ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24.02.2004 року Справа N 7/79-27
м. Київ
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
розглянувши касаційну скаргу дочірньої компанії “Т” НАК “НГ” в
особі філії Управління магістральних газопроводів “Л”
на постанову Львівського апеляційного господарського суду від
15.09.-06.10.2003р.
у справі № 7/79-27
за позовом ДК “Т” НАК “НГ” в особі філії УМГ “Л”
до відкритого акціонерного товариства по газопостачанню і
газифікації “В”
про стягнення 63136431,64 грн. основного боргу, 7823194,31 грн.
збитків, завданих інфляцією, 2524993,0 грн. – 3% річних,
24.02.2004 року до Вищого господарського суду України від
Генеральної прокуратури України надійшов лист від 24.02.2004р.
№ 07/3/2-18940-03, в якому вона клопоче про розгляд касаційної
скарги ДК “Т” НАК “НГ” в особі філії УМГ “Л” на постанову
Львівського апеляційного господарського суду від
15.09.-06.10.2003р. у даній справі без участі представника
Генеральної прокуратури України.
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Волинської області від 14.03.2002
р. Зокрема, скаржник вказує на те, що оскаржувана постанова суду
апеляційної інстанції прийнята у незаконному складі суду.
Крім того, скаржник стверджує, що висновок суду апеляційної
інстанції про те, що акти звірки розрахунків не можуть вважатись
належним доказом обов’язку відповідача по сплаті газу, порушує
ст. 34 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, а також ряд нормативних актів
щодо ведення бухгалтерського обліку, а саме: наказ Міністерства
економіки України, Міністерства фінансів України і державного
комітету статистики України № 148/234/383 ( z0714-98 ) (z0714-98)
від
10.11.1998 р., Інструкцію про застосування плану рахунків
бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і
господарських операцій підприємств та організацій”, затверджену
наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999р. за № 291
та зареєстровану в Міністерстві юстиції України 21.12.1999р. за
№ 893/4186. Одночасно скаржник посилається на абзац 6 Листа
Міністерства фінансів України № 31053-2-4/4390 від 03.12.2001р.,
відповідно до якого акт звірки розрахунків може служити
підставою перерахування коштів.
Скаржник у своїй скарзі також посилається на те, що суд
апеляційної інстанції порушив ст. 58 Конституції України
( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
, яка визначає, що нормативно-правові акти не
мають зворотної дії в часі. Проте, суд застосував до
правовідносин між сторонами, які мали місце у 1996-1997 рр.,
нормативні акти, прийняті у 1998р.
Порушення судом ст. 469 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
скаржник вбачає в
тому, що вартість природного газу та тарифів на його
транспортування у 1996-1997 рр. встановлювалась у нормативному
порядку і не могла бути предметом домовленості сторін.
Скаржник також посилається на порушення судом ст. 76 ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
, оскільки зобов’язання по оплаті газу, поставленого у
1996-1997рр., було закріплено у договорі від 01.10.1997 р.
№ 01-ОВ/98-ВН і лише з моменту його припинення (31.12.1998р.),
позивав дізнався про порушення свого права. Тому на момент
подачі позову (листопад 2000р.) строк позовної давності не
закінчився.
Скаржник вважає, що суд помилково зазначив, що перебіг строку
позовної давності розпочався з дати закінчення розрахунку за
договорами № 01-ОП/97-ВН від 03.02.1997 та № 01-ВН/97-ВН від
03.02.1997р., оскільки ці дати не можуть бути застосовані, бо
вказані договори є неукладеними.
У своїй касаційній скарзі скаржник посилається і на інші
обставини, за якими, на його думку, оскаржувана постанова
підлягає скасуванню.
Відповідач надіслав до Вищого господарського суду України відзив
на касаційну скаргу, в якому зазначає, що оскаржувана постанова
є законною, відповідає нормам матеріального та процесуального
права.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи у
касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних
обставин справи застосування норм матеріального та
процесуального права при ухваленні оскаржуваного судового акта,
знаходить касаційну скаргу такою, що підлягає задоволенню
частково з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та на що посилається скаржник,
до складу колегії суддів, що розглядали справу 06.10.2003р.,
входила суддя Д-д Л.Л. Разом з тим, суддя Д-д Л.Л. в якості
головуючого судді вже брала участь у вирішенні цього ж спору під
час першого розгляду (Справа N 7/286/30/1/78/02/84-34/10)
Львівським апеляційним господарським судом, постанову якого від
20.06.2002р. (а.с.263 т.1) було скасовано постановою Вищого
господарського суду України від 24.04.2003 (а.с.404 т.1).
Отже, згідно приписів ст. 20 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, суддя Д-д
Л.Л., не могла брати участь в новому розгляді справи, оскільки
постанова, прийнята за її участю, була скасована. Відповідно до
вимог ч. 2 ст. 20 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
суддя Д-д Л.Л. повинна
була заявити самовідвід, чого зроблено не було.
В силу приписів п. 3 ст. 111-9 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, якщо суд
припустився порушень, передбачених ч. 2 ст. 111-10 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, а саме, розглянув справу у незаконному складі
колегії суддів, рішення місцевого або постанова апеляційного
господарського суду підлягають скасуванню з передачею справи на
новий розгляд в іншому складі суддів.
З метою дотримання судової процедури розгляду апеляційної скарги
ДК “Т” НАК “НГ” в особі філії УМГ “Л” (а.с.5 т.2) та не
порушення основних засад судочинства, встановлених статтею 129
Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
, щодо забезпечення стороні
права на апеляційне оскарження рішення суду, колегія суддів
вважає, що оскаржувана постанова апеляційної інстанції у даній
справі підлягає скасуванню, а справа скеруванню до Львівського
апеляційного господарського суду для здійснення нового
апеляційного провадження.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 – 111-11, Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, колегія суддів
ПОСТАНОВИЛА:
1. Касаційну скаргу дочірньої компанії “Т” НАК “НГ” в особі
філії Управління магістральних газопроводів “Л” задовольнити
частково.
2. Постанову Львівського апеляційного господарського суду від
15.09.-06.10.2003р. у справі № 7/79-27 скасувати, а справу
передати на новий розгляд до Львівського апеляційного
господарського суду в іншому складі суду.