ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
 
                           ПОСТАНОВА
 
                        ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
 
 26.02.2004                                        Справа N 3/152
 
                             Київ
 
        Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
                  головуючого  Добролюбової Т.В.
                  суддів       Дроботової Т.Б., Гоголь Т.Г.
 
розглянувши у відкритому
судовому засіданні в м. Києві
касаційну скаргу     H-ської  міжрайонної   державної   податкової
                     інспекції  у  м. P-ську
 
на постанову         від  18 листопада 2003
Донецького апеляційного господарського суду
 
за позовом           Малого колективного підприємства "XXX"
 
до                   H-ської   міжрайонної  державної   податкової
                     інспекції  у  м. P-ську Відділення державного
                     казначейства у H-ському районі м. P-ська
 
про   стягнення 2135595 грн. бюджетної  заборгованості з ПДВ
 
в судовому засіданні взяли участь представники:
 
від позивача:        А.А.А., д. від 10.07.2003 № 25
 
від відповідачів:    не  з'явились, про   час   і   місце розгляду
                     касаційної скарги повідомлені належно
 
Малим колективним підприємством "XXX"  у  липні  2003р.  заявлений
позов  до  H-ської міжрайонної державної податкової інспекції у м.
P-ську про стягнення 2135595 грн.  бюджетної заборгованості з  ПДВ
за січень 2002р. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за наслідками
господарської діяльності позивача у січні 2002 р. виникла бюджетна
заборгованість  з  податку  на додану вартість,  яка відповідно до
приписів підпункту 7.7.3 статті 7 Закону України "Про  податок  на
додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
         підлягає відшкодуванню.  Відповідно
до акту звіряння розрахунків з бюджетної заборгованості з ПДВ  від
12.08.2003р. з H-ською міжрайонною державною податковою інспекцією
у м.  P-ську залишок суми ПДВ, що підлягає відшкодуванню з бюджету
складає 2135595 грн. 10.09.2003р. позивач звернувся і з заявою про
зменшення позовних вимог, відповідно до якої розмір позовних вимог
становить 2000000 грн.
 
Рішенням Господарського суду Луганської  області  від  11  вересня
2003 року,  ухваленим  суддею  Журавльовою  Л.І.,  позовні  вимоги
задоволені частково. Резолютивною частиною відшкодовано позивачеві
з бюджету 2000000 грн. заборгованості з податку на додану вартість
за   січень   2002   року.  Рішення  суду  мотивоване  доведеністю
матеріалами справи факту існування суми бюджетної заборгованості з
ПДВ, що підлягає відшкодуванню відповідно до вимог підпункту 7.7.3
статті 7  Закону   України    "Про  податок  на  додану  вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
        ,  яка   не  була відшкодована позивачу у встановлені
Законом ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
         терміни.  У задоволенні решти позовних вимог
на  суму  135595  грн.  відмовлено  з огляду на те,  що листом від
22.11.2002р.  позивач змінив порядок відшкодування ПДВ  за  січень
2002р., у якому просив зарахувати на поточний рахунок підприємства
2000000 грн.
 
Донецький Апеляційний  господарський  суд  у  складі   головуючого
Старовойтової  Г.Я.  та  суддів Калантай М..В.,  Кондратьєвої С.І.
постановою від 18 листопада 2003 року залишив  перевірене  рішення
Господарського  суду Луганської області без змін з тих же підстав,
а  апеляційну  скаргу  H-ської  міжрайонної  державної  податкової
інспекції у м. P-ську без задоволення.
 
H-ська  міжрайонна   державна  податкова  інспекція  у  м.  P-ську
вважає,  що рішення і постанова апеляційного  господарського  суду
прийняті   з   порушенням   матеріального   права.  Просить  Вищий
господарський суд України здійснити перегляд матеріалів  справи  у
касаційному  порядку,  скасувати  рішення  і  постанову у справі і
прийняти нову  постанову,  якою  припинити  провадження  у  справі
відносно  H-ської МДПІ.  Податкова служба посилається на помилкове
застосування у рішенні та постанові Господарського  суду  приписів
підпункту  7.7.3  статті  7  Закону України "Про податок на додану
вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
        ,  норми якого  визначають  право  платника
податку  на стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану
вартість.  Державна  податкова  інспекція  наголошує  на  приписах
пункту  4.2  Положення "Про державне казначейство" ( 590-95-п ) (590-95-п)
         та
пункту 4.1   Порядку  відшкодування  податку  на  додану  вартість
( z0263-97 ) (z0263-97)
        ,  якими передбачено, що обов'язок з відшкодування ПДВ
з бюджету покладений на органи державного  казначейства.  Державна
податкова  інспекція  вважає,  що  належним  відповідачем  у даній
справі є органи державного казначейства, а не податкова служба.
 
Відділенням державного казначейства у H-ському  районі  м.  P-ська
постанова  апеляційного  суду  не  оскаржена,  відзив на касаційну
скаргу не надісланий.
 
Малим колективним  підприємством  "XXX"   надісланий   відзив   на
касаційну  скаргу,  у якому підприємство просить залишити без змін
рішення  господарського  суду  Луганської  області  та   постанову
Донецького апеляційного суду, з мотивів у них викладених.
 
Вищий Господарський   суд   України   заслухавши   доповідь  судді
Добролюбової Т.В.  пояснення представника  позивача,  переглянувши
матеріали   справи   та   розглянувши  доводи  касаційної  скарги,
відзначає наступне.
 
Під час розгляду справи,  господарським судом  Луганської  області
з'ясовано   та   підтверджено   під  час  здійснення  апеляційного
провадження, що внаслідок поданої до H-ської міжрайонної державної
податкової  інспекції  у м.  P-ську декларації з податку на додану
вартість  за   січень   2002   року,   позивачеві   підлягало   до
відшкодування   4011454   грн.  бюджетної  заборгованості  з  ПДВ.
Фактично відшкодована позивачеві суму ПДВ у розмірі  1875859  грн.
шляхом  зарахування  у  рахунок  наступних  платежів  з податку на
додану  вартість.   Відповідно   невідшкодована   сума   бюджетної
заборгованості  з  ПДВ становить 2135595 грн.,  підтверджена актом
звірки  розрахунків  від  12.08.2003   р.   і   не   заперечується
відповідачем.  Також  місцевим і апеляційним господарськими судами
встановлено,  що визначений приписами Закону України "Про  податок
на  додану  вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
         строк проведення відшкодування
позивачу ПДВ за декларацією  січня  2002р.  сплинув.  У  підпункті
7.7.3   статті  7  Закону України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
            передбачено,  що   підставою     для    отримання
відшкодування є  дані  тільки  податкової  декларації  за  звітний
період.  Згідно з частиною  5  підпункту  7.7.3  статті  7  Закону
України  "Про  податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
         суми,  не
відшкодовані  платнику  податку   протягом   визначеного   строку,
вважаються бюджетною заборгованістю.
 
Відповідно до   статті  1  Господарського  процесуального  кодексу
України  ( 1798-12  ) (1798-12)
          підприємства  мають  право  звертатися  до
господарського    суду   згідно   з   встановленою   підвідомчістю
господарських справ за захистом своїх  порушених  або  оспорюваних
прав  і охоронюваних інтересів.  У даній справі підставою позову є
порушення передбаченого законом права підприємства на отримання  з
Державного   бюджету  України  надмірно  сплаченого  ПДВ  протягом
місяця,  наступного після подачі декларації. Відповідно до частини
5  підпункту 7.7.3 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок
на додану вартість" ( 168/97-ВР  ) (168/97-ВР)
          за  даної  обставини  платник
податку  має  право  у будь-який момент після виникнення бюджетної
заборгованості звернутися до суду з позовом про  стягнення  коштів
бюджету.
 
На підставі    викладеного,    колегія    суддів   відзначає,   що
господарськими судами  обґрунтовано  задоволено  заявлені  позовні
вимоги  на підставі приписів Закону України "Про податок на додану
вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
        .
 
Статтею 10  Закону  України  "Про  державну  податкову  службу   в
Україні"  ( 509-12  ) (509-12)
          від  04.12.1990р.  №  509-ХІІ  із змінами,
внесеними згідно із Законом України № 203/96-ВР ( 203/96-ВР ) (203/96-ВР)
          від
16.05.96,   в   редакції  Закону  N  83/98-ВР  ( 83/98-ВР  ) (83/98-ВР)
          від
05.02.98р.,  встановлені функції державних  податкових  інспекцій,
зокрема:  здійснення  контролю  за  додержанням  законодавства про
податки,  інші платежі,  забезпечення обліку  платників  податків,
інших платежів, правильність обчислення і своєчасність надходження
цих  податків,  платежів,   контроль   за   своєчасністю   подання
платниками  податків бухгалтерських звітів і балансів,  податкових
декларацій,  розрахунків  та  інших   документів,   пов'язаних   з
обчисленням   податків,   інших   платежів,   а   також  перевірки
достовірності цих документів щодо правильності визначення об'єктів
оподаткування  і обчислення податків інших платежів.  Таким чином,
органом державної виконавчої влади,  який здійснює діяльність щодо
контролю  за додержанням податкового законодавства та інших питань
пов'язаних з оподаткуванням є органи державної податкової  служби,
які  відповідно  до  покладених на них законом функцій та приписів
статей  1,  21    Господарського  процесуального  кодексу  України
( 1798-12 ) (1798-12)
         є відповідачами та позивачами по спорах, які виникають
з платниками податку з питань оподаткування.
 
З огляду  на  викладене  позивач  правомірно  заявив   позов   про
стягнення  бюджетної  заборгованості  з  ПДВ  з  коштів державного
бюджету відповідно до приписів  Закону  України  "Про  податок  на
додану   вартість"   ( 168/97-ВР  ) (168/97-ВР)
          до  відповідача  -  H-ської
міжрайонної державної податкової інспекції у м. P-ську.
 
Відповідно   до  приписів  статті  48  Бюджетного  Кодексу України
( 2542-14 ) (2542-14)
            в    Україні   застосовується   казначейська  форма
обслуговування  Державного   бюджету   України,   яка   передбачає
здійснення Державним казначейством України у тому числі операцій з
коштами державного бюджету та розрахунково-касового обслуговування
розпорядників бюджетних коштів, контролю бюджетних повноважень при
зарахуванні  надходжень,  прийнятті  зобов'язань   та   проведенні
платежів.  Статтею 32 Закону України "Про Державний бюджет України
на 2003 рік" ( 380-15 ) (380-15)
         від 26.12.2002р. № 380-ІV, який затверджує
повноваження   органам   державної   влади  здійснювати  виконання
Державного   бюджету   України   протягом   бюджетного    періоду,
передбачено, що виконання рішення, яке прийняте державним органом,
що відповідно до  закону  має  право  на  його  застосування,  про
стягнення   коштів   з   рахунків,  на  яких  обліковуються  кошти
державного бюджету,  здійснюється Державним казначейством України.
Рішення  про  стягнення  коштів з рахунків,  на яких обліковуються
кошти державного бюджету,  передаються до Державного  казначейства
України.
 
Пунктом 7  "Положення  про  Державне  казначейство"  ( 590-95-п ) (590-95-п)
        ,
затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від  31  липня
1995   р.   N   590   встановлені  функції  відділення  Державного
казначейства до яких віднесено, зокрема розподілення між державним
бюджетом та бюджетами Автономної Республіки Крим,  областей,  міст
Києва і Севастополя відрахування від  загальнодержавних  податків,
зборів  і  обов'язкових  платежів  за  нормативами,  затвердженими
Верховною Радою України,  а також перерахування місцевим  бюджетам
належних  їм сум коштів від зазначених відрахувань,  здійснення за
поданням державних  податкових  інспекцій  повернення  за  рахунок
державного бюджету зайво сплачених або стягнених податків,  зборів
та обов'язкових платежів та  інші.  Згідно  з  пунктом  4  Порядку
відшкодування   податку   на   додану   вартість   ( z0263-97  ) (z0263-97)
        ,
затвердженого  Наказом  Державної  податкової   адміністрації   та
Державного  казначейства  України  02.07.97  №  209/72 (у редакції
наказу Державної податкової адміністрації  України  та  Державного
казначейства  України  від  21.05.2001  №  200/86  ( z0489-01 ) (z0489-01)
        ) і
зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 08.06.2001 р.  за №
489/5680,  відшкодування  податку  на  додану  вартість  з бюджету
здійснюється   органами   Державного   казначейства   України   за
висновками податкових органів або за рішенням суду.
 
Відповідно до  статті 1 Закону України "Про систему оподаткування"
( 1251-12 ) (1251-12)
         від 25.06.91 р.  № 1251-XII із змінами та доповненнями
ставки,   механізм  справляння  податків  встановлюються  виключно
законами про оподаткування.  Порядок обчислення та сплати  податку
на  додану  вартість  встановлений Законом України "Про податок на
додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
         № 168/97-ВР від 03.04.97 р.
 
Доводи податкової служби не можуть бути підставою  для  скасування
переглянутої   постанови   апеляційного   суду,  оскільки  порядок
обчислення,  сплати, дату виникнення податкових зобов'язань, право
платника  на  податковий кредит,  порядок і строки відшкодування з
бюджету визначені Законом України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
        .
 
З урахуванням   викладеного,   переглянуті   рішення  і  постанова
господарського суду відповідають приписам чинного законодавства, а
відтак відсутні правові підстави для задоволення касаційної скарги
H-ської міжрайонної державної податкової інспекції у м. P-ську.
 
З  огляду  на  зазначене,  керуючись статтями 108,  111-5,  111-7,
111-9,  111-11    Господарського  процесуального  кодексу  України
( 1798-12 ) (1798-12)
        , Вищий господарський суд України
 
                       П О С Т А Н О В И В:
 
Рішення Господарського  суду  Луганської  області  від  11 вересня
2003р. та  постанову  Донецького  апеляційного господарського суду
від 18 листопада 2003р. у справі № 3/152 залишити без змін.
 
Касаційну скаргу    H-ської   міжрайонної   державної   податкової
інспекції у м. P-ську залишити без задоволення.
 
Головуючий Т.Добролюбова.
Судді      Т.Дроботова.
           Т.Гоголь