ВИЩИЙ господарський СУД УКРАїНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30.07.2004 Справа N 34/207
Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:
головуючого судді
суддів
розглянувши касаційну скаргу Дочірньої компанії “Г” Національної
акціонерної компанії “Н” на рішення господарського суду
м. Києва від 09.04.2004 року
у справі № 34/207 господарського суду м. Києва
за позовом Відкритого акціонерного товариства по газопостачання
та газифікації “К”
до відповідача Дочірньої компанії “Г” Національної акціонерної
компанії “Н”
про стягнення 32 482 239,39грн.
за участю представників:
ВАТ “К”
ДК “Г” НАК “Н”
В судовому засіданні з 20.07.2004р. по 30.07.2004р.
оголошувалась перерва.
в с т а н о в и л а :
Відкрите акціонерне товариство по газопостачання та газифікації
“К” звернулося до господарського суду м. Києва з позовом та
просило стягнути з Дочірньої компанії “Г” Національної
акціонерної компанії “Н” як правонаступника ДАХК “У” 32 482
239,39грн. В обгрунтування заявлених вимог, позивач посилається
на те, що ним у 1998р. здійснено транспортування 1 623 189тис. м
3 природного газу для споживачів всіх категорій. При цьому,
відповідач був зобов’язаний компенсувати товариству різницю між
середнім тарифом для транспортування, встановленим Мінекономіки
України, та диференційованим тарифом, встановленим ДАХК “У”,
шляхом перерахування коштів постачальникам газу товариства.
Разом з тим, таке зобов’язання було виконано лише частково
(а.с.2-3).
Відповідач у справі – НАК “Н” у відзиві на позов заявлені вимоги
відхилив, вказуючи на те, що:
- ДАХК “У” зобов’язана була погашати заборгованість ВАТ перед
постачальниками газу, а не безпосередньо перераховувати ці кошти
ВАТ;
- ДАХК “У” ліквідовано, в процесі її ліквідації позивач не
звертався з відповідними вимогами, у зв’язку з чим вони є
погашеними;
- вимоги позивача не підтверджені відповідними доказами.
- пропущено строк позовної давності.
Рішенням господарського суду м. Києва від 09.04.2004р. позов
задоволено. Відповідно до рішення суду з відповідача на користь
позивача стягнуто 32 482 239,39грн. (а.с.148-153).
Прийняте судом першої інстанції рішення мотивовано тим, що
відповідач як правонаступник ДАХК “У” у спірних правовідносинах
зобов’язаний відшкодувати позивачу різницю між середнім та
диференційованим тарифами на транспортування природного газу для
споживачів соціальної сфери.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ДК “Г” НАК “Н” звернулося
до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою та
просить його скасувати, а у задоволенні позову відмовити.
У поданій касаційній скарзі скаржник посилається на порушення та
неправильне застосування судом першої інстанції норм
матеріального права, а саме ст. ст. 4, 37, 107, 151 ЦК УРСР
( 1540-06 ) (1540-06)
, п. 11 Порядку розрахунків за природний газ для
споживачів соціальної сфери та його транспортування до усіх
споживачів у 1998 році.
Позивач у справі – ВАТ “К” у відзиві на касаційну скаргу,
вважаючи її доводи безпідставними, просить рішення
господарського суду м. Києва від 09.04.2004р. залишити без змін.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи у
касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних
обставин справи застосування норм матеріального і процесуального
права при винесенні оспорюваного судового акту, знаходить
касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з наступних
підстав.
Як встановлено судом першої інстанції, позивач протягом.01.-
вересня 1998р. здійснив транспортування споживачам 1 911 085тис.
куб.м. природного газу, у т.ч. промисловим споживачам 773
739тис. куб.м.; населенню, комунально-побутовим та бюджетним
організаціям – 1 094 195тис. куб.м.
Відповідно до Порядку розрахунків за природний газ для
споживачів соціальної сфери та його транспортування до усіх
категорій споживачів у 1998р., затвердженого ДАХК “У”, ДАХК “У”
зобов’язана була компенсувати газозбутовим підприємства різницю
між середнім тарифом на транспортування природного газу, що був
встановлений наказом Мінекономіки України від 31.10.97р. № 121
( z0561-97 ) (z0561-97)
, та диференційованим тарифам, встановленим ДАХК
“У”, якщо останній встановлений вище за середній тариф,
пропорційно до обсягів отриманого газу цими підприємствами для
соціальної сфери шляхом перерахування коштів постачальникам газу
таких підприємств.
Наказом Мінекономіки України від 31.10.97р. “Про затвердження
цін на газ природний і тарифів на послуги з його транспортування
на 1998 рік” ( z0561-97 ) (z0561-97)
, для ДАХК “У” встановлений середній
тариф на транспортування природного газу у розмірі 4,45 доларів
США за 1 000куб.м. без ПДВ (5,34 дол. США з ПДВ) При цьому,
зазначеним наказом визначено, що компанія самостійно затверджує
своїм наказом у межах середнього тарифу диференційовані тарифи
обласним і міським господарствам.
Наказом ДАХК “У” від 22.12.97р. № 75 “Про затвердження тарифів
на послуги по транспортуванню природного газу з 1.01. 1998р.”,
позивачу – ВАТ “К” затверджено диференційований тариф у розмірі
7,54 доларів США з ПДВ за 1 000куб.м. природного газу, що вище
середнього тарифу.
Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо
виникнення у ДАХК “У” зобов’язання відшкодувати різницю між
середнім та диференційованим тарифами на послуги з
транспортування природного газу. При цьому, колегія суддів
вважає правильним висновок відповідача щодо того, що таке
відшкодування ДАХК “У” повинно було здійснити шляхом
перерахування коштів постачальнику газу для ВАТ “К”.
Між тим, враховуючи, що таке зобов’язання встановлено на користь
ВАТ “К”, то останнє може вимагати його виконання від
зобов’язаної особи.
Як встановлено судом першої інстанції при вирішенні даного спору
по суті заявлених вимог, правонаступником ДАХК “У” в спірних
правовідносинах є відповідач у справі – ДК “Г” НАК “Н.
Так, ДК “Г” НАК “Н” створена за рішенням спостережної НАК “Н”
від 26.12.2000р. № 2 шляхом реорганізації ДК “Торговий дім “Г”
та ДК “УТ”. Відповідно до п. 1 наказу НАК “Н” від 18.01.2001р.
№ 14 “Про вжиття заходів у зв’язку зі створенням дочірньої
компанії “Г” визначено, що ДК “Г” НАК “Н” є правонаступником
прав та обов’язків ДК “Торговий дім “Г” та Головного управління
з експлуатації систем газопостачання природного та скрапленого
газу “Головпобутгаз” ДК “УТ”.
При цьому, розпорядженням Кабінету Міністрів України від
23.04.99р. № 318-р ( 318-94-р ) (318-94-р)
, встановлено, що НАК “Н” є
правонаступником прав і обов’язків ДАХК “У”.
НАК “Н” в свою чергу, наказом від 29.07.99р. № 176 “Про розподіл
майновий прав і обов’язків ліквідованого ДАХК “У” призначив ДК
“УТ” правонаступником прав і обов’язків ДАХК “У”.
Враховуючи викладене, висновок суду про те, що залучена у справі
в якості відповідача особа повинна відповідати за заявленим
позовом правильний.
Оскільки Порядком розрахунків за природний газ для споживачів
соціальної сфери та його транспортування до усіх споживачів у
1998 році не був визначений строк виконання зобов’язання з
компенсації різниці у встановлених тарифах, а позивач звернувся
з відповідними вимогами лише 02.02.2004р., суд першої інстанції
дійшов вірного висновку щодо подання позову з урахуванням
встановленого строку позовної давності.
Враховуючи викладене, рішення у даній справі прийнято у
відповідності з нормами матеріального та процесуального права і
підстав для його зміни чи скасування не має.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9-
111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, колегія суддів
П О С Т А Н О В И Л А :
рішення господарського суду м. Києва від 09.04.2004р. у справі
№ 34/207 залишити без змін, а касаційну скаргу Дочірньої
компанії “Г” НАК “Н” – без задоволення.