ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД України
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25.02.2004 Справа N 18/113
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну
скаргу АТЗТ ”У” на постанову Донецького апеляційного
господарського суду від 06.11.2003р. у справі за позовом АТЗТ
”У” до ВАТ “Д” в особі структурної одиниці Миронівської ТЕС та
ДХК “Л”
про стягнення сум
Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали
справи та обговоривши доводи касаційної скарги та відзив на неї,
суд
У С Т А Н О В И В:
У лютому 2003 року АТЗТ “У” пред’явило в господарському суді
позов до ВАТ “Д” в особі структурної одиниці Миронівської ТЕС
про стягнення 74818,14 грн. з підстав ст. 469 ЦК УРСР
( 1540-06 ) (1540-06)
.
У подальшому, у якості співвідповідача по справі, судом було
залучено Державну холдінгову компанію “Л”.
Рішенням господарського суду Донецької області від 16.07.2003 р.
позовні вимоги задоволено: стягнуто заявлену суму з ВАТ “Д”.
Відповідач оскаржив зазначене рішення в апеляційному порядку.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від
06.11.2003 року апеляційну скаргу задоволено, рішення суду
скасовано, у позові відмовлено.
В касаційній скарзі позивач просить постанову апеляційного суду
скасувати, рішення суду пешої інстанції залишити без змін,
посилаючись на порушення судом другої інстанції норм
матеріального та процесуального права.
Касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до роз’яснень Пленуму Верховного Суду України,
викладених в пункті 1 постанови від 29.12.76 № 11 “Про судове
рішення” ( v0011700-76 ) (v0011700-76)
(із змінами і доповненнями), рішення є
законним тоді, коли суд виконавши всі вимоги процесуального
законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у
відповідності з нормами матеріального права, що підлягають
застосуванню до даних правовідносин.
Як видно з матеріалів справи, спір виник між позивачем та ВАТ
“Д” з приводу стягнення 74818,14 грн. як вартості безпідставно
придбаного майна.
Приймаючи постанову про скасування рішення господарського суду
Донецької області від 16.07.2003 р., апеляційний суд виходив з
того, що позивач не надав належних доказів права власності на
поставлене відповідачу вугілля.
Проте з такими висновками суду другої інстанції погодитись не
можна., оскільки господарським судом достовірно встановлено і це
підтверджується матеріалами справи, що спірне вугілля за
відповідними накладними у квітні 2000 р. надійшло від ДХК “Л” на
адресу Миронівської ТЕС, що останнім не заперечувалось, як і те,
що ним воно було використано (а.с. 8-19, 69-79).
Факт належності вказаного вугілля позивачу встановлено
сукупністю доказів по справі, яким судом першої інстанції, у
порядку виконання ст. 43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, дана належна
оцінка. Цей факт підтвердив і сам відправник – ДХК “Л” (а.с.
29-31, 50, 64).
При цьому твердження суду апеляційної інстанції, про те, що між
позивачем та відповідачем відсутні договірні відносини, не може
бути підставою для скасування рішення господарського суду
Донецької області від 16.07.2003 р., оскільки позов було
заявлено і обґрунтовано позивачем виходячи з вимог ст. 469 ЦК,
тобто правовідносини, які виникли між сторонами, не є
договірними.
Отже, суд апеляційної інстанції прийшов до помилкового висновку
про скасування правильного по суті прийнятого господарським
судом рішення, а тому визнати постанову законною і обґрунтованою
не можна.
Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9,
111-10-111-13 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу АТЗТ “У” задовольнити.
Постанову Донецького апеляційного господарського суду від
06.11.2003р. скасувати.
Залишити в силі рішення господарського суду Донецької області
від 16.07.2003 р.
Доручити господарському суду Донецької області видати зворотний
наказ