ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24.02.2004 Справа N 4/1394-17/177
Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:
Головуючого судді
суддів
розглянувши касаційну скаргу Дочірньої компанії “Г” НАК “НГ” на
постанову Львівського апеляційного господарського суду від
13.10.2003р.
у справі № 4/1394-17/177 господарського суду Львівської області
за позовом Дочірньої компанії “Г” НАК “НГ”
до відповідача Відкритого акціонерного товариства по
газопостачанню та газифікації “Л”
про стягнення 127 948 383,62грн.
за участю представників:
ДК “Г” НАК “НГ”
ВАТ “Л”
В судовому засіданні з 10.02 по 24.02.2004р. оголошувалась
перерва.
в с т а н о в и л а :
Дочірня компанія “Г” НАК “НГ” звернулася до господарського суду
Львівської області з позовом та просила суд стягнути з
відповідача – Відкритого акціонерного товариства по
газопостачанню та газифікації “Л” 127 948 383,62грн.
заборгованості за договором № 10/16-16 від 18.01.2000р., у т.ч.
110 592 449,63грн. основної заборгованості з урахуванням індексу
інфляції за поставлений у березні-грудні 2000р. природний газ, 1
662 706,42грн. в рахунок трьох процентів річних, 8004245,45грн.
пені При цьому, позивач просить суд визнати поважними причини
пропуску строку позовної давності за вимогами щодо сплати
заборгованості за природний газ, поставлений у березні 2000р.
(а.с.4-9).
Відповідач у справі – ВАТ “Л” у відзиві на позов заявлені вимоги
відхилив, вказуючи на те, що розрахунки за природний газ,
поставлений для потреб населення, повинні здійснюватись у
відповідності з алгоритмом розподілу коштів, що надходять на
розподільні рахунки газозбутових підприємств НАК “НГ” за
поставлений природний газ. При цьому, відповідач вважає, що не
повинен нести відповідальність у випадку недостатності коштів,
що поступають з розподільного рахунку для оплати вартості
природного газу, який був поставлений для потреб населення
(а.с.56-57).
Рішенням господарського суду Львівської області від 07.08.2003р.
у задоволенні позову відмовлено (а.с.122-123).
Прийняте судом рішення мотивовано тим, що розрахунки за
природний газ, що поставляється населенню, здійснюються у
відповідності з алгоритмом розподілу грошових коштів. Відповідач
не є розпорядником коштів, що надходять на розподільний рахунок,
у зв’язку з чим позбавлений можливості самостійно перераховувати
грошові кошти ні постачальникам газу, ні газотранспортним
організаціям.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від
13.10.2003р. рішення господарського суду Львівської області від
07.08.2003р. залишено без змін (а.с.140-142).
Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими актами, ДК “Г”
НАК “НГ” звернулася до Вищого господарського суду України з
касаційною скаргою та просить їх скасувати, а заявлений позов
задовольнити.
Скаржник вважає, що при прийнятті оскаржуваних судових актів
порушені та неправильно застосовані норми матеріального права, а
саме суди:
- в порушення вимог ст.ст. 161,162 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
,
дійшли висновку щодо звільнення відповідача від виконання взятих
на себе зобов’язань за договором;
- невірно застосували постанову НКРЕ від 12.07.2000р. № 759,
оскільки остання не містить норм, які б встановлювали порядок
розрахунків між сторонами за поставлений природний газ, а лише
визначає порядок проходження грошових коштів.
Відповідач у справі – ВАТ “Л” у відзиві на касаційну скаргу,
вважаючи її доводи безпідставними, просить прийняті у справі
судові акти залишити без змін.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи у
касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних
обставин справи застосування норм матеріального і процесуального
права при винесенні оспорюваних судових актів, знаходить
касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з наступних
підстав.
Згідно ст. 4 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
(в чинній на момент виникнення
зобов’язань редакції), цивільні права і обов'язки виникають з
підстав, передбачених законодавством, а також з дій громадян і
організацій, які хоч і не передбачені законом, але в силу
загальних начал і змісту цивільного законодавства породжують
цивільні права і обов'язки. Відповідно до цього цивільні права і
обов'язки виникають, зокрема, з угод, передбачених законом, а
також з угод, хоч і не передбачених законом, але таких, які йому
не суперечать.
Відповідно до ст. 151 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, договір
(багатостороння угода) є однією з підстав виникнення
зобов’язань.
Як встановлено судами першої та апеляційної інстанції,
18.01.2000р. між ДК “Торговий дім “Г”, правонаступником якої є
позивач у справі – ДК “Г” НАК “НГ”, та відповідачем – ВАТ Л”
укладено договір № 10/16-16.
За умовами договору ДК “Торговий дім “Г” брала на себе
зобов’язання передати відповідачу для потреб населення у 2000р.
природний газ в об’ємі, встановленому договором; відповідач в
свою чергу зобов’язувався прийняти та оплатити його. При цьому,
відповідно до п. 5.1 договору, з урахуванням протоколу
узгодження розбіжностей, кошти, що надходять на рахунок покупця,
на підставі його платіжних доручень того самого дня
перераховуються уповноваженим банком в частині вартості газу на
консолідований розподільний рахунок постачальника (згідно з
наказом НАК “НГ” від 19.01.2000р. № 14); остаточний розрахунок
за спожитий газ здійснюється до 10 числа наступного за звітним
місяцем.
Приймаючи рішення у даній справі щодо відмови у задоволенні
заявлених вимог, суд першої інстанції, та, переглядаючи прийняте
рішення в апеляційному порядку, суд апеляційної інстанції,
виходили з того, що даний договір в частині встановлення строків
остаточного розрахунку за спожитий газ не відповідає вимогам
законодавства, у зв’язку з чим є недійсним.
Такий висновок судів є правильним, з урахуванням наступного.
В силу ст. 48 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, недійсною є, зокрема, та
угода, що не відповідає вимогам закону. При цьому, відповідно до
ст. 60 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, недійсні частини угоди не тягнуть за
собою недійсності інших її частин, оскільки можна припустити, що
угода була б укладена і без включення недійсної її частини.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України і
Національного банку України від 13.11.98р. № 1785 “Про
вдосконалення розрахунків за спожитий природний газ”
( 1785-98-п ) (1785-98-п)
, на яку посилаються суди, з метою вдосконалення
розрахунків за спожитий природний газ постановлено відкрити в
уповноважених банках розподільні рахунки газозбутовим і
газотранспортним підприємствам НАК “НГ” та консолідований
розподільний рахунок ДК “Торговий дім “Г” НАК “НГ” для
зарахування коштів, що надходять за використаний природний газ
від усіх категорій споживачів, та здійснення розрахунків за
поставку та транспортування природного газу.
Відповідний розподільний рахунок, як встановлено судами,
відкрито і ВАТ “Л”.
В силу норм зазначеної постанови, кошти, що надійшли протягом
операційного дня від споживачів природного газу, установи банків
зараховують на розподільні рахунки газозбутових і
газотранспортних підприємств постачальників природного газу. Ці
кошти установи банків розподіляють згідно з алгоритмом розподілу
коштів з розподільних рахунків газозбутових і газотранспортних
підприємств та перераховують на консолідований розподільний
рахунок.
Алгоритм розподілу коштів, що надходять на розподільні рахунки
газозбутових підприємств НАК “НГ” за поставлений природний газ
затверджено постановою НКРЕ від 12.07.2000р. № 759.
Встановлений алгоритм визначає послідовність дій при надходженні
коштів на розподільні рахунки за поставлений природний газ і
змінює порядок здійснення остаточного розрахунку за спожитий
природний газ, встановлений договором № 10/16-16 від
18.01.2000р.
Так, з урахуванням визначеного порядку розподілу коштів, який
встановлений зазначеними нормативними актами, відповідач не має
можливості здійснювати розрахунок за поставлений природний газ в
іншому порядку та строки, у тому числі встановлені договором, і
не розпоряджається коштами, що надходять на розподільчий
рахунок.
Як встановлено судами при вирішенні спору у даній справі та
перегляді прийнятого рішення в апеляційному порядку, загальна
сума надходжень на розподільний рахунок ВАТ “Л” становить
400574766,24, при цьому, із них уповноваженим банком, відповідно
до встановленого алгоритму, перераховано позивачу –
182058380,02грн.
Таким чином, суди правомірно дійшли висновку про
необґрунтованість заявлених вимог. При цьому, у разі
недотримання нормативів розподілу коштів, що надходять на
розподільний рахунок, уповноваженим банком та неповного
надходження у зв’язку з цим коштів, розмір яких обраховано у
відповідності з встановленим нормативом, відповідач не
позбавлений права звернутись з позовом та вимагати відшкодування
заподіяних збитків.
За таких обставин, постанова Львівського апеляційного
господарського суду від 13.10.2003р. та рішення господарського
суду Львівської області від 07.08.2003р. відповідають нормам
матеріального та процесуального права, у зв’язку з чим підстав
для її скасування колегія суддів не вбачає.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9-
111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, колегія суддів
П О С Т А Н О В И Л А :
постанову Львівського апеляційного господарського суду від
13.10.2003р. та рішення господарського суду Львівської області
від 07.08.2003р. у справі № 4/1394-17/177 залишити без змін, а
касаційну скаргу Дочірньої компанії “Г” НАК “НГ” – без
задоволення.