ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25.02.2004 Справа N 2-19/6475-2003
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
суддів:
розглянув касаційні скарги Відкритого акціонерного товариства
по газопостачанню та газифікації
“К”
Національної акціонерної компанії
“НУ”
на постанову від 21.10.2003 року
Севастопольського апеляційного
господарського суду
у справі № 2-19/6475-2003 господарського
суду Автономної Республіки Крим
за позовом ВАТ по газопостачанню та
газифікації “К”
до Державної акціонерної компанії “Т”
3-ті особи: Національна комісія регулювання
електроенергетики в Україні
Державне акціонерне товариство “Ч”
про зобов'язання укласти додаткову угоду.
Справа розглянута за участю представників сторін:
від позивача
від відповідача не з’явився
3-х осіб
НАК “НУ”
В С Т А Н О В И В :
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від
29.07.2003 року в позові ВАТ “К” до ДАК “Т” про спонукання
укладення додаткової угоди до договору № 101 ТОЗ/1597 від 15.11
2002 р. відмовлено. Постановою Севастопольського апеляційного
господарського суду від 21.10.2003 року вказане рішення
господарського суду залишено без змін.
Не погоджуючись з вказаною постановою суду, позивач – ВАТ “К” та
Національна акціонерна компанія “НУ” звернулись до Вищого
господарського суду України з касаційними скаргами, в яких
просять їх скасувати, посилаючись на те, що в мотивувальній
частині постанови, апеляційний суд необґрунтовано дійшов
висновку, що відповідно до листа НКРЕ України від 19.03.2003
року, різниця, яка виникла в тарифах ВАТ “К” повинна
компенсуватись НАК “НУ”, оскільки це не відповідає нормам
матеріального права.
Крім того, скаржники наголошують на тому, що апеляційний суд
прийняв рішення відносно юридичної особи НАК “НУ”, яка не була
залучена до участі у справі, чим порушив п. 3 ч. 2 ст. 111-10
ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, і тому вказана постанова підлягає
скасуванню.
В своєму відзиві ДАК “Т” заперечує доводи касаційних скарг,
посилаючись на те, що вони є необґрунтованими, оскільки
апеляційний господарський суд в резолютивній частині своєї
постанови не зазначив, що НАК “НУ” зобов'язана компенсувати
позивачу різницю вартості транспортованого газу, тобто ніякого
рішення відносно неї не прийняв, і тому не можна говорити, що
було допущено порушення п. 3 ч. 2 ст. 111-10 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи
касаційних скарг та заперечення проти них, перевіривши матеріали
справи, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що
касаційні скарги не підлягають задоволенню, виходячи з наступних
підстав.
Як зазначив господарський суд, позивач звернувся до відповідача
з позовом про спонукання укласти додаткову угоду про внесення
змін – до п. 5.2 договору № 101 ТО3/1597 від 15.11.2002 року,
яким просив змінити суму за транспортування природного газу з
28,50 грн. на 31,44 грн. за 1 тисячу куб.м. транспортованого
газу. Вимоги мотивовані тим, що позиція позивача відповідає
постанові НКРЕ ( № 90 від 31.01.2001 р. листу НАК “НУ” № 8/1.2-
580-5230 від 24.10.2002 р. в якому зазначено, що в зв'язку з
важким фінансовим становищем НКРЕ не має можливості здійснювати
компенсацію витрат.
В процесі розгляду справи, як зазначив місцевий господарський
суд, позивач уточнив позовні вимоги і просив суд спонукати
відповідача до підписання договору в редакції позивача.
Відмовляючи позивачу в позові господарський та апеляційний
господарський суди послались на те, що згідно нової редакції
Постанови НКРЕ України № 73 від 29.01.01 року розрахунковий
середній тариф для транспортування газу магістральними
газопроводами в розмірі 29,10 грн. встановлений для ДП “У” НАК
“НУ” і передбачено право ДП “У” встановлювати диференційовані
тарифи на транспортування природного газу магістральними
трубопроводами в регіонах, виходячи з розміру тарифу,
затвердженого п. 1 і тарифів на транспортування природного газу
розподільчими мережами, затвердженими окремими постановами НКРЕ
України для відкритих акціонерних товариств по енергопоставці та
газифікації.
Виходячи із змісту вищенаведеного як зазначив апеляційний суд
можна дійти висновку, що ДП “У НАК “НУ” має право встановлювати
диференційовані тарифи тільки для газопостачальних підприємств,
які входять в систему ДК “У”.
ДАК “Т” отримує природний газ по магістральним трубопроводам ДАТ
“Ч”, проте не входить до складу ДК “У”, а входить в НАК НУ”
нарівні з ДК “У”. Тобто, вказаною постановою НКРЕ № 73 тариф на
транспортування природного газу магістральними трубопроводами
для ДАТ “Ч” не змінено і діє тариф, встановлений Постановою НКРЕ
України № 222 ( v0222227-00 ) (v0222227-00)
від 10.03.2000 р. в розмірі 24
грн. за тис. куб.м.
Апеляційним судом також встановлено, що ДАК “Т” уклала два
договори на транспортування природного газу по магістральним
газопроводам ДАТ “Ч” до газорозподільної станції з ДАТ Ч” і
договір на транспортування природного газу по розподільчих
мережах ДАК “Т” до задвижки споживача з ТОВ “К”.
Тарифи, встановлені НКРЕ України для ДАТ “Ч” згідно постанови
№ 222 від 10.03.2000 р. складають суму 24 грн. за тис.куб.
метрів і для ВАТ “К” згідно постанови № 90 від 31.01.2001 р.
складає суму 31,44 грн. за тис. куб. метрів, що перевищує
загальний тариф, встановлений постановою № 73 від 29.01.01 р.
52,50 грн. за тис. куб. метрів.
Враховуючи, що договір № 101 ТО3/1597 від 15.11.2002 р. між ДАК
“Т” і ВАТ “К” укладений відповідно до вказівок НКРЕ України, і
тариф передбачений цим договором разом з тарифом, встановленим в
договорі з ДАТ “Ч” дорівнює загальному встановленому НКРЕ
України тарифу 52,50 грн., тому апеляційний господарський суд
обґрунтовано дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги не
підлягають задоволенню.
Враховуючи наведене та беручи до уваги повноваження касаційної
інстанції, яка згідно ст. 111-7 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
переглядаючи в касаційному порядку судове рішення на підставі
встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування
судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та
процесуального права.
Касаційна інстанція не наділена правом встановлювати, або
вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні
господарського суду, чи відхилені ним, вирішувати питання про
достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів
над іншими, або додатково перевіряти їх.
З огляду на викладене, Вищий господарський суд України вважає,
що постанова Севастопольського апеляційного господарського суду
від 21.10.2003 р. обґрунтована, відповідає матеріалам справи та
чинному законодавству і підстав для її скасування не вбачається.
Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
П О С Т А Н О В И В :
Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від
21.10.2003 р. у справі № 2-19/6475-2003 залишити без змін, а
касаційну скаргу без задоволення