ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
 
                        П О С Т А Н О В А
                         ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
 
25.02.2004                              Справа N Б24/18-2003
 
    Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
 
                        Полякова Б.М., – головуючого (доповідач у
                        справі),
                        Ткаченко Н.Г.
                        Яценко О.В.
 
розглянувши матеріали   ЗАТ “Комерційний банк “ПриватБанк”,
касаційної скарги       м. Дніпропетровськ
 
на постанову            від 09.06.2003р. Дніпропетровського
                        апеляційного господарського суду
 
та ухвалу               від 31.03.2003р. господарського суду
                        Дніпропетровської області
 
у справі                № Б24/18-2003 господарського суду
                        Дніпропетровської області
 
за заявою               Прокурора Красногвардійського району в
                        інтересах держави в особі ДПІ у
                        Красногвардійському районі міста
                        Дніпропетровська
 
до                      ТОВ НВФ “Норматив”, м. Дніпропетровськ
 
про   банкрутство
 
арбітражний керуючий    Талан Л.Г.
 
за участю представників сторін:
 
від ЗАТ “Комерційний банк “ПриватБанк”
 
– Дорош Г.О., довір. від 12.01.2004 р. № 10;
- Кравченко Н.Г., довір. від 20.09.2001 р. № 454;
- від ДПІ у Красногвардійському районі міста Дніпропетровська
- Науменко О.Л., довір. від 07.07.2003 р. № 9574/9/10-019;
- Базікалов В.М., довір. від 05.02.2004 р. № 1424/9/10-015
 
та арбітражного керуючого Талана Л.Г.
 
                       В С Т А Н О В И В:
 
Ухвалою   господарського  суду  Дніпропетровської  області   від
05.02.2003  р.  (суддя – Калиниченко Л.М.) за  заявою  Прокурора
Красногвардійського району в інтересах держави  в  особі  ДПІ  у
Красногвардійському   районі  міста  Дніпропетровська   порушено
провадження  у  справі  № Б24/18-2003 про  банкрутство  ТОВ  НВФ
“Норматив”, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.
 
Провадження у справі порушено за правилами ст. 52 Закону України
“Про  відновлення платоспроможності боржника або  визнання  його
банкрутом”   ( 2343-12  ) (2343-12)
        ,  яка  визначає  порядок   ліквідації
відсутнього  боржника,  оскільки  за  даними  кредитора  основні
засоби у боржника відсутні, за юридичною адресою не знаходиться,
підприємницьку діяльність не здійснює.
 
Постановою  господарського  суду Дніпропетровської  області  від
14.02.2003  р. ТОВ НВФ “Норматив” визнано банкрутом та  відкрита
ліквідаційна процедура.
 
Ухвалою   господарського  суду  Дніпропетровської  області   від
31.03.2003р.   затверджено  звіт  ліквідатора  та  ліквідаційний
баланс  ТОВ  НВФ  “Норматив”,  ліквідовано  юридичну  особу   та
провадження у справі припинено.
 
Ухвала  мотивована  тим, що суд знаходив достатньо  підстав  для
затвердження ліквідаційного балансу.
 
Постановою  Дніпропетровського апеляційного господарського  суду
від  09.06.2003р.  (судді: Панова І.Ю. -  головуючий,  Кузнєцова
І.Л., Коршун А.О.) ухвала залишена без змін, а апеляційна скарга
ЗАТ “Комерційний банк “ПриватБанк” - без задоволення.
 
При   винесені  постанови  суд  виходив  з  того,  що  висновки,
викладені   у  звіті  ліквідатора,  підтверджуються  матеріалами
справи   та  в  результаті  здійснення  ліквідаційної  процедури
встановлена  та  підтверджена кредиторська  заборгованість  лише
ініціюючого  кредитора – ДПІ у Красногвардійському районі  міста
Дніпропетровська.  При цьому ЗАТ “Комерційний банк  “ПриватБанк”
не  надав суду доказів в підтвердження того, що він був  відомий
ліквідатору, як кредитор боржника.
 
ЗАТ  “Комерційний  банк “ПриватБанк” з винесеною  постановою  та
ухвалою  не  погодилось  та звернулось з касаційною  скаргою  до
Вищого  господарського  суду України, в якій  просить  скасувати
оскаржені  судові  акти  та  включити  його  вимоги  до  реєстру
кредиторів.
 
Заслухавши  пояснення представників сторін,  обговоривши  доводи
касаційної   скарги,   перевіривши  наявні   матеріали   справи,
проаналізувавши   застосування  судами  норм  матеріального   та
процесуального  права,  колегія  суддів  дійшла   висновку,   що
касаційна  скарга  підлягає  задоволенню  частково,  виходячи  з
наступного.
 
Відповідно  до  ч.  5  ст.  52 Закону України  “Про  відновлення
платоспроможності   боржника  або   визнання   його   банкрутом”
( 2343-12  ) (2343-12)
         (далі - Закон) ліквідатор письмово повідомляє  про
визнання господарським судом відсутнього боржника банкрутом усіх
відомих  йому  кредиторів відсутнього боржника, які  в  місячний
строк  з дня одержання повідомлення можуть направити ліквідатору
заяви з вимогами до банкрута.
 
Таким  чином, Законом ( 2343-12 ) (2343-12)
         встановлений особливий порядок
виявлення кредиторів відсутнього боржника.
 
Не  дивлячись  на  те,  що положення вказаної  статті  чітко  не
визначають  коло можливих кредиторів боржника, однак  ліквідатор
зобов’язаний в тому числі звернутися до банківської установи, що
здійснює  обслуговування  боржника, з відповідним  запитом  щодо
наявності  заборгованості  останнього  перед  банком  або  перед
іншими кредиторами.
 
Тобто, ліквідатор, який користується майновими правами боржника,
зобов’язаний вчинити певні дії щодо з’ясування активу та  пасиву
боржника   шляхом  запитів  до  відповідного  органу   державної
виконавчої   служби,   банку,  бюро  технічної   інвентаризації,
міжрайонного   реєстраційного  екзаменаційного  відділення   МВС
України тощо.
 
Як   встановлено   судом   апеляційної  інстанції,   до   банку,
обслуговуючому  боржника, – ЗАТ “Комерційний  банк  “ПриватБанк”
звертався  з  запитом тільки ініціюючий кредитор відносно  стану
грошових коштів на поточних рахунках боржника.
 
Однак,  у  даному  випадку  ліквідатор  не  вжив  заходів   щодо
виявлення  такого  кредитора, як банк,  обслуговуючий  боржника.
Тобто,  кредитора, який потенційно входить до переліку  установ,
заборгованість перед якими може бути наявною у боржника.
 
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про неповне
з’ясування місцевим судом обставин справи при затверджені  звіту
ліквідатора,  тому ухвала та постанова підлягають скасування,  а
справа  –  направленню  на новий розгляд  на  стадію  ліквідації
боржника.
 
На  підставі наведеного та керуючись ст. 52 Закону України  “Про
відновлення   платоспроможності  боржника  або   визнання   його
банкрутом” ( 2343-12 ) (2343-12)
         та ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9  –  111-11
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
        , суд
 
                      П О С Т А Н О В И В:
 
1.    Касаційну  скаргу  ЗАТ “Комерційний банк  “ПриватБанк”  на
постанову  Дніпропетровського апеляційного  господарського  суду
від 09.06.2003р. та ухвалу господарського суду Дніпропетровської
області  від  31.03.2003р. у справі №  Б24/18-2003  задовольнити
частково.
 
2.    Постанову  Дніпропетровського апеляційного  господарського
суду    від   09.06.2003р.   та   ухвалу   господарського   суду
Дніпропетровської    області   від   31.03.2003р.    у    справі
№  Б24/18-2003 скасувати.
 
3.     Справу  №   Б24/18-2003  передати  на  новий  розгляд  до
господарського   суду  Дніпропетровської   області   на   стадію
ліквідації боржника.