ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25.02.2004 Справа N 2-19/11495-2003
Вищий господарський суд України у складі: суддя А.А.А. -
головуючий, судді Б.Б.Б. (доповідач) і В.В.В.
розглянув касаційну скаргу дочірнього підприємства "ХХХ", м. Н-ськ
(далі - ДП "ХХХ")
на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від
03-09.09.2003 р.
та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду
від 05.11.2003 р.
зі справи № Х3
за позовом Українсько-німецько-голландсько-датського спільного
підприємства "YYY", м. Київ (далі - СП "YYY")
до ДП "ХХХ"
про стягнення 792,23 грн.
За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд
України
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Автномної Республіки Крим від
03-09.09.2003 позов задоволено: з ДП "ХХХ" стягнуто на користь СП
"YYY" 698,69 грн. штрафу за неналежне виконання зобов'язань за
договором та судові витрати; в частині стягнення 90,56 грн.
провадження у справі припинено. Рішення мотивовано тим, що
відповідач неналежним чином виконував свої зобов'язання за
договором від 13.09.2002 №876516 та додатковою угодою до нього зі
сплати послуг зв'язку, чим порушив вимоги статей 161,162
Цивільного кодексу Української РСР ( 1540-06 ) (1540-06)
(далі - ЦК).
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від
05.11.2003 назване рішення залишено без змін з тих же мотивів.
У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України ДП "ХХХ"
просить рішення місцевого господарського суду та постанову суду
апеляційної інстанції скасувати і прийняти постанову, якою
відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог. Касаційну скаргу
мотивовано тим, що судовими інстанціями не взято до уваги доводи
відповідача про те, що штраф за дострокове розірвання договору не
може бути стягнуто з ДП "ХХХ", оскільки договір між сторонами не
було розірвано відповідно до чинного законодавства України, та не
дотримано процедуру досудового врегулювання.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Сторони відповідно до статті 111-4 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
належним чином повідомлено про час і
місце розгляду скарги.
Представники сторін у судове засідання не з'явилися.
Перевіривши на підставі встановлених судовими інстанціями
фактичних обставин справи правильність застосування ними норм
матеріального і процесуального права, Вищий господарський суд
України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення
касаційної скарги з огляду на таке.
Судовими інстанціями інстанції у справі встановлено, що:
- СП "YYY" та ДП "ХХХ" 13.09.2002 укладено договір про надання
послуг стільникового радіотелефонного зв'язку (далі - Договір);
- відповідно до пункту 1.1 Договору позивач надає відповідачеві
(абонентові) послуги стільникового радіотелефонного зв'язку;
- пунктом 2 Договору передбачено обов'язок відповідача своєчасно у
строки, передбачені пунктами 3.1, 3.2 Договору, здійснювати оплату
наданих послуг;
- за додатковою угодою до договору від 13.09.2002 (пункт 1.1)
відповідач взяв на себе зобов'язання користуватися послугами
позивача на протязі одного року (365 днів) з дати внесення
початкового авансу;
- відповідно до пункту 1.4 додаткової угоди у випадку дострокового
припинення дії основного договору з ініціативи відповідача, а
також з ініціативи позивача, якщо відповідач не виконує взяті на
себе обов'язки за договором, включаючи несплату щомісячних
рахунків за надані послуги, відповідач зобов'язаний сплатити штраф
в розмірі 3, 56 грн. за кожний день, що залишається до закінчення
строку дії договору;
- у результаті неналежного виконання відповідачем зобов'язань за
договором від 13.09.2002 заборгованість ДП "ХХХ" перед СП "YYY"
станом на 01.03.2003 склала 90,59 грн.;
- відповідач платіжним дорученням від 17.06.2003 № 33 сплатив
позивачеві заборгованість в сумі 90,56 грн., а також платіжним
дорученням від 17.06.2003 № 34 сплатив позивачеві пеню в сумі 2,95
грн.;
- згідно з умовами додаткової угоди до Договору за припинення
користування послугами мобільного зв'язку за кожний день до
закінчення дії договору передбачено стягнення з відповідача штрафу
в розмірі 1300/365 грн., що на час розгляду справи склало суму
698,69 грн.;
- позивач надіслав відповідачеві лист-попередження від 29.01.2001
про припинення дії договору в разі несплати заборгованості;
- відповідачеві пред'явлено претензію від 07.04.2003.
Причиною спору, на думку позивача, стало невиконання відповідачем
зобов'язань за договором в частині своєчасної оплати наданих
дочірньому підприємству послуг стільникового радіотелефонного
зв'язку, що потягло дострокове припинення його дії.
Зважаючи на встановлені нижчими судовими інстанціями обставини
справи, Вищий господарський суд України вважає припинення
провадження у справі у частині стягання з відповідача
заборгованості за договором в сумі 90,59 грн. та пені в сумі 2,95
грн. таким, що відповідає статті 80 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Викладені у касаційній скарзі доводи про те, що штраф за
дострокове розірвання договору не може бути стягнуто з дочірнього
підприємства, оскільки договір між сторонами не було розірвано
відповідно до чинного законодавства України, не може бути взято
Вищим господарським судом України до уваги з огляду на таке.
Відповідно до статті 161 ЦК ( 1540-06 ) (1540-06)
зобов'язання повинні
виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до
вказівок закону, акту планування, договору, а при відсутності
таких вказівок - відповідно до вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 162 ЦК ( 1540-06 ) (1540-06)
передбачено, що одностороння відмова
від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не
допускається, за винятком випадків, передбачених законом.
Із встановлених судовими інстанціями обставин справи вбачається,
що пунктом 5.2 Договору передбачено можливість припинення
його дії, якщо абонент - ДП "ХХХ" має неоплачені рахунки і не
погасив наявну заборгованість протягом одного місяця.
Крім того, додатковою угодою до договору про надання послуг
мобільного зв'язку передбачено, що при достроковому припиненні
основного договору з ініціативи СП "YYY" у випадку невиконання
абонентом взятих на себе зобов'язань згідно з основним договором
(включаючи несплату щомісячних рахунків за надані послуги
зв'язку), абонент сплачує штраф в розмірі 1300/365 грн. за кожний
день, що залишився до закінчення терміну дії основного договору.
Відповідно до встановлених судовими інстанціями обставин справи
сума штрафу за порушення умов договору склала 698,69 грн.
Доводи скаржника щодо недотримання процедури досудового
врегулювання спору спростовуються встановленими судовим
інстанціями обставинами, пов'язаними з надісланням попередження та
претензії. Крім того, відповідно до рішення Конституційного Суду
України у справі № 1-2/2002 за конституційним зверненням
Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Кампус
Коттон клаб" щодо офіційного тлумачення положення частини другої
статті 124 Конституції України (справа про досудове врегулювання
спорів) ( v015p710-02 ) (v015p710-02)
від 9 липня 2002 року № 15-рп/2002
положення частини другої статті 124 Конституції України
( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
щодо поширення юрисдикції судів на всі
правовідносини, що виникають у державі, в аспекті конституційного
звернення необхідно розуміти так, що право особи (громадянина
України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на
звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене
законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом
або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням
суб'єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права
на судовий захист. Таким чином, досудове врегулювання спорів не є
обов'язковою умовою звернення до суду.
Зважаючи на викладене, Вищий господарський суд України вважає, що
попередні судові рішення у цій справі ухвалені із дотриманням норм
матеріального та процесуального права, а тому відсутні передбачені
законом підстави для їх скасування.
Керуючись статтями 111-9, 111-11 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
1. У задоволенні касаційної скарги дочірнього підприємства "ХХХ"
відмовити.
2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від
03-09.09.2003 та постанову Севастопольського апеляційного
господарського суду від 05.11.2003 зі справи № X3 залишити без
змін.