ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24.02.2004 Справа N 14/200
м. Київ
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого, судді Кузьменка М.В.,
суддів Васищака І.М., Палій В.М.
за участю представників сторін А.А.А. (дов. від 18.02.04), Б.Б.Б.
(дов. від 23.03.03), розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу закритого акціонерного товариства "XXX"
на рішення від 3 липня 2003 року господарського суду
Дніпропетровської області та постанову від 18 серпня 2003 року
Дніпропетровського апеляційного господарського суду
у справі № 14/200
за позовом закритого акціонерного товариства "XXX"
до відкритого акціонерного товариства "YYY"
про стягнення 108 949 грн.,
ВСТАНОВИВ:
Рішенням від 3 липня 2003 року господарського суду
Дніпропетровської області (суддя С. Панна), залишеним без змін
постановою від 18 серпня 2003 року Дніпропетровського апеляційного
господарського суду (судді Л. Білецька, О.Лисенко, Л.Чоха), в
позові відмовлено з мотивів припинення поруки, відсутністю у
відповідача грошового зобов'язання і доказів відмови кредитора від
виконання зобов'язання в натурі.
Закрите акціонерне товариство "XXX" вважає, що судові акти
підлягають скасуванню з огляду на порушення господарськими судами
приписів статей 161, 162, 216 та 231 Цивільного кодексу
Української РСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, а також статей 4-3 , 38, 43 і 77
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
і
просить ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.
Відкрите акціонерне товариство "YYY" проти доводів касаційної
скарги заперечує і в її задоволенні просить відмовити.
Розглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги,
заслухавши пояснення представників сторін та перевіривши
правильність застосування господарськими судами норм матеріального
і процесуального права у вирішенні даного спору, колегія суддів
знаходить за необхідне касаційну скаргу задовольнити з таких
підстав.
Як встановлено, місцевим і апеляційним господарськими судами,
сторони уклали угоду від 15 листопада 2001 року № 2201/01/КП
купівлі-продажу шин, виконання якої забезпечили порукою відповідно
до договору від 21 листопада № 2222/01/ПР, укладеного з
поручителем - товариством з обмеженою відповідальністю "QQQ" .
На виконання пункту 3.3 договору купівлі-продажу платіжним
дорученням від 15 листопада 2001 року № 890 позивач перерахував
відповідачу 331 500 грн., проте останній своїх зобов'язань щодо
передачі шин не виконав.
У зв'язку з невиконанням зобов'язання боржником кредитор стягнув з
поручителя 226 000 грн. і з вимогою про відшкодування решти суми -
105 500 грн. - звернувся до боржника.
Колегія суддів вважає, що звільняючи відповідача від
цивільно-правової відповідальності за невиконання зобов'язання,
місцевий і апеляційний господарський суд не дали належної оцінки
фактам часткового виконання поручителем зобов'язання за договором
поруки та направленню боржнику претензії від 14 березня 2003 року
№ 1-02-03 про стягнення збитків.
Відповідно до статті 192 Цивільного кодексу Української РСР
( 1540-06 ) (1540-06)
в разі невиконання зобов'язання боржник і поручитель
відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо інше не
встановлено договором поруки.
За договором поруки від 21 листопада 2001 року поручитель має
відповідати перед кредитором за виконання боржником умов договору
від 15 листопада 2001 року №2201/01/КП в сумі 331 500 грн., а
також за збитки та оплату неустойки (пункт 3.1 договору).
В силу вимог статті 175 Цивільного кодексу Української РСР
( 1540-06 ) (1540-06)
при солідарному обов'язку боржників кредитор вправі
вимагати виконання як від усіх боржників разом, так і від кожного
з них окремо, причому як повністю, так і в частині боргу.
Кредитор, який не одержав повного задоволення від одного з
солідарних боржників, має право вимагати недоодержане з решти
солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов'язаними
доти, поки зобов'язання не погашено повністю.
Згідно з статтею 214 Цивільного кодексу Української РСР
( 1540-06 ) (1540-06)
боржник, який прострочив виконання грошового
зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу
з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час
прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми,
якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що місцевий та
апеляційний господарські суди не надали належної оцінки змісту
заявлених позовних вимог і всім доказам в їх сукупності, що
призвело до неправильного застосування норм зобов'язального права,
а тому рішення і постанова у даній справі підлягають скасуванню, а
порушене право позивача - захисту.
Керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9 - 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу закритого акціонерного товариства "XXX"
задовольнити.
2. Рішення від 3 липня 2003 року господарського суду
Дніпропетровської області та постанову від 18 серпня 2003 року
Дніпропетровського апеляційного господарського суду у справі №
14/200 скасувати.
3. Позов задовольнити.
4. Стягнути з відкритого акціонерного товариства "YYY" на користь
закритого акціонерного товариства "XXX" 108 949 (сто вісім тисяч
дев'ятсот сорок дев'ять) грн. боргу, 2 620 (дві тисячі шістсот
двадцять) грн. в рахунок відшкодування витрат зі сплати державного
мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.
Доручити господарському суду Дніпропетровської області видати
наказ.
Головуючий, суддя М. В. Кузьменко
Суддя І. М. Васищак
Суддя В. М. Палій