ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
 
                           ПОСТАНОВА
 
                        ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
 
 25.02.2004                                      Справа N 3/370-н
 
Вищий господарський  суд України у складі колегії суддів:
 
головуючого  Божок В.С,
суддів:      Хандуріна М.І., Черкащенка М.М.,
 
розглянувши у відкритому
судовому засіданні
касаційну скаргу      Державної  податкової інспекції у  м. Н-ську
                      Луганської області
 
на постанову          Донецького апеляційного господарського суду
 
від                   27.05.03
 
у справі              господарського суду Луганської області
 
за позовом            Державного АТВТ "ХХХ" ДП ДХК "YYY", м. Н-ськ
 
до                    ДПІ у м. Н-ську Луганської області
 
про                   визнання недійсним податкового повідомлення-
                      рішення
 
в судовому засіданні взяли участь  представники:
 
від позивача:         А.А.А., Б.Б.Б.,
від відповідача:      не з'явилися;
 
                            ВСТАНОВИВ:
 
Рішенням від  05.11.02  господарського  суду  Луганської   області
позовні вимоги задоволено. Податкове повідомлення-рішення ДПІ у м.
Н-ську від 17.07.02  №  0000142600/0-159-26/00179370/3040  визнано
недійсним.
 
Постановою від  27.05.03  Донецького  апеляційного  господарського
суду рішення від 05.11.02 господарського суду  Луганської  області
залишено без змін.
 
Судові рішення  мотивовані  тим,  що  Законом України "Про порядок
погашення  зобов'язань  платників  податків  перед  бюджетами   та
державними  цільовими  фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
         встановлений вичерпний
перелік операцій,  що підлягають узгодженню з  податковим  органом
платниками  податків активи яких перебувають у податковій заставі.
Господарський суд не вправі виходити за  межі  своєї  компетенції,
з'ясовувати та встановлювати факти,  які не знайшли відображення в
акті  перевірки  або   недостатньо   відображені   в   ньому,   що
унеможливлює вважати порушення законодавства встановленим.
 
Не погоджуючись  з  судовими рішеннями ДПІ у м.  Н-ську Луганської
області звернулась у Вищий господарський суд України з  касаційною
скаргою і просить їх скасувати,  посилаючись на те, що виходячи зі
змісту  п.п.  8.6.4  Закону   України   "Про   порядок   погашення
зобов'язань  платників  податків  перед  бюджетами  та  державними
цільовими  фондами"  ( 2181-14  ) (2181-14)
          у  разі  здійснення  операцій,
визначеними  п.п.  8.6.1-8.6.3  цього  Закону  ( 2181-14  ) (2181-14)
        ,  без
отримання попередньої згоди податкового органу, дії посадових осіб
вважаються   умисним  ухиленням  від  оподаткування  і  суперечать
вимогам ст. 67 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
        .
 
Колегія суддів,  приймаючи  до  уваги  межі  перегляду  справи   в
касаційній   інстанції,   проаналізувавши  на  підставі  фактичних
обставин справи застосування норм матеріального  і  процесуального
права   при   винесенні   оспорюваного  судового  акту,  знаходить
необхідним відмовити у задоволенні касаційної скарги.
 
Предметом спору є податкове повідомлення-рішення ДПІ у  м.  Н-ську
від 17.07.02 № 0000142600/0-159-26/00179370/3040, яким на підставі
п.п.4.2.2 "г" п.4.2 ст.4 та п.п.17.1.8 п.17.1 ст.17 Закону України
"Про   порядок  погашення  зобов'язань  платників  податків  перед
бюджетами  та  державними  цільовими  фондами"  ( 2181-14  ) (2181-14)
           до
Державного  АТВТ  "ХХХ"  ДП  ДХК "YYY" застосовано штраф в розмірі
5274, 34 грн.
 
Відповідно п.п.8.6.1  п.8.6  ст.8  Закону  України  "Про   порядок
погашення   зобов'язань  платників  податків  перед  бюджетами  та
державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
         платник податків, активи
якого   перебувають   у   податковій   заставі,   здійснює  вільне
розпорядження ними, за винятком операцій, що підлягають письмовому
узгодженню  з  податковим  органом,  зокрема:  купівлі чи продажу,
інших видів відчуження або оренди (лізингу) нерухомого та рухомого
майна, майнових та немайнових прав, за винятком майна, майнових та
немайнових прав,  що використовується у підприємницькій діяльності
платника   податків   (інших  видах  діяльності,  які  за  умовами
оподаткування прирівнюються до підприємницької),  а  саме  готової
продукції товарів і товарних запасів,  робіт та послуг за кошти за
цінами, що не є меншими за звичайні.
 
Господарський суд встановив,  що в  акті  перевірки  від  08.07.02
№12/Т/26/3,   висновки   якого  стали  підставою  для  нарахування
штрафних санкцій  позивачу,  в  порушення  п.  12  Інструкції  про
порядок   застосування   штрафних  (фінансових)  санкцій  органами
державної податкової служби ( z0268-01  ) (z0268-01)
        ,  затвердженої  наказом
Державної  податкової адміністрації України від 17.03.01 за № 110,
зареєстрованої  в  Міністерстві  юстиції  України  23.03.01  за  №
268/5459,  чітко  не викладено факт порушення,  а саме,  не надано
оцінку операціям,  які здійснював платник  податку,  не  визначено
суми  податкового  боргу,  не  зазначено  нормативне обґрунтування
застосування штрафу в сумі 5274,  34 грн.  В акті зазначені  різні
суми  податкового боргу - 15274,  34 грн.  та 134616,  23 грн.,  а
також сума штрафної санкції 5274, 34  грн.,  всупереч  п.п. 17.1.8
п.17.1  ст.17  Закону  України  "Про порядок погашення зобов'язань
платників  податків  перед  бюджетами  та   державними   цільовими
фондами"  ( 2181-14 ) (2181-14)
        ,  яким встановлено,  що штраф сплачується у
розмірі 100%  суми податкового боргу,  щодо  якого  виникло  право
податкової застави.
 
Господарським судом  також  встановлено,  що  за  матеріалами акту
перевірки №9/Т/26-3 від 13.06.02 податкове повідомлення-рішення не
приймалось.
 
Статтею 83   Господарського    процесуального    кодексу   України
( 1798-12 ) (1798-12)
         передбачено,  що господарський суд  приймаючи  рішення
має право,  виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для
захисту прав і законних інтересів  позивачів  або  третіх  осіб  з
самостійними  вимогами  на  предмет  спору  і  про це є клопотання
заінтересованої сторони.
 
Колегія суддів вважає,  що  господарський  суд  правомірно  дійшов
висновку,  що у нього не було належних підстав, відповідно до яких
він вправі був вийти за  межі  позовних  вимог  та  з'ясовувати  і
встановлювати факти, які не знайшли відображення в акті перевірки,
на підставі якого виносилося податкове повідомлення-рішення.
 
Зважаючи на викладене,  колегія суддів вважає,  що  господарськими
судами  дана  правильна  юридична  оцінка обставинам справи,  тому
судові  рішення  відповідають  чинному  законодавству  України  та
обставинам справи і підстав для їх скасування немає.
 
На підставі викладеного,  керуючись ст. 111-5, п. 1 ст. 111-9, ст.
111-11 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12  ) (1798-12)
        ,
Вищий господарський суд України
 
                           ПОСТАНОВИВ:
 
В задоволенні касаційної скарги відмовити.
 
Постанову від 27.05.03 Донецького апеляційного господарського суду
зі справи № 3/370-н залишити без змін.
 
Головуючий В.С. Божок
Судді      М.І. Хандурін
           М.М. Черкащенко