ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26.02.2004 Справа N 6/21-Н
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Т. Добролюбової - головуючого
Т. Дроботової
Т. Гоголь
за участю представників:
позивача А.А.А. - дов. від 03.11.2003 p.
Б.Б.Б. - дов. від 24.02.2004 p.
відповідача В.В.В. - дов. від 23.02.2004 p.
Е.Е.Е. - дов. від 23.02.2004 p.
розглянувши у відкритому
судовому засіданні
касаційну скаргу H-ської об'єднаної державної податкової інспекції
на постанову від 29.10.2003 p. Житомирського апеляційного
господарського суду
у справі № 6/21-Н господарського суду Хмельницької області
за позовом Державного підприємства "YYY" в особі
відособленого підрозділу "XXX"
до H-ської об'єднаної державної податкової інспекції
про визнання недійсними податкових повідомлень - рішень від
16.12.2002 p. №№ 0001572301/06572, 0001582301/06572 H-ської ОДПІ
ВСТАНОВИВ:
"ХХХ" до господарського суду Хмельницької області був заявлений
позов про визнання недійсними податкових повідомлень - рішень
H-ської ОДПІ від 16.12.2002 № № 0001572301/06572,
0001582301/06572, яким позивачу визначено зобов'язання зі збору за
забруднення навколишнього природного середовища у розмірі 258940
грн. та 110974,50 грн. відповідно.
Підставою прийняття оспорюваного рішення став акт від 29.11.2003 №
313 про результати перевірки дотримання вимог податкового та
валютного законодавства "ХХХ" за період з 01.01.2001 по
30.06.2002, в якому зафіксовано заниження підприємством збору за
забруднення навколишнього природного середовища шляхом не
включення до об'єкту обчислення збору фактичних обсягів розміщення
відходів (відпрацьованих люмінесцентних ламп).
Рішенням господарського суду Хмельницької області від 16.04.2003
(судді: Танасюк О. Є. - головуючий, Олійник Ю. П., Крамар С. І.)
позовні вимоги задоволено в повному обсязі шляхом визнання
недійсними податкових повідомлень - рішень H-ської ОДПІ від
16.12.2002 № № 0001572301/06572, 0001582301/06572.
Рішення суду мотивоване Законом України "Про відходи"
( 187/98-ВР ) (187/98-ВР)
, Постановою Кабінету Міністрів України "Про порядок
встановлення зборів за забруднення навколишнього середовища і
стягнення цього збору" ( 303-99-п ) (303-99-п)
, Інструкцією "Про порядок
обчислення та сплати збору за забруднення навколишнього природного
середовища" ( z0544-99 ) (z0544-99)
, відповідно до яких дані про фактичні
обсяги розміщення відходів вказуються на підставі матеріально -
сировинних балансів виробництва.
Господарський суд першої інстанції, оцінивши наданий позивачем
матеріально - сировинний баланс, в якому відображено кількість,
тип та склад відходів, дійшов висновку про правомірність
обчислення підприємством обсягу розміщених відходів, а відповідно
- і розміру збору за забруднення навколишнього природного
середовища.
При цьому господарським судом визнано необґрунтованим наведений в
акті перевірки розрахунок обсягу розміщених відходів, оскільки він
здійснений H-ською ОДПІ на підставі даних бухгалтерського обліку,
якім помилково наданий статус матеріально - сировинних балансів.
В рішенні зазначено також про недоведеність відповідачем факту, що
списані люмінесцентні лампи стали відходами в розумінні статті 1
Закону України "Про відходи" ( 187/98-ВР ) (187/98-ВР)
.
За апеляційною скаргою H-ської ОДПІ Житомирський апеляційний
господарський суд (судді: Голубєва Г. К. - головуючий, Пасічник С.
С., Черпак Ю. К.), переглянувши рішення господарського суду
Хмельницької області в апеляційному порядку, постановою від
29.10.2003 залишив його без змін з тих же підстав.
H-ська ОДПІ подала до Вищого господарського суду України касаційну
скаргу на постанову Житомирського апеляційного господарського
суду, в якій просить рішення та постанову у справі скасувати, у
задоволенні позовних вимог відмовити, мотивуючи касаційну скаргу
доводами про неправильне застосування судами норм матеріального
права та порушення норм процесуального права.
Порушення норм процесуального права заявник вбачає в прийнятті
постанови у справі не тими суддями, які входили до складу колегії,
що розглянула справу.
На думку заявника, відповідно до вимог пункту 5.9 статті 5 Закону
України "Про оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової
вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних
паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів,
напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі - запасів) на складах,
у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати
на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких
включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом
( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
(за винятком тих, що отримані безкоштовно).
У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного
періоду перевищує їх балансову вартість на початок того ж звітного
періоду, різниця включається до складу валових доходів платника
податку у такому звітному періоді.
У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного
періоду є меншою за їх балансову вартість на початок того ж
звітного періоду, різниця включається до складу валових витрат
платника податку у такому звітному періоді.
Отже, оскільки люмінесцентні лампи списані позивачем з рахунку
"201" - сировина і матеріали" без відображення залишку на кінець
відповідного кварталу, вони повинні бути визначені як відходи у
відповідності зі статтею 1 Закону України "Про відходи"
( 187/98-ВР ) (187/98-ВР)
.
Заявник також вважає помилковим висновок господарських судів щодо
наданих позивачем матеріально - сирових балансів з огляду на
вимоги статті 17 Закону України "Про відходи" ( 187/98-ВР ) (187/98-ВР)
,
відповідно до якої первинний облік повинен виявлятись та вестись
на основі матеріально - сировинних балансів виробництва, а не
навпаки.
У судовому засіданні представником відповідача касаційна скарга
була доповнена доводами про неповне з'ясування обставин справи, а
саме: судами не був прийнятий до уваги та не надана належна
правова оцінка акта перевірки державного управління екоресурсів,
яким були встановлені порушення ведення позивачем обліку відходів.
Заслухавши доповідь судді - доповідача та пояснення присутніх в
судовому засіданні представників сторін, перевіривши наявні
матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин
справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові, колегія
суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з
таких підстав.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про відходи" ( 187/98-ВР ) (187/98-ВР)
відходи - будь-які речовини, матеріали і предмети, що утворюються
у процесі людської діяльності і не мають подальшого використання
за місцем утворення чи виявлення та яких їх власник повинен
позбутися шляхом утилізації чи видалення.
Статтею 17 цього ж Закону ( 187/98-ВР ) (187/98-ВР)
передбачено, що суб'єкти
господарської діяльності у сфері поводження з відходами
зобов'язані, зокрема, на основі матеріально-сировинних балансів
виробництва виявляти і вести первинний поточний облік кількості,
типу і складу відходів, що утворюються, збираються, перевозяться,
зберігаються, обробляються, утилізуються, знешкоджуються та
видаляються, і подавати щодо них статистичну звітність у
встановленому порядку.
Суми збору, які справляються за розміщення відходів відповідно до
Постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження порядку
встановлення нормативів зборів за забруднення навколишнього
природного середовища і стягнення цього збору" ( 303-99-п ) (303-99-п)
обчислюється платником збору, виходячи з фактичних обсягів
розміщення відходів.
Відповідно до пункту 3 додатку 2 "Інструкції про порядок
обчислення та сплати збору за забруднення навколишнього природного
середовища" ( z0544-99 ) (z0544-99)
, затвердженої наказом Мінекобезпеки та
ДПА України від 19.07.1999, дані про фактичні обсяги за розміщення
відходів вказуються на підставі матеріально - сировинних балансів.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено в ході здійснення
судового провадження, приймаючи оспорюване у даній справі рішення,
H-ська ОДПІ виходила з фактів, зафіксованих в акті від 29.11.2003
№ 313 про результати перевірки дотримання вимог податкового та
валютного законодавства "ХХХ" за період з 01.01.2001 по
30.06.2002, зокрема, щодо не включення підприємством до об'єкту
обчислення збору за забруднення навколишнього природного
середовища фактичних обсягів розміщення відходів (відпрацьованих
люмінесцентних ламп).
Господарські суди першої та апеляційної інстанції, приймаючи
оскаржувані рішення та постанову, обмежуючись лише аналізом та
оцінкою доводів позивача дійшли висновку, що документи
бухгалтерського обліку свідчать лише про передачу ламп в
експлуатацію і не можуть бути підставою визначення кількості
відходів відповідно до статті 1 Закону України "Про відходи"
( 187/98-ВР ) (187/98-ВР)
.
Проте, поза увагою господарських судів залишились докази та
обставини, які мають важливе значення для вирішення даного
господарського спору.
Так, в матеріалах справи містяться акт від 19-21.06.2002 перевірки
дотримання вимог природоохоронного законодавства, довідка від
08.10.2002 по перевірці правильності визначення "ХХХ" фактичних
обсягів викидів стаціонарними джерелами, скидів та розміщення
відходів за 2001 та перше півріччя 2002, складені за участю
представників інспекції з охорони навколишнього природного
середовища, з яких вбачається, що первинний облік відходів
проводиться на підприємстві з порушеннями встановлених вимог.
Судами також не досліджувалось питання, яким чином позивачем
списано з валових витрат зазначені лампи, і чи можуть вони бути
відходами у розумінні статті 1 Закону України "Про відходи"
( 187/98-ВР ) (187/98-ВР)
.
Крім того, не з'ясовувалось питання, яким чином відповідно до
згаданого Закону ( 187/98-ВР ) (187/98-ВР)
та Інструкції про порядок
обчислення та сплати збору за забруднення навколишнього природного
середовища ( z0544-99 ) (z0544-99)
повинен вестись облік відходів, що є
суттєвою обставиною для вирішення даного спору та впливає на
розрахунок збору за забруднення навколишнього природного
середовища.
Однак, належна правова оцінка зазначеним документам господарськими
судами надана не була.
Відповідно до статті 4 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
рішення з господарського спору повинно
прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і
процесуального права та фактичними обставинами справи, з
достовірністю встановленими судом.
Рішення суду може ґрунтуватись лише на тих доказах, які були
предметом дослідження і оцінки судом. При цьому необхідно мати на
увазі, у відповідності зі статтею 43 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
наявні докази підлягають оцінці у їх
сукупності, і жодний доказ не має для господарського суду
заздалегідь встановленої сили.
Відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною
докази, господарський суд повинен у мотивувальній частині рішення
навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з
огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом.
Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь
якої приймається рішення, є порушення вимог статті 42
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
щодо
рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Разом з тим з матеріалів справи вбачається, що господарськими
судами першої та апеляційної інстанції при розгляді справи та
прийнятті судових рішень не взято до уваги та не надано належної
правової оцінки всім доказам у справі в їх сукупності, що,
враховуючи суть спору, свідчить про не з'ясування судом всіх
обставин, які мають значення для правильного вирішення
господарського спору.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного суду України,
викладених у пункті 1 Постанови від 29.12.1976 № 11 "Про судове
рішення" ( v0011700-76 ) (v0011700-76)
, рішення є законним тоді, коли суд,
виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно
перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з
нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних
правовідносин.
Оскільки передбачені процесуальним законом межі перегляду справи в
касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати
доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи
відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого
доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази
або додатково перевіряти докази, рішення та постанова у справі
підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до
господарського суду Хмельницької області.
При новому розгляді справи суду необхідно всебічно та повно
з'ясувати обставини справи в їх сукупності та вирішити спір
відповідно до закону.
Стосовно викладених в касаційній скарзі доводів про порушення
Житомирським апеляційним господарським судом норм процесуального
права, які виявились, на думку заявника, у прийнятті постанови у
справі не тими суддями, які входили до складу колегії, що
розглянула справу, касаційна інстанція зазначає наступне.
Ухвала від 27.08.2003 про прийняття апеляційної скарги до
провадження була винесена Житомирським апеляційним господарським
судом у складі колегії суддів: Вечірко І. О. - головуючий, Черпак
Ю. К., Голубєва Г. К.
В матеріалах справи (а. с. 115) міститься розпорядження від
06.10.2003 №115 виконуючого обов'язки голови Житомирського
апеляційного господарського суду Венедяпіна О. А., яким у зв'язку
з виробничою необхідністю для розгляду апеляційної скарги H-ської
ОДПІ у даній справі змінено склад колегії суду та у творено
колегію у складі: Пасічник С. С., Голубєва Г. К., Черпак Ю. К.
Беручи до уваги викладене, касаційна інстанція не вбачає порушень
норм процесуального законодавства і з цих підстав наведені доводи
не приймаються до уваги касаційною інстанцією.
Керуючись статтями 43, 111-7, пунктом 3 статті 111-9, статтями
111-10, 111-11, 111-12 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В :
Рішення від 16.04.2003 p. господарського суду Хмельницької області
та постанову від 29.10.2003 p. Житомирського апеляційного
господарського суду у справі № 6/21-Н господарського суду
Хмельницької області скасувати, справу скерувати на новий розгляд
до господарського суду Хмельницької області.
Касаційну скаргу H-ської об'єднаної державної податкової інспекції
задовольнити частково.
Головуючий Т. Добролюбова
Судді Т. Дроботова
Т. Гоголь