ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24.02.2004 Справа N 17/23 (А-27/77)
Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:
головуючого судді Овечкіна В.Е.,
суддів Чернова Є.В.,
Цвігун В.Л.,
розглянув касаційну скаргу
ТзОВ “Форта”, м. Дніпропетровськ
на постанову від 29.07.03 Дніпропетровського апеляційного
господарського суду
у справі № 17/23 (А-27/77) господарського суду
Дніпропетровської області
за позовом ТзОВ “Форта”, м. Дніпропетровськ
до ДПІ в Амур-Нижньодніпровському районі
м. Дніпропетровська
про визнання недійсним рішення
в судовому засіданні взяли участь представники:
- від позивача: Яковлев Ю.В., довір. від 29.02.04, Арзамасцев-
директор
- від відповідача: Тумасов Р.Г., Базікалов В.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від
11.06.2003 в позові відмовлено з тих підстав, що операції з
продажу спирту етилового підлягають оподаткуванню ПДВ в
загальному порядку (суддя Т. Стрелець).
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду
від 29.07.2003 року рішення суду від 11.06.2003 залишене без
змін з тих же підстав (колегія суддів А. Коршун, І Кузнецова, О.
Джихур).
ТОВ “Форта” в поданій касаційній скарзі просить прийняті у
справі рішення скасувати і позовні вимоги задовольнити, визнавши
рішення ДПІ від 22.02.2002 в частині нарахування недоїмки з ПДВ
у розмірі 6527 грн. 10 коп. та застосування штрафних санкцій в
розмірі 1730 грн. 64 коп. Скаржник вважає, що судами неправильно
застосовані норми матеріального права, оскільки згідно
п.п. 5.1.7 п. 5.1 ст. 5 Закону України від 03.04.1997 “Про
податок на додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, операції з продажу
лікарських засобів і виробів медичного призначення,
зареєстрованих в Україні у встановленому законом порядку, у тому
числі надання послуг по такому продажу аптечними установами,
звільнені від сплати податку на додану вартість.
Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет
надання їм попередніми судовими інстанціями належної юридичної
оцінки та повноти встановлення обставин, дотримання норм
процесуального права, згідно з вимогами ст. 111-5 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, колегія суддів
дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з
наступних підстав.
Відповідно ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, переглядаючи у касаційному порядку судові
рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних
обставин справи перевіряє застосування судами попередніх
інстанцій норм матеріального та процесуального права. Касаційна
інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними
обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові
господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про
достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів
над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Господарський суд має право визнати акт державного чи іншого
органу недійсним з підстав невідповідності його вимогам чинного
законодавства або визначений законом компетенції органу, який
видав цей акт. Обов’язковою умовою визнання акта недійсним є
також порушення у зв’язку з його прийняттям прав та охоронюваних
законом інтересів підприємства-позивача у справі.
Попередні судові інстанції встановили наступне.
Відповідно висновкам акту ДПІ № 000034 від 31.01.2002 ТОВ
"Форта” на протязі 9 місяців 2001 року реалізовувало спирт
етиловий 96% та 70% без нарахування ПДВ за ставкою 20%.
Відповідно Закону України “Про ставки акцизного збору і ввізного
мита на спирт етиловий та алкогольні напої” ( 178/96-ВР ) (178/96-ВР)
спирт
етиловий визнано підакцизним товаром, а операції з його продажу
підлягають оподаткуванню податком на додану вартість за ставкою
20%.
Оскаржуваним рішенням позивачу нараховано ПДВ у сумі 6527, 10
грн. та санкції у сумі 1730 грн.
Позивач здійснював роздрібну та оптову реалізацію лікарських
засобів, в тому числі й етилового спирту 96% та 70% саме як
лікарський засіб, що підтверджено реєстраційними посвідченнями
№№ Р.97/226/19, Р97/227/11 від 17.07.1997, № 04.00/01608 від
04.04.2000.
Згідно п.п. 5.1.7 п. 5.1 ст. 5 Закону України “Про податок на
додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
від 03.04.1997 (зі змінами та
доповненнями) суб’єкти господарювання звільняються від податку
на додану вартість з операцій по продажу лікарських засобів та
виробів медичного призначення, які зареєстровані в Україні у
встановленому законодавством порядку, в тому числі, при
реалізації лікарських засобів аптечними установами. Відповідно
до п. 5.6 ст. 5 цього Закону зазначене звільнення не поширюється
на підакцизні товари.
Спирт етиловий, що зареєстрований у встановленому порядку як
лікарський засіб і внесений до Державного реєстру лікарських
засобів України, не є підакцизним товаром.
Верховний Суд України на підставі різного застосування Вищим
господарським судом України положень Законів України “Про ставки
акцизного збору та спирт етиловий та алкогольні напої”, “Про
ПДВ” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, “Про лікарські засоби” ( 123/96-ВР ) (123/96-ВР)
переглянув постанову Вищого господарського суду України. В
постанові № 03/319 від 02.12.2003 Верховний Суд України
остаточно встановив, що відповідно ч. 1 ст. 3 Закону України
“Про лікарські засоби” ( 123/96-ВР ) (123/96-ВР)
державна політика у сфері
створення, виробництва, контролю якості та реалізації лікарських
засобів здійснюється, зокрема, шляхом встановлення податкових
пільг. Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України “Про ставки
акцизного збору і ввізного мита на спирт етиловий та алкогольні
напої” ( 178/96-ВР ) (178/96-ВР)
ставки акцизного збору встановлюються з
спирту етилового, що реалізується виробниками установам охорони
здоров’я виключно для вказаних в ній цілей, а саме: для
забезпечення лікувально-діагностичного процесу і виконання
лабораторних досліджень, а не з реалізації спирту етилового
медичного як лікарського засобу в роздрібній торгівлі через
аптечні установи.
Виходячи з наведеного, у даному випадку у відповідача були
відсутні правові підстави для нарахування ПДВ на спирт, які є
лікарським засобом.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 – 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційну скаргу ТОВ “Форта” задовольнити.
2. Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду
від 29.07.2003 та рішення господарського суду Дніпропетровської
області від 11.06.2003 у справі № 17/23 (А-27/77) скасувати.
3. Позовні вимоги задовольнити. Визнати рішення
№ 159-23-2-24226921-2887 від 22.22.2002 ДПІ у
Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська недійсним в
частині нарахування недоїмки з податку на додану вартість у
розмірі 6527 грн. 10 коп. та застосування штрафних санкцій з
податку на додану вартість у розмірі 1730 грн. 64 коп.
4. Стягнути з ДПІ у Амур-Нижньодніпровському районі
м. Дніпропетровська 170 грн. держмита та 118 грн. витрат за
інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
5. Доручити господарському суду Дніпропетровської області видати
наказ.