ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24.02.2004 Справа N 8/145
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Є.Борденюк - (головуючого),
М.Остапенка, В.Харченка,
розглянув у відкритому
судовому засіданні
касаційну скаргу ТОВ "Науково-виробничого підприємства "ХХХ"
на постанову від 19.11.2003
Запорізького апеляційного господарського суду
у справі № 8/145
за позовом ТОВ НВП "ХХХ"
до Державного підприємства "YYY" в особі
відокремленого підрозділу "ZZZ"
про стягнення 394980,00 грн.
в судове засідання прибули представники сторін:
позивача А.А.А. (дов. від 20.02.2004)
відповідача Б.Б.Б. (дов. від 25.09.2003)
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін та
перевіривши матеріали справи, Вищий господарський суд України
ВСТАНОВИВ:
Позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за
поставлену продукцію відповідно до договору від 28.02.95 за №
61/95, укладеного між ДП НВО "QQQ" завод "RRR" та відповідачем у
справі та додатковою угодою № 7 від 14.09.99 до договору.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 15.08.2003
(суддя І.Попова) у позові відмовлено.
Рішення суду мотивоване тим, що 28.02.95 ДП НВО "QQQ" завод "RRR"
та ВО "ZZZ" уклали договір № 61/95, за умовами якого ДП НВО "QQQ"
зобов'язалося поставити ВП "ZZZ" продукцію згідно з специфікацією
строк дії договору визначений сторонами до 31.12.95.
25.02.97 АТ "GGG" та ВП "ZZZ" укладають додаткову угоду № 2 до
договору № 61/95, якою сторони змінили вартість робіт, строк дії
договору визначили датою 30.09.97, а 03.09.98 уклали додаткову
угоду №3, яка визначила строк дії договору до 30.03.99.
У квітні 1999р. права та обов'язки за договором № 61/95 були
передані від ЗАТ НВП "SSS" до НВП "KKK" додатковою угодою № 500
договору № 61/95.
Додатковою угодою № 6 від 02.07.99 права та обов'язки за договором
№61/95 передані від НВП "KKK" до ТОВ НВП "XXX".
Оцінюючи подані докази суд дійшов висновку, що договір № 61/95 від
28.02.95 не породив для сторін у справі прав та обов'язків,
оскільки відсутні докази того, що ТОВ НВП "XXX" є правонаступником
ДП НВО "QQQ" завод "RRR". Додаткові угоди № 2 від 25.02.97, № 5
від квітня 1999р. та № 6 від 02.07.99 не можуть бути розцінені
судом як додаткові угоди до договору № 61/95 від 28.02.95,
оскільки відсутні докази, що замінені за зобов'язаннями відповідно
до додаткових угод сторони ЗАТ НВП "SSS", НВП "KKK", НВП "XXX" є
правонаступниками первісної сторони за договором - ДП НВО "QQQ"
завод "RRR". Крім того, чинне законодавство передбачає уступку
вимог кредитором іншій особі та перевід боржником свого боргу на
іншу особу. Уступка або перевід зобов'язання чинним законодавством
не передбачено.
Якщо права та обов'язки сторін у справі, пов'язані з поставкою та
отриманням продукції за актом приймання-передачі від 14.09.99
виникли з інших підстав, аніж з договору № 61/95, то такий спір
може бути предметом окремого розгляду.
Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від
19.11.2003 (колегія суддів: О.Яценко, Н.Коробка, Л.Кагітіна)
рішення у справі залишене без зміни, однак мотиви є іншими.
Так, господарський суд апеляційної інстанції погодився з висновком
суду першої інстанції про те, що уступка або перевід зобов'язань
чинним законодавством не передбачені, а тому зміна сторони за
договором за відсутності правонаступництва є неможливою.
Однак, суд апеляційної інстанції погодився з доводами, викладеними
в апеляційній скарзі про те, що додаткова угода № 7 від 22.04.99 є
самостійною угодою з усіма її ознаками. Строк дії договору за
додатковою угодою № 7 визначений датою 31.12.99, однак не
узгоджений термін оплати, а тому перебіг строку позовної давності
починається з 01.01.2000. Позов заявлений поза межами строку
позовної давності, що є підставою для відмови.
Звертаючись до суду з касаційною скаргою, позивач посилається на
неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм права.
Так, відповідно до ст.165 Цивільного кодексу ( 1540-06 ) (1540-06)
перебіг
строку позовної давності при невизначеності строку виконання,
починається з дня пред'явлення вимоги кредитором або після сплину
семи днів. Вимога про оплату виставлена відповідачу 13.02.2003, а
тому 21.02.2003 є датою виникнення у позивача права на позов.
Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин
справи та їх повноту, Вищий господарський суд України дійшов
висновку, що касаційна скарга підлягає до задоволення частково,
виходячи з такого.
Відповідно до ст.71 Цивільного кодексу України ( 1540-06 ) (1540-06)
позовна
давність - це строк для захисту права за позовом особи, право якої
порушене. Сплив строку позовної давності не припиняє зобов'язання,
однак особа, право якої порушене, втрачає право захисту за
позовом. Перебіг строку позовної давності починається з дня
виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли
особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого
права (ст.76 ЦК України ( 1540-06 ) (1540-06)
). Зважаючи на те, що сторонами
не узгоджений термін оплати поставленої продукції, право на оплату
виникає з моменту поставки продукції. А тому висновок суду
апеляційної інстанції про те, що позов заявлений поза межами
строку позовної давності, є обґрунтованим. Витребування виконання
зобов'язання, передбачене ст. 165 Цивільного кодексу України
( 1540-06 ) (1540-06)
, також обмежене строками позовної давності.
Однак, відповідно до ч. 2 ст. 80 Цивільного кодексу України
( 1540-06 ) (1540-06)
, якщо суд визнає поважною причину пропуску строку
позовної давності, порушене право підлягає захистові. Тобто,
вирішення спору за позовом, поданим поза межами строку позовної
давності, передбачає обов'язок суду оцінити причини пропуску
строку. Так як судом апеляційної інстанції причини пропуску
позивачем строку позовної давності оціненими не були, судові
рішення у справі підлягають до скасування, з направленням справи
на новий розгляд.
Крім того, господарський суд першої інстанції дійшов висновку, з
яким погодився суд апеляційної інстанції про те, що додатковими
угодами до договору неможлива заміна зобов'язаної сторони (за
виключенням правонаступництва). Такий висновок обґрунтовується
тим, що чинне цивільне законодавство не містить правової норми про
заміну зобов'язаної сторони. Висновок судів з цього питання є
помилковим.
Відповідно до ст.48 Цивільного кодексу України ( 1540-06 ) (1540-06)
недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону. Зважаючи на
те, що угода передбачає вільне волевиявлення сторін, то цивільні
правовідносини будуються за принципом: дозволено те, що не
заборонено законом. Чинне цивільне законодавство не містить
заборони зміни сторони за зобов'язанням за угодою сторін. Заміна
зобов'язаних сторін відбулася шляхом підписання трьохсторонніх
угод, тобто за вільним волевиявленням учасників правовідносин.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 - 111-12 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю
науково-виробничого підприємства "XXX" задовольнити частково.
Рішення від 15.08.2003 господарського суду Запорізької області,
постанову від 19.11.2003 Запорізького апеляційного господарського
суду у справі № 8/145 скасувати.
Справу передати до господарського суду Запорізької області на
новий розгляд.
Головуючий Є.Борденюк
Судді М.Остапенко
В.Харченко