ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25.02.2004 Справа N 2-4/12360-2003
Київ
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Божок В.С., - головуючого,
Хандуріна М.І.,
Черкащенка М.М.,
розглянувши у відкритому Кримської регіональної митниці
судовому засіданні
касаційну скаргу
на постанову Севастопольського апеляційного
господарського суду від 17.11.2003 р.
у справі господарського суду Автономної Республіки Крим
за позовом приватного підприємця Дуденка Олега
Анатолійовича
до Кримської регіональної митниці,
Управління державного казначейства
Автономної Республіки Крим
про стягнення 10024,85 грн.
за участю представників сторін:
- позивача:
- відповідача1:
- відповідача2:
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від
04.-09.09.2003 р. у справі № 2-4/12360-2003 позов приватного
підприємця Дуденка О.А. до Кримської регіональної митниці та
Управління державного казначейства Автономної Республіки Крим
про повернення 10024,85 грн., утриманих з нього в якості податку
на додану вартість при ввезенні на митну територію України
вантажу загальною вартістю 47737,39 грн., задоволено.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду
від 17.11.2003 р. рішення господарського суду Автономної
Республіки Крим від 04.-09.09.2003 р. залишено без змін.
Кримська регіональна митниця у поданій касаційній скарзі просить
постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від
17.11.2003 р. та рішення господарського суду Автономної
Республіки Крим від 04.-09.09.2003 р. скасувати і прийняти нове
рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. В
обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що судами
неправильно застосовано норми ст. 49 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, що
призвело до прийняття незаконних рішень.
Судова колегія, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи
касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи
та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування
норм матеріального та процесуального права вважає, що касаційна
скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Згідно з п. 2.2 ст. 2 Закону України “Про податок на додану
вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
платником податку на додану вартість є
особа, яка ввозить (пересилає) товари на митну територію України
або отримує від нерезидента роботи (послуги) для їх використання
або споживання на митній території України, за винятком фізичних
осіб, не зареєстрованих як платники податку, в разі, коли такі
фізичні особи ввозять (пересилають) товари (предмети) в обсягах,
що не підлягають оподаткуванню згідно із законодавством.
Відповідно до п. 3.1. ст. 3 зазначеного Закону ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
,
об’єктом оподаткування є операції щодо продажу товарів (робіт,
послуг) на митній території України, в тому числі операції з
оплати вартості послуг за договорами оренди (лізингу) та
операції з передачі права власності на об’єкти застави
позичальнику (кредитору) для погашення кредиторської
заборгованості заставодавця і щодо ввезення (пересилання)
товарів на митну територію України та отримання робіт (послуг),
що надаються нерезидентам для їх використання або споживання на
митній території України, в тому числі операції з ввезення
(пересилання) майна за договором оренди (лізингу), застави та
іпотеки.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 указу Президента України “Про спрощену
систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого
підприємництва” ( 727/98 ) (727/98)
спрощена система оподаткування,
обліку та звітності запроваджується для суб’єктів малого
підприємництва, фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку
дўяльнўсть без створення юридичної особи і у трудових відносинах
з якими, включаючи членів їх сімей, протягом року перебуває не
більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції
(товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. грн.
Таким чином, платник єдиного податку звільняється від сплати
податку на додану вартість лише з операцій щодо продажу товарів
(робіт, послуг).
Як встановлено судами попередніх інстанцій, приватний
підприємець Дуденко О. А. здійснював ввезення на митну територію
України товару – хутро норки в кількості 185 шт., загальною
вартістю 47737,39 грн.
Оскільки, господарські суди при вирішення даного спору на
вказані вимоги законі уваги не звернули, то постановлені по
справі рішення не можна визнати законними і обґрунтованими, в
зв’язку з чим підлягають скасуванню, а справа – направленню на
новий розгляд.
Під час нового судового розгляду справи господарському суду
першої інстанції слід взяти до уваги викладене, вжити всі
передбачені законом засоби для всебічного, повного і
об’єктивного встановлення обставин справи, прав та обов’язків
сторін і в залежності від встановленого та відповідно до вимог
чинного законодавства вирішити спір.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-8, ст. 111-9, ст. 111-10,
111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд
України,-
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Кримської регіональної митниці задовольнити
частково.
Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від
17.11.2003р. та рішення господарського суду Автономної
Республіки Крим від 04.-09.09.2003р. у справі № 2-4/12360-2003
скасувати, справу направити на новий розгляд господарському суду
Автономної Республіки Крим.