВІКДОРС МЕНЕДЖМЕНТ ЛІМІТЕД/ VICDORS MANAGEMENT LIMITED, ЕШЕРТІМ ЛІМІТЕД/ESHERTEAM LIMITED передають ТОВ "РВТранс" повинен бути визначений в договорах про відступлення прав, які сторони зобов'язуються укласти в строк до 20.06.2013.
На виконання даного пункту угод 17.06.2013 між Трікстон Текнолоджіс Лімітед /Trixton Technologies Limited, Ейшен Консоршіум Лтд. /Asean Consortium Ltd., ВІКДОРС МЕНЕДЖМЕНТ ЛІМІТЕД/ VICDORS MANAGEMENT LIMITED, ЕШЕРТІМ ЛІМІТЕД/ESHERTEAM LIMITED, як цедентами та товариством з обмеженою відповідальністю "РВТранс", як цесіонарієм укладено договори цесії.
За умовами зазначених договорів цедент передає цесіонарію всі свої майнові права на та до банківських рахунків, що належать цеденту в банку Сайпрус Поп'юлар Бенк Паблік Ко ЛТД.
Отже, згідно зазначених договорів ТОВ "РВТранс" набуло права вимоги грошових коштів на загальну суму 26 174 491, 84 дол. США, 3 405 381, 71 фунтів стерлінгів та 277 638, 97 євро, що знаходяться на рахунках САЙПРУС ПОП'ЮЛАР БЕНК ПАБЛІК КО ЛТД (Республіка Кіпр) № 17833094097, № 17834052029, № 178-33-150930, № 178-34-075746, № 178-34-100759, № 17811154801, № 7832243137.
В пункті "Б" Договорів цесії зазначено, що банком Сайпрус Поп'юлар Бенк Паблік Ко ЛТД заблоковано грошові кошти в зазначеній вище сумі та на вказаних рахунках.
Враховуючи те, що рахунки, відкриті у Сайпрус Поп'юлар Бенк Паблік Ко ЛТД, на яких знаходяться грошові кошти, право вимоги на які набуто позивачем за вищезазначеними договорами цесії, було заблоковано у зв'язку з введенням в дію Закону Кіпру "Про фінансове оздоровлення фінансових та інших установ", то зазначені грошові кошти банком позивачу не виплачувались та не можуть бути виплачені в добровільному порядку, що і стало підставою для звернення останнього з позовом до суду.
Так, предметом позову ТОВ "РВТранс" є вимоги про:
- зобов'язання ПАТ "Розрахунковий центр з обслуговування договорів на фінансових ринках" переказувати на поточний банківський рахунок товариства з обмеженою відповідальністю "РВТранс" доходи Сайпрус Поп'юлар Бенк Паблік Ко ЛТД одержувані ПАТ "Розрахунковий центр з обслуговування договорів на фінансових ринках" від ПАТ "Марфін Банк" з емітованих останнім цінних паперів (простих іменних акцій та привілейованих акцій), що належать Сайпрус Поп'юлар Бенк Паблік Ко ЛТД, в межах суми 292 128 530 грн. 20 коп.;
- стягнення солідарно з ПАТ "Марфін Банк", Сайпрус Поп'юлар Бенк Паблік Ко ЛТД на користь товариства з обмеженою відповідальністю "РВТранс" 1 507 681,54 Євро, 29 302 461,07 доларів США та 3 406 650,91 фунтів стерлінгів, що в еквіваленті у національній валюті України складає 292 128 530 грн. 20 коп.;
- звернення стягнення на майно Сайпрус Поп'юлар Бенк Паблік Ко ЛТД в Україні в рахунок погашення заборгованості, а саме:
звернення стягнення на майно Сайпрус Поп'юлар Бенк Паблік Ко ЛТД, Кіпр, що знаходиться на території України, а саме на прості іменні акції, емітовані у бездокументарній формі публічним акціонерним товариством "Марфін Банк" в кількості 43 440 840 штук, номінальною вартістю 10 (десять) гривень акція, загальною номінальною вартістю 434 408 400 грн. 00 коп. та привілейовані акції, емітовані у бездокументарній формі публічним акціонерним товариством "Марфін Банк" в кількості 20 000 штук, номінальною вартістю 10 (десять) гривень акція, загальною номінальною вартістю 200 000 грн. 00 коп.;
визнання за товариством з обмеженою відповідальністю "РВТранс" права власності на прості іменні акції, емітовані у бездокументарній формі публічним акціонерним товариством "Марфін Банк" в кількості 43 440 840 штук, номінальною вартістю 10 (десять) гривень акція, загальною номінальною вартістю 434 408 400 грн. 00 коп. та привілейовані акції, емітовані у бездокументарній формі публічним акціонерним товариством "Марфін Банк" в кількості 20 000 штук, номінальною вартістю 10 (десять) гривень акція, загальною номінальною вартістю 200 000 грн. 00 коп.;
звернення стягнення на частину майна товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-лізингова компанія "Рента" пропорційну частці Сайпрус Поп'юлар Бенк Паблік Ко ЛТД у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-лізингова компанія "Рента".
Апелянти не погоджуючись з позовними вимогами посилаються на те, що дана справа має розглядатись судом Республіки Кіпр із застосуванням законодавства Республіки Кіпр.
Колегією суддів наведені доводи відхиляються з наступних підстав.
Третій відповідач у справі - Сайпрус Поп'юлар Бенк Паблік Ко ЛТД, є іноземним суб'єктом господарювання. Провадження у справах за участю іноземних суб'єктів господарювання регулюється нормами розділу XV ГПК України (1798-12) .
Так, статтею 124 ГПК України передбачено, що підсудність справ за участю іноземних суб'єктів господарювання визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Відповідно до ч. 1 ст. 75 Закону України "Про міжнародне приватне право" підсудність судам України справ з іноземним елементом визначається на момент відкриття провадження у справі, незважаючи на те, що в ході провадження у справі підстави для такої підсудності відпали або змінилися, крім випадків, передбачених статтею 76 цього Закону.
Частиною першою ст. 76 Закону України "Про міжнародне приватне право" передбачено, що суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом, зокрема, якщо на території України відповідач у справі має місце проживання або місцезнаходження, або рухоме чи нерухоме майно, на яке можна накласти стягнення, або знаходиться філія або представництво іноземної юридичної особи - відповідача.
Таким чином, з урахуванням наведеної норми Закону, а також наданням позивачем до суду відомостей про те, що третій відповідач, як іноземний елемент, є безпосереднім власником ПАТ "Марфін Банк", акції якого обліковуються у депозитарія - ПАТ "Розрахунковий центр з обслуговування договорів на фінансових ринках", а також володіє корпоративними правами товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-лізингова компанія "Рента", то судом першої інстанції правильно визначено підсудність даної справи.
Згідно зі ст. 4 Закону України "Про міжнародне приватне право" право, що підлягає застосуванню до приватноправових відносин з іноземним елементом, визначається згідно з колізійними нормами та іншими положеннями колізійного права цього Закону, інших законів, міжнародних договорів України. Якщо згідно з частиною першої цієї статті неможливо визначити право, що підлягає застосуванню, застосовується право, яке має більш тісний зв'язок із приватноправовими відносинами.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 5 Закону України "Про міжнародне приватне право" у випадках, передбачених законом, учасники (учасник) правовідносин можуть самостійно здійснювати вибір права, що підлягає застосуванню до змісту правових відносин. Вибір права згідно з частиною першою цієї статті має бути явно вираженим або прямо випливати з дій сторін правочину, умов правочину чи обставин справи, які розглядаються в їх сукупності, якщо інше не передбачено законом.
Так, укладаючи договори цесії, позивач та Церні Андреас, компанії Трікстон Текнолоджіс Лімітед (Trixton Technologies Limited), Ейшен Консоршіум Лтд. (Asean Consortium Ltd.), ВІКДОРС МЕНЕДЖМЕНТ ЛІМІТЕД (VICDORS MANAGEMENT LIMITED), ЕШЕРТІМ ЛІМІТЕД (ESHERTEAM LIMITED) встановили, що всі спори, які виникають з цих договорів вирішуються в судовому порядку у відповідності з встановленою підвідомчістю та підсудністю таких спорів у порядку, передбаченому законодавством України.
Таким чином, виходячи з наведеного у сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції у наведеному контексті вірно застосував до даних правовідносин норми матеріального та процесуального права.
Згідно ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до ст. 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Позивачем на підставі вищезазначених договорів цесії було набуто право вимоги грошових коштів, які належали громадянину Греції Церні Андреасу, компаніям Трікстон Текнолоджіс Лімітед (Trixton Technologies Limited), Ейшен Консоршіум Лтд. (Asean Consortium Ltd.), ВІКДОРС МЕНЕДЖМЕНТ ЛІМІТЕД (VICDORS MANAGEMENT LIMITED), ЕШЕРТІМ ЛІМІТЕД (ESHERTEAM LIMITED) та знаходились на рахунках, відкритих у Сайпрус Поп'юлар Бенк Паблік Ко ЛТД.
Апелянти в апеляційних скаргах посилаються на недійсність зазначених договорів цесії, проте жодних обґрунтованих доводів своєї позиції ними не наведено, як і не надано до суду доказів такої недійсності.
Положеннями ст. 204 Цивільного кодексу України закріплена презумпція правомірності правочину, згідно якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Так, зазначені договори в судовому порядку недійсними визнано не було, доказів зворотнього апелянтами до суду не надано.
Доводи апелянтів про те, що виконання договорів цесії та набуття права на грошові кошти відповідно до таких договорів є здійсненням інвестицій за кордон, а отже потребує отримання позивачем індивідуальної ліцензії, відхиляються колегією суддів з наступних підстав.
Основним нормативним актом, який регулює правовідносини у сфері валютного регулювання і валютного контролю є Декрет Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" (15-93) .
Відповідно до п. 4 ст. 5 зазначеного Декрету індивідуальні ліцензії видаються резидентам і нерезидентам на здійснення разової валютної операції на період, необхідний для здійснення такої операції. Індивідуальної ліцензії потребують такі операції:
а) вивезення, переказування і пересилання за межі України валютних цінностей, за винятком:
- вивезення, переказування і пересилання за межі України фізичними особами - резидентами іноземної валюти на суму, що визначається Національним банком України;
- вивезення, переказування і пересилання за межі України фізичними особами - резидентами і нерезидентами іноземної валюти, яка була раніше ввезена ними в Україну на законних підставах;
- платежів у іноземній валюті, що здійснюються резидентами за межі України на виконання зобов'язань у цій валюті перед нерезидентами щодо оплати продукції, послуг, робіт, прав інтелектуальної власності та інших майнових прав, за винятком оплати валютних цінностей та за договорами (страховими полісами, свідоцтвами, сертифікатами) страхування життя;
- платежів у іноземній валюті за межі України у вигляді процентів за кредити, доходу (прибутку) від іноземних інвестицій;
- вивезення за межі України іноземної інвестиції в іноземній валюті, раніше здійсненої на території України, в разі припинення інвестиційної діяльності;
- платежів у іноземній валюті за межі України у вигляді плати за послуги з аеронавігаційного обслуговування повітряних суден, що справляється Європейською організацією з безпеки аеронавігації (Євроконтроль) відповідно до Багатосторонньої угоди про сплату маршрутних зборів, вчиненої в м. Брюсселі 12 лютого 1981 року (994_377) , та інших міжнародних договорів;
- переказ інвестором (представництвом іноземного інвестора на території України) за межі України іноземної валюти іншим інвесторам за відповідною угодою про розподіл продукції;
б) ввезення, переказування, пересилання в Україну валюти України, за винятком випадків, передбачених пунктом 2 статті 3 цього Декрету;
в) надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі;
г) використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави;
д) розміщення валютних цінностей на рахунках і у вкладах за межами України, за винятком:
- відкриття фізичними особами - резидентами рахунків у іноземній валюті на час їх перебування за кордоном;
- відкриття кореспондентських рахунків уповноваженими банками;
- відкриття рахунків у іноземній валюті резидентами, зазначеними в абзаці четвертому пункту 5 статті 1 цього Декрету;
- відкриття рахунків у іноземній валюті інвесторами - учасниками угод про розподіл продукції, в тому числі представництвами іноземних інвесторів за угодами про розподіл продукції;
е) здійснення інвестицій за кордон, у тому числі шляхом придбання цінних паперів, за винятком цінних паперів або інших корпоративних прав, отриманих фізичними особами - резидентами як дарунок або у спадщину.
В даному випадку, позивачем жодної з вище перелічених валютних операцій, що потребують індивідуального ліцензування, здійснено не було.
Позивач зарахування валютних цінностей на рахунки іноземного банку - Сайпрус Поп'юлар Бенк Паблік Ко ЛТД не здійснював, а лише отримав право вимоги на такі валютні цінності за договорами цесії, що в свою чергу виключає необхідність отримання індивідуальної ліцензії.
За наведених обставин, позивачем правомірно було набуто право вимоги грошових коштів, які належали громадянину Греції Церні Андреасу, компаніям Трікстон Текнолоджіс Лімітед (Trixton Technologies Limited), Ейшен Консоршіум Лтд. (Asean Consortium Ltd.), ВІКДОРС МЕНЕДЖМЕНТ ЛІМІТЕД (VICDORS MANAGEMENT LIMITED), ЕШЕРТІМ ЛІМІТЕД (ESHERTEAM LIMITED) та знаходились на рахунках, відкритих у Сайпрус Поп'юлар Бенк Паблік Ко ЛТД.
Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Частиною 1 ст. 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 2 ст. 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.
Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Невиконання третім відповідачем зобов'язання щодо перерахування позивачеві грошових коштів в 1 507 681,54 Євро, 29 302 461,07 доларів США та 3 406 650,91 фунтів стерлінгів право вимоги на які перейшло до позивача відповідно до договорів цесії підтверджується матеріалами справи.
Третім відповідачем доводів позивача не спростовано, доказів виконання зобов'язання з перерахування зазначених коштів до суду не надано.
За наведених обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення з третього відповідача на користь позивача зазначених коштів.
Крім цього, апеляційний суд також погоджується з висновком суду першої інстанції про безпідставність решти позовних вимог, виходячи з положень ст. 196 Господарського кодексу України та недоведеності факту порушення прав позивача з боку першого, другого, четвертого відповідачів.
Таким чином, судом першої інстанції було правомірно частково задоволено позовні вимоги.
Стосовно вимоги четвертого відповідача про скасування заходів до забезпечення позову, вжитих ухвалою господарського суду міста Києва від 24.05.2013 у даній справі, слід зазначити наступне.
Так, ухвалою господарського суду міста Києва від 24.05.2013 у справі № 910/9720/13 задоволено заяву товариства з обмеженою відповідальністю "РВТранс" про вжиття заходів забезпечення позову та вжито у заходи забезпечення позову, зокрема, заборонено товариству з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-лізингова компанія "Рента" у будь-який спосіб відчужувати (в тому числі укладати правочини, які в подальшому можуть призвести до відчуження та/або обтяження) належне йому рухоме та нерухоме майно.
Відповідно до ст. 68 Господарського процесуального кодексу України питання про скасування забезпечення позову вирішується господарським судом, що розглядає справу, із зазначенням про це в рішенні чи ухвалі.
Оскільки, за результатами апеляційного перегляду рішення про стягнення коштів залишено без змін та враховуючи те, що забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача і виконання рішення суду, колегія суддів відмовляє четвертому відповідачу у скасування заходів забезпечення позову.
З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду прийнято з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим, правові підстави для задоволення апеляційних скарг відсутні.
Оскільки, в задоволенні апеляційних скарг відмовлено, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційних скарги покладаються на апелянтів.
Керуючись ст.ст. 32- 34, 43, 49, 99, 101- 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційні скарги компанії Сайпрус Поп'юлар Бенк Паблік Ко ЛТД, публічного акціонерного товариства "Марфін Банк" та товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-лізингова компанія "Рента" залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 12.08.2013 у справі № 910/9720/13 - без змін.
2. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційних скарг покласти на їх заявників.
3. Матеріали справи № 910/9720/13 повернути до господарського суду міста Києва.
4. постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановленому Господарським процесуальним кодексом України (1798-12) порядку та строки.
Головуючий суддя
Судді
Пономаренко Є.Ю.
Дідиченко М.А.
Руденко М.А.