ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24.02.2004 Справа N Д12/39
Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:
головуючого судді Овечкіна В.Е.,
суддів Чернова Є.В.,
Цвігун В.Л.,
розглянув касаційну скаргу
Спільного українсько-грецького підприємства з
обмеженою відповідальністю “Харіс”,
м. Дніпропетровськ
на постанову від 06.11.03 Дніпропетровського апеляційного
господарського суду
у справі № Д12/39 господарського суду
Дніпропетровської області
за позовом Регіонального відділення Фонду державного
майна України по Донецької області
до Спільного українсько-грецького підприємства з
обмеженою відповідальністю “Харіс”
про розірвання договору купівлі-продажу
в судовому засіданні взяли участь представники:
- від позивача
- від відповідача
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від
12.08.2003 розірвано договір купівлі-продажу № 2575 від
17.07.1998 об’єкту незавершеного будівництва за адресою:
м. Донецьк, вул. Постишева, 76/78 на земельній ділянці 0,2га.
Відповідача зобов’язано повернути об’єкт до державної власності
позивачу. Рішення мотивовано тим, що відповідач не виконав умови
договору щодо строків завершення будівництва і не надав доказів
зміни умов договору. Повернення об’єкта позивачу обгрунтовано
ст. 469 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, тобто об’єкт знаходиться у
відповідача, при розірванні договору його купівлі, безпідставно
(суддя Жукова).
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду
від 6.11.2003 року рішення від 12.08.2003 року залишено без змін
з тих же підстав (колегія суддів у складі: О. Джихур, О.
Виноградник, А. Коршун).
Відповідач не згодний з прийнятими у справі рішеннями. В поданій
касаційній скарзі просить їх скасувати і передати справу на
новий розгляд, посилаючись на те, що попередні судові інстанції
неповно з’ясували обставини справи.
Не надали оцінку тому факту, що Донецький міськвиконком протягом
кількох років відмовлявся від реєстрації договору, що потягло
несвоєчасну розробку і виконання проектних та будівельних робіт
і як наслідок невиконання умов договору. У міськвлади були
сумніви щодо ціни договору і це питання за позовом прокуратури
розглядалося в місцевому суді. В позові було відмовлено, договір
визнаний дійсним, але марно минуло багато часу. Всі ці доводи
були викладені у зустрічному позові до позивача, але суд першої
інстанції зустрічний позов безпідставно повернув. Апеляційний
суд не звернув на це уваги. За таких обставин суди неповно і
невірно оцінили обставини справи. Ними порушені вимоги ст. 63
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет
надання їм попередніми судовими інстанціями належної юридичної
оцінки та повноти встановлення обставин, дотримання норм
процесуального права, згідно з вимогами ст. 111-5 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, колегія суддів
дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з
наступних підстав.
Відповідно ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, переглядаючи у касаційному порядку судові
рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних
обставин справи перевіряє застосування судами попередніх
інстанцій норм матеріального та процесуального права. Касаційна
інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними
обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові
господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про
достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів
над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Попередні судові інстанції встановили наступне.
Сторони по справі уклали договір купівлі-продажу об’єкту
незавершеного будівництва № 2575 від 17.07.1998. Згідно п. 6.7
договору відповідач взяв на себе зобов’язання закінчити
будівництво до 2003 року. Зобов’язання не виконав. Актом
від.12.2002 року встановлено лише наявність початкових робіт.
Апеляційний суд отримав клопотання про приєднання до справи
копії поверненого судом першої інстанції ухвалою від 7.08.2003
зустрічного позову, отриманої відповідачем тільки 29.10.2003.
Клопотання не задоволено з посиланням на те, що повернення
позову відповідач повинен був оскаржувати у встановленому
порядку. За таких обставин апеляційна інстанція не може
розглянути зустрічний позов. Вимоги зустрічного позову не були
предметом розгляду в суді першої інстанції.
З огляду на встановлені обставини, попередні судові інстанції
правильно вказали, що відносини сторін регулюються умовами
договору від 17.07.1998. В п. 11.3 договору вказано, що в разі
невиконання однією із сторін умов цього договору він може бути
змінений або розірваний на вимогу другої сторони за рішенням
суду.
Такіі наслідки невиконання умов договору передбачені і пунктом 5
ст. 27 Закону України “Про приватизацію державного майна”
( 2163-12 ) (2163-12)
. Судами доводи відповідача щодо неможливості
добудувати об’єкт в строк обгрунтовано не взято до уваги. При
наявності причин, які не дозволяють виконати зобов’язання в
строк, відповідач мав право у встановленому порядку ставити
питання про зміну умов договору. Відповідач цим правом не
скористався. Апеляційний суд обгрунтовано зазначив: оскільки
зустрічний позов відповідача був повернений судом на підставі
ст. 63 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
і ухвала про повернення не оскаржена, у апеляційної інстанції
відсутні підстави розглядати зустрічні вимоги відповідача.
З огляду на викладене, рішення господарського суду
Дніпропетровської області від 12.08.2003 року та постанова
Дніпропетровського апеляційного господарського суду від
06.11.2003 відповідають діючому законодавству і підстави для їх
скасування відсутні.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-6, 111-7, 111-9, 111-11
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий
господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Спільного українсько-грецького підприємства ТОВ
“Харіс” м. Дніпропетровськ залишити без задоволення, а рішення
господарського суду Дніпропетровської області від 12.08.2003 та
постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду
від 06.11.2003 у справі № Д12/39 – без змін.