КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"03" жовтня 2013 р. Справа№ 1/1-51/211
( Додатково див. рішення господарського суду міста Києва (rs14430751) ) ( Додатково див. рішення господарського суду міста Києва (rs30724022) ) ( Додатково див. постанову Вищого господарського суду України (rs16464748) ) ( Додатково див. постанову Київського апеляційного господарського суду (rs15096717) )
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Шапрана В.В.
суддів: Андрієнка В.В.
Буравльова С.І.
при секретарі Вершути О.П.
за участю представників:
від позивача - Коваль О.В.
від відповідача - не з`явився
розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Бетон Комплекс" на рішення Господарського суду міста Києва від 12.04.2013 року (головуючий суддя: Пригунова А.Б., судді: Нечай О.В., Любченко М.О.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бетон Комплекс"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтеко Інжиніринг"
про стягнення 483075,34 грн.,-
ВСТАНОВИВ:
Позивач, ТОВ "Бетон Комплекс" звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до ТОВ "Інтеко Інжиніринг" про стягнення заборгованості в розмірі 483075,34 грн.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 12.04.2013 року в задоволенні позовних вимог було відмовлено повністю.
Не погоджуючись з рішенням суду, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій вказує, що рішення є незаконним та необгрунтованим, а тому просить скасувати його та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
Ухвалою суду від 27.09.2013 року прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено розгляд у складі суддів: головуючий Шапран В.В., судді: Андрієнко В.В., Буравльов С.І.
Через відділ документального забезпечення до суду від представника відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якій він зазначає, що рішення суду є законним та обґрунтованим, а тому просить в задоволені апеляційної скарги відмовити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
В судове засідання представник позивача з`явився та надав усні пояснення стосовно предмету спору.
Апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні матеріали справи, встановив наступне:
08.09.2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Бетон Комплекс" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтеко Інжиніринг" був укладений договір поставки № 08/09-09, за умовами якого позивач зобов'язався у визначний графіком постачання термін, власним транспортом поставити, а відповідач - своєчасно оплатити залізобетонні вироби: колони, балки, прогони плити та сходові марші відповідно до специфікації - протоколу погодження договірної ціни.
Відповідно до п. 4.1. договору вартість товару, передбаченого до виробництва та поставки договором визначається відповідно до договірної ціни і становить 1 180915 грн., що складає ціну договору.
Пунктом 4.2. договору передбачено, що ціна договору не може змінюватись залежно від змін цін на сировину та вартості перевезення товару. Зміна ціни договору можлива виключно за погодженням сторін, про що обов'язково сторонами підписується додаткова угода до договору.
Договір, відповідно до п. 7.4., набуває чинності з моменту підписання і діє на весь період роботи сторін на об'єктах та виконання ними своїх зобов'язань за договором у повному обсязі, або до моменту звернення однієї зі сторін про припинення даного договору до іншої.
Також сторонами погоджено графік постачання товару та графік фінансування - додатки 2 та 3 до договору поставки № 08/09-09 від 08.09.2009 року.
13.10.2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Бетон Комплекс" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтеко Інжиніринг" укладено додаткову угоду № 1 до договору поставки № 08/09-09 від 08.09.2009 року, відповідно до якої змінено ціну договору та встановлено її у розмірі 1207527 грн.
Крім того, сторонами підписано протокол-специфікації погодження вільної відпускної ціни на продукцію (нова редакція) - додаток № 1 до договору № 08/09-09 від 08.09.2009 року, згідно якого вартість товару становить 1207527 грн.
Також у вищевказаному протоколі-специфікації визначено асортимент товару, що підлягає поставці за договором № 08/09-09 від 08.09.2009 року, а саме: колони К1, К2, К3, К4, К5, К6, К7, К8, К9 головні балки Б1, Б2 (2к4 м., нахил 3 %), прогони, таврові балки Б3 600х650х12000, Б4 600х650х12000, Б5 600х650х6000, плити ПК 57-12-8, плити ПК 30-12-8, ЛМ 21 на загальну вартість 1207527, 00 грн.
Відповідно до додаткової угоди № 2 від 04.11.2009 року до договору поставки № 08/09-09 від 08.09.2009 року сторони дійшли згоди додатково здійснити поставку товару загальної вартістю 78826,14 грн. та підписали протокол-специфікацію погодження вільної відпускної ціни на продукцію, що підлягає поставці за договором № 08/09-09 від 08.09.2009 р. та найменування товару, а саме: Вз 1, Вз 2, Гз 1, Гз 2, Мд 1, Мд 1-1, Мд 2.
Позивач, звертаючись з даним позовом до суду, зазначає, що ним, як виробником, зі свого боку були виконані умови договору належним чином, товар поставлений в установлене місце та строки, але відповідачем свої зобов"язання виконані належним чином не були.
Отже, враховуючи те, що відповідачем було порушено законні права та інтереси позивача він просить стягнути з останнього основну суму боргу в розмірі 393463 грн., пеню в розмірі 40225,29 грн., 3% річних - 12243,62 грн., та інфляційні втрати - 37143,43 грн.
Колегія суддів, вивчивши наявні матеріали справи та докази надані сторонами протягом процесу розгляду справи та апеляційної скарги, приходять до висновку про часткове задоволення позовних вимог ТОВ "Бетон комплекс".
Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Як вбачається з матеріалів справи та вірно було встановлено судом першої інстанції, позивачем по справі, на виконання умов договору поставки № 08/09-09 була здійснена поставка відповідних виробів відповідачу.
Даний факт підтверджується відповідними товарно-транспортними накладними та не заперечується відповідачем по справі. В той же час факт поставки,прийняття товару підтверджується оплатою даного товару відповідачем по справі на суму 1305428 грн., що в свою чергу не заперечується й позивачем по справі.
Проте, ТОВ "Бетон комплекс" звертаючись з позовною вимогою до ТОВ "Інтеко Інжиніринг", мотивує свої вимоги тим, що ним були здійснені ще поставки певного товару, а саме бетону, на об`єкт будівництва відповідачу, що підтверджується товарно-транспортними накладними, які були відповідачем прийняті, але не оплачені належним чином.
Як зазначає позивач в апеляційній скарзі, між ним та відповідачем після виконання плану поставок, передбачених договором № 08/09-09 від 08.09.2009 року, була усна домовленість за можливе продовження поставки товару відповідно до замовлень відповідача. Тобто, фактично сторони оформили усний договір поставки.
Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов"язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, що непередбачені актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.
Частина 2 ст. 205 ЦК України передбачає, що правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Згідно з ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Тобто враховуючи вище зазначене, а також наявні в матеріалах справи докази, та не спростування їх належним чином відповідачем, колегія суддів приходить до висновку про існування між сторонам позадоговірних відносин, за межами договору поставки № 08/09-09 від 08.09.2009 року.
Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
На підтвердження існування позадоговірних відносин між сторонами та обов`язку відповідача сплатити кошти за поставлений позивачем та отриманий ТОВ "Інтеко Інжиніринг" товар, ТОВ "Бетон Комплекс" надав суду наступні документи: товарно-транспортні накладні на поставку кожної окремої партії одним транспортним засобом, що містять посилання на видаткову накладну, яка видається на окрему партію на певний період; видаткові накладні, які складаються на підставі фактично поставленої певної партії товару і містять посилання на кожну товарно-транспортну накладну; податкові накладні, які складаються на підставі здійсненої попередньої оплати або фактичної поставки товару, в залежності від того, яка з цих подій наступить раніше.
Як вбачається з наданих позивачем документів, на підставі складених податкових накладних, позивач сплатив податок на додану вартість, а відповідач відніс вказані суми до складу податкового кредиту - тим самим підтвердивши факт поставки товару та отримання його від позивача на вказану суму та податкової накладної, яка складалась лише після отримання відповідачем від позивача товару.
Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідачем по справі не надано суду належних та допустимих доказів того, що між сторонами існували лише договірні відносини в рамках договору поставки № 08/09-09 від 08.09.2009 року та доказів того, що поставлений позивачем товар (бетон) на умовах усного договору поставки ним був не прийнятий на повернутий, ТОВ "Бетон Комплекс" або був оплачений частково чи в повному обсязі.
Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст. 526 ЦК країни, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України (435-15) , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Стаття 610 Цивільного кодексу України передбачає, що невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) є порушенням цього зобов'язання.
Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають наслідки, передбачені договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Частино 2 ст. 530 ЦК України визначено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Як вбачається з матеріалів справи, та не заперечувалось представником відповідача, позивачем була направлена на адресу ТОВ "Інтеко Інжиніринг" претензія, відповідно до якої, позивач вимагав у відповідача оплати за поставлений товар у розмірі 393463 грн. в строк до 13.12.2010 року.
Дана претензія з відповідними документами на підтвердження існування боргу відповідача, була направлена останньому 09.12.2010 року, відповідно до чеку УАППЗ "Укрпошта" цінним листом.
Відповідно до вимог Закону України "Про поштовий зв'язок" (2759-14) , актів Всесвітнього поштового союзу, Правил надання послуг поштового зв'язку та інших нормативно-правових актів, що регулюють діяльність у сфері надання послуг поштового зв'язку та затверджено наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 12.12.2007 р. № 1149 (z1383-07) зі змінами від 08.12.2009 р. за № 1267, строк пересилання рекомендованої письмової кореспонденції, листів та бандеролей з оголошеною цінністю в межах одного населеного пункту становить 4 дні.
Враховуючи те, що в матеріалах справи відсутній документ, що вказує на отримання відповідачем претензії з документацією в певний час, та зважаючи на вище вказані нормативні документи, можна вважати, що ТОВ "Інтеко Інжиніринг" отримав лист 13.12.2010 року.
Проте, як зазначив представник відповідача у своїх поясненнях, ТОВ "Інтеко Інжиніринг" дійсно отримав претензію позивача з усіма додатками 11.12.2010 року.
Отже, з урахуванням положень ст. 530 ЦК України, відповідач повинен був в строк до 18.12.2010 року виконати вимогу позивача та сплатити існуючу суму боргу, проте дана вимога відповідачем виконана не була ані в строк, ані після звернення ТОВ "Бетон Комплекс" до суду за захистом свого порушеного права.
Таким чином, враховуючи все докази надані позивачем по справі, та норми чинного законодавства України, колегія суддів приходить до висновку про обґрунтованість заявлених вимог ТОВ "Бетон комплекс" про стягнення з відповідача основної суми боргу в розмірі 393463 грн.
Стосовно заявлених вимог про стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у
разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності,
невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Як зазначалося вище, у позивача виникло право на отримання, а у відповідача обов`язок сплатити кошти за поставлений товар поза межами договору поставки № 08/09-09 від 08.09.2009 року з 18.12.2010 року, тобто нарахування штрафних санкцій також повинно здійснюватися з 18.12.2010 року.
Проте, як вбачається з наданого позивачем розрахунку позовних вимог, останній просив стягнути з відповідача пеню, 3% річних та інфляційні втрати за період з 28.10.2009 року по 03.12.2010 року, тобто до моменту настання обов`язку по оплаті за поставлений бетон поза межами договору поставки.
Частино 1 ст. 83 ГПК України передбачено, що господарський суд, зокрема, може виходити за рамки позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів, третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.
Позивачем, протягом строку розгляду позовної заяви господарським судом міста Києва та розгляду апеляційної скарги, не було надано уточнення позовних вимог з урахуванням позадоговірних відносин.
Зважаючи на відсутність причин та відповідного клопотання сторони для використання суду свого права щодо виходу за межи позовних вимог, колегія суддів не знаходить підстав для задоволення вимог ТОВ "Бетон комплекс" про стягнення з відповідача штрафних санкцій за несвоєчасне виконання останнім своїх зобов`язань.
Крім того, колегія суддів відмовляє позивачу у задоволенні позовної вимоги щодо стягнення з відповідача пені, оскільки, позивач нараховував пеню на ту суму боргу, яка, як було зазначено вище, стягується з відповідача поза межами договору поставки, а ТОВ "Бетон Комплекс" визначав період нарахування пені та її розмір, виходячи саме з умов договору № 08/09-09 від 08.09.2009 року, тобто при даних правовідносинах між позивачем та відповідачем не передбачено відповідальність у вигляді пені.
Враховуючи положення ст. 104 ГПК України, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Бетон комплекс" підлягає частковому задоволенню, а рішення Господарського суду міста Києва від 12.04.2013 року по справі № 1/1-51/211 - скасуванню.
Судові витрати по даній справі розподіляються між сторонами, відповідно до приписів ст. 49 ГПК України.
Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 102, п. 1 ч. 1 ст. 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,-
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Бетон Комплекс" - задовольнити частково.
Рішення Господарського суду міста Києва від 12.04.2013 року по справі № 1/1-51/211 - скасувати. Постановити нове рішення.
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтеко Інжиніринг" (03056, м. Київ, вул. Виборзька,31-37, код ЄДРПОУ 34856485) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бетон Комплекс"(04074, м. Київ, вул. Резервна,8 код ЄДРПОУ 04012164) основний борг в розмірі 393463 грн. та судові витрати в розмірі 8065,95 грн.
В частині стягнення пені в розмірі 40225,29 грн., 3% річних в сумі 12243,62 грн., та інфляційних втрат в сумі 37143,43 грн. - відмовити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтеко Інжиніринг" (03056, м. Київ, вул. Виборзька,31-37, код ЄДРПОУ 34856485) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бетон Комплекс"(04074, м. Київ, вул. Резервна,8 код ЄДРПОУ 04012164) судові витрати за подання апеляційної скарги в розмірі 3934,83 грн.
Видати судові накази. Видачу наказів доручити Господарському суду міста Києва
Матеріали справи № 1/1-51/211 повернути до Господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя
Судді
Шапран В.В.
Андрієнко В.В.
Буравльов С.І.