ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24.02.2004 Справа N П 32/2121
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
розглянувши касаційну Дніпропетровського обласного
скаргу і додані до них відділення Фонду України соціального
матеріали захисту інвалідів
на постанову від 28.08.2003
Дніпропетровського апеляційного
господарського суду
у справі № П 32/2121
господарського суду Дніпропетровської області
за позовом СП ЗАТ “С”
до Дніпропетровського обласного
відділення Фонду України соціального
захисту інвалідів
про спонукання відізвати претензію
В С Т А Н О В И В:
СП ЗАТ “С” у червні 2003 року звернулося в господарський суд
Дніпропетровської області з позовом до Дніпропетровського
обласного відділення Фонду України соціального захисту інвалідів
про спонукання відізвати претензію від 18.04.2003 № 03-06/362
про сплату штрафних санкцій в розмірі 7592 грн., направлену на
адресу позивача, як документ, що містить відомості, які не
відповідають дійсності і які завдали шкоду діловій репутації
позивача.
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від
17.06.2003 у справі № П 32/2121 в прийнятті позовної заяви про
спонукання відповідача відізвати претензію про сплату штрафних
санкцій відмовлено на підставі п. 1 ст. 62 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
з тих підстав, що заявлена позивачем вимога не
відповідає способам захисту цивільних прав, передбачених ст. 6
Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
, вимоги про встановлення
факту невідповідності даних, викладених у претензії, не
призводять до поновлення порушених прав і не можуть бути
предметом спору та самостійно розглядатись в окремій справі,
спори даної категорії не підвідомчі господарським судам.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду
від 28.08.2003 у справі № П 32/2121 ухвалу господарського суду
Дніпропетровської області від 17.06.2003 скасовано, справу
передано на розгляд господарському суду Дніпропетровської
області. Постанову мотивовано тим,, що згідно з ст. 7 Цивільного
кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
позивачем обраний спосіб спростування
відомостей, які, як він вважає, не відповідають дійсності,
шляхом зобов’язання відповідача виконати певні дії, зокрема,
зобов’язати його відізвати претензію. Виходячи зі змісту
позовних вимог та учасників спору суд апеляційної інстанції
дійшов висновку, що даний спір підвідомчий господарським судам.
В своїй касаційній скарзі Дніпропетровське обласне відділення
фонду України соціального захисту інвалідів просить скасувати
постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду
від 28.08.2003 у справі № П 32/2121, а ухвалу господарського
суду Дніпропетровської області від 17.06.2003 залишити без змін.
Скаржник вважає, що постанова від 28.08.2003 прийнята з
порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та
процесуального права, зокрема, ст. 7 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
та
ст.ст. 1 та 12 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
. Скаржник посилається на
те, що відповідно до ст. 1 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
підприємства,
установи, організації... мають право звертатися до
господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю
господарських справ. Нормою права, що регулює підвідомчість
справ господарським судам, є ст. 12 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
де
не передбачена категорія справ про відзив документа, що
розповсюджує недостовірні відомості. Відповідної до ст. 21 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
сторонами у судовому процесі - позивачами і
відповідачами - можуть бути підприємства та організації,
зазначені у ст. 1 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
. Скаржник зауважує, що
згідно з ч. 4 п. 4 ст. 18 Закону України “Про судоустрій
України” ( 3018-14 ) (3018-14)
від 07.02.2003 № 3018-111 Верховний Суд
України забезпечує однакове застосування законів судами загаль
ної юрисдикції. Відповідно до ч. 4 п. 5 Постанови Пленуму
Верховного Суду України “Про застосування судами законодавства,
що регулює захист честі, гідності і ділової репутації громадян
та організацій” ( v0007700-90 ) (v0007700-90)
№ 7 від 28.09.90 (зі змінами та
доповненнями), у випадках поширення відомостей, що принижують
репутацію організації, остання, якщо вона є юридичною особою,
має право звернутися до суду з вимогами про їх спростування,
незалежно від того, якою особою (фізичною чи юридичною) поширено
ці відомості. Крім того відповідно до ч. 5 п. 6 вищезгаданої
Постанови у позовах про спростування відомостей, викладених у
характеристиках, довідках та інших документах, відповідачами
визнаються особи, які їх підписали, та підприємства, установи
організації, від імені яких видано документ. В касаційній скарзі
зазначено, що судом апеляційної інстанції правильно встановлено,
що претензію підписано керуючим відділенням Фонду, але не
вказано, з якої підстави посаду керуючого визнано юридичною
особою. Скаржник вважає, що судом апеляційної інстанції порушено
вимоги ст. 18 Закону № 3018 ( 3018-14 ) (3018-14)
, що стосується
забезпечення Верховним Судом України однакового застосування
законів судами України. На думку скаржника, посилання позивача
на те, що відмова у прийняті позовної заяви не відповідає
чинному законодавству та фактично створює перешкоди для
використання конституційного права на правосуддя, є помилковим,
оскільки у позивача є право на звернення з позовом до місцевого
суду загальної юрисдикції.
Заслухавши доповідача, вислухавши пояснення представника
відповідача, перевіривши правильність застосування
господарськими судами попередніх інстанцій норм процесуального
права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла
висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких
підстав.
Позивач звернувся до господарського суду з позовом до
відповідача – юридичної особи про зобов’язання відповідача
відізвати претензію від 18.04.2003 № 03-06/362 про сплату
штрафних санкцій в розмірі 7592 грн., направлену на адресу
позивача, як документ, що містить відомості, які не відповідають
дійсності і які завдали шкоду діловій репутації позивача.
Отже, позивач просить зобов’язати відповідача відізвати
претензію, яка, на його думку, містить відомості, що не
відповідають дійсності. Спір про зобов’язання вчинити певні дії
(в даному випадку про зобов’язання відізвати претензії) підлягає
розгляду господарськими судами лише за умови попереднього
вирішення питання про спростування поширених відомостей у
загальному суді або добровільно (у тому числі на вимогу
заявника) особою, яка поширила відомості. Докази такого
спростування поширених відомостей повинні бути додані до
відповідної позовної заяви, проте позивачем таких доказів не
додано до позовної заяви. Відповідно до ч. 4 п. 5 Постанови
Пленуму Верховного Суду України № 7 від 28.09.90 (з наступними
змінами) “Про застосування судами законодавства, що регулює
захист честі, гідності і ділової репутації громадян та
організацій” ( v0007700-90 ) (v0007700-90)
у випадку поширення відомостей, що
принижують репутацію організації, остання, якщо вона є юридичною
особою, має право звернутися до суду з вимогами про їх
спростування, незалежно від того, якою особою (фізичною чи
юридичною) поширено ці відомості (пункт 5 в редакції Постанови
Пленуму Верховного Суду України № 14 від 25.12.96).
Питання, чи може визнаватись поширенням відомостей пред’явлення
претензії у зв’язку з виконанням цивільних зобов’язань, підлягає
з’ясуванню при розгляді спору про спростування поширених
відомостей.
Зважаючи на викладене та виходячи з вимог п. 3 ст. 63 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, відповідно до якої суддя повертає позовну
заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо у позовній
заяві не вказано доказів, що підтверджують викладені в заяві
обставини, позовна заява СП ЗАТ “С” від 05.06.2003 № 329
підлягає поверненню.
За таких обставин, оскаржувана постанова Дніпропетровського
апеляційного господарського суду від 28.08.2003 та ухвала
господарського суду Дніпропетровської області від 17.06.2003 у
справі № П 32/2121 підлягають зміні.
Керуючись п. 3 ст. 63, ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-10,
111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
1.Касаційну скаргу Дніпропетровського обласного відділення Фонду
України соціального захисту інвалідів на постанову
Дніпропетровського апеляційного господарського суду від
28.08.2003 у справі № П 32/2121 господарського суду
Дніпропетровської області задовольнити частково.
2.Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду
від 28.08.2003 у справі № П 32/2121 скасувати, ухвалу
господарського суду Дніпропетровської області від 17.06.2003 у
справі № П 32/2121 змінити. Абзац перший ухвали господарського
суду Дніпропетровської області від 17.06.2003 у справі № П
32/2121 викласти у такій редакції: “Позовну заяву і додані до
неї документи повернути без розгляду”.
Виконання цієї постанови доручити господарського суду
Дніпропетровської області.