ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
25.02.2004 Справа N 4/296
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючого - Полякова Б.М.
Суддів - Ткаченко Н.Г.
Яценко О.В.
За участю: арбітражного керуючого А.А.А., адвоката Б.Б.Б.,
представника банку "SSS" - В.В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну
скаргу Арбітражного керуючого А.А.А.
на постанову Київського апеляційного господарського суду від
09.09.2003 р. по справі №4/296 за позовом АТЗТ "XXX" в особі
ліквідатора А.А.А. до Акціонерного Банку "SSS", Відділу Державної
виконавчої служби H-ського районного управління юстиції
про стягнення 42403,08 грн.
В С Т А Н О В И В:
Позивач - АТЗТ "XXX" в особі ліквідатора А.А.А. звернувся з заявою
до суду про стягнення незаконно списаної суми в розмірі 21417,54
грн., пені 985,54 грн., а також моральної шкоду 20000 грн., всього
42403.08 грн.
28.05.2003 р. позивачем були збільшені позовні вимоги і він просив
стягнути з винної сторони незаконно списану суму в розмірі
21417,54 грн., пеню 1338 грн.78 коп., моральну шкоду 20000 грн. та
витрати по сплаті юридичних послуг 18 000 грн., а всього 60756
грн. 32 коп.
13.06.2003 р. в судовому засіданні позивач відмовився від позову
до другого відповідача - Відділу державної виконавчої служби
H-ського районного управління юстиції і просив стягнути з
відповідача - Акціонерного Банку "SSS" незаконно списану суму в
розмірі 21417,54 грн., пеню 1338 грн. 78 коп., моральну шкоду
10000 грн. та витрати по сплаті юридичних послуг 18 000 грн., а
всього 50756 грн. 32 коп.
Доповідач по справі - суддя Ткаченко Н.Г.
Рішенням господарського суду м. Києва від 20.06.2003 р. по справі
№ 4/296 /суддя Борисенко І.І./ позов було задоволено частково,
стягнуто з АБ "SSS" на користь позивача незаконно списану суму в
розмірі 21417,54 грн., 1338,78 грн. пені, 18000 витрат по сплаті
юридичних послуг, 2000 грн. у відшкодування моральної шкоди,
427,56 грн. державного мита, 118 грн. інформаційних послуг.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 09
вересня 2003 р. по справі № 4/296 /судді Кондес Л.О,. Куровський
С.В., Верховець А.А./ рішення господарського суду м. Києва від 20
червня 2003 р. по справі № 4/296 змінено, резолютивна частина
рішення викладена в наступній редакції: позов задовольнити
частково, стягнути з Акціонерного Банку "SSS" на користь АТЗТ
"XXX" в особі ліквідатора А.А.А. 21 417,54 грн.- незаконно
списаних грошових коштів; 1338,78 грн. - пені; 227,56 грн.-
державного мита; 52,90 грн. витрат на інформаційно - технічне
забезпечення судового процесу. В решті позову відмовлено.
В касаційній скарзі позивач : Арбітражний керуючий А.А.А. просить
постанову Київського апеляційного господарського суду від 09
вересня 2003 р. в частині відмови у стягненні з АБ "SSS" - 18000
грн. витрат по сплаті юридичних послуг та 2000 грн. відшкодування
моральної шкоди скасувати , посилаючись на те, що вона
постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального
права, а рішення господарського суду м. Києва від 20 червня 2003
р. залишити без змін в повному обсязі.
Заслухавши доповідь судді Ткаченко Н.Г., пояснення представників
сторін, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи
касаційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що касаційна
скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається із матеріалів справи, суд як першої так і
апеляційної інстанції прийши до обгрунтованого висновку, щодо
доведеності позовних вимог і стягнення з відповідача АБ "SSS" на
користь позивача незаконно списаних грошових коштів в сумі
21417,54 грн. та пені в сумі 1338,78 грн.
Крім того, суд першої інстанції прийшов до висновку, щодо
доведенності позовних вимог в частині стягнення з відповідача
витрат на юридичну допомогу в сумі 18 000 грн. та частково
задовольнив позов в частині відшкодування моральної шкоди.
Змінюючи рішення господарського суду першої інстанції і
відмовляючи в задоволенні позову в частині стягнення моральної
шкоди у розмірі 2000 грн. та відшкодування витрат, пов'язаних з
оплатою юридичних послуг в сумі 18 000 грн., Київський апеляційний
господарський суд, виходив з того, що оскільки обов'язок щодо
доведення факту заподіяння моральної шкоди покладено на позивача,
а цього ним не було зроблено, тому підстав для задоволення позову
в частині відшкодування моральної шкоди, згідно ст. 441-1 ЦК
України ( 435-15 ) (435-15)
не вбачається, а також з того, що в частині
стягнення витрат по сплаті юридичних послуг сумі 18000 грн.
позивач не довів свої позовні вимоги і законодавчо їх не
обгрунтував.
З висновками суду, як першої так і апеляційної інстанції стосовно
позовних вимог по відшкодуванню моральної шкоди та витрат на
оплату юридичних послуг погодитись не можна.
Згідно чинного законодавства під моральною шкодою слід розуміти
втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних
страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи
юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати,
зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової
репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням
здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі
інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав,
у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у
порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість
продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з
оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Під немайновою шкодою, заподіяною юридичній особі, слід розуміти
втрати немайнового характеру, що настали у зв'язку з приниженням
її ділової репутації, посяганням на фірмове найменування, товарний
знак, виробничу марку, розголошенням комерційної таємниці, а також
вчиненням дій, спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри
до її діяльності.
У позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди
має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними
діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань
він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це
підтверджується.
Оскільки питання відшкодування моральної шкоди регулюються
законодавчими актами, введеними у дію в різні строки, суду
необхідно в кожній справі з'ясовувати характер правовідносин
сторін і встановлювати якими правовими нормами вони регулюються,
чи допускає відповідне законодавство відшкодування моральної шкоди
при даному виді правовідносин, коли набрав чинності законодавчий
акт, що визначає умови і порядок відшкодування моральної шкоди в
цих випадках, та коли були вчинені дії, якими заподіяно цю шкоду.
Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності
обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування
моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди,
протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку
між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в
її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим
підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних
страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи
якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі
чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду
та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають
значення для вирішення спору.
Особа (фізична чи юридична) звільняється від відповідальності по
відшкодуванню моральної шкоди, якщо доведе, що остання заподіяна
не з її вини. Відповідальність заподіювача шкоди без вини може
мати місце лише у випадках, спеціально передбачених
законодавством.
Всім цим обставинам суд, як першої так і апеляційної інстанції
належної оцінки не дав і законодавчо належним чином не обгрунтував
свої висновки.
Крім того, ст. 44 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
передбачено, що до складу судових витрат входить
оплата послуг адвоката. В контексті цієї норми, судові витрати за
участь адвоката при розгляді справи Підлягають сплаті лише
в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі
послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними
фінансовими документами.
Відповідно до ст. 28 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх
органи, що діють у межах повноважень наданих їм законом та
установчими документами, через свого представника.
Керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження
яких визначені законодавством або установчими документами, подають
господарському суду документи, що посвідчують їх посадове
становище.
Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи,
повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені
підприємства, організації. Довіреність видається за підписом
керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується
печаткою підприємства, організації.
Повноваження сторони або третьої особи, від імені юридичної особи,
може здійснювати відособлений підрозділ, якщо таке право йому
надано установчими або іншими документами.
Громадяни можуть вести свої справи в господарському суді особисто
або через представників, повноваження яких підтверджуються
нотаріально посвідченою довіреністю. Тобто, вказана норма не
обмежує юридичних осіб чи громадян у виборі осіб, котрі будуть
здійснювати їх представництво в господарському суді, що знайшло
своє підтвердження в рішенні Конституційного Суду України від 16
листопада 2000 року за номером 13-рп/2000 ( v013p710-00 ) (v013p710-00)
.
Відповідно до ч. 3 ст. 48 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
витрати, що підлягають сплаті за послуги
адвоката, визначаються у порядку встановленому Законом України
"Про адвокатуру" ( 2887-12 ) (2887-12)
. Дія вказаного закону поширюється
тільки на осіб, які є адвокатами.
Поняття особи, котра є адвокатом наводиться в статті 2 Закону
України "Про адвокатуру" ( 2887-12 ) (2887-12)
, котра зазначає, що адвокатом
може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж
роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше
двох років, склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво про
право на зайняття адвокатською діяльністю та прийняв Присягу
адвоката України.
Таким чином, ст. 44 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
передбачає відшкодування сум в якості судових витрат,
які були сплачені стороною за отримання послуг, лише адвокатам, а
не будь-яким представником.
Суми, які підлягають сплаті за послуги адвоката, пов'язані з
розглядом справи покладаються на відповідача при задоволенні
позову на підставі ст. 49 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Судом як першої так і апеляційної інстанції, з урахуванням вимог
чинного законодавства, належним чином не перевірено чи надавались
позивачу юридичні послуги адвокатом, який виконував свої обов'язки
на підставі Закону України "Про адвокатуру" ( 2887-12 ) (2887-12)
і крім
того належним чином не з'ясовано наскільки обгрунтовані ці витрати
в сумі 18 000 грн. у порівнянні з сумою позову.
На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що
постанова Київського апеляційного господарського суду від
09.09.2003 р. і рішення господарського суду м. Києва від
20.06.2003 р. по справі № 4/296 в частині відшкодування моральної
шкоди та витрат на юридичні послуги підлягають скасуванню, а
справа в цій частині направленню на новий судовий розгляд до суду
першої інстанції.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 111-5, 111-7 - 111-11
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий
господарський суд України, -
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Арбітражного керуючого А.А.А. задовольнити
частково.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від
09.09.2003 р. та Рішення господарського суду м. Києва від
20.06.2003 р. по справі № 4/296 в частині відшкодування моральної
шкоди та витрат на юридичні послуги скасувати і направити в цій
частині на новий судовий розгляд до суду першої інстанції, в іншій
частині Постанову Київського апеляційного господарського суду від
09.09.2003 р. залишити без змін.
Головуючий - Поляков Б.М.
Судді - Ткаченко Н.Г.
Яценко О.В.