ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

                        П О С Т А Н О В А

                         ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.02.2004                                     Справа N 11/2

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

                         Черногуза Ф.Ф. – головуючого,

                         Михайлюка М.В.,

                         Невдашенко Л.П.,

розглянувши у            товариства з обмеженою

відкритому засіданні     відповідальністю “Агрофірма імені

матеріали                Шевченка”, с. Догмарівка, Херсонської

касаційної скарги        обл. (далі – ТОВ “Агрофірма імені

                         Шевченка”) – правонаступник закритого

                         акціонерного товариства імені Шевченко

на рішення               від 14.01.2003

господарського суду      Херсонської області

у справі                 № 11/2

за позовом               прокурора Генічеського району в

                         інтересах держави в особі Генічеського

                         районного центру зайнятості,

                         м. Генічеськ

до                       закритого акціонерного товариства

                         імені Шевченко

про   стягнення 59 459 грн. 01 коп.

У  відкритому  судовому  засіданні брав участь  представник  від

відповідача – Бражко С.С.

                       В С Т А Н О В И В:

Прокурор  Генічеського  району  в  інтересах  держави  в   особі

Генічеського  районного центру зайнятості звернувся  до  суду  з

позовною  заявою  до  закритого  акціонерного  товариства  імені

Шевченко    про   стягнення   страхових   внесків    до    Фонду

загальнообов’язкового  державного  соціального  страхування   на

випадок  безробіття у сумі 59 459 грн. 01 коп. у  зв’язку  з  їх

несплатою.

Господарський  суд Херсонської області рішенням  від  14.01.2003

(суддя  Чернявський В.В.) задовольнив позовні вимоги, стягнув  з

ЗАТ  імені  Шевченко  на користь Генічеського  районного  центру

зайнятості 59 459 грн. 01 коп. , оскільки відповідачем не надано

доказів сплати внесків, які передбачені законодавством.

ТОВ    “Агрофірма   імені   Шевченка”   звернулася   до   Вищого

господарського суду України з касаційною скаргою  на  рішення  і

вважає  його таким, що підлягає скасуванню, оскільки  заявник  є

платником  фіксованого сільськогосподарського податку,  який  не

змінюється протягом року.

Обговоривши  доводи касаційної скарги, перевіривши  правильність

застосування  судом  норм матеріального і процесуального  права,

колегія   суддів  вважає,  що  касаційна  скарга   не   підлягає

задоволенню з таких підстав.

У   касаційній  інстанції  скарга  (подання)  розглядається   за

правилами  розгляду справи у суді першої інстанції  за  винятком

процесуальних  дій, пов’язаних із встановленням обставин  справи

та  їх  доказуванням  (частина  1  статті  111-5  Господарського

процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
        ).

Відповідно до підпункту 2 пункту 2 статті 35 Закону України “Про

загальнообов'язкове  державне соціальне страхування  на  випадок

безробіття”  ( 1533-14 ) (1533-14)
         від 02.03.2000 № 1533-III  роботодавець

зобов'язаний своєчасно та в повному розмірі сплачувати  страхові

внески.

Судом  встановлено, що відповідач задекларував свої зобов’язання

зі   сплати  заборгованості  за  страховими  внесками  до  Фонду

загальнообов’язкового державного страхування України на  випадок

безробіття  у  сумі 59 459 грн. 01 коп. , однак  доказів  сплати

суду не надав.

Нормативні  документи,  що  визначають  порядок  сплати  єдиного

податку,  внесків  до  фондів  загальнообов'язкового  державного

страхування  –  прийняті  відповідно  до  статей  4,   6   Основ

законодавства державного соціального страхування в Україні.

Верховною Радою України 11.01.2001 прийнятий Закон України  “Про

розмір  внесків  на деякі види загальнообов'язкового  державного

соціального страхування” ( 2213-14 ) (2213-14)
        .

До  набрання чинності цього Закону діяв Закон України “Про  збір

на обов'язкове соціального страхування” ( 400/97-ВР ) (400/97-ВР)
        .

Відповідно  до  абзацу 2 пункту 5 статті 6 Закону  України  “Про

розмўр  внесків  на деякі види загальнообов'язкового  державного

соціального страхування” ( 2213-14 ) (2213-14)
         визнано таким,  що  втратив

чинність  Закон  України  “Про збір на  обов'язкове  соціального

страхування” ( 400/97-ВР ) (400/97-ВР)
        .

Тому  норми Закону України “Про фіксований сільськогосподарський

податок”  ( 320-14 ) (320-14)
         в частині включення збору  на  обов’язкове

соціальне страхування в єдиний податок не діє.

Крім  того,  Закон України “Про фіксований сільськогосподарський

податок”  ( 320-14  ) (320-14)
          не передбачав перерахування  коштів  від

сплати внеску на соціальне страхування на випадок безробіття.

Таким   чином,   з   набуттям  чинності  Закону   України   “Про

загальнообов’язкове  державне соціальне страхування  на  випадок

безробіття”  ( 1533-14  ) (1533-14)
         всі роботодавці,  які  використовують

найману працю, повинні сплачувати внески до відповідних цільових

страхових  фондів за найманих працівників у порядку і  розмірах,

передбачених цим законом.

На  підставі  викладеного колегія суддів вважає,  що  внески  до

цього   фонду   мають  сплачуватися  суб’єктами  відповідно   до

законодавства   про   загальнообов'язкове   державне   соціальне

страхування на випадок безробіття на загальних підставах.

Керуючись   статтями   4-1,  22,  111-5,   111-7-111-9,   111-11

Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
        , Вищий

господарський суд України

                      П О С Т А Н О В И В:

Рішення господарського суду Херсонської області від 14.01.2003 у

справі № 11/2 залишити без змін, касаційну скаргу ТОВ “Агрофірма

імені Шевченка” без задоволення.