ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25.02.2004 Справа N 32/110
Київ
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Божок В.С., - головуючого,
Хандуріна М.І.,
Черкащенка М.М.,
розглянувши у відкритому Акціонерного товариства відкритого
судовому засіданні типу “Концерн “Весна”
касаційну скаргу
на постанову Дніпропетроського апеляційного
господарського суду від 09.10.2003
р.
у справі господарського суду Дніпропетровської області
за позовом Акціонерного товариства відкритого
типу “Концерн “Весна”
до Закритого акціонерного товариства
комерційного банку “ПриватБанк”
3-я особа: Державна податкова інспекція у
Кіровському районі
м. Дніпропетровська
про стягнення заборгованості
за участю представників сторін:
- позивача: Мороз П. В. – дов. від 12.01.2004 р. № 7;
- відповідача: Лобач О.М. – дов. від 14.06.2002 р. № 301;
- 3-ї особи Голенко Є.А. – дов. від 16.02.2004 р.
№ 1738/9/10-016;
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від
15.07.2003 р. у справі № 32/110 Акціонерному товариству
відкритого типу “Концерн “Весна” (далі АТЗТ “Весна”) відмовлено
в позові до закритого акціонерного товариства комерційного банку
“ПриватБанк” (далі ЗАТ КБ “ПриватБанк”) про стягнення
заборгованості у сумі 24 024,80 грн. Постановою
Дніпропетровського апеляційного господарського суду від
09.09.2003 р. рішення господарського суду Дніпропетровської
області від 15.07.2003 р. залишено без змін.
АТЗТ “Концерн “Весна” у поданій касаційній скарзі просить судові
рішення у даній справі скасувати та прийняти нове рішення про
задоволення позову. В обґрунтування своїх вимог скаржник
посилається на невірне застосування судами норм матеріального та
процесуального права.
ЗАТ КБ “ПриватБанк” у відзиві на касаційну скаргу доводи
скаржника вважає необґрунтованими та такими, що не підлягають
задоволенню.
Судова колегія, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи
касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи
та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування
норм матеріального та процесуального права вважає, що касаційна
скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Відповідно до роз’яснень постанови Пленуму Верховного Суду
України від 29.12.96 № 11 “Про судове рішення” ( v0011700-76 ) (v0011700-76)
(з подальшими змінами і доповненнями) рішення є законним тоді,
коли суд виконавши всі вимоги процесуального законодавства і
всебічно перевіривши всі обставини, вирішив справу у
відповідності з нормами матеріального права, що підлягають
застосуванню до даних правовідносин, а при їх відсутності на
підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із
загальних засад і змісту законодавства.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, між відповідачем і
позивачем укладено договір № 613/14180 від 17.07.2002 р. на
виконання банківських послуг і операцій відповідно до Закону
України “Про банківську діяльність” ( 872-12 ) (872-12)
.
10.02.2003 р. на адресу ЗАТ КБ “ПриватБанк” Державною податковою
інспекцією в Кіровському районі м. Дніпропетровська було
направлено платіжну вимогу № 334 про стягнення з АТЗТ “Весна”
23939,80 грн. штрафних санкцій. Стягнення здійснено на підставі
п. 10.1.1 ст. 10 Закону України “Про порядок погашення
зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
, яким встановлено, що податковий
орган здійснює стягнення коштів шляхом направлення установі
банку, яка обслуговує платника податку, платіжної вимоги на суму
податкового боргу або його частки. ЗАТ КБ “ПриватБанк” проведено
списання вищевказаної суми з розрахункового рахунку АТЗТ
“Весна”.
Відповідно до Закону України “Про платіжні системи та переказ
грошей в Україні” ( 2346-14 ) (2346-14)
платіжна вимога - розрахунковий
документ, що містить вимогу стягувача або при договірному
списанні отримувача до обслуговуючого платника банку здійснити
без погодження з платником переказ визначеної суми грошей з
рахунку платника на рахунок отримувача.
Нормами Закону України “Про порядок погашення зобов'язань
платників податків перед бюджетами та державними цільовими
фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
визначено, що примусове стягнення в рахунок
погашення податкового боргу, без попереднього узгодження такої
суми з платником податків, здійснюється виключно за рішенням
суду (господарського суду) (п. 3.1.1 ст. 3).
Відповідно до вимог Закону ( 2181-14 ) (2181-14)
на підставі рішення
керівника (його заступника) органи державної податкової служби
України здійснюють за платника податків та на користь держави
заходи щодо погашення узгодженої суми податкового боргу шляхом
стягнення коштів, які перебувають у його власності, а за їх
недостатності - шляхом продажу інших активів такого платника
податків.
У разі якщо платник податків оскаржує суму податкового
зобов'язання, нараховану контролюючим органом, така сума
вважається неузгодженою та може бути стягнута лише примусово у
судовому порядку.
При цьому згідно із Законом України від 21.04.99 р. N 606-XIV
“Про виконавче провадження” ( 606-14 ) (606-14)
примусове виконання
рішень в Україні покладається на державну виконавчу службу, яка
входить до системи органів Мін'юсту України, та у випадках,
передбачених законом, рішення судів та інших органів щодо
стягнення коштів виконуються податковими органами, установами
банків, кредитно-фінансовими установами.
Таким чином, оскільки, господарські суди при вирішення даного
спору на вказані вимоги закону уваги не звернули, то
постановлені по справі рішення не можна визнати законними і
обґрунтованими, в зв’язку з чим підлягають скасуванню, а справа
– направленню на новий розгляд.
Під час нового судового розгляду справи господарському суду
першої інстанції слід взяти до уваги викладене, вжити всі
передбачені законом засоби для всебічного, повного і
об’єктивного встановлення обставин справи, прав та обов’язків
сторін і в залежності від встановленого та відповідно до вимог
чинного законодавства вирішити спір.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-8, ст. 111-9, ст. 111-10,
111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд
України,-
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Акціонерного товариства відкритого типу
“Концерн “Весна” задовольнити частково.
Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду
від 09.10.2003р. та рішення господарського суду
Дніпропетровської області від 15.07.2003р. у справі № 32/110
скасувати, справу направити на новий розгляд до господарського
суду Дніпропетровської області.