ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25.02.2004 Cправа N 25/97
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Божок В.С., - головуючого,
Хандуріна М.І.,
Черкащенка М.М.,
розглянувши Державного науково-дослідного та
матеріали касаційної конструкторсько-технологічного інституту
скарги трубної промисловості ім. Я.Ю. Осади
на постанову Дніпропетровського апеляційного
господарського суду від 24.06.2003
у справі Дніпропетровської області
господарського суду
за позовом Прокурора Жовтневого району
м. Дніпропетровська в інтересах держави в
особі Управління пенсійного фонду України
в Жовтневому районі м. Дніпропетровська
до Державного науково-дослідного та
конструкторсько-технологічного інституту
трубної промисловості ім. Я.Ю. Осади
про стягнення 431 906,06 грн.
В засіданні взяли участь представники:
- позивача: не з’явились;
- відповідача: Каминський І.Л. – за довіреністю № 18/7-юр
від 21.01.2004;
В С Т А Н О В И В:
У березні 2003 року Прокурор Жовтневого району
м. Дніпропетровська в інтересах держави в особі Управління
пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Дніпропетровська
звернувся до суду з позовом про стягнення з Державного
науково-дослідного та конструкторсько-технологічного інституту
трубної промисловості ім. Я.Ю. Осади заборгованості у сумі 431
906,06 грн.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від
17.04.2003 року позовні вимоги задоволено частково у сумі
241937,53 грн. В решті позову відмовлено.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду
від 24.06.2003 року рішення місцевого господарського суду
залишено без змін.
Не погоджуючись з винесеною постановою Державний
науково-дослідний та конструкторсько-технологічний інститут
трубної промисловості ім. Я.Ю. Осади подало касаційну скаргу в
якій просить скасувати рішення попередніх інстанцій.
В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що
судами неправильно застосовані норми матеріального права, що
призвело до ухвалення незаконних рішень.
Судова колегія, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи
касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи
та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування
норм матеріального права вважає, що касаційна скарга підлягає
задоволенню частково з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій допущено порушення норм
матеріального і процесуального законодавства.
Закон України “Про внесення змін до Закону України “Про наукову
і науково-технічну діяльність” ( 1646-14 ) (1646-14)
від 06.04.2000 N
1646-III був опублікований в Урядовому Кур’єрі 17.05.2000 N 87.
Згідно прикінцевих положень вказаний закон набуває чинності
після його опублікування.
Судами попередніх інстанцій позовні вимоги задоволено про
стягнення 241937,53 грн. за період несплати Відповідачем коштів
з 15.05.2000 по 31.12.2002.
Отже, постановленими судовими рішеннями стягнуто з Державного
трубного інституту кошти навіть за той період (2 дні), коли
закон ще не діяв і пенсії не виплачувались.
В статті 24 Закону України “Про наукову і науково-технічну
діяльність” ( 1977-12 ) (1977-12)
(в редакції 2000р.) вказано, що “Різниця
між сумою призначення пенсії за цим Законом та сумою пенсії,
обчисленою відповідно до інших законодавчих актів, на яку має
право дана особа, фінансується для наукових
(науково-педагогічних) працівників бюджетних установ і
організацій за рахунок державного бюджету, а для наукових
(науково-педагогічних) працівників інших підприємств і
органўзацўй - за рахунок коштів цих підприємств і організацій у
порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.”
Такий порядок був визначений лише Постановою КМУ 13.12.2000
N1826 “Про затвердження Порядку фінансування та виплати різниці
між сумою пенсії, призначеної науковим (науково-педагогічним)
працівникам державних бюджетних установ і організацій, науковим
(науково-педагогічним) працівникам державних не бюджетних
підприємств і організацій згідно із Законом України “Про наукову
і науково-технічну діяльність” ( 1977-12 ) (1977-12)
, та сумою пенсії,
обчисленою відповідно до інших законодавчих актів, на яку мають
право зазначені особи”.
Згідно Указу Президента “Про порядок офіційного оприлюднення
нормативно-правових актів та набрання ними чинності” ( 503/97 ) (503/97)
Постанови КМУ набирають чинності з моменту їх прийняття.
Вирішуючи справу судами першої та апеляційної інстанції не було
розглянуте питання про можливість застосування Постанови КМУ від
13.12.2000р. за період з 17.05.2000р. по 13.12.2000р., коли
вказаного нормативного акту не існувало і був відсутній порядок
оплати підприємствами різниці між сумами пенсій.
Різниця в пенсіях, яку стягнуто на користь позивача, судами не
перевірялась і не з’ясовувалась, оскільки суми взяті із
Повідомлень, складених самостійно Пенсійним фондом.
Судами не встановлено, яким чином визначався розмір пенсій,
працівників, наведених у Повідомленнях по колонці “8”, адже
зазначені громадяни можуть отримувати “за віком”, “по
інвалідності”, “за вислугу років”, тощо. Порядок нарахування
таких пенсій і їх розміри різні. Залежно від того яким чином і
на яких підставах обраховані розміри пенсій в колонці “8”
Повідомлень Пенсійного фонду, будуть і визначатись суми плати
підприємства Пенсійному фонду з приводу компенсації різниці у
пенсіях. Достовірність Повідомлень не перевірена.
Згідно ст. 2 Закону України “Про систему оподаткування”
( 1251-12 ) (1251-12)
під податком і збором (обов'язковим платежем) слід
розуміти обов'язковий внесок до бюджету відповідного рівня або
державного цільового фонду. Судами не було вирішене питання про
те, чи є обов’язковою для Підприємств сплата коштів за ст. . 24
Закону “Про наукову і науково-технічну діяльність” ( 1977-12 ) (1977-12)
( 1977-12 ) (1977-12)
до Пенсійного фонду. І якщо це є обов’язковим і такі
кошти сплачуються до Пенсійного фонду, то чи не суперечить це
закону “Про систему оподаткування” ( 1251-12 ) (1251-12)
згідно якого
“податки і збори (обов'язкові платежі), справляння яких не
передбачено цим Законом, сплаті не підлягають”.
Таким чином, судові рішення прийняті з порушенням вимог,
передбачених ст. 43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, оскільки не повно
досліджені обставини, які мають суттєве значення для вирішення
спору.
Згідно до частини 2 статті 111-7 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція не має права
встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були
встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи
відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи
іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати
нові докази або додатково перевіряти докази.
Правова оцінка обставин та достовірності доказів по справі є
виключна прерогатива першої та апеляційної інстанції.
За таких обставин, судові рішення попередніх інстанцій
підлягають скасуванню, а справа направленню на новий розгляд.
При новому розгляді суду необхідно усунути зазначені недоліки,
повно, всебічно і об'єктивно дослідити всі обставини справи,
дати належну юридичну оцінку як доводам позивача так і доводам
відповідача та прийняти законне рішення.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-10 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України,
П О С Т А Н О В И В:
Касаційні скарги задовольнити частково.
Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду
від 24.06.2003 року та рішення господарського суду
Дніпропетровської області від 17.04.2003 року у справі № 25/97
скасувати.
Справу направити на новий розгляд до господарського суду
Дніпропетровської області.