ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25.02.2004 Справа N 33/419
Київ
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Божок В.С., - головуючого,
Хандуріна М.І.,
Черкащенка М.М.,
розглянувши у відкритому Державної податкової _нспекц_ї у
судовому засіданні Печерському район_ м. Києва
касаційну скаргу
на постанову Київського апеляційного господарського
суду від 20.11.2003 р.
у справі господарського суду м. Києва
за позовом ТОВ “Трансоргсервіс”
до Державної податкової інспекції у
Печерському районі м. Києва,
Відділення державного казначейства у
Печерському районі м. Києва
про визнання недійсним розпорядження, податкового
повідомлення-рішення та стягнення бюджетної заборгованості,
за участю представників сторін:
- позивача: не з’явились;
- відповідача1: Басалаєва А.В. – дов. від 10.01.2004 р.
№ 118/9/10-008/2,
Сорока Ю.Ю. – дов. від 22.09.2003 р.
№ 7289/9/10-008/2;
- відповідача2: Міщенко Н.Г. – дов. від 22.12.2003 р.
№ 04-14/1316;
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду м. Києва від 15.08.2003 р. у справі
№ 33/419 задоволено позов ТОВ “Трансоргсервіс” до Державної
податкової інспекції у Печерському районі м. Києва та Відділення
державного казначейства у Печерському районі м. Києва про
податкового повідомлення-рішення та стягнення бюджетної
заборгованості.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від
20.11.2003 р. у даній справі рішення господарського суду
м. Києва від 15.08.2003 р. залишено без змін.
Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва у
поданій касаційній скарзі просить постанову Київського
апеляційного господарського суду від 20.11.2003 р. та рішення
господарського суду м. Києва від 15.08.2003 р. скасувати,
прийняти нове рішення про відмову у позові. В обґрунтування
своїх вимог скаржник посилається на невірне застосування судом
норм матеріального права.
Судова колегія, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи
касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи
та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування
норм матеріального та процесуального права вважає, що касаційна
скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції, на підставі акту ДПІ у
Печерському районі м. Києва від 17.01.2003 р.
№ 010/26-16/57/32109378 “Про результати тематичної
документальної перевірки ТОВ “Трансторгсервіс” з питання
достовірності заявленого до відшкодування податку на додану
вартість з 01.09.2002 р. по 30.10.2002 р.” прийнято
розпорядження № 03р/26-16 від 20.01.2003 р., яким позивачу
зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану
вартість на суму 8680,00 грн. та податкове повідомлення-рішенням
№ 25/26-16/0 від 20.01.2003 р. про донарахування податку на
додану вартість у сумі 2968317,00 грн. та застосування штрафних
санкцій з податку на додану вартість у сумі 269847,00 грн.
В даному акті вказано на порушення позивачем за жовтень 2002 р.
вимоги п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на
додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
виходячи з наступного. ТОВ “Олд
маркет (продавець) та ТОВ “Трансторгсервіс” уклали договір № 25
від 26.09.2002 р., предметом якого є продаж ПЕОМ у кількості
1378 шт. На виконання умов даного договору ТОВ “Олд маркет”
згідно накладної № РП-0000001 від 30.09.2002 р. продало ТОВ
“Трансторгсервіс” ПЕОМ у кількості 1378 шт. ТОВ
“Трансторгсервіс” розрахувалося за поставлений товар грошовими
коштами у сумі 13515928,00 грн. та векселями згідно акту
розрахунку простим векселем. Дана операція відображена у книзі
придбання товарів ТОВ “Трансторгсервіс”. 03.10.2002 р. між ТОВ
“НПП Сільгосп-сервіс” та ТОВ “Трансторгсервіс” укладено договір
№ Б-01, згідно якого ТОВ “НПП Сільгосп-сервіс” зобов’язується
передати ощадні сертифікати та оплатити вартість товару в рамках
цього договору у сумі 10003,68 грн., а ТОВ “Трансторгсервіс”
зобов’язується прийняти вказані цінні папери та передати в
оплату за сертифікати товар, кількість та асортимент якого
вказані в накладних на кожну поставку. ДПІ у Печерському районі
м. Києва зроблено висновок про безпідставне включення у жовтні
2002 р. до складу податкового кредиту суму ПДВ в розмірі
2707150,00 грн. з операції придбання ощадних сертифікатів ТОВ
“НПП Сільгосп-сервіс”.
Згідно п.п. 7.6.1. п. 7.6 ст. 7 Закону України “Про
оподаткування прибутку підприємств” ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
з метою
оподаткування платник податку веде окремий облік фінансових
результатів операцій з торгівлі цінними паперами та
деривативами.
У разі коли протягом звітного періоду витрати, понесені
(нараховані) платником податку у зв'язку із придбанням цінних
паперів і деривативів, перевищують доходи, отримані від продажу
(відчуження) цінних паперів і деривативів протягом такого
звітного періоду, балансові збитки переносяться на зменшення
доходів майбутніх періодів від таких операцій протягом строків,
визначених статтею 6 цього Закону.
Відповідно до п. п 7.6.4. п. 7.6 даного Закону ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
рід
терміном “доходи” слід розуміти суму коштів або вартість майна,
отриману платником податку від продажу, обміну або інших
способів відчуження цінних паперів та деривативів, збільшену на
вартість будь-яких матеріальних цінностей чи нематеріальних
активів, які передаються платнику податку в зв'язку з таким
продажем, обміном або відчуженням.
До складу доходів включається також сума будь-якої
заборгованості платника податку, яка погашається у зв'язку з
таким продажем, обміном або відчуженням.
Суд апеляційної інстанції в своїй постанові зазначив, що позивач
не повинен вести окремий облік фінансових операцій з цінними
паперами, передбачений п. 7.6 ст. 7 Закону України “Про
оподаткування прибутку підприємств” ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
, оскільки
позивач не здійснював операції з їх продажу. Однак, при цьому
вказав, що відповідно до п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 зазначеного
Закону, до валових витрат включаються суми будь-яких витрат,
сплачених протягом звітного періоду у зв’язку з підготовкою,
організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт,
послуг) і охороною праці.
Оскільки судами не встановлено до яких саме витрат відносяться
суми сплачені позивачем протягом звітного періоду, то колегія
суддів вважає необґрунтованим висновок про правомірність
включення позивачем сум ПДВ до податкового кредиту у
відповідності до п.п. 7.4.1. п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про
податок на додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
Враховуючи вищенаведене колегія суддів дійшла висновку про
неповне з’ясування судами першої та апеляційної інстанцій
фактичних обставин справи, що мають значення для правильного
вирішення спору, а отже й про порушення вимог ст. 43 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
щодо всебічного, повного і об’єктивного розгляду
всўх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 111-5 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна
інстанція перевіряє юридичну оцінку обставин справи та повноту
їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.
Правова оцінка обставин та достовірності доказів по справі є
виключна прерогатива судів першої та апеляційної інстанції.
Таким чином, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 111-7 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція не наділена повноваженнями щодо
встановлення обставин справи, а останні встановлені неповно,
справа підлягає передачі на новий розгляд до господарського суду
першої інстанції.
Під час нового судового розгляду справи господарському суду
першої інстанції слід взяти до уваги викладене, вжити всі
передбачені законом засоби для всебічного, повного і
об’єктивного встановлення обставин справи, прав та обов’язків
сторін і в залежності від встановленого та відповідно до вимог
чинного законодавства вирішити спір.
Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9 - 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України,
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському
районі м. Києва задовольнити частково.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від
20.11.03 р. та рішення господарського суду м. Києва від
15.08.2003 р. у справі № 33/419 скасувати і передати справу на
новий розгляд до господарського суду м. Києва.