ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

                           ПОСТАНОВА

                        ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

 25.02.2004                                       Справа N 37/524

Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

              Перепічая В.С.(головуючого),

              Вовка І.В.,

              Гончарука П.А.,

розглянувши у відкритому

судовому засіданні в м.Києві

касаційну  скаргу  Підприємства "XXX"

на  рішення        господарського суду м.Києва від 16.10.2003 року

у справі

за позовом         Підприємства "XXX"

до                 Державного  територіально-галузевого об'єднання

                   "YYY"

про                стягнення суми

                            УСТАНОВИВ:

У серпні  2003  року  позивач  звернувся  до  господарського  суду

м.Києва   з   позовною   заявою   до   відповідача  про  стягнення

заборгованості в сумі 15670,32 грн.  і пені в сумі 15670,32  грн.,

посилаючись   на  те,  що  останнім  не  виконані  належним  чином

договірні зобов'язання за поставлену теплову енергію  в  період  з

01.01.2000 року по 01.08.2001 року.

Рішенням господарського  суду м.Києва від 16.10.2003 року в позові

відмовлено.

В апеляційному порядку зазначене рішення суду першої інстанції  не

переглядалось.

У касаційній  скарзі  позивач  вважає,  що  судом  порушено  норми

матеріального та процесуального права, і тому просить прийняте ним

рішення скасувати та позов задовольнити.

Доповідач-Вовк І.В.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач вважає, що судове рішення

відповідає вимогам законодавства,  і  просить  залишити  його  без

змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Заслухавши пояснення   представників   сторін,  дослідивши  доводи

касаційної скарги та відзиву на неї,  перевіривши матеріали справи

і прийняте в ній судове рішення,  суд вважає,  що касаційна скарга

підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Як вбачається із матеріалів справи, що між сторонами було укладено

договір  №  13  від  09.08.1999  року,  за  умовами  якого позивач

зобов'язався поставляти теплову енергію,  а відповідач приймати та

сплачувати за неї.

Предметом даного   судового   розгляду   є  вимоги  про  стягнення

заборгованості за поставлену теплову енергію і пені за несвоєчасне

виконання зобов'язання відповідачем за договором.

Суд, вирішуючи спір,  у порушення норм процесуального права ст.ст.

32-34,  36,  38,  43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
        ,  зробив висновки, що

грунтуються на неповно з'ясованих обставинах,  та прийняв рішення,

яке не відповідає вимогам ст.84 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
        .

Так, суду слід було з'ясувати питання про те,  який обсяг теплової

енергії було фактично поставлено відповідачу за умовами укладеного

договору в спірний період,  та чи  оплачував  останній  поставлену

теплову  енергію  за  вказаний  період,  а  звідси,  обгрунтування

розміру заявлених вимог.

До того ж,  суду належало з'ясувати, чи встановили сторони умовами

укладеного   між   ними   договору  строк  виконання  зобов'язання

відповідачем зі сплати.

При цьому,  в залежності від установленого, суду слід було мати на

увазі  вимоги  ст.165  ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
        ,  і в разі застосування

цієї норми,  виходячи  з  її  вимог  з'ясувати  обставини  спірних

правовідносин.

У той   же   час,   висновок  суду  про  застосування  до  спірних

правовідносин ст.ст.  213,  215 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
         зроблений  без

належного  з'ясування  обставин  пов'язаних з виконанням сторонами

взятих договірних зобов'язань,  та без наведення оцінки  долученим

до матеріалів справи письмовим доказам.

Разом з  цим,  суду  належало  ретельніше  перевірити  доводи обох

сторін,  що мають правове значення для вирішення спору, та навести

правове  обгрунтування  прийняття чи відхилення зазначених доводів

відповідно до вимог ст.84 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
        .

За таких обставин,  оскаржене  судове  рішення  не  можна  визнати

законним  й  обгрунтованим,  і  тому  воно  підлягає  скасуванню з

передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи,  суду слід  врахувати  наведене  і

вирішити спір відповідно до вимог закону.

З огляду на викладене та керуючись ст.ст.  111-5,  111-7,  111-9 -

111-12 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12  ) (1798-12)
        ,

Вищий господарський суд України

                           ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Підприємства "XXX" задовольнити частково.

Рішення господарського суду м.Києва від 16.10.2003 року скасувати,

і справу №  37/524  передати  на  новий  розгляд  до  суду  першої

інстанції в іншому складі.

Головуючий В. Перепічай

С у д д і: І. Вовк

           П. Гончарук