ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25.02.2004 Справа N 2/40-46
Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:
головуючого судді Овечкіна В.Е.,
суддів Чернова Є.В.,
Цвігун В.Л.,
розглянув
касаційну скаргу Приватного виробничо-комерційного
підприємства “Імідж-Контракт”, м. Луцьк
на постанову від 22.10.03 Львівського апеляційного
господарського суду
у справі № 2/40-46 господарського суду Волинської
області
за позовом Волинського обласного територіального
відділення Антимонопольного комітету України,
м. Луцьк
до Приватного виробничо-комерційного
підприємства “Імідж-Контракт”, м. Луцьк
про стягнення штрафу та пені на загальну суму 14 118,50 грн.
У справі взяли участь представники
позивача: Борсук Н.Я., Луговой С.А., Лисецький Є.В. – довір. у
справі
відповідача: Гуріна Л.В., довір. від 16.05.03
Рішенням господарського суду Волинської області від 02.04.2003
задоволено позовні вимоги Волинського обласного територіального
відділення Антимонопольного комітету України до ПВКП
“Імідж-Контракт” про стягнення 9350 грн. штрафу та 7854 грн.
пені відповідно до ч. 7 ст. 56 Закону України “Про захист
економічної конкуренції” ( 2210-14 ) (2210-14)
від 11.01.2001 № 2210-ІІІ з
тих підстав, що зазначені суми відповідач добровільно у
встановлені строки не сплатив, а рішення адміністративної
колегії Волинського обласного територіального відділення АМК
України від 29.ХІ.2002 № 9 ним у судовому порядку не оскаржено
(суддя Л. Черняк).
Львівський апеляційний господарський суд постановою від
22.10.2003 рішення господарського суду Волинської області від
02.04.2003 залишив без змін з тих же підстав (колегія суддів: О.
Дубнік, О. Бобеляк, Г. Орищин).
В поданій касаційній скарзі відповідач просить рішення місцевого
суду від 02.04.2003 та постанову апеляційної інстанції від
22.10.2003 скасувати і залишити позов без розгляду, як такий, що
подано з порушенням ст. 54 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
. Скарга мотивована тим, що апеляційний суд
порушив ст. 129 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
щодо свободи
доказування, ст. ст. 4-2, 4-3, 4-4, 4-7 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
щодо рівності сторін,
їх змагальності, гласності процесу та порядку винесення рішення
за результатами обговорення (п. 4 ч. 1 ст. 104 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
).
Суди відмовлялися досліджувати всі докази по справі, а
застосували лише акт адмінкомісії тервідділення, який не
відповідає законодавству України.
Безпідставно не взяли до уваги представлені докази і усі
пояснення щодо відсутності у діях “Імідж-Контракт” складу
правопорушення. Ними не задоволено ряд клопотань, не враховано
факт існування спору по позову відповідача проти АМК України та
його Волинського тервідділення з тих же підстав і про той же
предмет. Суд першої інстанції всупереч ст. ст. 86, 82-85
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
не
розглянув заяву від 21.03.2003. Твердження апеляційної інстанції
про те, що відповідач не оскаржив рішення позивача № 9 від
29.ХІ.2002 і не подав доказів протирічить матеріалами справи.
Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет
надання їм попередніми судовими інстанціями належної юридичної
оцінки та повноти встановлення обставин, дотримання норм
процесуального права, згідно з вимогами ст. 111-5 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, колегія суддів
дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з
наступних підстав.
Відповідно ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, переглядаючи у касаційному порядку судові
рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних
обставин справи перевіряє застосування судами попередніх
інстанцій норм матеріального та процесуального права. Касаційна
інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними
обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові
господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про
достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів
над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Суд першої та апеляційної інстанції встановили наступне.
Рішенням адмінкомісії Волинського обласного тервідділення від
29.ХІ.2002 № 9 “Про порушення законодавства про захист
економічної конкуренції і накладання штрафу” на відповідача
накладено штраф 9350 грн., який станом на 05.03.2003 не
сплачений. За прострочення сплати нараховано пеню в розмірі 7854
грн.
Рішення позивача № 9 від 29.ХІ.2002 відповідачем у встановленому
порядку не оскаржено.
Витребувані судом документи відповідач не надав.
З огляду на встановлені судами обставини, колегія суддів дійшла
висновку, що апеляційний суд правильно вказав, що відповідач не
був позбавлений права в установлені строки і у встановленому
порядку оскаржити рішення адмінколегії позивача до
господарського суду, заявивши зустрічний або подавши окремий
позов. Оскільки відповідач не скористався своїм правом на
оскарження, він повинен сплатити штраф у 30-денний строк з дня
одержання рішення про накладання штрафу. За прострочку сплати
нараховується пеня. Нарахування пені припиняється з дня
прийняття господарським судом рішення про стягнення штрафу.
Вказане відповідає вимогам Закону України “Про захист
економічної конкуренції” ( 2210-14 ) (2210-14)
від 11.01.2001 № 2210-ІІІ.
Суд першої та апеляційної інстанції винесли рішення у даній
справі відповідно нормам матеріального права, що регулюють
правовідносини, що були предметом розгляду у даній справі.
Перевіривши дотримання судами норм процесуального права, колегія
суддів дійшла висновку, що вони попередніми судовими інстанціями
не порушувалися. Ухвала про порушення провадження у справі з
повідомлення про її розгляд 05.03.2003 відправлена сторонам
14.02.2003. Відповідач в засідання не з’явився і заперечень на
позов по суті не надав (арк. 17).
Розгляд справи був відкладений на 02.04.2003 і у відповідача
витребувані додаткові документи. Відповідач ухвалу суду від
05.03.2003 не виконав, документи не надав і вдруге в засідання
не з’явився. За таких обставин суд обгрунтовано виносив рішення
на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
по наявним у справі документам.
Викладене свідчить, що відповідач за власним бажанням не
скористався правами, наданими йому ст. 22 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
. Доводи скаржника про
те, що апеляційний суд порушив ст. ст. 4-2, 4-3, 4-4, 4-7
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
колегія суддів до уваги не приймає з тих підстав, що в
матеріалах справи відсутні письмові зауваження відповідача на
протокол судового засідання, порядок розгляду яких передбачений
в ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
.
Відповідно ст. 101 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
апеляційна інстанція повторно розглядає справу і нею
в постанові зазначено, що оскільки відповідач не надав доказів
знаходження в провадженні господарського суду справи, пов’язаною
з предметом спору чи з даною справою, апеляційний суд не вважає
можливим застосовувати ст. 79 п. 1 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
щодо зупинення провадження у справі
по заяві відповідача від 21.03.2003 (арк. 26).
Додатково досліджувати докази, надавати їм іншу оцінку не
відноситься до компетенції касаційної інстанції (ст. 111-7
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
).
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що
постанова Львівського апеляційного господарського суду від
22.10.2003 прийнята відповідно діючим нормам антимонопольного
законодавства і з дотриманням норм процесуального права.
Підстави для її скасування відсутні.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11, Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Приватного підприємства “Імідж-Контракт”
залишити без задоволення, а постанову Львівського апеляційного
господарського суду від 22.10.2003 та рішення місцевого
господарського суду Волинської області від 02.04.2003 по справі
№ 2/40-46 без змін.