Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі: головуючого - Кривенка В. В., суддів Гусака М. Б., Маринченка В. Л., Панталієнка П. В., Самсіна І. Л., Терлецького О. О., Тітова Ю. Г., розглянувши за винятковими обставинами у відкритому судовому засіданні за скаргою ОСОБА_1 справу за його позовом до голови ради суддів Апеляційного та місцевих судів Автономної Республіки Крим Афендікова Сергія Миколайовича про визнання протиправною бездіяльності і зобов'язання вчинити певні дії, встановила:

У липні 2006 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до голови ради суддів Апеляційного та місцевих судів Автономної Республіки Крим Афендікова С. М., у якому просив суд визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо розгляду його скарг від 14, 18, 25 травня 2006 року на дії суддів Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим і голови цього суду Руденка В. В. У заяві зазначав, що відповідач надіслав йому відповідь не на всі подані скарги і при цьому її зміст свідчить про неналежну перевірку наведених у скаргах відомостей. ОСОБА_1 також просив зобов'язати відповідача вчинити передбачені законодавством дії з перевірки скарг та ініціювати дисциплінарну відповідальність судді Руденка В. В. за кожний випадок порушення ним закону.

Ухвалою Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 2 серпня 2006 року, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 20 листопада 2006 року, відмовлено у відкритті провадження за цим позовом.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 17 лютого 2009 року касаційну скаргу ОСОБА_1 залишив без задоволення, а судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Відмовляючи у відкритті провадження в адміністративній справі на підставі пункту 1 частини 1 статті 109 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), суд першої інстанції, з яким погодилися суди апеляційної і касаційної інстанцій, виходив з того, що відповідач, який очолює орган суддівського самоврядування, не є суб'єктом владних повноважень, а вирішуваний спір - публічно-правовим.

У скарзі про перегляд за винятковими обставинами ухвали касаційного суду ОСОБА_1 просить скасувати всі судові рішення у справі у зв'язку з неоднаковим порівняно з іншими справами та неправильним застосуванням у ній судом касаційної інстанції одних і тих самих норм права - статей 2, 3 КАС, - і направити цю справу до суду першої інстанції для вирішення питання про прийняття позовної заяви.

На підтвердження неоднакового застосування судом касаційної інстанції зазначених норм права скаржник послався на ухвалу Вищого адміністративного суду України від 6 лютого 2008 року, у якій зазначено, що аналогічний спір є публічно-правовим, оскільки його предмет становлять рішення, дії чи бездіяльність відповідача не у сфері внутрішньої діяльності судів, а при розгляді звернень, які регулюються Законом України від 2 жовтня 1996 року N 393/96-ВР "Про звернення громадян".

Перевіривши за матеріалами справи наведені у скарзі доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Питання щодо підсудності адміністративним судам справ за позовами громадян до органів суддівського самоврядування та осіб, які очолюють ці органи, вже було предметом дослідження у Верховному Суді України. Судова палата в адміністративних справах Верховного Суду України висловила правову позицію щодо зазначеної проблеми у постанові від 4 листопада 2008 року, ухваленій у справі N 21-901во08.

Верховний Суд України зазначив у постанові, що бездіяльність органів суддівського самоврядування та їх уповноважених осіб щодо розгляду повідомлень, пропозицій і заяв громадян, які містять відомості про наявність у діянні судді ознак дисциплінарного проступку або порушення ним присяги, може бути предметом адміністративного позову. Однак, не будучи суб'єктами дисциплінарного провадження щодо суддів, ці громадяни не мають права оскаржувати рішення органів суддівського самоврядування та їх уповноважених осіб ухвалених за такими зверненнями. Правових підстав для зміни вказаної правової позиції колегія суддів Судової палати не знаходить.

Водночас, виконуючи покладений частиною 1 статті 47 Закону України від 7 лютого 2002 року "Про судоустрій України" обов'язок Верховного Суду України щодо забезпечення однакового застосування законодавства усіма судами загальної юрисдикції колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України перевірила законність оскаржених ухвал у повному обсязі.

Як убачається з позовної заяви, викладаючи у ній вимоги про оскарження бездіяльності уповноваженої особи органу суддівського самоврядування щодо розгляду поданих позивачем звернень, та оскаржуючи прийняте за його ж зверненням рішення про відмову в ініціюванні питання щодо дисциплінарної відповідальності судді, позивач вказував на наявність ухвали Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 6 липня 2006 року, яка не набрала законної сили, в іншій справі за його позовом до того ж відповідача про той самий предмет і з тих самих підстав.

Залишивши поза увагою ці доводи позовної заяви суд першої інстанції відмовив у відкритті провадження, хоча повинен був, у відповідності з вимогами пункту 5 частини 3 статті 108 КАС, повернути її позивачеві.

Перевіркою встановлено, що зазначена справа за позовом ОСОБА_1 до того ж відповідача про той самий предмет і з тих самих підстав до цих пір перебуває у провадженні адміністративного суду. За повідомленням Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 15 червня 2009 року ухвалою цього суду від 3 червня 2009 року скасовано ухвалу Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 19 квітня 2009 року про закриття провадження у справі і справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Відповідно до положень пункту 3 частини 1 статті 155 КАС суд своєю ухвалою залишає позовну заяву без розгляду, якщо у провадженні цього або іншого адміністративного суду є адміністративна справа про спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Виходячи з наведеного колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України приходить до висновку про необхідність скасування всіх постановлених у справі судових ухвал і про залишення позовної заяви без розгляду.

Керуючись статтями 241 - 243 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України постановила:

Скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Вищого адміністративного суду України від 17 лютого 2009 року, ухвалу Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 20 листопада 2006 року та ухвалу Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 2 серпня 2006 року скасувати, позовну заяву залишити без розгляду.

Постанова є остаточною і не може бути оскаржена, крім випадку, передбаченого пунктом 2 частини 1 статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.