Позивач, Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Київгаз" про стягнення інфляційних втрат у розмірі 123 294,57 грн., 3% річних у розмірі 47 479,68 грн., пені - 181 220,65 грн..

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.01.2013р. було порушено провадження у справі № 910/1580/13 та розгляд справи призначено на 25.02.2013р.

25.02.2013 року представником відповідача подано письмові пояснення по справі, відповідно до яких просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог, розрахунок витрат від інфляції та клопотання про застосування строку позовної давності, відповідно до якого відповідач просить відмовити ПАТ "НАК "Нафтогаз України" в стягненні з ПАТ "Київгаз пеню, нараховану за зобов'язаннями грудня 2011 року.

25.02.2013 року по справі оголошено перерв до 11.03.2013 року.

11.03.2013 року представником відповідача подано до відділу діловодства суду додаткові пояснення по справі.

11.03.2013 року по справі оголошено перерву до 29.03.2013 року.

29.03.2013 року представником відповідача подано до відділу діловодства суду пояснення по справі та розрахунок розміру позовних вимог з поясненнями.

Представник позивача в судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримав та наполягав на задоволенні в повному обсязі, заперечував проти розрахунку розміру позовних вимог та клопотання про застосування строку позовної давності.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог з підстав наведених у поясненнях на позовну заяву.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Судом у відповідності з вимогами статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

В судовому засіданні 29.03.2013 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, Господарський суд міста Києва

30 вересня 2011 року між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз" та Публічним акціонерним товариством "Київгаз" було укладено Договір № 14/2623/11 купівлі-продажу природного газу.

Відповідно до п.п. 1.1, 1.2 Договору, продавець зобов'язується передати у власність покупцю у ІV кварталі 2011 року та у 2012 році природний газ, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити газ на умовах договору. Газ, що продається за договором, використовується покупцем виключно для подальшої реалізації населенню.

Згідно п. 2.1 Договору продавець передає покупцеві з 01 жовтня 2011 року по 31 грудня 2012 року газ в обсязі до 413 485,0 тис. куб.м., у тому числі по місяцях кварталів.

Пунктом 6.1 Договору передбачено, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 10-го числа місяця наступного за місяцем поставки газу з поточних рахунків покупця.

Відповідно до п.п. 7.1.,7.2 Договору за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність згідно з договором і чинним законодавством України. У разі невиконання покупцем умов п. 6.1 договору покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу.

До Договору № 14/2623/11 купівлі-продажу природного газу від 30.09.2011 року укладено Додаткову угоду № 1 від 30.09.2011 року, відповідно до якої сторонами погоджено ціну природного газу.

На виконання п. 2.1 Договору позивач в жовтні - грудні 2011 роу та січні-лютому 2012 року поставив, а відповідач прийняв природний газ обсягом 130 952,989 тис.куб.метрів на загальну суму 79 726 624,27 грн., що підтверджується актом приймання-передачі природного газу від 30.11.2011 року, від 21.12.2011 року, від 31.12.2011 року, від 29.02.2012 року.

Заборгованість відповідача за основним зобов'язанням по договору № 14/2623/11 купівлі-продажу природного газу від 30.09.2011 року відсутня.

Відповідно до даних, відображених у довідці про операції по підприємству "ПАТ "Київгаз" з 01.01.2011 року по 30.11.2012 року, реєстру прийнятих платежів на користь ПАТ "НАК "Нафтогаз України" від ПАТ "Київгаз" за період з 31.01.2011 по 20.12.2012 року та виписок по особовому рахунку ПАТ "НАК "Нафтогаз України", відповідач невчасно виконував умови Договору щодо оплати отриманого природного.

Оскільки, відповідач невчасно виконав умови Договору щодо оплати отриманого природного газу, позивач просить стягнути з відповідача втрати від інфляційних процесів з 11 листопада 2011 року по 29.03.2012 року в розмірі 123 294,57 грн., 3% річних від простроченої суми в розмірі 47 479,68 грн. та пеню в сумі 181 220,65 грн.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представника позивача, представника відповідача, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення з огляду на таке.

Внаслідок укладення договору купівлі-продажу природного газу між сторонами згідно п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосувати положення Господарського кодексу України (436-15) як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 526 ЦК України (435-15) один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Відповідно до частини сьомої зазначеної статті не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Договір № 14/2623/11 купівлі-продажу природного газу від 30.09.2011 року за своєю правовою природою є договором поставки.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товари у власність покупця для виконання його підприємницької діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 ст. 712 Цивільного кодексу визначено, що договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 статті 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів до нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтею 693 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 Кодексу.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України (435-15) , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ЦК України).

Як встановлено судом та не спростовується сторонами, відповідачем не проведено своєчасну оплату згідно умов договору, за таких обставин суд дійшов висновку, що останнім порушено умови Договору та вищевказаних норм ЦК, тобто не належно виконав зобов'язання.

Згідно ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином

У відповідності ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язанням є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Порушення зобов'язань за договором тягне за собою застосування встановлених законом мір відповідальності.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного Кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу у урахуванням встановлено індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Суд, перевіривши проведений позивачем розрахунок сум інфляційних втрат, дійшов висновку, що розрахунок за зазначений період невірний з наступних підстав.

Відповідно до Листа ВСУ №62-97р від 03.04.1997 р. "Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" (v2-97700-97) , у випадках якщо відшкодуванню підлягає сума, яка складається із внесків, зроблених в різні періоди, кожний внесок збільшується на величину індексу відповідного періоду, результати підсумовуються.

Вищий господарський суд України в Інформаційному листі від 17.07.2012 р. № 01-06/928/2012 (v_928600-12) посилаючись на судову практику та рекомендації ВСУ № 62-97 р від 03.04.1997 року (v2-97700-97) роз'яснює, що при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідно місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього м'ясця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням одного місяця.

Як встановлено судом, сума боргу відповідача перед позивачем змінювалась протягом періоду з середини місяця по середину наступного місяця майже кожного дня, в деякі періоди борг у відповідача був відсутній, проте позивачем не врахований зазначений факт при проведенні розрахунку інфляційних втрат

Згідно проведеного судом розрахунку, розмір втрат від інфляції складає 52 534,43 грн., тому вимога позивача щодо стягнення суми інфляційних втрат підлягає задоволенню в розмірі 52 534,43 грн.. Позовні вимоги в частині стягнення з відповідача інфляційні втрати в розмірі 70 760,14 грн. визнаються судом незаконними, необґрунтованими та таким, що не підлягають задоволенню.

Вимога позивача щодо стягнення 3% річних від простроченої суми в розмірі 47 479,68 грн. визнається судом законною, обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. ч.1,3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 7.2 Договору сторонам визначено, що у разі невиконання покупцем умов п. 6.1 договору покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу.

Відповідно до розрахунку штрафних санкцій за договором № 14/2623/11 від 30.09.2011 року станом на 20.12.2012 року, позивач проводить нарахування пені за зобов'язаннями грудня 2011 року (Акт приймання-передачі природного газу від 31.12.2011 року) в розмірі 89 074,92 грн., за зобов'язаннями січня 2012 року (Акт приймання-передачі природного газу від 31.01.2012 року) в розмірі 92 145,74 грн. та за зобов'язаннями лютого 2012 року (Акт приймання-передачі природного газу від 29.02.2012 року) в розмірі 130 581,50 грн. Загальний розмір пені за зобов'язаннями грудня 2011 року, січня та лютого 2012 року становить 311 802,16 грн..

Проте, позивач просить стягнути пеню в розмірі 181 220,65 грн., що відповідає розрахунку штрафних санкцій за зобов'язаннями грудня 2011 року (Акт приймання-передачі природного газу від 31.12.2011 року) в розмірі 89 074,92 грн. та за зобов'язаннями січня 2012 року (Акт приймання-передачі природного газу від 31.01.2012 року) в розмірі 92 145,74 грн., тому суд розглядає вимогу позивача щодо стягненні пені в розмірі заявленої позовної вимоги.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Як вбачається з матеріалів справи, Акт приймання-передачі природного газу підписано 31.12.2011 року.

Відповідно до п. 6.1 Договору остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 10-го числа місяця наступного за місяцем поставки газу з поточних рахунків покупця.

У відповідності до п. 6.1 Договору відповідач повинен був повністю розрахуватись за переданий природний газ по акту у строк до 10.01.2012 року.

Оскільки, відповідач вартість спожитого приданого газу за Актом приймання-передачі природного газу від 31.12.2011 року періодично сплачував, позивач вірно нараховує пеню за зазначений в розрахунку період в розмірі 89 074,92 грн..

25.02.2013 року представником відповідача подано клопотання про застосування строку позовної давності, відповідно до якого просить відмовити позивачу в стягненні пені за зобов'язаннями грудня 2011 року.

Згідно ст. 258 ЦК України (435-15) спеціальна позовна давність в один рік застосовується, зокрема до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Отже, позивач повинен був звернутись до суду за стягненням суми пені за 10.01.2012 року до 11.01.2013 року, за 11.01.2012 р. - 12.01.2013 р., 12.01.2012 р. - 13.01.2013 р., за період з 13.01.2012 року по 15.01.2012 року до 14.01.2013 року, за 16.01.2012 р. до 17.01.2013 р., 17.01.2012 р. до 18.01.2013 р., 19.01.2012 р. до 20.01.2013 р., за період з 20.01.2013 р. по 22.01.2012 р. до 21.01.2013 р., 23.01.2012 р. до 24.01.2013 р., 24.01.2012 року до 25.01.2013 р., 25.01.2012 р. до 26.01.2013 р., 26.01.2012 р. до 27.01.2013 р..

Позовну заяву позивач подав до відділу діловодства суду лише 28.01.2013 року.

Таким чином, судом приймаючи до уваги зазначене вище, вважає, що позивач пропустив річний строк звернення, тому позовні вимоги в частині стягнення суми пені в розмірі 89 074,92 грн. за зобов'язаннями грудня 2011 року (Акт приймання-передачі природного газу від 31.12.2011 року) є незаконними та такими, що не підлягають задоволенню.

Позивачем вірно проведено нарахування пені за зобов'язаннями січня 2012 року (Акт приймання-передачі природного газу від 31.01.2012 року) в розмірі 92 145,74 грн. та заявлено в межах строку позовної давності, тому в цій частині позовні вимоги є законними та такими, що підлягають задоволенню.

Доводи відповідача викладені у поясненнях на позовну заяву, були досліджені у судовому засіданні, проте не знайшли свого законного підтвердження.

За таких обставин, позов визнається судом законним, обґрунтованим, доведеним та таким, що підлягає до часткового задоволення.

Враховуючи, що відповідно до ст. 44 ГПК України позивачем понесені судові витрати, пов'язані з розглядом справи, зокрема судовий збір, то зазначені витрати відшкодовуються за рахунок відповідача, пропорційно задоволених позовних вимог. (ст. 49 ГПК України).

Керуючись ч. 2 ст. 625, 549 ЦК України, ст. 173, 193 ГК України (436-15) , ст. ст. 44, 49, 75, 82- 85 ГПК України, Договором сторін, Господарський суд міста Києва, -

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Київгаз" (01103, м. Київ, вул.. Кіквідзе, 4б; код ЄДРПОУ 03346331) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул.. Б. Хмельницького, 6; код ЄДРПОУ 20077720) інфляційні втрати в розмірі 52 534 (п'ятдесят дві тисячі п'ятсот тридцять чотири) грн.. 43 коп., 3% річних у сумі 47 479 (сорок сім тисяч чотириста сімдесят дев'ять) грн.. 68 коп., пеню в розмірі 92 145 (дев'яносто дві тисячі сто сорок п'ять) грн.. 74 коп., 3 843 (три тисячі вісімсот сорок три) грн.. 20 коп.. - судового збору.

3. В іншій частині позовних вимог - відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

5. рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.