ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25.02.2004 Справа N 23/12-б
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Полякова Б.М., – головуючого
(доповідач у справі),
Ткаченко Н.Г.
Яценко О.В.
розглянувши матеріали АЕК “Київенерго”, м. Київ
касаційної скарги
на постанову від 06.10.2003р. Київського
апеляційного господарського суду
у справі № 23/12-б господарського суду
міста Києва
за заявою АЕК “Київенерго”, м. Київ
до ВАТ “Завод “Маяк”, м. Київ
про банкрутство
за участю представників сторін:
від боржника – Пилипчик Г.В., довір. від 03.01.2004 р. б/н;
від ініціюючого кредитора – Соловей О.М., довір. від 12.03.2003
р. № Д07/1822
В С Т А Н О В И В:
Ухвалою арбітражного суду міста Києва від 17.12.1999 р. за
заявою АЕК “Київенерго” порушено провадження у справі № 23/12-б
про банкрутство ВАТ “Київський завод “Маяк”.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 24.10.2001р.
зупинено провадження у справі № 23/12-б до розгляду справи
№ 12/55.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 04.08.2003р.
провадження у справі № 23/12-б поновлено, оскільки обставини,
які зумовили зупинення усунені.
Додатковою ухвалою господарського суду міста Києва від
04.09.2003 р. (суддя Демидова А.М.) виправлено описку та внесено
зміни в ухвалу про порушення провадження у справі від 17.12.1999
р., а саме вказано, що справу про банкрутство порушено відносно
ВАТ “Завод “Маяк”. Крім того, тотожні зміни внесено в ряд інших
ухвал господарського суду міста Києва, винесених у даній справі.
Ухвала мотивована тим, що суд дійшов висновку, що ВАТ “Завод
“Маяк” є правонаступником прав і майнових зобов’язань свого
попередника – ВАТ “Київський завод “Маяк”. Ця обставина
визнається судом загальновідомою, встановленою відповідно до
закону згідно положень ст. 35 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
та такою,
що не потребує доказування. Крім того, перший та останній мають
однаковий ідентифікаційний код, який є єдиним для всього
інформаційного простору України і зберігається за суб’єктом
протягом усього періоду його існування.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 04.09.2003 р. (суддя
Демидова А.М.) зобов’язано заявника – АЕК “Київенерго” подати до
офіційного друкованого органу оголошення про порушення
провадження у справі, призначено розпорядника майна тощо.
При винесені ухвали суд першої інстанції посилався на те, що
заявник надав суду довідку про стан заборгованості ВАТ “Завод
“Маяк” та керівництво останнього неодноразово визнавало
заборгованість перед АЕК “Київенерго”.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від
06.10.2003 р. (судді: Коваленко В.М.- головуючий, Вербицька
О.В., Муравйов О.В.) ухвала та додаткова ухвала від 04.09.2003
р. скасовані, провадження у справі припинено.
При винесені постанови суд апеляційної інстанції виходив,
зокрема, з того, що вимоги кредитора не підтверджені
вўдповўдними документами згідно ст. 7 Закону України “Про
відновлення платоспроможності боржника або визнання його
банкрутом” ( 2343-12 ) (2343-12)
, у зв’язку з чим у АЕК “Київенерго”
відсутні безспірні вимоги саме до ВАТ “Завод “Маяк”.
Не погоджуючись з винесеною у справі постановою, АЕК
“Київенерго” звернулось з касаційною скаргою до Вищого
господарського суду України, в якій просить скасувати
оскаржуваний судовий акт посилаючись на те, що при розгляді
апеляційної скарги боржника судом апеляційної інстанції не
враховано вимоги ст.ст. 25, 33, 35 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи
касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи,
проаналізувавши застосування судами норм матеріального та
процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що
касаційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з
наступного.
Як вірно зазначено судом апеляційної інстанції, порушуючи норми
процесуального права, місцевий господарський суд додатковою
ухвалою від 04.09.2003 р. змінив сторону у справі та фактично
визначив правонаступником ВАТ “Київський завод “Маяк” – ВАТ
“Завод “Маяк”.
Дана ухвала не відповідає вимогам ст.ст. 88, 89 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, на підставі яких вона була винесена судом.
Відповідно до ст. 25 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
в разі вибуття
однієї з сторін у спірному або встановленому рішенням
господарського суду правовідношенні внаслідок реорганізації
підприємства чи організації господарський суд здійснює заміну
цієї сторони її правонаступником, вказуючи про це в рішенні або
ухвалі. Правонаступництво можливе на будь-якій стадії судового
процесу.
Таким чином, у випадку реорганізації сторони у справі суд
здійснює процесуальне правонаступництво.
Відповідно до ч. 2 ст. 34 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
обставини
справи, які відповідно до законодавства повинні бути
підтверджені певними засобами доказування, не можуть
підтверджуватись іншими засобами доказування.
Твердження суду першої інстанції про те, що обставини
правонаступництва ВАТ “Завод “Маяк” визнаються судом
загальновідомими, встановленими відповідно до закону згідно
ст. 35 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, є невірним.
Віднесення ВАТ “Київський завод “Маяк” до Переліку відкритих
акціонерних товариств, акції яких будуть запропоновані до
продажу в 1995 р., затвердженого постановою Кабінетом Міністрів
України від 15.05.1995 р. № 343, не може підтверджувати факт
правонаступництва.
При цьому будь-якого закону України, що свідчить про
правонаступництво, судом не вказано.
Разом з тим, необґрунтованим є висновок суду апеляційної
інстанції щодо відсутності в матеріалах справи відповідних
доказів реорганізації ВАТ “Київський завод “Маяк” в ВАТ “Завод
“Маяк”.
Відсутність доказів у справі не означає відсутність факту
правонаступництва. В силу ст. 38 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
якщо
подані сторонами докази є недостатніми, господарський суд
зобов'язаний витребувати від підприємств та організацій
незалежно від їх участі у справі документи і матеріали,
необхідні для вирішення спору.
Як суд першої, так і суд апеляційної інстанції повинен був
витребувати відповідні докази, що підтверджують
правонаступництво боржника у справі.
Тому, посилання суду апеляційної інстанції на відсутність
безспірних вимог АЕК “Київенерго” до боржника у зв’язку з тим,
що рішення, накази на їх виконання та платіжні доручення, надані
АЕК “Київенерго” в обґрунтування заявлених кредиторських вимог
до боржника, не підтверджують заборгованість перед ВАТ “Завод
“Маяк”, оскільки видані щодо ВАТ “Київський завод “Маяк”, є
неправомірними.
Крім того, слід зазначити, що відповідно до ст. 40 Закону
України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання
його банкрутом” ( 2343-12 ) (2343-12)
реорганізація боржника є підставою
для припинення провадження у справі про банкрутство за винятком
випадку реорганізації у формі перетворення.
Суд апеляційної інстанції, вказуючи на відсутність переходу прав
та обов’язків від ВАТ “Київський завод “Маяк” до ВАТ “Завод
“Маяк”, взагалі припинив провадження у справі, незважаючи на те,
що справу порушено відносно ВАТ “Київський завод “Маяк” та є
наявною (несплаченою) заборгованість останнього перед АЕК
“Київенерго”.
За таких обставин справи винесені у справі ухвала та додаткова
ухвала від 04.09.2003 р., а також постанова, прийнята за
результатами їх перегляду, підлягають скасуванню, а справа –
направленню на новий розгляд.
При новому розгляді суду першої інстанції необхідно врахувати
викладене, витребувати відповідні докази на підставі яких
дослідити процесуальне правонаступництво боржника та з’ясувати
наявність чи відсутність перешкод для подальшого руху справи.
Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 25, 32, 34, 35, 38,
111-5, 111-7, 111-9 – 111-11 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, суд
П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційну скаргу АЕК “Київенерго” на постанову Київського
апеляційного господарського суду від 06.10.2003р. у справі
№ 23/12-б задовольнити частково.
2. Ухвалу господарського суду міста Києва від 04.09.2003 р.,
додаткову ухвалу господарського суду міста Києва від 04.09.2003
р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від
06.10.2003р. у справі № 23/12-б скасувати.
3. Справу № 23/12-б передати на новий розгляд до
господарського суду міста Києва.