ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

                        П О С Т А Н О В А

                         ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.02.2004                               Справа N 2-9/12200-2002

    Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого                  В. Овечкіна

суддів:                      Є.Чернова

                             В. Цвігун

за участю представників:

позивача – не з’явився

відповідача-1 – не з’явився

відповідача-2 – Шиллер О.М.

розглянув касаційну скаргу   ДПІ у м. Керчі

на постанову                 Севастопольського апеляційного

                             господарського суду

у справі                     № 2-9/12200-2002

за позовом                   Керченського транспортного

                             прокурора в інтересах держави в

                             особі ДПІ у м. Керчі

до                           ВО “Керчрибпром”, ТОВ “Лата

про   визнання недійсним договору купівлі-продажу

                       В С Т А Н О В И В:

Рішенням  господарського суду АР Крим від 19.11.2002  (суддя  Н.

Петухова) ДПІ у м. Керчі відмовлено у задоволенні позовних вимог

щодо визнання недійсним спірного договору купівлі-продажу.

Постановою  Севастопольського апеляційного  господарського  суду

від 15.01.2003 (судді В. Плут, О. Щепанська, Л. Заплава) рішення

суду залишено без зміни з посиланням на п. 8.6.12 Закону України

“Про  порядок  погашення  зобов’язань платників  податків  перед

бюджетами  та  державними цільовими фондами” з  урахуванням  тих

обставин,  що  предметом  договору  купівлі-продажу  є   товарні

запаси.

ДПІ  у  м.  Керчі  просить постанову апеляційного господарського

суду  та  рішення суду по цій справі скасувати,  позовні  вимоги

задовольнити, так як реалізовані товари є основними фондами,  що

потребує   узгодження  з  ДПІ,  судом  неправильно   застосовано

п.  п.  8.6.1  ст. 8 Закону України “Про порядок  погашення....”

( 2181-14 ) (2181-14)
        .

Вищий  господарський суд України у відкритому судовому засіданні

дослідив  матеріали  справи та вважає, що  касаційна  скарга  не

підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно  до  ст.  355  Господарського процесуального  кодексу

України  ( 1798-12 ) (1798-12)
         факти, встановлені рішенням господарського

суду  під  час однієї справи, не доводяться знову при  вирішенні

інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Зокрема,  у справі № 2-7/4528-2002, яка розглянута господарським

судом  АР Крим (рішення суду набуло чинності), встановлено  факт

згідно   якого  відповідач  реалізовував  товарні  запаси,   які

використовуються у виробничому циклі.

10.06.2002  по  цій  справі винесена постанова Севастопольського

апеляційного  господарського суду,  рішення  суду  залишено  без

змін.  Встановлено,  що згода державного  органу  на  відчуження

цього майна не потрібна.

В  силу  ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України

( 1798-12 ) (1798-12)
         касаційна інстанція не має права встановлювати інші

обставини справи, ніж ті, які були встановлені судами попередніх

судових інстанцій.

Відповідно до ст. ст. 111-5, 111-7 Господарського процесуального

кодексу  України  ( 1798-12  ) (1798-12)
          касаційна  інстанція  перевіряє

дотримання  норм матеріального та процесуального права  відносно

вже встановлених обставин справи.

Таким  чином, касаційний суд не вбачає порушення п. 8.6.1 ст.  8

Закону  України “Про порядок погашення заборгованості  платників

податків”.

Касаційна інстанція додатково звертає увагу на необгрунтованість

позовних вимог, оскільки позивач посилається на порушення ст. 48

ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
        .

Касаційна  інстанція  відновлює  строк  для  подання  касаційної

скарги виходячи із змісту постанови Верховного Суду України.

Приймаючи  до  уваги викладене, керуючись ст.ст.  111-5,  111-7,

111-8,   111-9,  111-11  Господарського  процесуального  кодексу

України ( 1798-12 ) (1798-12)
        , Вищий господарський суд України

                      П О С Т А Н О В И В:

1. Відновити строк для подання касаційної скарги.

2.  Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду

у  справі № 2-9/12200-2003 від 15.01.2003 та рішення суду по цій

справі від 19.11.2002 залишити без зміни, а касаційну скаргу без

задоволення.