ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26.02.2004 Справа N 2/138a
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
суддів
розглянувши у відкритому Артемівської ОДПІ, м. Артемівськ
судовому засіданні
касаційну скаргу
на постанову від 27.10.2003 року Донецького
апеляційного господарського суду
у справі № 21
господарського суду Донецької області
за позовом приватного підприємства "ПС", м.
Горлівка
до Артемівської ОДПІ, м. Артемівськ
про визнання недійсними податкових
повідомлень-рішень
№ 707/2002/26-30276491-17452 від
30.10.2002р. та
№ 708/2002/26-30276491-17453 від
30.10.2002р.
в судовому засіданні взяли участь представники:
від позивача: присутній
від відповідача: не з'явились
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Господарського суду Донецької області від 01.07.2003
року, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного
господарського суду (від 27.10.2003 року у справі № 21 позов
задоволене частково; визнане повністю недійсним податкове
повідомлення-рішення Артемівської ОДПІ м. Артемівськ
№ 707/2002/26- 30276491-17452 від 30.10.2002р., предметом якого
визначені штрафні (фінансові) санкції з податку на додану
вартість; визнане частково недійсним податкове
повідомлення-рішення № 708/2002/26-30276491- 17453 від
30.10.2002р. щодо донарахування податку на прибуток у сумі
19139,59 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі
7300 грн.; стягнуте з відповідача на користь позивача витрати по
сплаті держмита у сумі 42,50 грн. та витрати по сплаті
інформаційно-технічних послуг судового процесу у сумі 59 грн.; в
іншій частині позовних вимог відмовлене.
В касаційній скарзі Артемівська ОДПІ м. Артемівськ просить
скасувати постанову Донецького апеляційного господарського суду
від 27.10.2003 року та рішення господарського суду Донецької
області від 01.07.2003 року по справі № 21 частково, а саме з
податку на прибуток щодо податкового повідомлення-рішення
№ 708/2002/26-30276491-17453 від 30.10.2003 року в сумі 19139,59
грн., позовні вимоги позивача щодо визнання податкового
повідомлення-рішення № 708/2002/26-30276491-17453 від 30.10.2003
р. в сумі 19139,50 грн. залишити без задоволення, посилаючись на
порушення норм матеріального та процесуального права, а саме п.
5.9 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"
( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
, ст. 43 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Відзиву на касаційну скаргу позивач не надіслав.
Відповідач не скористався наданим процесуальним правом на участь в
засіданні суду касаційної інстанції.
Заслухавши заперечення на касаційну скаргу представника позивача,
перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність
їх юридичної оцінки в постанові апеляційного господарського суду,
колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до
висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних
підстав.
Судами встановлено, що Артемівська ОДПІ здійснила позапланову
тематичну документальну перевірку окремих питань додержання вимог
податкового законодавства позивачем за період з 01.07.1999р.,
2000р., 2001р., за результатами складений акт перевірки
№ 2817/26-211/92 від 08.10.2002р.
Перевірка була проведена відповідно до п. 3 Указу Президента
України № 817/98 від 23.07.1998р. "Про деякі заходи щодо
дерегулювання підприємницької діяльності".
У акті перевірки встановлене від'ємне значення чистої суми
зобов'язання 13576грн., яке виникло в результаті порушення п. 4.1
ст. 4 Закону України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
підприємством не в повному обсязі визначена база
оподаткування операцій з продажу товарів (робіт, послуг), яка
відображена в податковому зобов'язанні при наявності податкових
накладних, накладних, рахунків за період травень, серпень,
вересень, жовтень, листопад 2001 року, а також у порушення пп.
7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України № 168/97 від 03.04.1997р. "Про
податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
у податковому кредиті не
в повному обсязі відображено придбання товарів (робіт, послуг) при
наявності податкових накладних, рахунків за період травень,
серпень, вересень, жовтень, листопад 2001 року, що привело до
завищення податку на додану вартість.
Актом перевірки встановлені порушення податкового обліку та
звітності за 2001 рік, а саме II, III, IV кварталів. Наведені
порушення пов'язані з заниженням валових витрат, завищенням
фактичної суми приросту (збитку) балансової вартості запасів та
заниженням валових доходів.
У акті перевірки встановлено, що позивачем порушені норми п. 4.1
ст. 4, п. 5.1, п. 5.9 ст. 5 Закону України № 334/94 від
28.12.1994 р. "Про оподаткування прибутку підприємств"
( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
.
На підставі висновків акту перевірки згідно з пп. 4.2.2 "б" п. 4.2
ст. 4 Закону України № 2181-111 від 21.12.2000р. "Про порядок
погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та
державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
заступником керівника
Артемівської ОДПІ були прийняті податкові повідомлення-рішення
№ 707/2002/26-30276491-17452 від 30.10.2002р., яким визначені
штрафні (фінансові) санкції з податку на додану вартість у сумі
2132грн.98коп. та № 708/2002/26-30276491-17453 від 30.10.2002р.,
яким визначені податкові зобов'язання з податку на прибуток
загальною сумою 35800грн., у тому числі 28500грн. основного
платежу, 7300грн. штрафних (фінансових) санкцій.
Відповідно до п. 12 Інструкції про порядок застосування штрафних
(фінансових) санкцій органами державної податкової служби,
затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України
№ 110 від 17.03.2001р. (зареєстроване в Мінюсті України
23.03.2001р. за № 268/5459) факти порушень податкового та іншого
законодавства оформляються актом документальної перевірки, в якому
чітко викладаються зміст порушення з обґрунтуванням порушених норм
законодавчих актів та вказуються конкретні їх пункти та статті.
Відповідачем не дотримані вимоги інструкції, в акті чітко не
вказано в чому саме полягає порушення позивачем вимог п. 4.1 ст.
4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України № 168/97 від 03.04.1997р.
"Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, що призвело до
завищення податку на додану вартість у періодах травень, серпень,
вересень, жовтень, листопад 2001 року.
Як вбачається з акту перевірки, чиста сума зобов'язання з
від'ємним значенням внаслідок проведення перевірки 12-ти звітних
податкових періодів з ПДВ за 2001 рік складає 13 576 грн.
Таким чином, податкові зобов'язання з податку на додану вартість
за наслідками перевірки не нараховані, сума податкових зобов'язань
з ПДВ спірним податковим повідомленням-рішенням не визначена.
Як вбачається з податкового повідомлення-рішення
№ 707/2002/26-30276491-17452 від 30.10.2002р., яким визначені
штрафні (фінансові) санкції з податку на додану вартість у сумі
2132 грн.98коп. , o3dqr`b` застосування штрафних (фінансових)
санкцій у відповідності до п. 6.1 ст. 6 Закону України від
21.12.2000 р. № 2181-ІН "Про порядок погашення зобов'язань
платників податків перед бюджетами та державними цільовими
фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
та Порядку направлення органами державної
податкової служби податкових повідомлень платникам податків,
затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України
№ 253 від 21.06.2001р. (зареєстрований в Мінюсті України
06.06.2001р. за № 267/5758) не визначена.
На підставі викладеного, суди дійшли правильного висновку, що
відсутність донарахування податкових зобов'язань з ПДВ, визначених
спірним податковим повідомленням-рішенням, а також відсутність
норм, на яких застосовані штрафні (фінансові) санкції обумовлює
визнання наведеного податкового повідомлення-рішення недійсним.
Актом перевірки були встановлені порушення податкового обліку та
звітності за 2001 рік, а саме II, ІІІ, IV кварталів.
На думку податкового органу, позивачем порушені норми п. 4.1 ст.
4, п. 5.1, п. 5.9 ст. 5 Закону України № 334/94 від 28.12.1994р.
"Про оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
. Наведені
порушення пов'язані з заниженням валових витрат, завищенням
фактичної суми приросту (збитку) балансової вартості запасів та
заниженням валових доходів.
Відповідачем були надані розрахунки валових доходів та валових
витрат позивача за період 1 квартал 2001 року - 4 квартал 2001
року, а також всі первинні бухгалтерські документи для огляду, які
приєднані до матеріалів справи, згідно з яких: - валові доходи II
кварталу 2001р. складають 70268грн.42коп. , у тому числі: квітень
- 31945грн.02коп; травень - 38323 грн.40коп; червень-0; валові
витрати складають 98391грн.39коп. , у тому числі квітень -
41759грн. 16коп. , травень 56632грн.20коп. ; червень - 0; - валові
доходи ІІІ кварталу 2001р. складають 83 594грн. 11коп. , у тому
числі липень - 0, серпень - 10333грн.40коп. , вересень -
73261грн.01коп. ; валові витрати складають 52392грн.76коп. , у
тому числі липень - 0, серпень - 45191грн.35коп. , вересень -
7201грн.41коп. ; - валові доходи IV кварталу 2001р. складають
19638грн.84коп. , у тому числі жовтень - 3066грн. 59коп. ,
листопад - 11355грн.55коп. , грудень - 5216грн.70коп. ; валові
витрати складають 99752грн.50коп. , у тому числі жовтень -
39236грн.85коп. ; листопад - 32461грн. 83коп. , грудень -
28061грн.53коп.
Відповідно до п. 3.1 ст. 3 Закону України № 334/94 від
28.12.1994р. "Про оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР
) об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом
зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду,
визначеного згідно з п. 4.3 ст. 4 цього Закону ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
на:
суму валових витрат платника податку, визначених ст. 5 цього
Закону ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих
згідно із статтями 8 та 9 цього Закону ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
.
З розрахунку валових доходів та валових витрат вбачається, що
тільки у третьому кварталі 2001р. сума валових доходів перевищує
суму валових витрат (83594грн. 11коп. - 52392грн.76коп.
=31201грн.35коп. ) на 31201грн.35коп. Виходячи зі 30%-вої ставки
оподаткування податок, призначений до сплати, складає
9360грн.41коп.
Судами правильно не прийняте до уваги висновок відповідача з
посиланням на норми п. 5.9 ст. 5 Закону України "Про оподаткування
прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
щодо завищення фактичної суми
приросту балансової вартості запасів на 160,4тис.грн., у тому
числі у І кварталі 2001р. - 5,8тис.грн., II кварталі 2001р. +
43,8тис.грн., III кварталі 2001р. + 40,8тис.грн., IV кварталі
2001р. + 78,6 тис.грн., оскільки відповідно до п. 5.9 ст. 5 Закону
України № 334/94 від 28.12.1994р. "Про оподаткування прибутку
підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
платник податку веде облік приросту
(убутку) балансової вартості покупних товарів (крім активів, що
підлягають амортизації, цінних паперів та деривативів),
матеріалів, сировини, комплектуючих виробів та напівфабрикатів на
складах, у незавершеному виробництві та залишках готової
продукції. У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець
звітного кварталу перевищує їх балансову вартість на початок того
ж звітного кварталу, різниця вираховується з суми валових витрат
платника податку у такому звітному кварталі.
У разі коли вартість таких запасів на початок звітного кварталу
перевищує їх вартість на кінець того ж звітного кварталу, різниця
додається до складу валових витрат платника податку у такому
звітному періоді.
Пунктом 2.5 Порядку ведення обліку приросту (убутку) балансової
вартості покупних товарів (крім активів, що підлягають
амортизації, цінних паперів та деривативів), матеріалів, сировини
(палива), комплектуючих виробів та напівфабрикатів на складах, у
незавершеному виробництві і залишках готової продукції (у тому
числі малоцінних предметів на складах), затверджений Наказом
Мінфіну України № 124 ( z0417-98 ) (z0417-98)
від 11.06.1998р.
(зареєстрований в Мінюсті України 03.07.1998р. за № 417/2857),
норми якого були чинними на день проведення перевірки і прийняття
спірного рішення, передбачене, що визначення приросту (убутку)
балансової вартості товарних запасів і матеріальних ресурсів
проводиться шляхом порівнювання їх залишків на початок та кінець
звітного кварталу.
Як вбачається з акту перевірки, первинні документи за червень,
липень 2001р. відсутні, тому здійснити розрахунок аналітичним
шляхом без наявності документів, які підтверджують залишки товарів
на початок та кінець звітного другого і третього кварталів не
вбачається можливим.
До того ж, правильно не прийнято до уваги наданий відповідачем
розрахунок приросту (убутку) балансової вартості покупних товарів,
оскільки відповідно зі статтею 34 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
обставини справи повинні бути
підтверджені відповідно до законодавства певними засобами
доказування і не можуть бути підтверджені іншими засобами. Певними
засобами доказування у спірних відносинах є відомість про
балансову вартість товарних запасів і матеріальних ресурсів за
формою, що наведена в додатках 1 і 2 до Порядку ( z0417-98 ) (z0417-98)
яка
складається підприємством за наслідками звітного податкового
кварталу.
Судова колегія вважає правомірним висновок попередніх судових
інстанцій про безпідставність донарахування податку на прибуток у
сумі 19 139 грн.59коп. спірним податковим повідомленням-рішенням.
Податкове повідомлення-рішення в частині застосування штрафних
(фінансових) санкцій з податку на прибуток у сумі 7300 грн.,
правомірно визнано недійсним, оскільки в порушення п. 6.1 ст. 6
Закону України від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ "Про порядок погашення
зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
підстава для застосування штрафних
(фінансових) санкцій, посилання на норму податкового
законодавства, відповідно до якої вони застосовані відповідачем,
не визначені.
Беручи до уваги все наведене та вимоги чинного законодавства в їх
сукупності, колегія суддів не вбачає підстав для скасування
постанови Донецького апеляційного господарського суду.
Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-8, п. 1 ч. 1 ст. 111-9, 111-11
ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України, -
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Артемівської ОДПІ від 12.11.2003 року
№ 23959/10/10 на постанову Донецького апеляційного господарського
суду від 27.10.2003 року у справі № 21 залишити без задоволення, а
постанову Донецького апеляційного господарського суду від
27.10.2003 року у справі № 21 - без змін.