ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
 
                           ПОСТАНОВА
 
                        ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
 
 25.02.2004                                       Справа N 28/342
 
Вищий господарський  суд України у складі колегії суддів:
 
головуючого  Божок В.С,
суддів:      Хандуріна М.І., Черкащенка М.М.,
 
розглянувши у відкритому
судовому засіданні
касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Н-ському  районі
                 м. Києва
 
на постанову     Київського апеляційного господарського суду
 
від              16.10.03
 
у справі         господарського суду м. Києва
 
за позовом       ТОВ "ХХХ", м. Київ
 
до               ДПІ у Н-ському районі м. Києва
 
про              визнання недійсними податкових повідомлень-рішень
 
в судовому засіданні взяли участь  представники:
 
від позивача:    Б.Б.Б.,
від відповідача: А.А.А.;
 
                            ВСТАНОВИВ:
 
Рішенням від  10.07.03  господарського  суду  м.  Києва задоволено
позовні    вимоги    щодо    визнання    недійсними     податкових
повідомлень-рішень  ДПІ у Н-ському районі м.  Києва № 0001862305/0
від 29.12.02 та № 0001872305/0 від 29.12.02.
 
Постановою від  16.10.03  Київського  апеляційного  господарського
суду  рішення  від 10.07.03 господарського суду м.  Києва залишено
без змін.
 
Судові рішення мотивовані тим, що відповідно п.п. 5.2.1 п.5.2 ст.5
цього  Закону  ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
         до складу валових витрат включаються,
зокрема,  суми будь-яких витрат,  сплачених (нарахованих) протягом
звітного періоду у зв'язку з підготовкою,  організацією,  веденням
виробництва,  продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці,
у  тому  числі  витрати з придбання електричної енергії (включаючи
реактивну),  з урахуванням обмежень,  установлених пунктами 5.3  -
5.8 цієї статті ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
        .
 
На підтвердження   валових  витрат  позивач  надав  суду  первинні
документи,  а саме акти-приймання  передачі,  видаткові  накладні,
податкові  накладні  (а.с.  21-33),  які  оформлені належним чином
відповідно до вимог законодавства і скріплені печаткою ТОВ "YYY".
 
Не погоджуючись з судовими рішеннями Державна податкова  інспекція
у  Н-ському  районі м.  Києва звернулась у Вищий господарський суд
України з касаційною скаргою і просить їх  скасувати,  посилаючись
на те,  що судами порушені норми п.п.  7.4.5 п.  7. 4 ст. 7 Закону
України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР  ) (168/97-ВР)
          та  норми
п.п 5.3.9 п.  5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку
підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
        .
 
Крім того, згідно ст. 18 Указу Президента України "Про деякі зміни
в  оподаткуванні"  ( 857/98  ) (857/98)
          від  07.08.98  № 857/98 податкова
накладна має бути скріплена печаткою платника податку - продавця.
 
Колегія суддів,  приймаючи  до  уваги  межі  перегляду  справи   в
касаційній   інстанції,   проаналізувавши  на  підставі  фактичних
обставин справи застосування норм матеріального  і  процесуального
права   при   винесенні   оспорюваного  судового  акту,  знаходить
необхідним відмовити у задоволенні касаційної скарги.
 
Предметом спору є податкові повідомлення-рішення  ДПІ  у  Н-ському
районі  м.  Києва  №  0001862305/0  від  29.12.02,  яким  позивачу
визначено податкове зобов'язання по податку на додану  вартість  у
сумі  490116грн.,  в тому числі 326744грн.  - основного платежу та
163372грн.  штрафних (фінансових) санкцій та  №  0001872305/0  від
29.12.02,   яким  позивачу  визначено  податкове  зобов'язання  по
податку на прибуток у сумі 331800грн.,  в тому числі 221200грн.  -
основного платежу та 110600грн. штрафних (фінансових) санкцій.
 
Згідно п.5.1  ст.5  Закону  України  "Про  оподаткування  прибутку
підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
         валові  витрати  виробництва  та  обігу
(далі  -  валові  витрати)  -  це  сума  будь-яких витрат платника
податку  у  грошовій,  матеріальній  або  нематеріальній   формах,
здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт,  послуг), які
придбаваються (виготовляються)  таким  платником  податку  для  їх
подальшого використання у власній господарській діяльності.
 
Підпунктом 5.2.1   п.5.2   ст.5   цього   Закону   ( 334/94-ВР  ) (334/94-ВР)
        
передбачено,  що до складу валових  витрат  включаються,  зокрема,
суми  будь-яких витрат,  сплачених (нарахованих) протягом звітного
періоду  у   зв'язку   з   підготовкою,   організацією,   веденням
виробництва,  продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці,
у тому числі витрати з придбання  електричної  енергії  (включаючи
реактивну),  з  урахуванням обмежень,  установлених пунктами 5.3 -
5.8 цієї статті ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
        .
 
Відповідно до п.п. 5.3.9 п.5.3 ст.5 даного Закону ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
         не
належать   до   складу   валових   витрат   будь-які  витрати,  не
підтверджені відповідними  розрахунковими,  платіжними  та  іншими
документами,  обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена
правилами ведення податкового обліку.
 
Датою збільшення валових  витрат  виробництва  (обігу)  вважається
дата,   яка   припадає   на   податковий  період,  протягом  якого
відбувається  будь-яка  з  подій,  що  сталася  раніше:  або  дата
списання  коштів з банківських рахунків платника податку на оплату
товарів (робіт,  послуг),  а в разі їх придбання за готівку - день
їх  видачі  з  каси  платника  податку;  або  дата  оприбуткування
платником податку товарів,  а для робіт (послуг) - дата фактичного
отримання  платником податку результатів робіт (послуг) (пп.11.2.1
п.11.2  ст.11   Закону   України   "Про   оподаткування   прибутку
підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
        ).
 
Підпунктами 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану
вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
         встановлено, що податковий кредит звітного
періоду  складається  із  сум  податків,  сплачених  (нарахованих)
платником податку  у  звітному  періоді  у  зв'язку  з  придбанням
товарів  (робіт,  послуг),  вартість  яких  відноситься  до складу
валових  витрат  виробництва  (обігу)  та   основних   фондів   чи
нематеріальних активів, що підлягають амортизації.
 
Датою виникнення  права  платника  податку  на  податковий  кредит
вважається дата здійснення  першої  з  подій:  або  дата  списання
коштів  з  банківського  рахунку платника податку в оплату товарів
(робіт,  послуг),  дата виписки  відповідного  рахунку  (товарного
чека)  -  в  разі  розрахунків з використанням кредитних дебетових
карток  або  комерційних  чеків;  або  дата  отримання  податкової
накладної,  що  засвідчує факт придбання платником податку товарів
(робіт,  послуг) (п.7.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану
вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
        ).
 
В   силу   п.п.7.2.4  п.7.2  та  7.4.5  п.7.4  ст.7  цього  Закону
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
          право  на  складання  податкових  накладних  надане
виключно  особам,  зареєстрованим  як  платники  податку на додану
вартість в порядку, передбаченому ст.9 цього Закону ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
        .
Не  дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат
по сплаті податку,  що не підтверджені податковими  накладними  чи
митними  деклараціями,  а  при  імпорті  робіт  (послуг)  -  актом
прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує
перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).
 
У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної
податкової служби суми  податку,  попередньо  включені  до  складу
податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим
підпунктом документами,  платник податку несе  відповідальність  у
вигляді    фінансових    санкцій,   встановлених   законодавством,
нарахованих  на  суму   податкового   кредиту,   не   підтверджену
зазначеними цим підпунктом документами.
 
Господарськими судами  встановлено,  що  контрагент позивача - ТОВ
"YYY" зареєстрований як платник податку  на  додану  вартість,  що
визнано  також відповідачем.  На підтвердження податкового кредиту
на  суму  326743,9грн.  позивач  отримав  податкові  накладні  від
16.03.02 за №№ 222,  223,  224,  225,  226, 227 та від 17.03.02 за
№№228,  229,  230,  копії яких додані до матеріалів  справи.  Дані
податкові  накладні  оформлені відповідно до вимог п.п.7.2.1 п.7.2
ст. 7   Закону   України   "Про   податок   на   додану  вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
        .
 
Господарськими судами  також  встановлено,  що первинні документи,
які  надані  суду,  зокрема:  акти  приймання-передачі,  видаткові
накладні,  податкові  накладні оформлені належним чином відповідно
до вимог законодавства і скріплені печаткою ТОВ "YYY".
 
Зважаючи на викладене,  колегія суддів вважає,  що  господарськими
судами  дана  правильна  юридична  оцінка обставинам справи,  тому
судові  рішення  відповідають  чинному  законодавству  України  та
обставинам справи і підстав для їх скасування немає.
 
На підставі викладеного,  керуючись ст. 111-5, п. 1 ст. 111-9, ст.
111-11 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12  ) (1798-12)
        ,
Вищий господарський суд України
 
                            ПОСТАНОВИВ:
 
В задоволенні касаційної скарги відмовити.
 
Постанову від 16.10.03 Київського апеляційного господарського суду
зі справи № 28/342 залишити без змін.
 
Головуючий В.С. Божок
Судді      М.І. Хандурін
           М.М. Черкащенко