ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25.02.2004 Справа N 03/3767
Вищий господарський суд України у складі: суддя А.А.А. -
головуючий, судді Б.Б.Б. (доповідач) і В.В.В.
розглянув касаційну скаргу суб'єкта підприємницької діяльності -
фізичної особи К.К.К., м. Н-ськ (далі - СПД К.К.К.)
на рішення господарського суду Черкаської області від 25.11.2003
р.
зі справи № Х7
за позовом СПД К.К.К.
до товариства з обмеженою відповідальністю "ХХХ", м. Н-ськ (далі -
ТОВ "ХХХ")
про стягнення 11429,04 грн.
Судове засідання проведено за участю представників сторін:
СПД К.К.К.
ТОВ "ХХХ": не з'явився.
За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд
України
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Черкаської області від 25.11.2003 у
задоволенні позову відмовлено.
Рішення мотивовано посиланням на те, що відповідно до статті 33
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
(далі -
ГПК України) кожна сторона повинна довести ті обставини, на які
вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Поданий
СПД К.К.К. акт від 03.09.2003 не може бути визнано за належний
доказ, що підтверджує позовні вимоги.
У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України СПД
К.К.К. просить рішення місцевого господарського суду скасувати і
передати справу на новий розгляд до місцевого господарського суду,
оскільки особи, які підписали акт від 03.09.2003, мали на це
відповідні повноваження, тому місцевим господарським судом
порушено вимоги статті 43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Сторони відповідно до статті 111-4 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
належним чином повідомлено про час і місце розгляду скарги.
Представник ТОВ "ХХХ" у судове засідання не з'явився.
Перевіривши на підставі встановлених судовими інстанціями
фактичних обставин справи правильність застосування ними норм
матеріального і процесуального права, заслухавши представника
Вищий господарський суд України дійшов висновку про наявність
підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.
Місцевим господарським судом у справі встановлено, що:
- СПД К.К.К. та ТОВ "ХХХ" укладено договір від 31.07.2003 № 406 на
виконання ремонтно - будівельних робіт по переплануванню та
опорядженню приміщень їдальні названого товариства (далі -
Договір);
- відповідно до пунктів 1.1, 3.1 Договору СПД К.К.К. зобов'язався
у строк з 01.08.2003 по 30.10.2003 виконати зазначені роботи, а
ТОВ "ХХХ" - здійснити оплату виконаних робіт за актами прийняття
виконаних робіт та додатком до договору № 1 - вартості виконаних
робіт, протягом трьох банківських днів після підписання актів;
- комісією ТОВ "ХХХ" (у складі: інженер Л.Л.Л., розподільник робіт
М.М.М.) та СПД К.К.К. підписано акт прийняття виконаних робіт від
21.08.2003 № 1 на суму 1540,00 грн., який затверджено генеральним
директором названого товариства Ж.Ж.Ж.;
- відповідачем здійснено оплату за актом від 21.08.2003 № 1 в сумі
1540,00 грн.;
- 03.09.2003 комісією ТОВ "ХХХ" (у складі: Є.Є.Є. та М.М.М.) і СПД
К.К.К. підписано акт виконаних робіт на суму 11429,04 грн., за
яким відповідач оплату не здійснив;
- акт прийняття виконаних робіт від 03.09.2003 не затверджено
повноважним представником відповідача (генеральним директором ТОВ
"ХХХ") Ж.Ж.Ж.
Причиною спору, на думку позивача, стало невиконання відповідачем
своїх зобов'язань за договором з оплати виконаних робіт, виконання
яких підтверджується підписаним сторонами актом від 03.09.2003.
Відмовляючи в задоволенні позову, місцевий господарський суд
визнав акт прийняття виконаних робіт від 03.09.2003 неналежним
доказом виконання робіт позивачем за договором від 31.07.2003 №
406.
На думку місцевого господарського суду, названий акт не може бути
належним підтвердженням позовних вимог приватного підприємця,
оскільки його підписано особами, які не мають повноважень щодо
підписання фінансово-бухгалтерських документів, і не затверджений
генеральним директором ТОВ "ХХХ" Ж.Ж.Ж.
Відповідно до статті 353 ЦК ( 1540-06 ) (1540-06)
прийняття виконаних робіт
та їх оплата є обов'язком замовника - ТОВ "ХХХ", тому саме лише
непідписання актів прийняття виконаних робіт з боку замовника не
свідчить про невиконання робіт за Договором приватним підприємцем.
З огляду на цей припис закону суду першої інстанції слід було
встановити обставини справи, пов'язані з фактичним виконанням
робіт за Договором та причинами, з яких ці акти не підписано
відповідачем, і з урахуванням зазначених обставин прийняти рішення
у справі.
Зважаючи на викладене, Вищий господарський суд України вважає, що
у розгляді справи місцевим господарським судом не було належним
чином досліджено питання щодо виконання сторонами своїх
зобов'язань за Договором.
Таким чином, місцевий господарський суд припустився порушення
вимог частини першої статті 47 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
щодо
прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх
обставин справи і частини першої статті 43 названого Кодексу
( 1798-12 ) (1798-12)
стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в
судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.
Касаційна ж інстанція відповідно до частини другої статті 111-7
ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
не має права встановлювати або вважати
доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або
постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання
про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних
доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти
докази.
З урахуванням наведеного у новому розгляді справи суду першої
інстанції необхідно встановити зазначені у цій постанові
обставини, надати доводам сторін і поданим ними доказам належну
правову оцінку та вирішити спір згідно з вимогами закону.
Керуючись статтями 111-7- 111-12 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий
господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної
особи К.К.К. задовольнити.
2. Рішення господарського суду Черкаської області від 25.11.2003
зі справи № Х7 скасувати.
Справу передати на новий розгляд до господарського суду Черкаської
області.