ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25.02.2004 Справа N 32/173b
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого (доповідач у справі),
суддів
розглянувши матеріали ПП "Б", м. Дніпропетровськ
касаційної скарги
на постанову від 10.12.2003 р. Донецького апеляційного
господарського суду
у справі № 32 господарського суду Донецької області
за заявою Корпорації "ІСД",
м. Донецьк
до боржника ВАТ "ДЗ",
м. Донецьк
про банкрутство
арбітражний керуючий С-в В.В.
за участю представників сторін:
від боржника - присутній,;
від ПП Б" - присутній,
ВСТАНОВИВ:
Господарським судом Донецької області ухвалою від 08.10.2002 р. за
заявою Корпорації "ІСД" порушено провадження у справі № 32 про
банкрутство ВАТ "ДЗ".
ПП Б" звернулось до господарського суду Донецької області з заявою
про визнання його кредитором ВАТ "ДЗ" на суму 3 600 000 грн.
Ухвалою господарського суду Донецької області від 22.07.2003 р. у
справі № 32 визнано ПП Б" кредитором ВАТ "ДЗ" на суму 3 600 000
грн.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від
10.12.2003 р. апеляційну скаргу боржника задоволено: ухвалу
господарського суду Донецької області від 22.07.2003 р. скасовано,
у задоволені вимог ПП Б" про визнання його кредитором боржника.
Постанова мотивована тим, що ПП "Б" не має права вимоги за
векселем, виданим боржником.
Не погоджуючись з винесеною постановою, до Вищого господарського
суду України звернулось ПП "Б" з касаційною скаргою, в якій
просить скасувати оскаржуваний судовий акт та залишити в силі
ухвалу суду першої інстанції.
В обґрунтування касаційної скарги ПП Б" посилається на порушення
судом апеляційної інстанції ст. 102 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
та
вважає, що перехід права вимоги за простим векселем здійснено у
відповідності до ст. 202 Цивільного кодексу УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
.
Крім того, ПП Б" звернулося до суду з клопотанням про доповнення
до касаційної скарги від 20.12.2003 р. № 34, згідно якого кредитор
також просить суд скасувати ухвалу господарського суду Донецької
області від 03.02.2003 р. про введення процедури санації боржника
та призначення керуючого санацією, ухвалу господарського суду
Донецької області від 11.12.2003 р. та визнати недійсними збори
кредиторів і прийняті ними рішення про персональний склад комітету
кредиторів у даній справі тощо.
Виходячи зі змісту ст.ст. 107, 108, 111-13 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, сторони у справі мають
право подати касаційну скаргу на конкретне рішення чи ухвалу
місцевого господарського суду, що набрало законної сили, постанову
чи ухвалу апеляційного господарського суду, тобто, перегляд
конкретного судового рішення здійснюється в окремому касаційному
провадженні на підставі поданої окремої касаційної скарги.
Винятковими є випадки оскарження стороною постанови апеляційного
господарського суду, якою рішення місцевого господарського суду
залишено без змін.
Тому, заявлене клопотання про доповнення до касаційної скарги не
може бути прийнято колегією суддів, оскільки його вимоги полягають
у здійсненні касаційного перегляду ряду інших судових рішень, які
можуть бути прийняті судом до розгляду лише після подання окремих
касаційних скарг в загальному порядку.
Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, 18.02.2004 р. у справі оголошувалась перерва до
25.02.2004 р.
Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи
касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи,
проаналізувавши застосування судами першої та апеляційної
інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія
суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволення,
виходячи з наступного.
Як встановлено судом першої інстанції, 19.12.2000р. боржником у
справі був виданий ТОВ "Фінансовій компанії "ОК" простий вексель
на суму 3 600 000 грн.
ТОВ "Фінансова компанія "ОК" було вчинено на векселі індосамент на
користь ТОВ "Р", яке 28.02.2002р. опротестувало вексель в
несплаті.
Відповідно договору комісії № К11/11/02/2 від 11.11.2002р. ТОВ
"Фінансова компанія ОК" придбала цей вексель за договором купівлі
- продажу № К11/11/02/3В від 11.11.2002р. у ТОВ "Р" для ПП "Б".
Також, місцевим господарським судом встановлено, що договори
комісії, купівлі - продажу та акти приймання передачі оформлені
відповідно вимог діючого законодавства, не визнані недійсними та
належним чином засвідчені копії додані до матеріалів справи. При
цьому, суд посилався на те, що вексель в установленому порядку не
визнаний недійсним та жодна особа з вимогами до боржника, які б
обґрунтовувалися цим векселем, не зверталася.
Таким чином, висновок суду першої інстанції про те, що право
власності ПП "Б" на вексель підтверджується вищевказаним векселем,
який знаходиться у нього і якій ПП "Б" набуло відповідно до
цивільно - правових угод, не оскаржених в установленому законом
порядку, є обґрунтованим.
Твердження суду апеляційної інстанції щодо відсутності на векселі
бланкового індосаменту або індосаменту на користь ПП "Б", що
виключає можливість набуття цим кредитором прав, що випливають з
векселя, в тому числі права вимоги платежу за векселем, а отже
право власності на вексель повинно підтверджуватись виключно
індосаментними написами, визнаються колегією суддів
неправомірними.
Відповідно до ст. 16 Уніфікованого закону ( 995_009 ) (995_009)
про
переказні векселі та прості векселі, запровадженого Женевською
конвенцією 1930 року, власник переказного векселя вважається його
законним держателем, якщо його право на вексель базується на
безперервному ряді індосаментів, навіть якщо останній індосамент є
бланковим.
Установлений Уніфікованим законом про переказні векселі та прості
векселі, порядок передачі векселів не передбачає відчуження їх
шляхом здійснення цивільно-правових угод, зокрема, купівлі-
продажу.
В той же час чинне законодавство України не забороняє торгівлю
векселями, але у цьому випадку послідовну передачу векселя слід
вважати перерваною, і, якщо на векселі відсутній індосамент,
питання, пов'язані із стягненням заборгованості за векселем,
регулюються нормами цивільного права, а не вексельним
законодавством, оскільки у таких випадках вексель втрачає свою
силу і набуває статусу боргового документа (ст. 216 Цивільного
кодексу УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
).
Так, відповідно до ст. 3 Закону України "Про цінні папери і
фондову біржу" ( 1201-12 ) (1201-12)
вексель є цінним папером, отже може
бути об'єктом цивільного обігу, тобто предметом цивільно-правових
договорів.
Крім того, згідно з ч. 1 ст. 14 Закону України "Про відновлення
платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"
( 2343-12 ) (2343-12)
конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня
порушення провадження у справі про банкрутство, протягом тридцяти
днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі
оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство
зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з
вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують.
Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України "Про обіг векселів в
Україні" ( 2374-14 ) (2374-14)
у разі видачі (передачі) векселя відповідно
до договору припиняються грошові зобов'язання щодо платежу за цим
договором та виникають грошові зобов'язання щодо платежу за
векселем.
Таким чином, враховуючи те, що вексель було емітовано боржником до
порушення справи про банкрутство та грошове зобов'язання з платежу
за векселем виникло у боржника до порушення справи про
банкрутство, то векселедержатель - ПП "Б" є конкурсним кредитором
боржника.
При цьому, постановою Вищого господарського суду України від
04.06.2003 р. прийняті у справі судові рішення, за наслідками
розгляду кредиторських вимог ПП "Б", скасовані, а справу передано
на новий розгляд до суду першої інстанції.
В силу ст. 111-12 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
вказівки, що містяться у постанові касаційної
інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час
нового розгляду справи.
Відповідно до ст. 34 вказаного кодексу ( 1798-12 ) (1798-12)
обставини
справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені
певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими
засобами доказування.
Як було зазначене в постанові Вищого господарського суду України,
при новому розгляді суду необхідно витребувати належним чином
оформлені докази, на які посилався місцевий господарський суд та
суд апеляційної інстанції при прийнятті ухвали та постанови у
справі, що і було виконано господарським судом Донецької області
при новому розгляді справи.
Тому, посилання суду апеляційної інстанції на те, що спірний
вексель господарському суду наданий в копії, а оригінал векселю ПП
"Б" для огляду суду не надавався, також є необґрунтованим.
Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що постанова
підлягає скасуванню, а рішення - залишенню без змін, як законне і
обґрунтоване та таке, що відповідає обставинам справи.
На підставі зазначеного та керуючись ст. 3 Закону України "Про
цінні папери і фондову біржу" ( 1201-12 ) (1201-12)
, ст. 14 Закону України
"Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його
банкрутом" ( 2343-12 ) (2343-12)
, ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9 - 111-11,
111-12 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Клопотання ПП Б" щодо прийняття доповнень до касаційної скарги
від 20.12.2003 р. № 34 відхилити.
2. Касаційну скаргу ПП Б" на постанову Донецького апеляційного
господарського суду від 10.12.2003 р. у справі № 32 задовольнити.
3. Постанову Донецького апеляційного господарського суду від
10.12.2003 р. у справі № 32 скасувати.
4. Ухвалу господарського суду Донецької області від 22.07.2003 р.
у справі № 32 залишити без змін.